Кримінальні справи щодо ЄЕСУ та Міноборони Росії: відмінності між версіями

[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
MaryankoBot (обговорення | внесок)
м →‎Три договора: виправлення посилання
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Gazprom hq.jpg|thumb|right|205px|Головний офіс Газпрому, Москва]]
[[Файл:Kiev Cabinet of Ministers.jpg|thumb|right|205px|Будинок Кабінету Міністрів України]]
'''Кримінальні справи ЄЕСУ і Міноборони Росії''' — низка резонансних [[Кримінальна справа|кримінальних справ]], які розслідувалися в 2000  — 2003 роках в Росії та Україні; ці справи стосуються договорів (1996 — 19971996—1997 років) між ЄЕСУ і [[Міноборони Росії]] «про постачання будматеріалів та меблів» з метою погашення «газових боргів України перед [[Газпром]]ом».
 
За вказаними справами в Росії проходили чиновники Міноборони і уряду Росії; в Україні справи було порушено проти керівників ЄЕСУ, зокрема проти екс-прем'єр-міністра Ю. Тимошенко. Засуджений був лише [[Олійник Георгій Семенович|Георгій Олійник]] (за перевищення службових повноважень), але амністований через три місяця та незабаром реабілітований. Усі інші фігуранти або виправдані судом, або справи по них припинені через «відсутність складу злочину» та «закінчення терміну давності». 12 жовтня 2011 року генпрокуратура України порушила кримінальні справи проти Ю. Тимошенко за «договорами 1996 — 19971996—1997 років між ЄЕСУ і Міноборони Росії».
 
== Фігуранти справ ==
 
=== Найвідоміші фігуранти ===
Найвідомішими фігурантами зазначених справ є: колишній генерал-полковник [[Олійник Георгій Семенович|Георгій Олійник]] та екс-прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. Олійник пробув в ув'язненні (до амністії у цій справі) три місяці, а через рік був повністю реабілітований : «Георгій Олійник виявився єдиним з учасників російсько-українських газових взаємозаліків, хто був засуджений», «Георгій Олійник спочатку отримав три роки колонії, потім вирок скасували, і він був реабілітований. Проте пізніше за іншим звинуваченням засуджений на п'ять років, позбавлений звання і нагород».<ref name=odin-Oleinik>[http://newtimes.ru/articles/detail/3534?sphrase_id=348513 «Навіщо згадали справу Вавилова?» (генпрокурор Устинов в присутності членів слідчої бригади нібито наказав: «Вавілова не чіпати!»), ''Олег Рубніковіч.'' Сайт газети «Новий час» («The New Times»), № &nbsp;02 від 19.2.2007.]</ref>
 
=== 2000 — 20052000—2005 роки ===
В Росії, Головна військова прокуратура Росії почала розслідувати «справу ЄЕСУ і Міноборони» в березні 2000 року; в 2001 році були відкриті справи по семи чиновникам Росії та справа щодо Ю. Тимошенко:<br />
1) Генерал-полковник Олійник та його підлеглі в фінансовому главку Міноборони: головбух главку генерал-майор Євген Дацко (відразу ж подав рапорт про звільнення у запас); начальники управлінь главку генерал-майори Леонід Герасименко та Анатолій Воробйов.<ref name=Elcov2000/> Однак, вони не були засуджені, а справи стосовно них незабаром були закриті.<br />
2) Два підполковника з ЦУМР (Центрального управління матеріальних ресурсів і зовнішньоекономічних зв'язків Міноборони РФ) Олександр Ізгагін і Борис Чурилов. Вони були виправдані судом в 2003 році.<ref name=genshtab/><br />
3) Перший заступник міністра фінансів РФ А. Вавілов. Справа по ньому була закрита<ref name=Vavilov-zakryto/><ref name=gluho/> в перших числах грудня 2001 року (тобто за тиждень до передачі в суд справи Олійника).<br />
4) Справа щодо Ю. Тимошенко була закрита в Росії в грудні 2005 року з формулюванням «у зв'язку із закінченням терміну давності».
 
В Україні в тому ж 2001 році&nbsp;— справи були відкриті проти Тимошенко, її чоловіка Олександра Тимошенко, та декількох керівників ЄЕСУ (в Україні справи закриті : в січні 2005&nbsp;— генпрокурором, в листопаді 2005 року всі справи закриті Верховним судом України).
 
=== Період з липня 2011 року ===
Рядок 24 ⟶ 25:
 
== Справа Олійника ==
 
=== Біографічні відомості про Георгія Олійника ===
 
[[Олійник Георгій Семенович|Георгій Семенович Олійник]] (нар. у [[1944]] році)&nbsp;— колишній генерал-полковник, головний фінансист [[Міністерство оборони Російської Федерації|Міноборони Росії]] в 1996 — 20011996—2001 роках. 29 квітня 2002 був засуджений (за перевищення посадових повноважень) у «справі ЄЕСУ і Міноборони», але через три місяці амністований<ref name=reabilitirovan/>, в 2003 році реабілітований Президією Верховного суду Росії «у зв'язку з відсутністю складу злочину».<ref name=odin-Oleinik /><ref name=reabilitirovan/>
 
Однак, в тому ж 2003 році Олійник був засуджений у справі про продаж «облігацій валютної позики» (справа не пов'язано з [[ЄЕСУ]]); по вказаній справі позбавлений всіх звань і нагород, відбув в ув'язненні три роки, не реабілітований.<ref name="person">{{Cite web |url=http://personize.ru/view/9833/article/23218 |title=Олійник Георгій в новинах та пресі. ''Хінштейн Олександр'', стаття в газеті «Московський комсомолець» від 25.01.01. Сайт «personize.ru», січень 2001. |accessdate=13 листопад 2011 |archiveurl=https://www.webcitation.org/6odnw1HSA?url=http://personize.ru/view/9833/article/23218 |archivedate=1 березень 2017 |deadurl=yes }}</ref><ref name="kommersant1">{{Cite web |url=http://www.kommersant.ru/factbook/19066 |title=Олійник Георгій Семенович. Сайт "Комерсант. Довідник ", 21.10.2011. |accessdate=13.11.2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140716221632/http://kommersant.ru/factbook/19066 |archivedate=16.07.2014 |deadurl=yes }}</ref>
 
=== Дві кримінальні справи Георгія Олійника ===
Георгій Олійник був засуджений за двома кримінальними справами (в 2002 — 20032002—2003 роках): <br />
1) По «справі ЄЕСУ» Олійник був засуджений 29.4.2002 «за перевищення посадових повноважень», але 16.8.2002 був амністований,<ref name=reabilitirovan/> а 26.11.2003 був повністю реабілітований у даній справі рішенням Президії Верховного суду РФ «у зв'язку з відсутністю складу злочину».<ref name=reabilitirovan/> Таким чином, Олійник перебував під арештом у «справі ЄЕСУ» три з половиною місяці.<br />
2) У 2003 році генерал Олійник був засуджений по «справі про переуступку валютних облігацій „Воєнбанку“» (що ніяк не пов'язано з Тимошенко і [[ЄЕСУ]]) за звинуваченням в «перевищення посадових повноважень»; і знаходився в ув'язненні три роки (2002 — 20052002—2005), звільнений достроково.<ref name=grani_ru/>
 
Після літа 2005 року&nbsp;— Олійник більше не притягувався до кримінальної відповідальності.
Рядок 40 ⟶ 42:
1 серпня 2002 Георгію Олійнику було пред'явлено звинувачення в перевищенні посадових повноважень при продажу «[[Облігації внутрішніх державних позик|облігацій внутрішньої валютної позики]]» в 1998 році.<ref>[http://grani.ru/War/Mil_spending/m.7733.html Видана санкція на повторний арешт генерала Олійника. Сайт «Грані.ру», 8.8.2002.]</ref>
 
24 липня 2003 Московським гарнізонним військовим судом генерал-полковник Георгій Олійник був засуджений: <br/>&nbsp;— До п'яти років позбавлення волі (у колонії загального режиму) за «перевищення посадових повноважень» при продажу за заниженою ціною державних облігацій «внутрішньої валютної позики» в 1998 році «Воєнбанку» (облігації знаходилися в довірчому управлінні у Міноборони), чим завдав державі збитків в 60&nbsp;млн доларів;<ref name="grani_ru">[http://grani.ru/Society/Law/m.73724.html Суд залишив у силі вирок Олійнику. Сайт «Грани.ру», 8.7.2004.]</ref><br/>&nbsp;— Також позбавлений військового звання, почесних звань і державних нагород, а також права займати державні посади протягом трьох років. Цивільний позов Міноборони на стягнення з Олійника 60&nbsp;млн. 397 тис. дол і 344&nbsp;млн руб. суд не задовольнив.<ref name="ne_general">[http://www.ng.ru/events/2003-07-25/8_oleynik.html Генерал Олійник більше не генерал (колишній головний фінансист Міноборони засуджений до 5 років колонії загального режиму). ''Сергій Ванін.'' 25.7.2003.]</ref>
24 липня 2003 Московським гарнізонним військовим судом генерал-полковник Георгій Олійник був засуджений: <br />
— До п'яти років позбавлення волі (у колонії загального режиму) за «перевищення посадових повноважень» при продажу за заниженою ціною державних облігацій «внутрішньої валютної позики» в 1998 році «Воєнбанку» (облігації знаходилися в довірчому управлінні у Міноборони), чим завдав державі збитків в 60&nbsp;млн доларів;<ref name="grani_ru">[http://grani.ru/Society/Law/m.73724.html Суд залишив у силі вирок Олійнику. Сайт «Грани.ру», 8.7.2004.]</ref><br />
— Також позбавлений військового звання, почесних звань і державних нагород, а також права займати державні посади протягом трьох років. Цивільний позов Міноборони на стягнення з Олійника 60&nbsp;млн. 397 тис. дол і 344&nbsp;млн руб. суд не задовольнив.<ref name="ne_general">[http://www.ng.ru/events/2003-07-25/8_oleynik.html Генерал Олійник більше не генерал (колишній головний фінансист Міноборони засуджений до 5 років колонії загального режиму). ''Сергій Ванін.'' 25.7.2003.]</ref>
 
Генерал-полковник Олійник провину не визнав, у останньому слові він сказав, що, передавав «облігації валютної позики» Воєнбанку, за дорученням міністра оборони [[Сергєєв Ігор Дмитрович|Ігоря Сергєєва]], який рятував Воєнбанк від фінансового краху (на рахунках банку зберігалися значні кошти військового відомства). Колишній міністр оборони Ігор Сергєєв, в показаннях свідків у суді, визнав, що приймав рішення про санацію банку, але «в деталі не вникав».<ref name=ne_general/>
Рядок 52:
 
=== Три договора ===
Всього в 1996 — 19971996—1997 роках, існувало три<ref name=Vavilov-milliony>[http://www.sovsekretno.ru/magazines/article/671 Вавіловські мільйони. ''Таїсія Белоусова.'' Газета ''рос.'' «Совершенно секретно», серпень 2001.]</ref> договору Міноборони Росії з ЄЕСУ на постачання будматеріалів, всі договори підписувалися без участі Олійника. Він лише підписав одну платіжку (підпис під другою платіжкою начебто не Олійника) про йерерахування грошей по другому й третьому договорам (на момент підписання фатальної «платіжки за другим договором» Олійник пропрацював на посаді керівника главку лише один місяць)<ref name=person/>: <br />
1) Перший договір Ю. Тимошенко (ЄЕСУ) уклала з міністром оборони [[Росія|РФ]] [[Грачов Павло Сергійович|Грачовим]] (у травні 1996 року), сума договору була 300&nbsp;млн дол. Це відбувалося ще до призначення Олійника на посаду головного фінансиста Міноборони. Всі будматеріали, як сказав Олійник, були поставлені в повному обсязі: «Поставили, хоча в терміни не вклалися. І все одно, завдяки цим поставкам, Міністерству оборони вдалося вижити. Відремонтували казарми, шпиталі, тепломережі&nbsp;— коли б ще держава почала давати гроші! Загалом, перезимували».<ref name=person/><ref>[http://hinshtein.ru/press/stories/2001/s4et/Швейцарський рахунок прем'єр-міністра. ''Олександр Хінштейн (депутат Державної Думи ФС РФ 5-го скликання по Нижегородській області).''Газета «Московський комсомолець» від 25.01.2001.]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref><br />
<gallery>
Image:Julija tymoschenko 2002.jpg|Ю. В. Тимошенко, 2002 рік
Рядок 63:
 
=== Другий та третій договори (на 250 і 200&nbsp;млн дол.) ===
У 1996 році Україна мала значні борги за газ перед Росією (близько 450&nbsp;млн дол.), і прем'єр-міністр України [[Лазаренко Павло Іванович|Лазаренко]] запропонував погасити ці борги будматеріалами. З керівництвом російського уряду, була погоджена схема розрахунків&nbsp;— всі розрахунки були здійснені протягом одного банківського дня, і гроші не покидали межі Росії і одного банку (це важливо підкреслити, поскільки в пресі постійно існували спекуляції, що «з Росії було уведено за кордон 450&nbsp;млн дол.»): <br />&nbsp;— «Газпром» отримав від двох російських банків 450 мільйонів доларів кредиту. З цих сум він погасив свій борг перед держ. бюджетом. З держ. бюджету гроші були перераховані в Міноборони. Міноборони зробила передоплату за будівельні матеріали компанії «United Energy International Ltd.», яка є співзасновником і агентом ЄЕСУ. «United Energy International Ltd.» негайно перерахувала гроші в адрес Газпрому, погасивши борг України за природний газ. Газпром повернув банківський кредит, взятий на один день. Вся операція зайняла один банківський день.
— «Газпром» отримав від двох російських банків 450 мільйонів доларів кредиту. З цих сум він погасив свій борг перед держ. бюджетом. З держ. бюджету гроші були перераховані в Міноборони. Міноборони зробила передоплату за будівельні матеріали компанії «United Energy International Ltd.», яка є співзасновником і агентом ЄЕСУ. «United Energy International Ltd.» негайно перерахувала гроші в адрес Газпрому, погасивши борг України за природний газ. Газпром повернув банківський кредит, взятий на один день. Вся операція зайняла один банківський день.
<ref name="Elcov2000">{{Cite web |url=http://www.ua-pravda.com/old/articles/portret/1103.php?mode=printable |title=«Ознаки змови: Юлія Тимошенко». ''Олег Єльцов'', опубліковано в 2001 році в газеты «Україна кримінальна», повторно опубліковано на сайті «ua-pravda.com» в жовтні 2011 року. |accessdate=13 листопад 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120511150350/http://www.ua-pravda.com/old/articles/portret/1103.php?mode=printable |archivedate=11 травень 2012 |deadurl=yes }}</ref>
 
Рядок 74 ⟶ 73:
 
=== Особи, які підписали договори на 250 і 200&nbsp;млн дол. ===
Проведення вказаних взаємозаліків було оформлено двома Договорами. Генерал-полковник Олійник у відкритому листі у «Незалежну газету» від 13.1.2001 (яке він просив «опублікувати без купюр»)<ref name=bez_kupur/> писав, що «Договір між ЄЕСУ і Газпромом» був укладений 29.12.1995 року (на підставі міжурядової угоди від 18.2.1994). У рамках цього договору, Мінфін Росії ухвалив рішення про постачання матеріально-технічних цінностей з України, як бартерної оплати за газ&nbsp;— Мінфін Росії видав наказ №&nbsp;247 від 30.4.1996 року, на підставі цього наказу: <br/>&nbsp;— 28 листопада 1996 року було підписано першу угоду (на 250&nbsp;млн дол.).<br/>&nbsp;— 3 березня 1997 року було підписано друга угода (на 200&nbsp;млн дол.).
— 28 листопада 1996 року було підписано першу угоду (на 250&nbsp;млн дол.).<br />
— 3 березня 1997 року було підписано друга угода (на 200&nbsp;млн дол.).
 
На кожному з цих договорів стояли сім підписів і сім печаток, тому Олійник називав його «семисторонньою угодою»: <br />
1) Від «Газпрому» підписували: і. о. голови РАС «Газпром» Шеремет; вдруге&nbsp;— голова «Газпрому» Рем Вяхірєв.<br />
2) Міністр Міноборони Росії І.&nbsp;М.&nbsp;Родіонов. На другій угоді «печатка Міноборони різко відрізняється<ref name=Vavilov-podvigi/> від справжньої», підпис міністра Родіонова під другою угодою теж не схожа<ref name=Vavilov-podvigi/> на справжню (Родіонов не пам'ятає, щоб він візував цей документ).<br />
3) Перший заступник міністра фінансів Росії А.&nbsp;П.&nbsp;Вавілов.<br />
4) Від «Державної податкової служби» підписали: керівник Державної податкової служби (у ранзі заступника Голови Уряду Російської Федерації) Артюхов Віталій Григорович; вдруге&nbsp;— перший заступник керівника Державної податкової служби Павлов.<br />
5) Президент корпорації ЄЕСУ Ю.&nbsp;В.&nbsp;Тимошенко.<br />
6) Від банку-кредитора: перший заступник голови правління «Національного резервного банку» Ю. А.&nbsp;Кудімов; вдруге&nbsp;— старший віце-президент банку банку «Імперіал» В. М.&nbsp;Столяренко.<br />
7) Керуючий англійської компанії «United Energy Ltd.» Ш. Е.&nbsp;Аксой.
 
Рядок 90 ⟶ 87:
 
== Хронологія розслідування «справи ЄЕСУ і Міноборони» щодо Олійника ==
 
=== Перша перевірка в 1998 році. Порушення кримінальної справи у 2000 році ===
Ще в 1998 році «Головна військова прокуратура Росії» проводила перевірку щодо «договорів з ЄЕСУ»; в тому ж році проходила ревізія «фінінспекціі Міноборони Росії» (фінінспекцію очолював генерал-лейтенант Карімов)&nbsp;— порушень не виявили.<ref name=person/> Однак у березні 2000 року Головна військова прокуратура порушила кримінальну справу за фактом порушень при постачанні будматеріалів за Договором з ЄЕСУ.<ref name=person/>
 
=== Розслідування та суд у «справі ЄЕСУ та Олійника», 2000 — 20022000—2002 ===
У рамках «справи ЄЕСУ» генерал-полковнику Олійнику було пред'явлено звинувачення за статтею 286, частина 3, пункт «в» Кримінального кодексу Росії (перевищення посадових повноважень із заподіянням тяжких наслідків).<ref name=person/> Слід підкреслити, прокуратура ніколи не звинувачувала Олійника у «отриманні хабарів».
 
Рядок 109 ⟶ 107:
На суді «головний військовий прокурор» запропонував перекваліфікувати звинувачення Олійнику на «халатність», щоб відразу ж його амністувати, але Генеральна прокуратура (відповідь підписав [[Бірюков Юрій Станіславович|Юрій Бірюков]]) відповіла відмовою.<ref name=Vavilov-podvigi/>
 
Під час суду по «справі ЄЕСУ і Міноборони»&nbsp;— майже всі свідки говорили<ref name=Vavilov-podvigi/> про непричетність Олійника, а ініціатором «угоди про постачання будматеріалів» називали Вавілова. Також експертиза встановила, що: <br/>&nbsp;— '''На одній з двох платіжок&nbsp;— підпис генерала Олійника підроблений'''<ref name=Vavilov-podvigi/> (а судили Олійника саме за «підписи на двох платіжках»).<br/>&nbsp;— Також підробленим<ref name=Vavilov-podvigi/> виявився підпис Л. Куделіної (колишнього начальника оборонного департаменту Мінфіну).<br/>&nbsp;— На другому Договорі&nbsp;— «печатка Міноборони різко відрізняється<ref name=Vavilov-podvigi/> від справжньої»; підпис міністра Родіонова під другим Договором теж не схожий<ref name=Vavilov-podvigi/> на справжній (Родіонов не пам'ятає, щоб він візував цей документ).
— '''На одній з двох платіжок&nbsp;— підпис генерала Олійника підроблений'''<ref name=Vavilov-podvigi/> (а судили Олійника саме за «підписи на двох платіжках»).<br />
— Також підробленим<ref name=Vavilov-podvigi/> виявився підпис Л. Куделіної (колишнього начальника оборонного департаменту Мінфіну).<br />
— На другому Договорі&nbsp;— «печатка Міноборони різко відрізняється<ref name=Vavilov-podvigi/> від справжньої»; підпис міністра Родіонова під другим Договором теж не схожий<ref name=Vavilov-podvigi/> на справжній (Родіонов не пам'ятає, щоб він візував цей документ).
 
29 квітня 2002, генерал-полковника Олійника засудили до трьох років позбавлення волі, до позбавлення військового звання і можливості займати державні посади після звільнення протягом трьох років. Його взяли під варту в залі суду. Адвокат Олійника Ада Яковлєва заявила, що оскаржить вирок в «[[Московський військовий округ|Московському окружному військовому суді]]», в судах Росії, а також, якщо знадобиться, «навіть за кордоном».<ref>[http://palm.newsru.com/russia/29apr2002/olenik.html Генерала Олійника посадили на три роки. Сайт «NEWSru.com» (Новини Росії), 29.4.2002.]</ref>
Рядок 124 ⟶ 119:
* «Абсолютна більшість коментаторів сходиться в єдиній думці: Олійник&nbsp;— лише цап-відбувайло. На нього перевалюють зовсім чужу провину», «Генпрокуратура розуміє: інакше за зниклі гроші доведеться відповідати Вавілову і [[Черномирдін Віктор Степанович|Черномирдіну]]».<ref name=Vavilov-podvigi>[http://www.mk.ru/old/article/2002/04/19/168180-zakon-vazelina.html Закон вазеліну (чому Генпрокуратура покриває Черномирдіна і Вавилова?). ''Олександр Хінштейн.'' Газета «Московський комсомолець» (також на сайті «Компромат. Ру»), 19.04.2002.]</ref>
 
=== Амністія і реабілітація Георгія Олійника у справі ЄЕСУ, 2002 — 20032002—2003 ===
 
Після засудження Г. Олійника, його адвокати подали касаційну скаргу з вимогою застосувати до нього амністію, як до орденоносця, який засуджений вперше на строк не більше трьох років. 16 серпня 2002 Московський окружний військовий суд (МОВС) амністував генерала Олійника у справі ЄЕСУ,<ref>[http://grani.ru/War/Mil_spending/m.10781.html Головному фінансисту Міноборони скоротили термін до двох років. Сайт «Грани.ру», 2.10.2002.]</ref><ref>[http://palm.newsru.com/russia/13sep2002/oleynik.html Головна військова прокуратура завершила слідство у справі генерала Олійника. Сайт «NEWSru.com», 13.9.2002.]</ref> однак Олійник був негайно заарештований вже по іншій справі (про продаж валютних облігацій). 2 жовтня 2002, президія МОВС відхилила протест «Головного військового прокурора», який прагнув відмінити «амністію Олійника», і водночас президія МОВС прийняла рішення про зменшення «вироку Олійника у справі ЄЕСУ, від 29.4.2002» до двох років позбавлення волі.<ref name="reabilitirovan">[ http://grani.ru/Society/Law/m.51942.html Президія Верховного суду Росії виправдала головного фінансиста Міноборони по першій кримінальній справі. Сайт «Грани.ру», 26.11.2003.]</ref>
Рядок 133 ⟶ 128:
 
=== Справа підполковників Ізгагіна і Чурилова ===
У середині 2000 року, в рамках «справи [[ЄЕСУ]]», Головна військова прокуратура РФ порушила справу проти двох підполковників ЦУМР (Центральне управління матеріальних ресурсів і зовнішньоекономічних зв'язків Міноборони РФ) Олександра Ізгагіна і Бориса Чурилова. У 1996 — 19991996—1999 роках вони брали участь у реалізації угоди про поставки будматеріалів фірмою ЄЕСУ. За версією слідства, Ізгагін отримав хабар у 5 тис. дол., а Чурилов у п'ятсот дол.&nbsp;— і за ці хабарі вони, нібито, завищили вартість поставлених ЄЕСУ будматеріалів на 98&nbsp;млн дол., завдавши збитків Міністерству оборони на ці 98&nbsp;млн дол.<ref name=genshtab/><ref name=Izgagin_Inter/><ref>{{Cite web |url=http://www.anti-orange.com.ua/article/resident/68/4024 |title=Юлія Володимирівна Тимошенко, «Кримінальне» досьє. Сайт «Анти-оранж», 31.1.2005. |accessdate=13.11.2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120121125432/http://www.anti-orange.com.ua/article/resident/68/4024 |archivedate=21.01.2012 |deadurl=yes }}</ref>
 
Олександр Ізгагін<ref name=genshtab/>, повідомив газеті «Комерсант» (27.1.2005), що звинувачення щодо «хабарів від Тимошенко» в основному базується «на порівнянні вартості меблів, поставленої за контрактом з України, і вартості меблів, що випускається в системі Держуправління виконання покарань» :
Рядок 153 ⟶ 148:
Олійник заявив, що ні про які хабарі з його боку не могло бути мови, бо він не укладав ці угоди, не контролював конкретні поставки матеріалів, а лише поставив підпис на платіжці з перерахування грошей: «Які хабарі! Тимошенко я бачив два рази в житті. Один раз вона приїжджала до Косована (А.&nbsp;Д.&nbsp;Косован, заступник міністра оборони з будівництва) в Москву, від нього разом з Зобніним (начальник Центрального управління матеріальних ресурсів Міноборони) зайшла до мене. Іншим разом ми зустрілися на нараді у Косована. Навіть словом не перемовилися».<ref name=person/>
 
Олійник заявляв, що він не міг не перерахувати зазначені гроші, оскільки це було прямо передбачено зазначеними угодами. Олійник сказав: «ГУВБІФ (фінансовий главк Міноборони) виконав технічну роботу».<ref name="bez_kupur">[http://www.ualberta.ca/~khineiko/NG_00_01/1152181.htm «Прошу опублікувати без купюр» &nbsp;— відкритий лист генерал-полковника Г. Олійника в ''рос.'' «Независимую газету». Сайт газети ''рос.'' «Независимая газета», 13.01.2001.]{{Недоступне посилання|date=листопада 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>
 
=== Справа першого заступника міністра фінансів Вавілова ===
Рядок 159 ⟶ 154:
У рамках розслідування «справи ЄЕСУ і Міноборони», 28 травня 2001 року Головна військова прокуратура пред'явила звинувачення «в перевищенні посадових повноважень» колишньому першому заступнику міністра фінансів, а нині голові ЗАТ «Північна нафту» Андрію Петровичу Вавілову.<ref name=Vavilov-milliony/> Однак, в перших числах грудня 2001 справу Вавилова «за договором ЄЕСУ і Міноборони» було закрито.<ref name=Vavilov-zakryto>[http://www.vremya.ru/2001/225/4/17336.html Без шуму і пилу. До Андрія Вавілова претензій більше нема. ''Олександр Шварьов.'' Сайт газети ''рос.'' «Время новостей», 6.12.2001.]</ref><ref name="gluho">{{Cite web |url=http://www.compromat.ru/page_11370.htm |title=«Глухо, як у банку. Андрій Вавілов поза підозрою». ''Ігор Найдьонов.'' Газета ''рос.'' «Общая газета», 20.12.2001 (з сайтів «Personize» і «Компромат. Ру»). |accessdate=13.11.2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111118043702/http://www.compromat.ru/page_11370.htm |archivedate=18.11.2011 |deadurl=yes }}</ref>
 
== «Справа ЄЕСУ та Олійника» знову актуальна в Україні і Росії, 2009 — 20112009—2011 роки ==
 
=== Фільм «Я відсидів за Тимошенко», 2009 рік ===
Також Г. Олійник знявся в публіцистичному фільму, в якому «голос за кадром» недостовірно повідомляє про хабарі «десяти чиновником Міноборони Росії» при поставках будматеріалів з України.
Рядок 169 ⟶ 165:
=== Поновлення «справи ЄЕСУ і Міноборони Росії» в Україні, жовтень 2011 ===
 
Протягом 2002 — 20112002—2011 років, політики і преса Україні і Росії часто використовували «справу ЄЕСУ та Олійника» як «чорний піар».
 
12 жовтня 2011 генпрокуратура Україні&nbsp;— відновила «справа ЄЕСУ» проти екс-прем'єр-міністра Ю. Тимошенко, на тій підставі, що 11.10.2011 Тимошенко була засуджена «за договори з Росією про поставки та транзит газу від 19.1.2009», мовляв, через цей «новий злочин» всі старі справи можуть бути відкриті заново, оскільки (на думку генпрокуратури України) втрачають «термін давності».
 
Через день, 14 жовтня 2011 року, у «справі ЄЕСУ» висловився генерал-полковник Леонід Івашов (начальник Головного управління міжнародного військового співробітництва Міністерства оборони РФ в 1996 — 20011996—2001 роках) який пояснив, що Росія давно закрила справу проти Юлії Тимошенко: «Нова справа&nbsp;— це шарлатанство. Росія, по суті, пробачила Україна цей борг заради більш високих стратегічних цілей».<ref name="Ivashov">[http://lb.ua/news/2011/10/14/119455_Rossiyskiy_general_RF_prostila_.html Російський генерал: РФ пробачила борг ЄЕСУ. Сайт газети «Лівий берег», 14.10.2011.]</ref> Вислів генерала Івашова «Нова справа&nbsp;— це шарлатанство» був широко розтиражований в пресі.
 
Однак генерал-полковник Леонід Івашов помилково сказав (14.10.2011), що Олійник «відсидів за поставки будматеріалів з України майже чотири роки».<ref name=Ivashov/> Насправді ж&nbsp;— три місяці; й амністований та реабілітований.
Рядок 185 ⟶ 181:
Але в реальності у «справі ЄЕСУ в Росії» не було засуджено жодної<ref name=odin-Oleinik/> людини, крім Олійника. І навіть Олійнику по «справі ЄЕСУ» не висували звинувачень в корупції.
 
== В жовтні 2011 року в Україні відкрито 4 справи щодо «ЄЕСУ 1996 — 19971996—1997 років» ==
 
Після вироку Тимошенко 11.10.2011 (за «газові договори з Росією» від 19.1.2009) президент Янукович сказав, що Тимошенко може вийти на волю за схемою «декриміналізації статті» (для цього політсили Януковича повинні були проголосувати у Верховній Раді). 16 жовтня 2011 року, депутат Тарас Чорновіл в ефірі радіо «Свобода» висловив переконання, що відкриття «справи ЄЕСУ від 12.10.2011» демонструє, що президент Янукович не збирається «звільняти Тимошенко»<ref>[http://ru.tsn.ua/ukrayina/chornovil-obvinil-firtasha-v-ugolovnom-presledovanii-timoshenko.html Чорновил намекнул, что преследование Тимошенко выгодно Фирташу. Сайт «ТСН», 16.10.2011.]</ref> Дійсно, наступного дня (17.11.2011) в інтерв'ю західним ЗМІ президент Янукович сказав : «А хіба я щось обіцяв»,<ref>{{Cite web |url=http://www.kyivpost.ua/ukraine-abroad/news/wall-street-journal-prezident-ukrayini-povoditsya-zuhvalo-31366.html |title=The Wall Street Journal: Президент України поводиться зухвало. Сайт «Kyiv Post», 18.10.2011. |accessdate=13.11.2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111023223254/http://www.kyivpost.ua/ukraine-abroad/news/wall-street-journal-prezident-ukrayini-povoditsya-zuhvalo-31366.html |archivedate=23.10.2011 |deadurl=yes }}</ref> й заявив, що Тимошенко скоїла злочин узгодивши «газові договори з Росією»&nbsp;— ця зміна позиції Януковича викликала погіршення його стосунків з Євросоюзом :
 
* 18.10.2011 керівники Євросоюзу (Жозе Баррозу, [[Герман ван Ромпей]]) заявили, що їх зустріч з Януковичем відкладена на невизначений термін.
Рядок 193 ⟶ 189:
 
=== Чотири справи за три тижня ===
28-29 жовтня 2011 року перший заступник генпрокурора України Ренат Кузьмін повідомив, що «стосовно діяльності ЄЕСУ» відкрито чотири справи :<br />
1) Весь комплекс справ відновила і розслідує генпрокуратура України&nbsp;— це перша «справа».<br />
2) Договори «ЄЕСУ та Міноборони Росії»&nbsp;— розслідує СБУ.<br />
3) Питання боргів ЄЕСУ перед держбюджетом (ухиляння від податків з використанням оффшорних зон) розслідує [[податкова міліція]].<ref>[http://ru.tsn.ua/ukrayina/protiv-timoshenko-rassleduyut-esche-tri-dela.html Проти Тимошенко розслідують ще три справи. СБУ, податкова міліція і Генпрокуратура розслідують кожна по справі про ЄЕСУ. Сайт «ТСН», 29.10.2011.]</ref><br />
4) 28.10.2011 (у відповідь на запит генпрокуратури України) Шевченковский райсуд м. Києва прийняв рішення, яким дозволив генпрокуратурі (в кассаційному порядку) оскаржити своє рішення від 30-31.12.2004 про закриття справ на керівників ЄЕСУ Геннадія Тимошенко (свекор Ю. Тимошенко) та Антоніну Болюру (главбух ЄЕСУ).<ref>[http://ru.tsn.ua/ukrayina/sud-razreshil-genprokurature-pressovat-svekra-timoshenko.html Суд разрешил Генпрокуратуре «прессовать» свекра Тимошенко. Сайт «ТСН», 28.10.2011.]</ref>
 
Рядок 203 ⟶ 199:
10 листопада 2011 року, «податкова міліція» офіційно пред'явила звинувачення Тимошенко за вказаною вище справою «податків ЄЕСУ» (причому з 5-7 листопада у Тимошенко почалися болі в спині, і Тимошенко стало важко ходити. На думку керівництва СІЗО, болі почалися внаслідок фізичної зарядки. Доктор мед. наук Олександр Бур'янов, який очолював тюремну комісію, заявив, що допити Тимошенко можна проводити під час «постільного режиму»).<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2011/11/11/6748756/ Лікар: Тимошенко можна допитувати прямо в ліжку. Сайт «Українська правда». 11.11.2011.]</ref> В інтерв'ю радіо «Свобода», донька Тимошенко&nbsp;— Євгенія, заявила, що «режим намагається морально зламати» Тимошенко.<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2011/11/11/6748679/add_ok/#comments Євгенія Карр: «Маму хочуть довести до такого стану, щоб нічого не хотілося». Сайт «Українська правда», 11.11.2011.]</ref>
 
Ці «нові справи ЄЕСУ» ще більше загострили стосунки «влади Януковича» з ЄС. Навіть прихильний до Ющенка та Януковича&nbsp;— екс-президент Польщі Квасневський (11.11.2011) попередив, що якщо влада України не виконає свої обіцянки щодо звільнення Тимошенко, то буде втрачено «шанс євроінтеграції України» на багато років.<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2011/11/11/6748040/ Янукович і Коморовський обговорять справу Тимошенко &nbsp;— Кваснєвський. Сайт «Українська правда», 11.11.2011.]</ref> Треба сказати, що в самому Євросоюзі в ці дні відбувалися бурхливі події (під тиском Євросоюзу 9.11.2011 відбулася відставка прем'єра Панандреу, 10.11.2011 про майбутню відставку заявив прем'єр Берлусконі); аналогічно і з України стали вимагати виконання взятих зобов'язань. Всередині України також відбулися певні зміни : 8-10 жовтня 2011 року замінені на посадах «міністр МВС» Могильов; та голова Вищого адміністративного суду (ця судова гілка засудила Тимошенко по «газовій справі»).
 
11 листопада 2011 року лідер «Європейської народної партії» Вільфред Мартенс офіційно запросив Ю. Тимошенко (хоча вона знаходиться в СІЗО) узяти участь в ХХ-у ювілейному конгресі ЄНП, який відбудеться 8-9 грудня 2011 року : «Я захоплююся Вашою мужністю та з нетерпінням очікую на зустріч з Вами у Марселі».<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2011/11/11/6748843/add_ok/#comments Друзі Тимошенко кличуть її у Марсель. Сайт «Українська правда», 11.11.2011.]</ref> Джерела в ЄНП заявили, що на конгресі ЄНП буде прийнята резолюція (яка матиме великий вплив на позицію Європарламента, Євросоюзу): без звільнення Тимошенко, євроінтеграція України буде згорнута.
 
== Мультимедійні матеріали ==
Рядок 217 ⟶ 213:
== Посилання ==
* [http://palm.newsru.com/dossier/5290.html Досьє//Армія Росії/Корупція/Олійник, Георгій. Сайт «NEWSru.com». 2011.]
* [https://web.archive.org/web/20161101134307/http://personize.ru/view/9833/article/23218 Олійник Георгій в новинах та пресі (2001 — 20022001—2002 роки). Сайт «Personize». 2011.]
* [http://grani.ru/Society/Law/m.51942.html 15 статей про Г. Олійнику, в 2002 — 20032002—2003 роках. Сайт «Грани.ру». 2011.]
* [https://web.archive.org/web/20021127193148/http://www.ualberta.ca/~/ khineiko/NG_00_01/1152181.htm Відкритий лист Г. Олійника в редакцію «Независимой газети»: «Прошу опублікувати без купюр». Сайт газети ''рос.'' «Независимая газета&nbsp;— Суботник НГ», 13.01.2001.]
* [http://genshtab.info/index.php?title=Тимошенко,_Александр_Геннадьевич Сайт «Генштабъ». Енциклопедична стаття «Тимошенко, Олександр Геннадьевич», 2011 рік. Інформація про підполковникыв Олександра Ізгагіна і Борисова Чурилова.]