Відмінності між версіями «Велика Яромирка»

м
Село розташоване серед горбистого пасма [[Подільські Товтри (національний парк)|Подільських товтр]] на березі, колись досить бурхливої та глибокої, сьогодні на привеликий жаль скоріше струмка, річки Яромирка, дякуючи якій, якщо опиратися на легенди та розповіді жителів села, все і почалося. Річка ділить село на дві частини, східна частина, де стоїть церква, називається [https://web.archive.org/web/20151007113845/http://www.jaromirka.yoyo.pl/ Велика Яромирка], західна частина — Мала Яромирка.
 
[[Файл:Jaromirka vita.jpg|thumb|300px|В'їзд у село]]
Село навкруги оточують прекрасні краєвиди. Із західної сторони села розлягаються колись панські, потім колгоспні, а тепер помалу перетворюючись на заслужену власність жителів села, широкі лани, з клаптиками лісів, лісосмуг та ставків. Горбиста місцевість надає цьому краєвидові спеціального і неповторного характеру, краси та зачарування. Українські лани, які описані в віршах, поемах, оповіданнях знаних вітчизняних письменників, що називали і порівнювали їх з незвичайною та винятковою природною красою. [[Коцюбинський Михайло Михайлович|Михайло Коцюбинський]] порівнював їх до хвиль на морі, [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченка]] захоплювала їхня велич, а [[Сосюра Володимир Миколайович|Сосюру]] — місце, життя і дії запорізьких козаків. Вся ця краса і мальовничість присутня тут і справляє велике враження на гостей [https://web.archive.org/web/20151007113845/http://www.jaromirka.yoyo.pl/ Яромирки].
 
=== Перша версія появи села ===
На місці сьогоднішнього [https://web.archive.org/web/20151007113843/http://www.jaromirka.yoyo.pl/photogallery.php?album_id=6 Яромирського цвинтаря], який розташований на височині, кажуть виникло перше поселення. Тобто є припущення, що все почалося з саме цієї височини, маленького клаптика землі, який, зі своєї географічної точки зору, розташований у дуже доброму місці для поселення людей у давні часи. З одного боку він омивається, кажуть колись досить бурхливою річкою, сьогодні скоріше струмком Яромиркою, а з другого — колись ніби-то великими та непрохідними мочарами — сьогодні також малим струмком, який впадає в р. Яромирку. Уявімо собі на мить ті часи, коли на дикій території, покритій лісом, непрохідними чагарниками, та розлеглими мочарами, де напади, пограбування і насильство грали переважну, якщо не головну роль в існуванні і домінуванні на землі. Люди шукали місця, де природа могла би якомога краще сприяти їхньому безпечному існуванню. Для цього потрібна була наявність близької води та родючої земля і можливість уникнути небезпечних зустрічей з ворогом. А якщо вже така зустріч трапиться, то успішно давати ворогові відсіч з як найменшими для себе втратами. Це добре видно на прикладі багатьох українських старих історичних міст, таких як [[Кам'янець-Подільський]], [[Смотрич]], [[Сатанів]], [[Меджибіж]]… У такому випадку наша височина в ті часи була би ідеальним місцем для початку поселення людей, які вибрали місце з родючою землею, захищенну навкруги великими ярами та чагарниками і доступом до необхідної для життя води.
[[Файл:Братська могила радянського воїна і партизана Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан.jpg|міні|300x300пкс|Братська могила радянського воїна і партизана Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан]]
 
Можна припустити, що з часом поселення почало розвиватися і поширюватися навколо нашої височини. На височинні жила перша і багатша частина людей, які можливо навіть називали височину містом, що також могла бути обгородженою територією. У селах біля Смотрича та Камянця-Подільського до теперешніх часів кажуть: «Йду на місто» — тобто в центр села.
 
1057

редагувань