|
Учасників набрали по оголошенню в газеті, їм пропонували 15 доларів в день (з врахуванням [[інфляція|інфляції]] станом на [[2007]] рік це приблизно 75 доларів) за два тижні участі. З 70 чоловік, що відгукнулись на оголошення, Зімбардо та його команда вибрали 24 найбільш здорових та психологічно стійких. Це були переважно білі чоловіки, представники [[середній клас|середнього класу]]. Всі вони були аспірантами коледжів (студенти по-нашому)
Було 24 молодих чоловіки. Їх поділили на “охоронців”«охоронців» та “в’язнів”«в'язнів». І хоча їх ділили цілком випадково, “в’язням”«в'язням» потім здавалося, що в охоронці беруть за великий зріст проте насправді ніяких відмінностей у фізичних даних не було.
Імпровізовану в’язницюв'язницю влаштували на базі [[кафедра|кафедри]] психології [[Стенфорд|Стенфорду]]. Лаборант-старшокурсник був “наглядачем”«наглядачем», а сам Зімбардо – — директором в’язниців'язниці.
Зімбардо створив для в’язнівв'язнів такі умови, які мали сприяти [[дезорієнтація|дезорієнтації]], втраті почуття реальності і [[самоідентифікація|самоідентифікації]]. Охоронцям видали дерев’янідерев'яні кийки і уніформи кольору хакі воєнного зразка, яку вони самі вибрали в магазині. Їм також видали дзеркальні сонцезахисні окуляри, за якими не видно було очей. На відміну від в’язнівв'язнів, вони повинні були працювати по змінах і повертатись додому на вихідні, хоча згодом багато хто брав участь в неоплачуваних понаднормових чергуваннях.
В’язніВ'язні мусили вдягатись тільки в навмисно погано підібрані міткалеві халати без спідньої білизни і резинові пантофлі. Зімбардо стверджував, що такий одяг змусить їх тримати незвичну [[осанка|осанку]], вони будуть відчувати [[дискомфорт|дискомфорт]], а це буде сприяти їх дезорієнтації. Їх називали тільки по номерах, які їм присвоїли замість імен. Ці номери були пришиті на їхніх халатах, крім того вони повинні були носити тугі капронові шапочки на голові, що символізували новобранців, що проходять початкову воєнну підготовку в армії. Ще вони носили на [[кісточка|кісточках]] маленькі ланцюжки, як нагадування про їхнє ув’язненняув'язнення.
За день до експерименту охоронцям влаштували короткі [[установчі збори]], але їм не дали ніяких вказівок, окрім неприпустимості фізичного насилля. Їхній обов’язок –обов'язок — обхід в’язниців'язниці їм запропонували здійснювати у будь-який зручний для них спосіб.
На зборах Зімбардо запропонував для охоронців наступну лінію поведінки:
{{цитата|Змусьте в’язнів відчути тугу, страх, відчуття сваволі, що їхнє життя повністю контролюється системою, вами, мною і у них немає ніякого особистого простору… Ми будемо різними способами забирати у них [[особистість|індивідуальність]]. Все це разом має викликати у них почуття безсилля. Тобто в цій ситуації в нас буде вся влада, а в них – ніякої|з відеозапису "Студії Стенфрдської в'язниці"}}
Майбутнім в’язнямв'язням було сказано чекати вдома, поки їх не викличуть для проведення експерименту. Їх арештували без попередження, звинувативши у [[збройне пограбування|збройному пограбуванні]]. Арешт проводила справжня поліція [[Пало Альто]], яка брала участь у цій стадії експерименту.
Вони пройшли повну процедуру поліцейського огляду: зачитування прав, фотографування, зняття відбитків пальців. Їх привезли у підготовлену в’язницюв'язницю, де провели огляд, роздягли догола, “очистили«очистили від вошей”вошей» і присвоїли номери.
== Результати ==
| 