Мисаїл (Пструч): відмінності між версіями

По смерті митрополита [[Григорій II Болгаринович|Григорія ІІ Болгариновича]] собор українських єпископів вибрав митрополитом Мисаїла (Пструча), при цьому прохання про затвердження на митрополію надіслали не до Константинополя, а передали через папського легата Антоніо Бонумбре до папи римського, взоруючись на прецедент із митрополитом Григорієм, якого прислав на Русь також папа. На жаль, із невідомих причин відповіді з Риму не було (вочевидь, листа в Римі не отримали), що й стало поштовхом звернутися з [[Послання Мисаїла до папи Сикста IV|новим листом до папи]] [[Сикст IV|Сикста IV]]., який дійшов до нас під назвою "«Послання Мисаїла"». В ньому, серед іншого, прохали, щоб папа, в дусі [[Флорентійський собор|Флорентійського собору]], захистив православних [[Українська Православна Церква (1458-1596)|Київської митрополії]] від кривд із боку латинського духовенства. При цьому Мисаїл надалі застосовує щодо себе в листі від 1476  р. титул "«елект на митрополію"», отже без посвячення з Риму митрополитом себе не вважав і до Константинополя по затвердження не звертався. Правив Київською митрополією до 1480 року. Його вважають можливим автором Літопису за 1254—1425 рр.

"«Послання Мисаїла"» від 1476  р. також підписали князь [[Михайло Олелькович]], князь [[Бєльський Федір Іванович|Федір Більський]], князь Дмитро В'яземський, [[Іван Ходкевич]], Іван Солтан (якого часто плутали з одним із наступних митрополитів [[Йосиф Солтан|Йосифом Солтаном]]) та інші видатні діячі того часу.