Томаш Оскар Сосновський: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 17:
Вчився у [[Кременецький ліцей|Кременецькому ліцеї]]. Учасник [[Листопадове повстання|Листопадового повстання]]. У [[1833]]—[[1835]] роках продовжував навчання у [[Варшава|Варшаві]]. Студіював [[рисунок]] і [[живопис]] у Ксаверія Яна Канєвського та [[Антоній Бланк|Антонія Бланка]], скульптуру в [[Павел Малінський|Павла Малінського]]. Згодом навчався у [[Берлін]]і під керівництвом [[Крістіан Раух|Крістіана Рауха]] та в [[Рим]]і у майстерні [[П'єтро Тенерані]]. У [[1843]]–[[1846]] мешкав у Варшаві. Повернувся до Риму, де посів професора скульптури в Академії Святого Луки ({{lang-it|Accademia di S Luca}}).
 
Головне місце у творчості митця займають скульптури на біблійну тематику. Можна сказати, що в цей час змінюється творчий орієнтир майстра — від пошуків ідеальної форми до пошуків художніх засобів втілення ідеальної духовної суті. Неперевершений ідеал досконалості Сосновський знайшов у по-статях Христа, Мадонни та християнських святих. Вони стали для нього втіленням найсвітліших і найчистіших прагнень людства. У 1850—1860 рр. скульптор; виконує свої найкращі роботи: три рельєфи Божої Матері з дитиною, скульптури «Мадонна з немовлям», «Материнство Марії», «Мадонна непорочного зачаття», «ЕССЕ НОМО», «Христос на смертному одрі», «Пієта». Жоден скульптор-класицист XIX ст. не створив стільки бездоганно досконалих художніх робіт, пов'язаних з образами Богоматері та Христа. Саме вони є найбільшим внеском митця в скарбницю світового мистецтва.
 
Допомагаючи молодим художникам та бідним людям, не шкодуючи грошей на закупівлю дорогого мармуру для скульптур, сам Сосновський жив так просто і скромно, що це дивувало його знайомих і колег. Французький дослідник [[Луї Веуіллот]] писав про нього: «Скульптор-поляк володіє в Україні палацом, повним королівських коштовностей та більше як 4000 підданими. Все це залишив, щоб створювати скульптури в Римі, а праця над створенням цих скульптур спонукає його забути про турботу про себе та славу. Яку ж славу міг здобути собі скульптор у Франції, користуючись прибутками, які приносили його 4000 підданих. Та він влаштував для себе майстерню, схожу на сарай. Не випускаючи долота з рук і не перестаючи працювати, підкріплюється шматком хліба або іноді якоюсь їжею, принесеною із загальної кухні. Ховається, якщо хтось прийде оглядати його роботи. Бачив його один раз. Добре польське обличчя, лагідне і чисте, але очі мають у собі життя незвичайне». Ці слова, як ніякі інші, розкривають нам красу великої безкорисної душі скульптора, який понад усе в житті ставив мистецтво і жив для мистецтва, усвідомлюючи його високе призначення будити в душі кожної людини прагнення ідеалу — «нічого для себе і все для інших»