Земельна реформа в Польщі в 1920-х роках: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 17:
Наступ [[Варшавська битва (1920)|Червоної армії на Варшаву в липні 1920 року]] змусив прийняти закон “Про земельну реформу”, який мав на меті підтримати патріотизм польських селян. Цей закон вносив зміни до попередньої постанови.
За законом держава викупляла
Для реалізації програми була створена Головна земельна управа (з 1923 року - Міністерство аграрних реформ). У воєводствах і повітах створювалися управління та комісії, які здійснювали на місцях контроль та парцеляцію, координували діяльність Державного сільськогосподарського банку.
У грудні 1920 року з ініціативою [[Юзеф Пілсудський|Юзефа Пілсудського]] до закону були внесені зміни про роздачу землі ветеранам війни з більшовиками на територіях, населеними українці. Ця роздача отримала назву «[[польське осадництво]]». Ветеран з вищою освітою міг отримати до 45 га землі, з середньою - до 20 га. Ці наділи без згоди держави не могли змінити власника. Якщо п'ять років вони обробляли землю належним чином, то не сплачували державі викуп за наділ. До 1925 року 9 тисяч осадників отримали в середньому по 18 га землі на Західній Україні, тоді як переважна більшість українців мали наділи, що не перевищували 5 га.
У 1921–1925 роках розпарцельовано 690 тис. га землі. З них 472 тис. га належали поміщикам, до яких практично не застосовувалося примусове відчуження, і вони з вигодою для себе віддали землі гіршої якості. За ці роки було розпарцельовано 5 % площ великих землевласників та 10 % державних. Селяни, за винятком осадників, не отримали безплатно землі.
Землю, яку парцелювали та продавали самі поміщики або земельні управління, перейшла здебільше у власність заможних селян. Все це викликало невдоволення у незаможних селян.
== Джерела ==
| |||