Відмінності між версіями «Литовські Статути»

м
[[Файл:Statut-1588.jpg|thumb|1588]]
 
Статут Великого князівства Литовського [[1588]] року, названий '''[[Статут Великого князівства Литовського 1588 р.|Третім]]''', був складений після [[Люблінська унія|Люблінської унії]] [[1569]] року, об'єднання [[ВКЛ|Великого князівства Литовського]] й [[Королівство Польське (1385—1569)|Корони Польської]]. Статут містив 488 [[артикул]]ів, розбитих на 14 розділів. Він відзначався засвоєнням багатьох польських юридичних понять у заново систематизованому та значно поширеному кримінальному й цивільному праві Статуту, а особливо в остаточному закріпленні привілеїв шляхти й у повному закріпаченні селян. Цей статут, чинний, зокрема, у Київській, Подільській та Волинській губерніях до 1840, юридично запровадив кріпосне право на Брацлавщині (тепер Вінницька й частина Хмельницької області) та Придніпров'ї. Написаний руською мовою, а в 1614 його перекладено й видано польською, згодом — французькою, латинською та іншими мовами.
 
Закріплював феодальну власність на землю, передбачаючи й власність на неї селян. Третій статут оформив створення єдиного стану кріпосних селян шляхом злиття закріпачених слуг з іншими розрядами залежних селян.