Православне Хрестовоздвиженське Трудове Братство: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 39:
== Традиції ==
 
Братство ґрунтувалося на євангельських етичних засадах ''– віри, любові і праці.'' Усі його жителі, як сімейні, так і незаміжні, об'єднувалися за професійною приналежністю у великі «''братські сім’ї»:'' сім’я вчителів, хліборобів, молочарів тощо., кожна з яких носила ім'я одного із святих і проживала в багатоквартирному будинку. Кожній родині надавалась простора кімната, а неодружені жили по 3-4 людини в одному приміщенні. Братську сім'ю очолював ''старшина,'' обраний членами даної сім'ї. Він керував виробничою діяльністю і відповідав за моральне і духовне життя. Чоловіки і жінки мали рівні права. Діти виховувались у дитсадках, а з восьмирічного віку навчалися в школах. Вступ і вихід із Братства були вільними.
 
В економічному сенсі Трудове братство являло собою «кооперативне товариство виробництва і споживання», як назвав Братство відомий французький економіст Анатоль Леруа-Больє в 1898 р. на засіданні Паризької академії наук. У Братстві все рухоме і нерухоме майно, окрім предметів особистого вжитку, вважалося колективною власністю. Приватна власність допускалася у вигляді особистих рахунків членів общини. Братські сім’ї-артілі працювали на ланах, фермах, у майстернях, вирощували сади, вчителювали в школах, керували заводами. Економічну діяльність організовувала і контролювала ''господарська рада'' Братства, її беззмінно з 1895 до 1919 року очолював Андрій Фурсей – один з десяти перших вихованців М. Неплюєва. Чистий прибуток після відрахувань в загальні фонди (20­%), порівну ділився між членами Братства.
 
Спочатку Братство не окуповувало себе та існувало на дотаціях М. Неплюєва. Своїми силами братчики не могли впоратися з величезним маєтком і залучали найманих робітників. Їх чисельність під час жнив втричі перевищувала кількість працюючих братчиків. Братські угіддя славилися високим агрономічним рівнем. Урожайність сільськогосподарських культур на полях Братства більш, ніж у 2,5 рази перевищувала середню врожайність у Чернігівській губернії.
 
Особлива увага в Братстві приділялась інтелектуальному іта естетичному розвитку. Тут  працювала велика бібліотека, викладались музика, малювання, проводились літературні вечори, ставились аматорські вистави.<ref>{{Cite book|title=Срібні нитки|last=Федоренко|first=Павло|year=2001|publisher=Національна академія наук України|location=Київ|pages=16-17|language=українською|isbn=966-02-2181-9}}</ref> Музику викладала сестра засновника Ольга Миколаївна Неплюєва (1859 -1944) – талановита учениця італійської оперної співачки Ельвіри Репетто.<ref>{{Cite book|title=Свет памяти. Н.Н. Неплюев в воспоминаниях современников|last=Авдасёв|first=Валерий|year=2008|publisher="Фолигрант"|location=Киев|pages=64-71|language=російською|isbn=978-966-96530-9-3}}</ref> Атмосфері високої культури відповідав улаштований в хуторі Воздвиженському мальовничий садово-парковий ансамбль. М. Неплюєв підтримував талановитих дітей і за межами Братства. Він був першим меценатом українського художника Георгія Нарбута. В Братстві був симфонічний оркестр, а учасникам братського духовного хору давав уроки славетний український хормейстер Яків Калішевський (1856-1923), який гостював у М.Неплюєва. Музичну освіту здобув у неплюєвській школі і самобутній український композитор Павло Сениця (1879-1960).<ref>{{Cite book|title=Трудовое братство Н.Н. Неплюева. Его история и наследие.|last=Авдасёв|first=Валерий|year=2003|publisher=АС-Медиа|location=Сумы|pages=46|language=російською|isbn=966-95848-8-4}}</ref> Він прожив у Братстві вісім юних років, які стали для нього плідним періодом художнього становлення. Тут він зібрав багато народних мелодій, написав чимало п’єс для фортепіано, пісень і романсів, в тому числі і на вірші Тараса Шевченка «Вітер в полі нагинає лозу і тополю», «Чого мені так тяжко?..», «Нащо мені врода?», які належать до найбільш натхненних зразків його творчості.
 
== Життя Братства і братство в житті ==