Себальд Юстінус Брюгманс: відмінності між версіями

У 1795 році Брюгманс очолив військову медичну службу у новоствореній Батавській республіці. Йому навіть пропонували посаду міністра оборони, але він відмовився. Протягом окупації Нідерландів Францією, Брюгманс, якого дуже шанував французький намісник [[Людовик I Бонапарт|Луї-Наполеон]], брат [[Наполеон I Бонапарт|Наполеона Бонапарта]], заснував у Лейдені школу військових медиків, а пізніше навіть був призначений Генеральним інспектором Французької імперської медичної служби.

 

 

1811 року Брюгманса призначили ректором Лейденського університету. На цій посаді він зробив усе можливе для зміцнення позицій університету, адже того ж року декрет Наполеона Бонапарта припинив діяльність університетів у Франекері та [[Хардервейкський університет|Хардервейку]]. Брюгманс особисто їздив до [[Париж]]у, де намагався дізнатися про плани французької влади щодо Лейденського університету. Вірогідно, в результаті цих перемовин університет в Лейдені не тільки не зачинився, але й отримав щорічний грант у 100 тис. [[Франк (грошова одиниця)|франків]]. Брюгманс перебував на посаді ректора до грудня 1813 року, коли наполеонівські війська залишили Нідерланди і в країні відновилася влада [[Оранська династія|Оранського дому]].