Відмінності між версіями «42 епохи українських мовних контактів»

м
нема опису редагування
м
{{text|«Навряд чи дисертант претендує на те, що він пізнав чи розкрив абсолютну істину в досліджуваній галузі, але безперечно те, що він зробив гігантський крок, наближаючись до неї» ([[Семчинський Станіслав Володимирович|С.&nbsp;В.&nbsp;Семчинський]])<ref>З рецензії на методологічну основу книги – працю «Метатеорія мовознавства» (1992; 2000)</ref>.}}
{{text|«Не кожний науково-пізнавальний напрям і навіть не кожна галузь науки має власний, специфічний метод дослідження. (...) Сутність методу К.&nbsp;М.&nbsp;Тищенка полягає у трактуванні топонімічних ландшафтів як різновидів тексту з не до кінця відомим змістом, тобто в застосуванні до топонімії дослідного інструментарію синтактики й системного підходу з елементами теорії криптографії. Так вдається матеріалізувати інакше невловимі мовно-семантичні зв'язки між сусідніми назвами. Щоразу знаходячи мотивований "ключ" до поєднання окремих пар [просторово близьких] топонімів, професор К.&nbsp;Тищенко перший спромігся "читати" топонімічні ландшафти на карті України, – так, як географ читає карту, складаючи з окремих позначок бачення цілого (для повноти порівняння карта мала б бути добре потерта)» (докт. геогр. наук, проф. [[Пащенко Володимир Михайлович|В. М.&nbsp;Пащенко]])<ref>З доповіді «Науково-пізнавальний зміст методу топонімічного контекстування» на Міжнародній конференції «Топоніміка і контекстуальний метод К.&nbsp;М.&nbsp;Тищенка» 20 квітня 2012 р.</ref>.}}
{{text|Наукова заслуга К.&nbsp;М.&nbsp;Тищенка «серед багатьох інших полягає ще і в тому, що своїми дослідженнями він увів топонімію в етногенетичний контекст, а також використав найновіші досягнення молекулярної генетики, завдяки чому підніс етногенетичні дослідження на сучасний, якісно новий рівень» (акад. НАН України, проф. [[Півторак Григорій Петрович|Г.&nbsp;П.&nbsp;Півторак]])<ref>З передмови до дослідження, яке уможливило цей енциклопедичний підсумок теми [Тищенко 2016, 13].</ref>.}}
{{text|«Недаремно освіту романіста і прикладного лінгвіста автор сполучив з іраністикою. Двадцятирічні досягнення його у цій галузі вже помітні: мовний слід сатрапії, ґабрів, джихаду; низка етимологій – зокрема, слів ''волхви, капирі, потала, посіпака, призьба, паркан''; прізвищ ''Передерій, Копирсако, Сколота, Пероганич''; топонімів [[Передеріївка]], [[Зарваниця]], [[Копирів кінець]]... Залучені автором іранські, готські й грецькі мовні факти нерідко мають ознаки субстратних, а не контактних, – адже справді дають проникнення, а не запозичення. Даремно упереджена критика силкувалася це підважити. Дослідник не відступив і вийшов тепер на нові рубежі...» (чл.-кор. НАН України, проф. [[Клименко Ніна Федорівна|Н.&nbsp;Ф.&nbsp;Клименко]])<ref> Зі вступного слова до кн. «Іншомовна історія українців» [Тищенко 2018, 4], першої версії теперішньої праці</ref>.}}
{{text|«Ви нічого не зміните, борючись проти наявної (пізнавальної моделі) дійсності. Аби щось змінити – створіть нову пізнавальну модель: вона й покаже застарілість чинної моделі (You never change things by fighting the existing reality. To change something, build a new model that makes the existing model obsolete.) [[Річард Бакмінстер Фуллер|Річард Фуллер]], американський архітектор і винахідник (1895–1983). –– «Цей вислів, мені здається, добре узагальнює Ваш досвід ономастичних студій» ([[Селігей Пилип Олександрович|П.&nbsp;О.&nbsp;Селігей]])<ref>Е-мейл; цитата уміщена як епіграф до підсумків теперішньої книги [Тищенко 2020, 890].</ref>.}}
 
== Примітки ==
1720

редагувань