Відмінності між версіями «Анастасія Юріївна»

нема опису редагування
== [[Тверське повстання]] (1327) ==
В кінці літа 1327 року в Твері з великим почтом приїхав ханський посол Шевкал (він же Чолхан або Щелкан), двоюрідний брат хана Узбека. Він оселився в княжому палаці, вигнавши звідти Олександра з Анастасією та їх дітьми, після чого "створив велике гоніння на християн - насильство, грабіж, побиття і наругу". Згідно з літописним оповіданням, тверичі зверталися до свого князя, пропонуючи розправитися з татарами, але той умовляв їх "терпіти". Однак, повстання все одно спалахнуло. Його причиною послужила спроба татар з почту Чолхана відняти кобилу у якогось диякона Дудко; обурений народ заступився за диякона, після чого кинувся громити татар по всьому місту. Чолхан зі свитою намагався захищатися в своїй резиденції, княжому палаці - і був спалений живцем разом з палацом; були перебиті всі татари, які перебували в Твері, включаючи "бесермен" - ординських купців. Князь Олександр Михайлович, хоч і намагався запобігти такому розвитку подій, однак, і ніяких заходів для придушення повстання не вжив.
[[Файл:Facial Chronicle - b.11, p.007 - Sergius of Radonezh.gif|міні|460x460px|Федорчукова рать в поході на Твер (1327)]]
 
== Розорення Твері (1327) ==
Московскій князь Іван Данилович Калита (ок.1283-1340) - молодший брат і спадкоємець убитого в Орді Дмитром Тверським 1325 року князя московського Юрія Даниловича - негайно скористався ситуацією, що склалася. Хан Узбек відправив його з каральної місією до Твері, поставивши на чолі 50-тисячного війська. До цього війську приєдналися ще сили князя Олександра Васильовича Суздальського.
 
Теперь Олександру Михайловичу треба було особисто з'явитися в Орду, що він і зробив. Хан Узбек повернув йому тверське князювання, і в 1337 році вигнанець з сім'єю повернувся до Твері.
[[Файл:Княгиня Анастасія та тверські бояри переконують Олександра Михайловича не їхати в Орду (1339).png|міні|362x362пкс|Княгиня Анастасія та тверські бояри переконують князя Олександра Михайловича не їхати до Хана в Орду (1339)]]
 
І в цей раз очолювати своє князівство Олександру довелося недовго - всього два роки. Агресивна політика московських князів, які домагалися великокняжого ярлика, не дозволяла їм змиритися з будь-яким посиленням тверського княжого дому, традиційного головного тоді серед Північних руських князівств.
 
 
== Вдівство Анастасії (1339-1364) ==
[[Файл:Княгиня Анастасія разом із дітьми зустрічає понівечені в Орді тіла свого чоловіка та старшого сина (1339).png|міні|325x325пкс|Княгиня Анастасія разом із дітьми зустрічає понівечені в [[Золота Орда|Орді]] тіла свого чоловіка та старшого сина (1339)]]
Княгиня Анастасія Юріївна залишилася після смерті чоловіка вдовою приблизно в 38 років, з шістьма малолітніми дітьми на руках (чотирма синами і двома дочками), старшому з яких, Всеволоду, було всього 11 років.
 
 
Для того, щоб її син напевно отримав батьківську Твер, княгиня Анастасія в тому ж 1345 року видала одну з двох своїх дочок, Марію, заміж за вбивцю свого чоловіка і старшого сина - московського князя Симеона Гордого (1317-1353). Причому видала навіть без церковного благословення - митрополит Феогност відмовлявся перший час благословити цей шлюб (попередню, другу за рахунком дружину Симеон незабаром після весілля відправив назад до батька), і подружжя жили не вінчалися.
 
[[Файл:Княгиня Анастасія разом із дітьми зустрічає понівечені в Орді тіла свого чоловіка та старшого сина (1339).png|міні|325x325пкс|Княгиня Анастасія разом із дітьми зустрічає понівечені в [[Золота Орда|Орді]] тіла свого чоловіка та старшого сина (1339)]]
Московський князь на той момент був бездітним вдівцем - першу свою дружину (і двох синів від неї) він поховав, і тому для нього швидке народження спадкоємця було нагальною проблемою. Симеон Московський підтримав кандидатуру свого новоспеченого зятя на тверське князювання, і Всеволод став тверським князем в 1346 році, в 18 років. А його сестра Марія, видана заміж за вбивцю свого батька і брата, потрапила таким чином під передсмертне прокляття Федора. Вона народила своєму чоловікові чотирьох синів, але жоден з них не прожив більше чотирьох років. Сама Марія пережила чоловіка майже на півстоліття - на 46 років, не доживши одного року до XV століття (вона померла в 1399 році);
 
403

редагування