Забіла Віктор Миколайович: відмінності між версіями

У [[1825]]–[[1834]] роках служив у війську. Вийшов у відставку в чині [[поручник]]а, та повернувся до свого маєтку. Поруч з його хутором був хутір Мотронівка, що належав далеким родичам Забіли панам Білозерським. Поет закохався у Любу Білозерську, що була сестрою українського громадського та літературного діяча, журналіста [[Білозерський Василь Михайлович|Василя Білозерського]], українського фольклориста й етнографа [[Білозерський Микола Михайлович|Миколи Білозерського]] та письменниці [[Ганна Барвінок|Ганни Барвінок]] — дружини Пантелеймона Куліша. Дівчина теж покохала Забілу, відбулися вже заручини і призначена дата для шлюбу. Та в цей час неподалік Мотронівки купив собі село багатий вдівець - — поміщик Боголюбцев, і батько Люби Білозерської силоміць віддав її за нього. Забіла дуже болісно сприйняв цей удар і сильно змінився, перетворившись з веселого і дотепного молодого чоловіка на сумну людину, яка виглядала старшою за свої роки, почав сильно пити. Решту життя провів на своєму хуторі поблизу [[Борзна|Борзни]] у тузі і нестатках. Помер поет у листопаді [[1869]] року в [[Борзна|Борзні]].

Віктор Забіла брав участь в організації похорону [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченка]] і впорядкуванні його могили.