Збагачуваність гравітаційними процесами: відмінності між версіями

'''Визначення збагачуваності гравітаційними процесами''' виконується для всіх видів мінеральної сировини, де їх використання традиційне або принципово можливе. ЗадачіЗавдання гравітаційних досліджень – оцінка збагачуваності даної сировини гравітаційними процесами, розробка раціональної технології збагачення та визначення якісно-кількісних показників розділення.

== Фракційний аналіз ==

'''''Першим етапом''''' гравітаційних досліджень виконується [[фракційний аналіз]] сировини по [[клас крупності|класах крупності]]. Дані фракційного аналізу дозволяють зробити висновок про принципову можливість гравітаційного збагачення корисної копалини, дають уявлення про ступінь розкриття основних мінералів у різних класах крупності, а також використовуються для вибору початкової і кінцевої крупності збагачення, складання схеми досліджень збагачуваності, приблизного прогнозування показників гравітаційного збагачення. При використанні збагачення у важких середовищах або відсадки крупних класів ці дані служать основою для визначення параметрів процесу і розрахунку технологічних показників. Перед початком досліджень пробу корисної копалини доводять до крупності – 50 мм. Шкалу густини підбирають на основі інформації про мінеральний склад корисної копалини. Для одержання точних даних про можливий вихід та якість продуктів розділення готують 4 – 5 суспензій з інтервалом густини 100 – 150 кг/м³. При виконанні досліджень по збагаченню у важких середовищах або відсадки крупних класів дані фракційного аналізу досліджуваних класів крупності представляють у графічному вигляді. Графічна інтерпретація дає можливість мати уявлення про склад і вихід різних фракцій у продукти, вибрати оптимальну густину розділення, розрахувати можливі результати розділення. Графічна інтерпретація частіше за все виконується з використанням кривих Анрі-Рейнгарда (кривих збагачуваності), що будуються за даними фракційного аналізу.

Лабораторні дослідження збагачення у важких суспензіях звичайно проводять у конусі з мішалкою (рис. 2). Суспензію заливають у конус та старанно перемішують. Під час перемішування у невелику колбу відбирають пробу для визначення густини суспензії.

Якщо густина суспензії в конусі відповідає заданим характеристикам, починають дослідження; якщо різниця між заданими і реальними характеристиками суспензії в конусі велика, то додають або густу суспензію, або воду, старанно перемішують та знову визначають густину суспензії.

Коли отримана суспензія потрібної густини, то при повільному обертанні мішалки на поверхню суспензії насипають шар корисної копалини, що попередньо змочена суспензією тієї ж консистенції. Через декілька секунд зерна корисної копалини, що плавають на поверхні, вичерпують сітчастою ложкою. Якщо кількість зерен, що потонули, значна, то після збору легкого продукту вміст конусу випускають на сито з розміром чарунок 1 мм для відділення суспензії. Після цього конус знов заповнюють суспензією, суспензію перемішують, доводять її густину до потрібної і при повільному обертанні мішалки завантажують наступну порцію корисної копалини і т.д.

'''''Для досліджень процесу гвинтової сепарації''''' використовують переважно тривиткові сепаратори діаметром 250 мм, які мають один відсікач у кінці жолоба. Продуктивність сепаратора 30 – 6030—60 кг/год (на розсипах – до 100 кг/год). Див. [[Лабораторний гвинтовий сепаратор]].

== Розробка схеми гравітаційного збагачення ==

При експериментальному відпрацьовуванні технології на конкретній руді підбирають крупність дроблення або подрібнення, компонування обладнання, технологічні режими, розподіл потоків (виходи промпродуктів), необхідне число перечисних і контрольних операцій.

* Папушин Ю.Л., Смирнов В.О., Білецький В.С. Дослідження корисних копалин на збагачуваність. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2006. – 344 с.