Георгій Маніак: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
RarBot (обговорення | внесок) м Заміна ''одружився на'' -> ''одружився з'' |
||
Рядок 63:
1038 року Георгія Маніака призначено командував військовим походом з підкорення Сицилії. В ній брали участь грецькі війська, загони лангобардів з Апулії, нормани на чолі [[Гаральд III Суворий|Гаральдом]] і італійські нормани на чолі із Вільгельмом Отвілем (перебували на службі у [[Гваймар IV (князь Салернський)|Гваймара IV]], князя Салерно). Того ж року було захоплено місто Мессіну, а потім у битві при [[Рометта|Ремата]] завдав поразки сицилійським арабам. В 1040 році зайняв Сіракузи та усе східне узбережжя Сицилії, завдавши поразки при Дарнгіні. Того ж року в битві при [[Троїна (муніципалітет)|Троїні]], в якій Маніак розбив військо сиракузького еміра Абдулли. З Сіракуз до Константинополя відправив мощі [[Свята Луція|Святої Луції]]. Слідом за цим планувалося звільнити решту острова, а потім напасти на Мальту.
Після взяття Сіракуз в ході експедиції відбулися негативні зміни: ломбарди, очолювані Ардуїном, розсварилися з Маніяком і залишили Сицилію. Спочатку вдалося зайняти практично усю Сицилію: в арабів залишилося лише Палермо та деякі фортеці та порти на заході. Втім внаслідок неузгоджених дій з флотом, араби зуміли доправити палермській залозі, що перебував в облозі необхідні харчі та додаткові війська. Георгій Маниак образив командувача флотом [[Стефан Калафат|Стефана Калафата]], одруженого
Стефан повідомив імператору про начебто зраду військовика, Маніака було відкликано до Константинополя і, не маючи можливості виправдатися, 1040 року опинився у в'язниці. Після від'їзду Георгія Маніака араби швидко повернули собі завойоване Візантією східне узбережжя Сицилії, окрім Мессіни.
| |||