|
Ідея нового [[літак]]а на 25-30 місць (майбутнього Ан-38) народилася в [[Індія|Індії]] в [[1989|1989 р.]] під час демонстраційних польотів вантажно-пасажирського [[Ан-28]]. Вперше [[АНТК імені Олега Антонова|АНТК ім. Олега Антонова]] показав модель літака в червні [[1991|1991 р.]] на [[Ле Бурже (Міжнародний авіасалон)|паризький авіасалон в Ле Бурже]] (в [[Париж]]і).
Вперше АНТК ім. Олега Антонова повідомило про проектпроєкт літака, показавши його [[модель]], в [[1991|червнячервні 1991]] на авіасалоні в Парижі. Перший літак Ан-38-100 почав програму льотних випробувань [[1994|23 червня 1994]].
Ан-38, що є спадкоємцем [[Ан-28]], назвати суто українським вельми складно. Літак, спроектованийспроєктований в АНТК імені Олега Антонова, запущений в серійне виробництво в [[Новосибірськ]]ому [[Авіація|авіаційному]] [[Виробництво|виробничому]] ''НАПОНАВО імені В. П. Чкалова'' (''Сухой'' в [[Новосибірськ]]у). [[Конструкторська документація]] на серійний літак була передана на НАПОНАВО імені В. П. Чкалова в [[1991|1991 році]].
Рішення про виробництво літака АНТК імені Антонова та НАПОНАВО імені Чкалова прийняли в [[1991|1991-му]] і в наступному році заклали першу серію з шести машин. Серед них чотири льотних і по одній для статичних та ресурсних випробувань. ▼
▲Рішення про виробництво літака АНТК імені Антонова та НАПО імені Чкалова прийняли в [[1991|1991-му]] і в наступному році заклали першу серію з шести машин. Серед них чотири льотних і по одній для статичних та ресурсних випробувань.
Літак здійснив перший політ — [[1994|23 червня 1994]]; отримав міжнародне свідоцтво у квітні [[2000]]. До [[2005]] вироблено 11 літаків; виробляється в Новосибірську, але окремі комплектуючі постачають [[Україна]] і [[Білорусь]] .
На відміну від Ан-28, на новій машині збільшена на 2,44 м довжина фюзеляжу, підвищений комфорт як для пасажирів, так і для екіпажу.
Літак проектувавсяпроєктувався під двигуни [[ТВД-1500]] Рибінського КБ моторобудування (2х1104 кВт, 2х1500 к. с.), Які не були готові вчасно, в комплекті з реверсивними малошумними повітряними гвинтами АВ-36. У зв'язку з цим було вирішено використовувати [[Турбогвинтовий двигун|ТГД]] американської фірми «Елайд Сигнал», про що були проведені відповідні переговори. Застосування зарубіжних двигунів підвищує конкурентоспроможність літака і дозволяє вийти на зовнішній ринок, де є попит на літаки такого класу. Таким чином, силова установка літака першого дослідного екземпляра літака (а також серійного Ан-38-100) складається з двох [[Турбогвинтовий двигун|ТГД]] американського виробництва Garrett TPE-331-14GR-801E потужністю 2х1100 кВт, 2х1500 к.с. (За іншими даними — 2х1119 кВт, 2х1521 к. с.) З малошумними гвинтами фірми «Хартцель». Все ж таки одну з перших серійних машин Ан-38-200 зарезервували для встановлення [[ТВД-20]]. Хоча російський двигун і відрізняється великим міделем і підвищеною питомою витратою пального, але зате дешевше американського.
На Ан-38 вага комерційного навантаження зросла до 2500 кг, кількість пасажирів до 27, а крейсерська швидкість до 380 км / год. Збільшення цих параметрів у сукупності з зменшеною витратою палива підвищило продуктивність літака майже в півтора рази. На ньому зберігся задній люк за типом [[Ан-28]], в носі встановили РЛС А-813, розроблену в петербурзькому НВО «Ленінець». Екіпаж залишився колишній — 2 людини.
Першим експлуатантом, що оплатили вартість трьох машин, стала Хабаровська авіакомпанія «Схід». Перші польоти з пасажирами на Ан-38 за маршрутом Новосибірськ — Киштовка — Північне почалися в другій половині [[1997]] року (рішення про початок польотів погоджено з ФАС).
Постачання серійних літаків в авіакомпанії Росії почалася з жовтня 1997 року. За даними ФСВТФСПТ РФ за станом на травень [[1998]] року, наліт літаків Ан-38-100 в [[1997]] році (перший рік експлуатації) склав 160 годин.
До [[1999]] року НАПОНАВО продало три літаки Ан-38. Їх купила авіакомпанії «Схід», що обслуговує Хабаровський край. Крім того, один літак перебуває в розпорядженні авіазагону напоївНАВО. Ще п'ять машин в 1998 році замовило Мірнінське державне авіапідприємство, яке належить компанії «Алмази Росії — Саха» і напійНАВО приступило до остаточної збірки двох літаків з цього замовлення, які планувалося передати замовнику в травні-червні [[1999]] року. Остаточні терміни завершення робіт з третьою машиною залежали від своєчасності оплати робіт. Залишилися дваДва літаки, що залишилися, авіапідприємство планує отримати у разі вирішення питання їх здачіздавання в лізинг.
У лютому [[1999]] року заступник генерального директора НАПОНАВО Ніколай Кушніренко повідомив, що Новосибірське авіаційне виробниче об'єднання (НапоНАВО) почало вести переговори з міністерством оборони Індії про продаж літаків Ан-38-100. Перед цим два демонстраційних польоту Ан-38 в Індію отримали високу оцінку індійських військових.
10 квітня відбувся візит до Москви представницької делегації Індії, в ході якого обговорюватиметься питання про постачання до Індії десяти літаків Ан-38-100 (до цього повідомлялося, що мова може йти про партії від 6 до 10 літаків). Особливу зацікавленість у підписанні контракту з НАПОНАВО висловило міністерство оборони Індії. За деякими оцінками, ємність індійського ринку становить до 30 машин, хоча, за деякими даними, напоївНАВО розраховує продати в Індії від 20 до 50 машин. Як повідомлялося, Міністерство цивільної авіації (ГАЦА) Індії розглядає можливість допуску на індійський авіаринок літаків цього типу і може прийняти рішення про необхідність сертифікації Ан-38 в Індії або частково «зарахувати» сертифікацію, проведену в Росії.
Відзначимо, що експорт літаків Ан-38 може забезпечити НАПОНАВО необхідним оборотним капіталом для серійного виробництва машин, яке стримується відсутністю коштів у потенційних російських покупців (необхідний лізинг). Інтерес до Ан-38 виявляють губернатори цілого ряду суб'єктів Федерації, що пояснюється тим, що він найбільшою мірою пристосований для вирішення транспортних проблем віддалених регіонів Росії.
У березні [[1999]] року стало відомо, що одна з англійських фірм запропонувала себе як посередника для продажу Ан-38 в африканському регіоні.
Наприкінці квітня того ж року про свій намір придбати Ан-38 вже в [[1999]] році заявило КиренськомуКиренське авіапідприємство (Іркутська область). За оцінкою командування авіапідприємством, можливо, під гарантію обласної адміністрації, машина могла бути придбана на умовах лізингу терміном до семи років за ставкою 10 % річних.
На липень [[1999]] НАПОНАВО випустило 2 дослідні літака Ан-38 і один літак для проведення статичних випробувань. В експлуатації знаходилисяперебували 4 літаки — 3 машини експлуатуються авіакомпанією «Схід» (м. Хабаровськ) та 1 літак — державним мірнінським авіапідприємством «Алмази Росії-Саха» (м. Мирний, Якутія). Причому мірнінське авіапідприємство до кінця 1999 року отримало ще один літак Ан-38. За планами на липень 1999 року, виробничим планом НАПОНАВО на 1999 передбачено випуск 2 літаків Ан-38 на замовлення авіакомпанії м. Мирний. Усього якутський замовник повинен отримати 5 літаків Ан-38, по двох з них почалася і ведеться оплата, ще 3 літаки повинні почати оплачуватися замовником, після чого продовжиться їх подальше виробництво.
За даними на липень 1999 року, з усіх бажаючихохочих купити літак тільки приблизно 15 великих авіакомпаній дійсно здатні оплачувати покупку в процесі її виробництва. Зокрема, вивчалися пропозиції щодо закупівлі літаків Ан-38 Карелією в кількості 3-5 машин. АвіалесохранаАвіалісохорона також виявила велику цікавість до літака Ан-38, тим більше, що під час демонстрації літака в Новосибірську екіпаж Ан-38 визначив деякі осередки займання. АвіалесохранаАвіалісохорона керується прийнятої раніше програмою авіаційного переозброєння своєї служби, якій до 2005 року передбачена закупівля до 12 літаків типу Ан-38.
У той же час, експлуатанти літаків Ан-38 авіакомпанії «Схід» вважають невідпрацьованої або відсутньої належну мережа сервісного обслуговування нових літаків і, перш за все, двигунів американського виробництва. На грудень 1998 організовано навчання льотного та інженерно-технічного складу в УТЦ м. Новосибірська (аеропорт Толмачево).
У серпні [[1999]] року Ан-38-100 в пасажирському варіанті демонструвався на авіасалоні МАКС-99 Новосибірським авіаційним виробничим об'єднанням ім. В. П. Чкалова. Наприкінці серпня генеральний директор НАПОНАВО Олександр Боришев повідомив, що Новосибірське авіаційно-промисловевиробниче об'єднання (НапоНАВО) ім. Чкалова готує виробництво під випуск 30-35 літаків Ан-38, яке з мінімальними витратами може бути доведено до 50 машин на рік. Потреба у вантажно-пасажирських літаках Ан-38 до [[2007]] року в той момент оцінювалася в 585 млн доларів.
[[20 вересня]] [[1999]] [[Фінансова корпорація «Відкриття»|НОМОС-банк]] (Москва) видав кредит у розмірі $ 700 тис. НАПОНАВО нимім. Чкалова для виробництва пасажирських літаків Ан-38.
Наприкінці січня [[2000]] стало відомо, що Новосибірське авіаційне виробниче об'єднання (НапоНАВО) планувало протягом 2000 року поставити авіакомпанії «Алроса-Авіа» (м. Мирний) три нових регіональних пасажирських літаки Ан-38. Згідно з укладеним контрактом, в загальній складності ця компанія має намір придбати п'ять літаків даногоцього типу. Один літак вже переданий «Алроса-Авіа» в кінці [[1999]] року. Замовник оплачував літаки «живими» грошима, без застосування лізингових схем. Представник заводу відзначив, що літаки продавалися авіакомпаніям за ціною $ 4 млн, що майже дорівнює його собівартості.
Також в кінці січня [[2000]] Новосибірське авіаційне виробниче об'єднання (НапоНАВО) підписало угоду з південнокорейською корпорацією LG o просуванні на південнокорейському ринку літаків Ан-38. Як повідомив представник керівництва НапоНАВО, в рамках угоди південнокорейська фірма повинна була провести в 2000 році роботу з реклами та маркетингу нового літака. За словами представника НапоНАВО, компанія LG має значний досвід з просування і постачання до Республіки Корея російської авіаційної техніки. У перспективі в Корею можуть бути поставлені літаки Ан-38 в пошуково-рятувальному варіанті. Саме для такого варіанту, на думку джерела, в цій країні є значна ніша.
На початок лютого [[2000]] АНПКАНВК «Сухий» підготував договір з Новосибірським АПОАВО про підтримку та фінансування програми реалізації на авіаринку Росії літака Ан-38. Було передбачено також фінансування програми просування Ан-38 на світовому авіаційному ринку, зокрема в Південно-Східній Азії (наприклад, до того моменту було здійснено декілька польотів літака для випробування устаткування, встановленого за вимогами індійських фахівців). Російські силові структури також розглядали можливість закупівлі Ан-38, зокрема, ВПС, МНС, ФПС вивчали можливість застосування літака для вирішення специфічних завдань в їхніх інтересах, перш за все для патрульних операцій. Ці структури цікавляться Ан-38 з вітчизняними двигунами ТВД-20, які не пройшли ще до того моменту сертифікацію. Проте, встановлення на Ан-38 ТВД-20, вартістю менше $ 200 тисяч за двигун, повинна привести до зниження ціни літака. СледуетСлід відзначити, що вітчизняних фахівців щодо випуску Ан-38 в Росії насторожувало ставлення українських держструктур до вирішення багатьох проблем, зокрема щодо інтелектуальної власності, що виникають між Росією та Україною.
У лютому [[2000]] року був сертифікований розроблений Омським моторобудівним конструкторським бюро двигун ТВД-20. Як повідомлялося, ТВД-20 дешевше американського аналога в 7 разів (але американці гарантують значно більший ресурс до капітального ремонту — 4.5 тисячі годин), при цьому передбачається щорічно випускати близько 50 моторів. У Росії розробляється протягом 25 років силовий агрегат буде використовуватися на літаку Ан-38 і Ан-3. Ан-38 готовий був замовляти двигуни ще 5 років тому. Новосибірське авіаційне виробниче об'єднання (НапоНАВО) ім. Чкалова в [[1995]] році спільно з київським АНТК ім. Антонова створило СП «Сибірські літаки» Антонов "для серійного виробництва цих машин. Але, оскільки ТВД-20 в той момент лише проходив стендові випробування, напоївНАВО у [[1996]] році підписало контракт з американською компанією Allied Signal на постачання для Ан-38 заокеанських двигунів. За деякими даними, американці продали НАПОНАВО 8 двигунів по $ 900 тис. за кожен. З [[1996]] року ТВД-20 лежав майже без руху, так як на випробування не вистачало близько мільйона рублів. 12 листопада [[1998]] державні випробування все ж таки почалися, але просувалися повільно через Через нестачу гасу.
У квітні 2000 року літак місцевих повітряних ліній Ан-38-100 отримав можливість виконувати польоти за кордоном відповідно до міжнародних норм. Як повідомив начальник управління маркетингу Новосибірського авіаційного виробничого об'єднання (НапоНАВО) Валерій СалданаСалдан, на початку квітня завершилися випробування Ан-38-100, оснащеного додатковим навігаційним обладнанням. Вони проходили протягом п'яти місяців на базі авіаційного науково-технічного комплексу «Антонов» під Києвом. Випробування завершилися успішно, і в першій половині 2000 року було оформлено відповідне доповнення до сертифіката типу на Ан-38-100.
[[25 квітня]] [[2000]], як повідомила прес-служба президента України Кучми, нагородою була відзначена діяльність президента України, спрямована на розвиток партнерства країн СНД у галузі авіації, становленні авіаційної промисловості України, реалізації міждержавних програм і проектівпроєктів створення найсучасніших літаків Ан-38, [[Ан−140]], [[Ан-70]].
До червня [[2000]] року був затверджений план-графік, згідно з яким перший виліт нової модифікації літака з російськими двигунами (Ан-38-200) повинен був відбутися в кінці того ж року, а завершення сертифікації — у вересні [[2001]] року. Але як повідомлялося, в кінці серпня 2000 двигуни для першого літака на НАПОНАВО поставлені ще не були.
У другій половині червня [[2000]] року, за словами директора з маркетингу та продажу АВПК «Сухий» Олександра Усачова, почалися попередні переговори з Південною Кореєю про літак Ан-38. За даними джерела, тривали переговори з Індією та Малайзією.
Після закінчення конференції директор з маркетингу та продажу АВПК Сухий Олександр Усачов повідомив, що проведений аналіз діяльності авіакомпаній показав, що тільки зниження ціни літака з 4 млн дол до 3 млн дол, дозволить деяким російським авіакомпаніям здійснювати необхідні лізингові відрахування їх свого доходу . На його думку, зниження ціни літака дозволить почати продажі літаків на російському ринку і одночасно завантажити виробничі потужності Новосибірського авіазаводу. Наприклад, авіакомпанія «Схід», яка закупила три літаки Ан-38, вимушено експлуатує один з них в Малайзії, так як обсяг пасажироперевезень в Росії не дозволяє в даний час, експлуатувати Ан-38 з необхідним доходом для авіакомпанії.
У першій половині листопада 2000 Міністерство ЦИВІЛЬНОЇцивільної АВІАЦІЇавіації Індії висловило згоду провести в Делі презентацію продукції російської авіабудівної промисловості, яка була також широко представлена на майбутній у лютому 2001 року найбільшої в Південній Азії авіавиставці в Бангалорі. У ній брали участь лайнера [[Іл-96]], [[Ту-204]] і Ан-38, призначені для просування Росії на ринку Індії.
Імпульс спільнім робіт Росії та Індії В цій сфері додано відбулося на початку листопада МОСКВІ перше засідання двосторонньої робочої групи з ЦИВІЛЬНОЇ авіації та досягнуті на ній домовленості про долю російських організацій у ВИРОБНИЦТВІ в Індії пасажирського літака «Сарас» для місцевих авіаліній.
Програма літака Ан-38, в числі інших, була представлена на стенді АНТК ім. Антонова під час роботи третьої міжнародної АЕРОКОСМІЧНОЇ виставки AirShow China-2000 в середині листопада 2000 року.
Загальний наліт трьох літаків Ан-38-100 авіакомпанії «Схід» (Хабаровськ), двох — авіакомпанії м. Мирний (Якутія) і ще одного літака на НАПОНАВО Склавія склав до 2001 року Більшепонад 6000 годин. При ЦЬОМУцьому за 3 роки експлуатації виявлені і усунені «дитячі хвороби», ЯКІ притаманні будь-якій техніці в початковий період експлуатації.
У середині січня [[2001]] Новосибірське авіаційне виробниче об'єднання ім В. П. Чкалова заявило, що планує поставити до [[2010]] року на російський і зарубіжний ринок 170 нових багатоцільових літаків Ан-38-100. У той час на напоїтиНАВО нимім. В. П. Чкалова йшла збірка літака Ан-38-200, який устатковувався двигунами вітчизняного виробництва ТВД-20-03 (розробник ОМКБ м. Омськ) і малогаласливими шестилопатевими повітряними гвинтами АВ-36-02 (розробник АТ «Аеросил», м. Ступіно).
У лютому [[2001]] року в Індії в рамках авіаційної виставки в Бангалорі пройшла презентація російських літаків (у тому числі і Ан-38), в якій взяли участь і представники авіазаводу ім. Чкалова з Новосибірська на чолі з генеральним директором НАПОНАВО Олександром Бобришева.
Як повідомив начальник управління маркетингу напоїтиНАВО нимім. Чкалова Валерій СалданаСалдаєв, напоїтиНАВО нимім. Чкалова розраховує на поставку 40 літаків Ан-38 в Індію. Головним стримуючим фактором поставокпостачань російської цивільної авіатехніки на індійський ринок, за словами В. СалдаеваСалдаєва, була відсутність угоди про взаємне визнання сертифікатів льотної придатності. Так як під час представлення російської авіатехніки така угода була підписана, новосибірські авіабудівники сподіваються на збільшення експортних поставокпостачань літаків Ан-38. За інформацією В. СалдаеваСалдаєва, існують протоколи про наміри з індійською стороною про придбання для регіональних авіаліній близько 40 Ан-38 вартістю $ 4,5 млн за одну машину. За словами В. СалдаеваСалдаєва, безпосередня робота з покупцями почнеться вже в [[2001]] році.
Як було оголошено навесні [[2001]] року при проведенні щорічних зборів акціонерів ВАТ «Рибінські мотори», в [[2000]] році була проведена підготовка до сертифікації вже в [[2001]] році двигуна ТВД-1500 для літака Ан-38.
У травні 2001 року урядовий комітет з питань національної оборони, безпеки, ВПК і правоохоронної діяльності України розглянув проектпроєкт держпрограми розвитку авіапромисловості до 2010 р. Директор Українського науково-дослідного інституту авіатехнологій Георгій Кривов, який презентував проектпроєкт держпрограми, поінформував, що з урахуванням світового та європейського досвіду розвитку авіапромисловості програма визначає основні цілі, які, в тому числі, передбачають протягом 2001—2010 рр.. створення нових модифікацій літака Ан-38-100.
У серпні [[2001]] року літак Ан-38-100 був представлений на авіасалоні МАКС-2001 у підмосковному Жуковському.
У серпні [[2003]] року літак Ан-38-100 був представлений на авіасалоні МАКС-2001 у підмосковному Жуковському. Під час роботи авіасалону повідомлялося, що до того моменту два Ан-38-100 вже більше трьох років експлуатуються на умовах лізингу малайзійської авіакомпанією «Лаянг-Лаянг», де, незважаючи на важкі умови польотів (температура повітря до +40 ° С, часті тропічні грози та зливові дощі), літак повною мірою продемонстрував свою надійність, жодного разу не потрапивши у складну ситуацію і не зірвавши ні одного рейсу з технічних причин. А також, у зв'язку з проведенням робіт з валідації Ан-38-120 в Авіарегістром Малайзії, авіакомпанії цієї країни висловили намір закупити літаки цього типу. Було також відзначено, що в Малайзії може бути продано від 5 до 10 таких літаків, крім того, до Ан-38-120 виявили інтерес сусідні [[Індонезія]], [[Таїланд]], [[В'єтнам]], [[Індія]] і [[Філіппіни]]. Загальна ємність ринку країн Південно-Східної Азії оцінюється в 60 машин.
У 2003 році АНТК ім. О. К. Антонова, української державної авіакомпанії «Горлиця», російськими підприємствами НАПОНАВО ім. В. П. Чкалова та «Фінансово-лізингова компанія» були відкриті нові перспективи продажу легкого багатоцільового літака Ан-38 — оголошено, що в недалекому майбутньому літак Ан-38-120 почне возити пасажирів і в Україні: за сприяння російської Фінансово-лізингової компанії ці машини увійдуть в парк авіакомпанії «Горлиця» і будуть здійснювати рейси між обласними центрами західних регіонів України.
== Модифікації ==
| 