Вікіпедія

Вулиця Максима Кривоноса (Львів): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 62:
* '''№&nbsp;1:''' Колишні [[Костел святого Казимира (Львів)|Костел святого Казимира і монастир реформатів]]. Костел збудований у [[1656]]—[[1664]] роках. У [[1730-ті|1730-х]] роках перебудований коштом київського [[Ловчий|ловчого]] Франциска Завадського. До перебудови ймовірно міг бути залучений [[Паоло Фонтана]].<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 130—131.</ref> За радянських часів упродовж 1950–1970-х років була трудова виправна колонія №&nbsp;1 для неповнолітніх дівчат. Від 1980-х років весь комплекс перебував в користуванні Міністерства внутрішніх справ СРСР, а нині належить [[Міністерство внутрішніх справ України|Міністерству внутрішніх справ України]]. 2007 року костел передали [[Українська греко-католицька церква|українській греко-католицькій церкві]] під посвятою блаженного отця [[Климентій (Шептицький)|Климентія Шептицького]]. Нині корпусах монастиря розташований навчальний корпус [[Львівський державний університет внутрішніх справ|Львівського державного університета внутрішніх справ]].<ref name="костел"/> Обидві будівлі є пам'ятками архітектури місцевого значення під реєстраційними №&nbsp;139-м (монастир реформатів) та №&nbsp;1327-м (костел святого Казимира)<ref name="пам'ятки"/>.
{{main|Костел святого Казимира (Львів)}}
[[Файл:Saint Vincent de Paul monastery, Lviv (3).jpg|міні|ліворуч|150пкс|Св.Фігура ВінсентСвятого Вінсента де Поль<br/>СкульпторПоля (автор [[Антон Попель]])]]
* '''№&nbsp;1—А:''' [[Шпиталь святого Вінсента де Поля|Колишній шпиталь і дім убогих святого Вінсента де Поля]]. Заснований [[1714]] року монахинями ордену сестер Милосердя («Шариток»). Багаторазово перебудовувався, зокрема, архітектором [[Альфред Каменобродський|Альфредом Каменобродським]] наприкінці [[XIX століття]]. У [[1909]]—[[1910]] роках корпуси перебудовано й доповнено ще одним новим за проєктом [[Ігнатій Кендзерський|Ігнатія Кендзерського]] та [[Адам Опольський|Адама Опольського]]<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 330, 439.</ref>.
* '''№&nbsp;3:''' На цьому місці стояв будинок професора української гімназії, священика Івана Рудовського, збудований [[1911]] року за проєктом [[Тарнавецький Петро Рудольфович|Петра Тарнавецького]]. Зруйнований [[1944]] року.<ref>Piotr Tarnawiecki, architekt lwowski…&nbsp;— S. 81.</ref> Ще на початку ХІХ століття під схилом гори на подвір'ях будинків №&nbsp;3, 5, 7 розміщувався цвинтар, що позначений на мапі Львова 1828 року. У 1960-х роках тут споруджена чотириповерхівка. На початку ХХ століття в будинку мешкав архітектор Якуб Фельд<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913…&nbsp;— S. 106.</ref>, інспектор української кредитної спілки «Дністер» Осип Кузьмич<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913…&nbsp;— S. 237.</ref>, діяч українського руху в Галичині, депутат австрійського парламенту [[Охримович Ксенофонт|Ксенофонт Охримович]]<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913…&nbsp;— S. 307.</ref>, український громадсько-політичний діяч, дипломат, [[адвокат]], журналіст, видавець [[Цегельський Лонгин Михайлович|Лонгин Цегельський]]<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913…&nbsp;— S. 663.</ref>.
* '''№&nbsp;6:''' Будівля колишньої [[Колегія театинів|колегії театинів]], споруджена у [[1738]]—[[1746]] роках за проєктом архітекторів Нікола Сальві і Гаетано К'явері. У 1785 році йосифинською касатою, яка стосувалася ліквідації дрібних чи малозаселених монастирів, колегію закрили, [[театинці]] виселені, а у приміщенні влаштовано казарми артилерії<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 146—148.</ref> «Червоний кляштор» використовували як казарми до 1989 року. Нині тут міститься Державне підприємство «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем»<ref name="нді"/> та Територіальне управління Державного бюра розслідувань України. Будівля колишньої колегії театинів є пам'яткою архітектури місцевого значення під реєстраційним №&nbsp;603-м<ref name="пам'ятки"/>.
{{main|Колегія театинів}}
* '''№&nbsp;7:''' [[Чиншова кам'яниця]] збудована у [[1903]]—[[1907]] роках за проєктом [[Захаревич Альфред|Альфреда Захаревича]]. У стилі фасаду відчитуються риси модернізованого ампіру.<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 482.</ref><ref>{{книга |автор = |частина = |заголовок = [[Енциклопедія Львова]]|оригінал = |посилання = |відповідальний =За редакцією [[Козицький Андрій Михайлович|А.&nbsp;Козицького]]|видання = |місце = Львів|видавництво = [[Літопис (видавництво)|Літопис]]|рік = 2008|том =2: Д-Й |сторінки =413|сторінок = |серія = |isbn = 978-966-7007-69-0|тираж =}}</ref> Попередній будинок на цьому місці був споруджений за проектом [[Едмунд Келер|Едмунда Келера]] у [[1864]] році<ref>{{книга |автор = [[Бірюльов Юрій Олександрович|Бірюльов Ю.&nbsp;О.]]|частина = Кеглер (Келер, Кьоглер) Едмунд |заголовок = [[Енциклопедія Львова]]|оригінал = |посилання = |відповідальний = За редакцією [[Козицький Андрій Михайлович|А.&nbsp;Козицького]]|видання = |місце = Львів|видавництво = [[Літопис (видавництво)|Літопис]]|рік = 2010|том = 3: К|сторінки = 177 |сторінок = |серія = |isbn = 978-966-7007-99-7|тираж = }}</ref>. У міжвоєнний період у будинку мешкав польський священник, мистецтвознавець і історик релігії, [[катехит]] у школах міст [[Львів|Львова]] та [[Тернопіль|Тернополя]], згодом професор кафедри церковного мистецтва [[Львівський університет|Львівського університету]] о.&nbsp;[[Владислав Жила]]<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…Lwowa:…1916…&nbsp;— S. 360.</ref>. Також мешкали посол від округи Ярослав до [[Галицький сейм|Галицького сейма]] [[IX каденція Галицького сейму|9-ої]] та [[X каденція Галицького сейму|10-ої]] каденцій Владислав Яґль<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913…&nbsp;— S. 172.</ref>.
[[Файл:10 Kryvonosa Street, Lviv (01).jpg|міні|праворуч|280пкс|БудинокКам'яниця №Франциска Сковрона (вул.&nbsp;10 на вулиці Кривоноса, 10)]]
* '''№&nbsp;9:''' Нау початку1900—1916 ХХ століттяроках в будинку містилася редакція, газетиукраїнського [[сатира|сатирично-гумористичного]] часопису «Руський[[Комар селянин(часопис)|Комар]]» (редактор Іван Кунцевич)<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913…&nbsp;— S. 629.</ref>.
* '''№&nbsp;10:''' Початковопочатково це був власний будинок архітектора [[Франциск Сковрон|Франциска Сковрона]]. Фасад спроектований [[Іполіт Слівінський|Іполітом Слівінським]], неорококове скульптурне оздоблення ймовірно [[Антон Попель|Антона Попеля]]<ref>''[[Бірюльов Юрій Олександрович|Biriulow J.]]'' Rzeźba lwowska.&nbsp;— Warszawa: Neriton, 2007.&nbsp;— S. 118. {{ref-pl}}</ref>. До [[1939]] року це була бурса імені Митрополита [[Андрей (Шептицький)|Андрея Шептицького]]. У 1974—1992 роках&nbsp;— навчальні приміщення технічного училища №&nbsp;2 (нині&nbsp;— Львівський коледж «Інфокомунікації» Національного університету «Львівська політехніка», що розташований на [[Вулиця Січових Стрільців (Львів)#Забудова|вул. Січових Стрільців]], 7)<ref name="лкік"/>. Від 1994 року тут діє Львівський науково-практичний центр професійно-технічної освіти [[Національна академія педагогічних наук України|Національної академії педагогічних наук України]]<ref name="напн"/>.
* '''№&nbsp;12—А:''' Вв будинку за радянських часів працювала майстерня з ремонту взуття.
* '''№&nbsp;13:''' Нана цьому місці стояв власний дерев'яний будинок Юліана Зеліберга, каліграфа намісника Галичини та засновника першого в Галичині товариства глухонімих «Надія». Зруйнований під час другої світової війни.
* '''№&nbsp;14:''' у цьому будинку на початку ХХ століття містився ресторан Менахема Масса<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913…&nbsp;— S. 586.</ref>.
* '''№&nbsp;18:''' В будівлі міститься ДНЗ «Львівське вище професійне училище технологій та сервісу», засноване 10 червня 1946 року, як профтехшкола<ref name="впу"/>. ▼
* '''№&nbsp;15:''' у 1903—1906 роках в будинку містилися редакції газети «[[Руский селянин]]». Редакторами видання були [[Жигмонт Гольоб|Ж.&nbsp;Гольоб]] та [[Вітовт Дем'янчук|В.&nbsp;Дем'янчук]])<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913…&nbsp;— S. 630.</ref>.
▲* '''№&nbsp;18:''' Вв будівлі міститься ДНЗ «Львівське вище професійне училище технологій та сервісу», засноване 10 червня 1946 року, як профтехшкола<ref name="впу"/>.
* '''№&nbsp;18—А:''' студентський гуртожиток ДНЗ «Львівське вище професійне училище технологій та сервісу». Споруда стилізована у неороманському стилі.
* '''№&nbsp;19:''' в будинку на початку ХХ століття містилася редакція руського (українського) місячника «Економіст», заснованого українським громадським діячем [[Паньківський Костянтин Федорович|Костянтином Паньківським]].<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913…&nbsp;— S. 628.</ref>
* '''№&nbsp;31, 33, 35, 37:''' Комплекс з чотирьох три- та чотириповерхових [[чинш]]ових кам'яниць, збудований у [[1911]]—[[1912]] роках за проєктом Станіслава Данковського з архітектурно-будівельного бюро [[Зигмунт Федорський|Зиґмунта Федорського]] на замовлення підприємців Якуба Зільберштайна та Шимона Фрея<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 492.</ref>. В декорі кам'яниць переважають елементи [[Неороманський стиль|неороманського (неоготичного) стилю]]. Частковий дозвіл на заселення приміщень власники отримали у березні 1913 року, а на частину приміщень цокольного поверху&nbsp;— у червні того ж року<ref name="компл_буд"/>. Кам'яниці під ''№&nbsp;35'' та ''№&nbsp;37'' є пам'ятками архітектури місцевого значення під реєстраційними №&nbsp;957-м та №&nbsp;958-м відповідно<ref name="пам'ятки"/>. На початку ХХ століття в кам'яниці ''№&nbsp;31'' мешкав український фольклорист, правник доктор [[Бариляк Олександр Матвійович|Олександр Бариляк]]<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…&nbsp;— S. 18.</ref>, в кам'яниці ''№&nbsp;37''&nbsp;— вице-директор галицької спілки промисловців Владислав Берґель<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…&nbsp;— S. 23.</ref>, директор кредитної спілки Станіслав Хоміцький<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…&nbsp;— S. 53.</ref>, ректор духовної семінарії о.&nbsp;Юзеф Ґаворшевський<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…&nbsp;— S. 97.</ref>, до 1919 року мешкав український вчений-правник і політичний діяч, автор проєкту Конституції [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]], [[професор]] австрійського [[цивільне право|цивільного права]] у [[Львівський університет|Львівському університеті]] [[Дністрянський Станіслав Северинович|Станіслав Дністрянський]]<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…&nbsp;— S. 69.</ref>. У повоєнні роки в будинку ''№&nbsp;33'' мешкала відома українська письменниця [[Ірина Вільде]].<ref name="вільде"/>▼
* '''№&nbsp;29:''' у цьому будинку мешкав польський фізик та математик, професор Львівської політехніки, вчитель середньої школи [[Вітольд Еразм Рибчинський]]<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913…&nbsp;— S. 363.</ref>.
▲* '''№&nbsp;31, 33, 35, 37:''' Комплекс з чотирьох три- та чотириповерхових [[чинш]]ових кам'яниць, збудований у [[1911]]—[[1912]] роках за проєктом Станіслава Данковського з архітектурно-будівельного бюро [[Зигмунт Федорський|Зиґмунта Федорського]] на замовлення підприємців Якуба Зільберштайна та Шимона Фрея<ref>Архітектура Львова…&nbsp;— С. 492.</ref>. В декорі кам'яниць переважають елементи [[Неороманський стиль|неороманського (неоготичного) стилю]]. Частковий дозвіл на заселення приміщень власники отримали у березні 1913 року, а на частину приміщень цокольного поверху&nbsp;— у червні того ж року<ref name="компл_буд"/>. Кам'яниці під ''№&nbsp;35'' та ''№&nbsp;37'' є пам'ятками архітектури місцевого значення під реєстраційними №&nbsp;957-м та №&nbsp;958-м відповідно<ref name="пам'ятки"/>. На початку ХХ століття в кам'яниці ''№&nbsp;31'' мешкав український фольклорист, правник доктор [[Бариляк Олександр Матвійович|Олександр Бариляк]]<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…Lwowa:…1916…&nbsp;— S. 18.</ref>, в кам'яниці ''№&nbsp;37''&nbsp;— вице-директор галицькоїКрайової спілки промисловців Владислав Берґель<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…Lwowa:…1916…&nbsp;— S. 23.</ref>, директор кредитної спілки Станіслав Хоміцький<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…&nbspLwowa:…1916…nbsp;— S. 53.</ref>, ректор духовної семінарії о.&nbsp;Юзеф Ґаворшевський<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…Lwowa:…1916…&nbsp;— S. 97.</ref>, до 1919 року мешкав український вчений-правник і політичний діяч, автор проєкту Конституції [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]], [[професор]] австрійського [[цивільне право|цивільного права]] у [[Львівський університет|Львівському університеті]] [[Дністрянський Станіслав Северинович|Станіслав Дністрянський]]<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…Lwowa:…1916…&nbsp;— S. 69.</ref>. УНа повоєнніпочатку рокиХХ століття в будинку ''№&nbsp;33'' мешкав директор львівського «Луна-парку»<ref name="лун_парк"/> Макс Буркер<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913…&nbsp;— S. 56.</ref>, повоєнні роки в будинку мешкала відома українська письменниця [[Ірина Вільде]].<ref name="вільде"/> В будинку ''№&nbsp;35'' мешкав архітектор [[Міхал Лужецький]]<ref>Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913…&nbsp;— S. 261.</ref>.
 
== Транспорт ==
Рядок 92 ⟶ 96:
<ref name="напн">{{cite web |url=http://naps.gov.ua/ua/structure/institutions/lviv/|назва=Структура НАПН України. Львівський НПЦ професійно-технічної освіти|автор=|мова= |дата= |веб-сайт=naps.gov.ua|видавець=[[Національна академія педагогічних наук України]]|url-архіву= |дата-архіву= |мертвий-url=ні |дата-доступу=9 серпня 2020}}</ref>
* <ref name="ВЛ">{{cite web |url=http://www.lvivcenter.org/uk/streets/Кривоноса-М./|назва=Проект «Вулиці Львова»: вулиця Кривоноса М.|автор=|мова= |дата= |веб-сайт=lia.lvivcenter.org |видавець=[[Центр міської історії Центрально-Східної Європи]]|url-архіву= |дата-архіву= |мертвий-url=ні |дата-доступу=8 серпня 2020}}</ref>
<ref name="лун_парк">{{cite web |url=http://www.lvivcenter.org/uk/uid/picture/?pictureid=3537|назва=Проект «Урбаністичні образи»: Луна-парк|автор=|мова= |дата= |веб-сайт=lia.lvivcenter.org |видавець=[[Центр міської історії Центрально-Східної Європи]]|url-архіву= |дата-архіву= |мертвий-url=ні |дата-доступу=9 серпня 2020}}</ref>
|2}}
 
Рядок 117 ⟶ 122:
* {{книга |автор =[[Крип'якевич Іван Петрович|Крип'якевич І.]]|частина = |заголовок = Історичні проходи по Львові|оригінал = |посилання =http://chtyvo.org.ua/authors/Krypiakevych_Ivan/Istorychni_prokhody_po_Lvovi/|відповідальний = авт. передм. [[Ісаєвич Ярослав Дмитрович|Я.&nbsp;Д.&nbsp;Ісаєвич]]; упоряд., текстолог. опрац. і примітки [[Якимович Богдан Зіновійович|Б.&nbsp;З.&nbsp;Якимовича]]; Упоряд. іл. матеріалу [[Крип'якевич Роман Іванович|Р.&nbsp;І.&nbsp;Крип'якевича]]; Худож. В.&nbsp;М.&nbsp;Павлик|видання = |місце = Львів|видавництво =[[Каменяр (видавництво)|Каменяр]]|рік = 1991|том = |сторінки =88|сторінок =167|серія = |isbn =5-7745-0316-Х|тираж =|ref =Історичні проходи по Львові}}
* ''[[Бірюльов Юрій Олександрович|Biriulow J.]], Tarnawiecka M., Dubicki T.'' Piotr Tarnawiecki, architekt lwowski.&nbsp;— Lwów: Centrum Europy, 2002.&nbsp;— 104 s.&nbsp;— ISBN 966-7022-27-7. {{ref-pl}}
* [https://www.sbc.org.pl//Content/42/ii49047-0000-00-0001.pdf Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik siedmnasty, 1913].&nbsp;— Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1912.&nbsp;— 796 s. {{ref-pl}}
* [http://www.memory.loc.gov/service/gdc/scd0001/2013/20131001001ks/20131001001ks.pdf Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916].&nbsp;— Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915.&nbsp;— 440 s. {{ref-pl}}
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вулиця_Максима_Кривоноса_(Львів)