Користувач:Andrew-CHRom/Чернетка: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Користувач:Oleksandr Tahayev/Програма зі світової літератури за 5-12-й класи]]
 
== Історія створення та джерела ==
У червні 1819 року Вальтер Скотт досі страждав на серйозні шлункові болі, тому мусив надиктовувати останню частину роману «Ламермурська наречена», а також більшу частину тексту роману «Легенда про Монтроза», який закінчив у травні. Щонайменше на початку липня Скотт почав надиктовувати новий роман під назвою «Айвенго» (записом під диктовку займалися Джон Баллантайн та Вільям Лейдлоу). Другу частину рукопишу Скотт написав власноруч і на початку листопада 1819 року закінчив роман.<ref>Walter Scott, ''Ivanhoe'', ed. Graham Tulloch (Edinburgh, 1998), 403–13.</ref>
 
Детальну інформацію про середньовіччя Скотт черпав з трьох праць Джозефа Стратта: {{Abbr|«Повний огляд манер, звичаїв, зброї, звичок і т. д. населення Англії»|''Horda Angel-cynnan or a Compleat View of the Manners, Customs, Arms, Habits etc. of the Inhabitants of England ''|0}} (1775–76), {{Abbr|«Одяг і звички англійців»|''Dress and Habits of the People of England ''|0}} (1796–99), {{Abbr|«Спорт і розваги англійців»|''Sports and Pastimes of the People of England ''|0}} (1801). Історичне підґрунтя цього періоду Вальтер Скотт взяв з праць Роберта Генрі {{Abbr|«Історія Великої Британії»|''The History of Great Britain ''|0}} (1771-93) та Шерона Тернера {{Abbr|«Історія англосаксонців від найдавніших часів до норманських завоювань»|''The History of the Anglo-Saxons from the Earliest Period to the Norman Conquest ''|0}} (1799—1805). також, зокрема, використовував оригінальні середньовічні джерела, серед яких праця Андре Фавіна {{Abbr|«Театр честі і лицарства»|''The Theatre of Honour and Knight-Hood ''|0}} (1623; переклад з французької). У свій твір Скотт також увів елементи з пізнього середньовіччя, багато чого запозичуючи з творчості Чосера та середньовічного лицарського роману «Річард Кор де Ліон».<ref>''Ibid.'', 498—500.</ref>
= Сюжет =
 
Рядок 26 ⟶ 31:
=== У палаці Снігової Королеви, і що трапилось потім ===
 
Попри всі перешкоди, Герда входить до величезних дверей палацу і знаходить у порожній залі Кая, який намагається сформувати з уламків льоду слово «Вічність» (завдання Снігової королеви, яка вирушила до вулканів Етна й Везувій, щоб забілити їх снігом). За словами Снігової королеви , коли він складе це слово, він стане сам собі паном і вона подарує йому «цілий світ і нові ковзани». Герда заплакала слізьми, що впали Каю на груди і розтопили його крижане серце. Герда також співає їхній улюблений псалом («Квітнуть троянди, щоб згодом зів’ятизів'яти.»), і уламки льоду самі «на радощах» складаються у потрібне слово. Кай стає вільним і , взявшись за руки, вони повертаються додому.
 
Рядок 34 ⟶ 39:
шведською оперною співачкою Йоханною Марією
Лінд, яка нібито стала прототипом Снігової Королеви, оскільки не змогла віднайти у своєму холодному серці місця для закоханого у неї літератора.
Відбулося це знайомство восени 1843 &nbsp;р., а вже
1845 &nbsp;р. у збірці «Нові казки» був опублікований, мабуть, найвідоміший твір данського автора&nbsp;— «Снігова Королева». Натомість образ Герди співвідносять із біографічною подругою дитинства
Г. &nbsp;К. &nbsp;Андерсена Лісбеттою, котра проживала у
мабуть, найвідоміший твір данського автора –
«Снігова Королева». Натомість образ Герди співвідносять із біографічною подругою дитинства
Г. К. Андерсена Лісбеттою, котра проживала у
тісній комірчині по сусідству з ним в Оденсе, і
яку майбутній письменник вважав своєю названою сестрою (Стасевич, Болурова-Кунавина,
2015: 167). Добре знана також історія про смерть
казкаревого батька, котрий перед кончиною вказав синові на те, що за ним прийшла Льодяна
Діва. Це персонаж скандинавського фольклору, втілення зими і смерті. За переказами, вона забирає людей до царства вічного холоду&nbsp;— загробного
втілення зими і смерті. За переказами, вона забирає людей до царства вічного холоду – загробного
світу
Янголи линуть дітей привітати…