Народно-визвольна армія Югославії: відмінності між версіями
| [очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Передісторія створення: правопис, стиль, вікіфікація |
|||
Рядок 53:
В середині січня 1942 року [[Вермахт|великі сили німців]] і [[Усташі|хорватів]] атакували штаб Тіто. Партизани були змушені відступити на південь до Ягорінсських горах, де просиділи до початку лютого, коли гітлерівці припинили активні бойові дії. У березні Тіто сформував 2-ю пролетарську бригаду і три територіальні бригади. У свої ряди Тіто приймав всіх бажаючих, незалежно від національності і віросповідання. Завдяки такій політиці НВАЮ не вистачала брак в живій силі. Загони мимовільно організовувалися всюди і майже в кожному місті існувала своя підпільна організація. Тіто звернувся за допомогою до Радянського Союзу, але [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталін]] надав руху тільки моральну підтримку<ref>Югославия в XX веке, 2011, с. 418—430.</ref>.
У березні 1942 року німці почали новий наступ, але війська Тіто змогли прорвати кільце і вийти в Чорногорію, де об'єдналися з місцевими партизанами. Поповнивши ряди, Тіто здійнив рейд на північ і до серпня захопив кілька районів у центральній і східній Боснії. У листопаді війська Тіто взяли місто [[Бихач]] на півночі Боснії. Сили Тіто на той час налічували близько 150000 чоловік. Вони складалися з двох корпусів, що налічували вісім "дивізій" чисельністю по 3500 осіб кожна. Дивізія складалася з трьох піхотних і однієї артилерійської бригад, озброєних трофейними гвинтівками, ручними кулеметами, протитанковими гарматами і польовою артилерією. Крім того, в складі армії Тіто було кілька мобільних частин, оснащених трофейними італійськими легкими танками, а в танковій частині 36 окремих бригад, 79 загонів, 70 батальйонів і 15 рот.
У січні 1943 року армія країн Осі, в тому числі 7-а дивізія СС "Принц Ойген", 369-а дивізія (Хорватський легіон) і італійський 5-й корпус атакували Бихач, що називався на той час Тітоград. Війська Тіто відійшли в центральну Боснію, вивівши з собою біженців і поранених, а в лютому перейшли в контрнаступ. Партизани [[Битва на Неретві|атакували італійський гарнізон в долині річки Неретви]]. Італійці були відкинуті назад, але до них на виручку наспіли німецькі частини, які змусили Тіто форсувати Неретву і вторгнутися на територію, контрольовану четниками. Деморалізовані четники були витіснені в Чорногорію. Тим часом західні союзники, оцінивши діяльність Тіто, налагодили повітряний міст, по якому почали постачати партизанів необхідним. Тіто став отримувати допомогу, яку раніше союзники надавали четникам<ref>[http://www.znaci.net/00001/30_60.htm Битка на Неретви — кратак преглед]</ref>.
| |||