Дивіденди: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 20:
Його імплементація в Україні страждає від двох дефектів.
1. Статутний капітал акціонерних товариств формуєтья за рахунок номінальної вартості усіх випущених товариством акцій. Однак внески акціонерів до капіталу товариств зовсім не обмежуються номіналом акцій. Напроти, закон вимагає розміщувати додаткові акції не за ціною номіналу, а за ринковою вартістю. Ринова вартість акцій може перевищувати номінал в рази або в десятки разів. Для того щоб обмеження досягло своєї регуляторної мети, воно повинно включати не лише номінальну вартість акцій, але повну вартість внесків акціонерів до капіталів товариств - номінал акцій, а також так званий емісійний дохід - суму перевищення ціни акції над її номіналом. Формула українського закону (номінал плюс резервний капітал) не забезпечує досягнення цієї мети, оскільки визначення резервного капіталу не включає емісійний дохід. Відповідно до Закону, резервний капітал є нічим іншим, ніж нерозподіленим прибутком минулих років, який
2. Обмеження також повинно застосовуватись таким чином, щоб співвідношення чистих активів і капіталу виконувалось не до виплати дивідендів, а після цього. Однак закон виписаний таким чином, що можливе інакше розуміння обмеження, а саме: виплата дивидендів можлива, якщо на момент виплати вартість активів вище за вартість капіталу. Привертає увагу той факт, що і в Другій Директиві, і в російському Законі "Про акціонерні товариства" (2 джерел, з яких автори українського закону використовували моделі регулювання і навіть формулювання) особливий акцент зроблений на тому, що співвідношення має виконуватись саме після виплати дивидендів. В українському законі цей акцент чомусь загубився.
| |||