Відмінності між версіями «Антикріпосницький рух в Україні (1789-1861)»

оформлення, правопис
м (додано Категорія:Кріпосне право за допомогою HotCat)
(оформлення, правопис)
[[Файл:Karmelyuk.JPG|міні|Ймовірний [[портрет]] [[Устим Кармалюк|Устима Кармелюка]] — легендарного українського селянина, ватажка антикріпосницького руху на [[Поділля|Поділлі]] протягом [[1813]]–[[1835]] років. Художник — [[Тропінін Василь Андрійович|Василь Тропінін]]. ]]
'''Антикріпосницький рух в Україні''' ([[1789]]-[[1861]]) — масові заворушення на території [[Україна|України]] спричинені остаточним встановленням всеросійських норм [[Кріпацтво|закріпачення]] на підконтрольних [[Російська імперія|Російській Імперії]] теренах, які було юридично оформлено пунктом 8 указу [[Катерина II|Катерини ІІ]] від [[3 травня]] [[1783]] року. Значна частина українців вважала себе вільними козаками і не бажаючи переходити у кріпосницький стан чинили масовий спротив до моменту скасування кріпацтва 19 лютого 1861 року.
 
== Передумови ==
[[Файл:Catherine II by J.B.Lampi (1793-4, Russian museum).jpg|міні|[[Катерина II|Катерина ІІ]] — проводила політику масового закріпачення українців. Портрет 1793 або 1794. Художник — Лампі Йоган-Батист.]]
Політика російської імператриці [[Катерина II|Катерини ІІ]] була спрямована на ліквідацію автономії [[Лівобережна Україна|Лівобережжя України]] загалом, зокрема на ліквідацію всіх привілей та залишків [[Гетьманщина|Гетьманщини]]. [[3 травня]] [[1783]] року Катерина підписала указ закріпачити 300 тисяч вільних селян, які з народження були вільними людьми. Селяни розпочали масові повстання, ліквідували поміщиків, підпалювали їхні маєтки та десятками тисяч мігрували на південь, де [[Катерина ІІ]]II запровадила тотальне закріпачення лише в останній рік свого життя [[1796]] року<ref>{{Cite web|title=225 років від закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України|url=https://www.radiosvoboda.org/a/1115133.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2020-05-17|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=Как Петербург покупал украинскую элиту|url=https://www.bbc.com/russian/russia/2013/05/130514_ukraine_serfdom|website=BBC News Русская служба|accessdate=2020-05-18|language=ru|first=Артем Кречетников|last=Би-би-си|last2=Москва}}</ref>.
 
Значна частина українців вважала себе вільними козаками і, не бажаючи переходити у кріпосницький стан, чинили масовий спротив до моменту скасування кріпацтва 19 лютого 1861 року.
 
За словами дослідників ХІХ сторіччя, прагнення українців відродити вільне козацтво було «поголовним»:
{{Текст|«Український народ своє становище під російською державою вважав неприродним і чекав на його кінець. На місцях він зберігав зброю дідів і прадідів і вірив, і відкрито висловлювався, що настане година, коли вона знадобиться»{{sfn|Мацієвич Л. Поляки и русины|1882|с=312}}.}}
 
Спротив мав різноманітний характер: від збройних повстань, ліквідації поміщиків, створення органів самоврядування, до пасивної відмови відбувати поміщицькі повинності<ref>{{Cite book|title=Генеза міжнародної правосуб’єктності України: Монографія|last=Задорожній|first=Олександр|year=2014|publisher=К.І.С.|location=Київ|pages=312|language=українською|isbn=978-617-684-096-1}}</ref>. Одним зіз найбільших антикріпосницьких повстань наприкінці [[XVIII століття|18 століття]] було [[Турбаївське повстання (1789—1793)]], яке спричиноло до тимчасового відновлення козацького порядку на теренах декількох поселень навколо села [[Турбаї]]. Протягом 1797-1825 рр. за неповними даними в Україні відбулося 104 масових антиурядових виступів закріпачених селян. [[1803]] року повстання охопили 24 сіл та містечок [[Черкаський повіт|Черкаського повіту]] на [[Київщина|Київщині]]. На півдні України [[1817]] року відбулось [[Повстання бузьких козаків (1817)|Повстання бузьких козаків]] задля їх придушення було задіяно 10 тисяч військових [[Російська імперія|Російської Імперії]]. Повстання майже не припинялися,. [[1826]] року селяни [[Уманщина|Уманщини]] оголосили про своє звільнення з під кріпацтва, конфіскували поміщицьке майно та арештовували поміщиків. 1829 року відболсявідбулося масове повстання за участі понад 3000 селян слобід [[Слобідсько-Українська губернія|Слобідьско-Української губернії]], які яке увійшло в історію як [[Шебелинське повстання 1829|Шебелинське повстання]]. Протягом [[1813]]-[[1835]] напів легендарним ватажком антикріпноцького руху був [[Устим Кармалюк]]. У Волинській губернії протягом 1848-1849 років повстання відбулися у 90 селах і 5 маєтках. В один [[1848]] рік зафіксовано 198 селянських повстань в [[Подільська губернія|Подільській]] і [[Волинська губернія|Волинській губерніях]]. [[1855]] року відбулися масові повстання які увійшли в історію під назвою [[Київська козаччина]] і охопили понад 500 сіл — з під російської влади було тимчасово звільнено 8 з 12 повітів [[Київська губернія|Київської губернії]]<ref>{{Cite web|title=Соціальна боротьба - Історія України: навч. посіб.|url=http://politics.ellib.org.ua/pages-9203.html|website=politics.ellib.org.ua|accessdate=2020-05-17}}</ref>. З метою визволення селян від кріпосної залежності та встановлення республіканського правління [[1856]] року у [[Харків|Харкові]] студентами університету було засновано таємне політичне товариство, згодом діяло і в [[Київ|Києві]]. У квітні того ж року, відбувся т.з. [[Похід у Таврію за волею]] — десятки тисяч селян зібралися біля [[Перекопський перешийок|Перекопського перешийку]], вважаючи, що в Криму немає кріпацтва — для придушення виступу були задіяни російські війська<ref>{{Cite web|title=Антикріпосницький рух в Україні в 50—60 pp. XIX ст. - Довідник для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання - ЗНО з історії україни|url=https://history.vn.ua/book/ukrzno/76.html|website=history.vn.ua|accessdate=2020-05-17|language=uk}}</ref>.
 
== Передмови ==
[[Файл:Catherine II by J.B.Lampi (1793-4, Russian museum).jpg|міні|[[Катерина II|Катерина ІІ]] — проводила політику масового закріпачення українців. Портрет 1793 або 1794. Художник — Лампі Йоган-Батист.]]
Політика російської імператриці [[Катерина II|Катерини ІІ]] була спрямована на ліквідацію автономії [[Лівобережна Україна|Лівобережжя України]] загалом, зокрема на ліквідацію всіх привілей та залишків [[Гетьманщина|Гетьманщини]]. [[3 травня]] [[1783]] року Катерина підписала указ закріпачити 300 тисяч вільних селян, які з народження були вільними людьми. Селяни розпочали масові повстання, ліквідували поміщиків, підпалювали їхні маєтки та десятками тисяч мігрували на південь, де [[Катерина ІІ]] запровадила тотальне закріпачення лише в останній рік свого життя [[1796]] року<ref>{{Cite web|title=225 років від закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України|url=https://www.radiosvoboda.org/a/1115133.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2020-05-17|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=Как Петербург покупал украинскую элиту|url=https://www.bbc.com/russian/russia/2013/05/130514_ukraine_serfdom|website=BBC News Русская служба|accessdate=2020-05-18|language=ru|first=Артем Кречетников|last=Би-би-си|last2=Москва}}</ref>.
 
== Хронологія ==
[[Категорія:Соціальна історія України]]
[[Категорія:Кріпосне право]]
{{Помилки}}