Відмінності між версіями «Використання психіатрії в політичних цілях в СРСР»

нема опису редагування
В [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] траплялися систематичні зловживання психіатрією в політичних цілях<ref name="Этиология злоупотреблений"/><ref>{{книга |заголовок=Medicine betrayed: the participation of doctors in human rights abuses |год=1992 |издательство={{Нп3|Zed Books}} |isbn=1-85649-104-8 |ссылка=https://books.google.com/books?id=bMTu_oIfVsIC&pg=PA66 |страницы=66 |мова=en |автор=British Medical Association}}</ref><ref name="Bonnie"/><ref name="Van Voren-Ending">{{стаття|автор=Van Voren R|заголовок=Ending political abuse of psychiatry: where we are at and what needs to be done|видання=BJPsych Bull|рік=2016 Feb|посилання=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4768845/|issue=1|volume=40|pages=30–33|pmid=26958357|doi=10.1192/pb.bp.114.049494}}</ref><ref name="Gershman"/><ref>{{книга |заголовок=Mental health policy and practice across Europe: the future direction of mental health care |год=2007 |издательство=McGraw-Hill International |isbn=0-335-21467-3 |ссылка=https://books.google.com/books?id=_KnuP8OwJbMC&pg=PA406 |страницы=406 |мова=en |автор=Knapp, Martin}}</ref><ref>{{книга |заголовок=Abuse of psychiatry for political repression in the Soviet Union: Hearing, Ninety-second Congress, second session, Part 1 |год=1972 |издательство=U.S. Government Printing Office |место=Washington, D.C. |ссылка=https://books.google.com/books?id=CQ42AAAAIAAJ |мова=en}}</ref><ref>{{книга |заголовок=Abuse of psychiatry for political repression in the Soviet Union: Hearing, Ninety-second Congress, second session, Volume 2 |год=1975 |издательство=U.S. Government Printing Office |место=Washington, D.C. |ссылка=https://books.google.com/books?id=yjgTAAAAIAAJ |мова=en}}</ref><ref name="hearing-1983"/><ref name="От политических">{{стаття|автор=Ван Ворен Р. |заголовок=От политических злоупотреблений психиатрией до реформы психиатрической службы |ссылка=http://www.mif-ua.com/archive/article/36250 |видання=Вестник Ассоциации психиатров Украины |год=2013 |номер=2}}</ref>. Протягом XIX століття в Росії відзначені лише поодинокі випадки використання психіатрії в політичних цілях<ref name="Ougrin">{{стаття|автор=Ougrin D, Gluzman S, Dratcu L |заголовок=Psychiatry in post-communist Ukraine: dismantling the past, paving the way for the future |ссылка=http://pb.rcpsych.org/content/30/12/456.short|видання=The Psychiatrist|год=February 16, 2007}}</ref>, поодинокими такі випадки були також у перші роки існування радянської держави<ref name="post-Soviet">{{книга|автор=Ван Ворен Р.|заголовок=Психиатрия как средство репрессий в постсоветских странах|ссылка=https://web.archive.org/web/20131230233134/http://www.gip-global.org/images/46/665.pdf|издательство=Европейский парламент. Департамент политики. Генеральное управление по внешней политике|год=2013|страниц=28|isbn=978-92-823-4595-5|doi=10.2861/28281}} {{Wayback|url=http://www.gip-global.org/images/46/665.pdf |date=20131230233134 }} См. также: {{стаття|автор=Ван Ворен Р.|заголовок=Психиатрия как средство репрессий в постсоветских странах|ссылка=http://www.mif-ua.com/archive/article/37543|видання=Вестник Ассоциации психиатров Украины|год=2013|номер=5}}</ref>. Набагато частішого характеру політичні зловживання психіатрією набули у 30–50-х роках XX століття<ref name="Ougrin"/><ref name="post-Soviet"/>, та лише в 1960-х роках психіатрія стала одним із головних інструментів репресій в СРСР<ref name="post-Soviet"/>.
 
Психіатрія брежнєвського періоду використовувалася як знаряддя для усунення політичних опонентів (дисидентів)&nbsp;— людей, які відкрито висловлювали погляди, що суперечили офіційно декларованим догмам<ref name="СДП">Короленко Ц. П., Дмитриева Н. В. [http://azps.ru/hrest/80/5050550.html Психиатрия советского периода.]&nbsp;— В кн.: Короленко Ц. П., Дмитриева Н.&nbsp;В.&nbsp;Социодинамическая психиатрия.&nbsp;— Новосибирск: Издательство НГПУ, 1999 г.; Академический проект, 2000 г., ISBN 5-8291-0015-0; Деловая книга, 2000 г. ISBN 5-88687-070-9</ref>. Політичні зловживання психіатрією в СРСР були засуджені світовою психіатричною спільнотою<ref name="От политических"/><ref name="Ougrin"/><ref name="Merskey">{{стаття |заголовок=Political neutrality and international cooperation in medicine |ссылка=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1154638/pdf/jmedeth00167-0020.pdf |видання={{Нп3|Journal of Medical Ethics}} |том=4 |номер=2 |страницы=74—77 |pmid=671475 |pmc=1154638 |мова=en |тип=journal |автор=Merskey, Harold |год=1978}}</ref><ref name="shadow">{{книга|автор=Bloch, Sidney; Reddaway, Peter |заголовок=Soviet psychiatric abuse: the shadow over world psychiatry|ссылка=http://www.books.google.com.ua/books?id=rgc1AAAAMAAJ|издательство=Westview Press|год=1985|isbn=0-8133-0209-9}}</ref><ref name="Блох, Реддауэй">{{книга |автор=Блох С., Реддауэй П. |заголовок=Диагноз: инакомыслие. Как советские психиатры лечат от политического инакомыслия |ссылка= |место=Лондон |издательство=Overseas Publications Interchange |год=1981 |pages= |allpages=418 |isbn=0903868334}}</ref>{{rp|330}}<ref name="Reich">{{стаття |заголовок=The World of Soviet Psychiatry |видання=The New York Times (USA) |5=issue |ссылка=https://www.nytimes.com/1983/01/30/magazine/the-world-of-soviet-psychiatry.html?&pagewanted=print |мова=en |автор=Reich W. |месяц=January 30 |год=1983 }} Перевод: {{cite web|author=|datepublishedpublication-date=|url=http://inosmi.ru/inrussia/20080515/241381.html|title=Мир советской психиатрии|format=|work=|publisher=|accessdate=|archiveurl=https://www.webcitation.org/65NUhc2Bz?url=http://inosmi.ru/inrussia/20080515/241381.html|archivedate=2012-02-11}}</ref>, що призвело до виходу Всесоюзного наукового товариства невропатологів і психіатрів з Всесвітньої психіатричної асоціації в 1983 році<ref name="shadow"/>.
 
Систематичне використання психіатрії в політичних цілях в СРСР припинилося в кінці 1980-х років, і на початку XXI століття в Росії та інших колишніх радянських республіках відзначаються лише окремі випадки такого роду<ref name="post-Soviet"/>.
Іллю (Еліягу) Ріпса, який вчинив спробу самоспалення в знак протесту проти введення радянських військ до Чехословаччини і був звинувачений за статтею 65 КК Латвійської РСР, що відповідала ст. 70 КК РРФСР (антирадянська агітація і пропаганда)<ref name="Судьба инакомыслящих">{{стаття |заголовок=Судьба инакомыслящих, объявленных психически больными |видання=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 8 |ссылка=http://www.memo.ru/history/diss/chr/chr8.htm |мова=ua |тип=журнал |месяц=30 июня |год=1969 }}</ref>, направили на примусове лікування у «психлікарні особливого типу» з тим самим діагнозом.
 
Як приклади можна навести ще багатьох. Цей діагноз намагалися поставити В. Буковському<ref name="Тюремная психиатрия, 10:55">См. 10:55 от начала фильма: «Или другой диагноз&nbsp;— так называемая вялотекущая шизофрения&nbsp;— диагноз, изобретённый нашим отечественным, уважаемым психиатром профессором Снежневским, и идея, состоящая в том, что шизофрения может развиваться так незаметно и так долго, что только он, Снежневский, может это заметить. Мне он поставил диагноз „вялотекущая шизофрения“ в шестьдесят втором году. Я счастлив сообщить, что она до сих пор течёт вяло». {{cite web|author=Ярошевский А.|datepublishedpublication-date=2005|url=http://video.yandex.ru/users/doskado/view/156/|title=Фильм «Тюремная психиатрия»|publisher=rutube|accessdate=2010-05-14|archiveurl=https://www.webcitation.org/6IDfuci7E?url=http://video.yandex.ru/users/doskado/view/156/|archivedate=2013-07-19}}</ref>, але комісія, що складалася переважно із супротивників теорії повільноплинної шизофренії, внаслідок визнала його осудним. Також цей діагноз був поставлений В'ячеславу Ігрунову, який поширював «Архіпелаг ГУЛАГ», [[Плющ Леонід Іванович|Леоніду Плющу]], [[Новодворська Валерія Іллівна|Валерії Новодворській]]<ref name="Документы МХГ"/>.
 
Леонід Плющ у 1972 році був звинувачений за статтею 62 КК Української РСР в антирадянській агітації та пропаганді. Тричі проходив судово-психіатричну експертизу. За підсумками першої експертизи (проведеної в київському слідчому ізоляторі КДБ УРСР) його визнали психічно здоровим. Другу і третю експертизи проходив в Інституті ім. Сербського; друга і третя експертні комісії дійшли висновку про наявність у Плюща «психічного захворювання у формі шизофренії». Був поміщений до Дніпропетровської СПЛ, внаслідок застосування високих доз галоперидолу відчував украй болісні рухові порушення. Згодом відзначав важкі умови перебування у спецлікарні (побиття, зловживання ін'єкціями). За звільнення Л. Плюща боролися міжнародні організації, відомі російські правозахисники (А. Сахаров, Т. Ходорович, С. Ковальов та ін.). Після 4-річного перебування у психіатричній лікарні був виписаний і вивезений за кордон. Л. Плющ емігрував.<ref name="Коротенко"/>{{rp|49—50,65—67}}<!--к абзацу-->
* Убожко, Лев Григорович<ref name="shadow"/><ref name="zaprava"/>
* Файнберг, Віктор Ісаакович<ref name="shadow"/><ref name="gorbanevskaya-npar"/>
* Шемякін, Михайло Михайлович<ref name="НТВ">{{cite web|author=|datepublishedpublication-date=2007-02-18|url=http://ip.ntv.ru/news/1565/|title=В России назрела психиатрическая революция|publisher=НТВ|accessdate=2010-03-07}}</ref>
* Шиманов, Геннадій Михайлович<ref name="Казнимые"/><ref name="Slater">{{стаття|автор=Slater E |заголовок=Russia's Political Hospitals. The Abuse of Psychiatry in the Soviet Union |видання=Journal of medical ethics |год=1978|номер=4|страницы=100—103}}</ref>
* Шиханович, Юрій Олександрович<ref name="Блох, Реддауэй"/><ref name="Диагноз-карта"/>
С. Глузман зазначає, що значно більша кількість людей, у порівнянні з числом жертв репресій, які пройшли через судові процедури, була піддана позасудовим психіатричним репресіям. До числа таких репресій належали, зокрема, випадки недобровільної госпіталізації до психіатричних лікарень на короткий термін, найчастіше на один або два дні, за вказівкою партійних або державних органів<ref name="Глузман" />.
 
Двічі на рік люди, які перебували на психіатричному обліку, недобровільно госпіталізувалися до психіатричних стаціонарів не за медичними показаннями, а за вказівками чиновників. За два тижні до великих радянських свят&nbsp;— 7 листопада та 1 травня&nbsp;— райкоми та міськкоми КПРС секретно направляли до головних лікарів психлікарень розпорядження тимчасово госпіталізувати до психіатричних лікарень людей з непередбачуваною поведінкою<ref name="Тюремная психиатрия, 28:00">См. 28:00 от начала фильма {{cite web|author=Ярошевский А.|datepublishedpublication-date=2005|url=http://rutube.ru/tracks/745138.html?v=ae1ddf89fb4eaa2123d4bc8d7a3470fe|title=Фильм «Тюремная психиатрия»|publisher=rutube|accessdate=2010-03-21|archiveurl=https://archive.today/20120214130517/http://rutube.ru/tracks/745138.html?v=ae1ddf89fb4eaa2123d4bc8d7a3470fe|archivedate=2012-02-14|deadlink=yes}}</ref> (у тому числі інакодумців і багатьох віруючих<ref name="СахаровII-7">{{книга|автор=Сахаров А.Д. Часть вторая|часть=Глава 7. Обыск у Чалидзе. Суд над Красновым-Левитиным. Проблема религиозной свободы и свободы выбора страны проживания. Суд над Т. Обращение к Верховному Совету СССР о свободе эмиграции. В марте 1971 года открылся XXIV съезд КПСС|заголовок=Сахаров А.Д. Воспоминания|ссылка часть=http://www.bibliotekar.ru/saharov/26.htm|ссылка=http://www.bibliotekar.ru/saharov/index.htm}}</ref>), щоб забезпечити громадський порядок під час свят<ref name="Тюремная психиатрия, 28:00"/>, і психіатричні лікарні ставали тимчасовими в'язницями для «соціально небезпечних» людей<ref name="Psychiatry as ideology">{{стаття|автор=Bloch S|заголовок=Psychiatry as ideology in the USSR|видання=Journal of medical ethics|год=1978|ссылка=http://jme.bmj.com/content/medethics/4/3/126.full.pdf|issue=3|volume=4|pages=126—131|pmid=691016}}</ref>. Схожа ситуація відбувалася під час партійних з'їздів<ref name="Подрабинек"/>, візитів закордонних державних діячів<ref name="Подрабинек"/><ref name="Psychiatry as ideology"/>, коли багато дисидентів поміщалися до психіатричних лікарень загального типу на 1–2 тижні або місяць<ref name="Подрабинек"/>.
 
Порушенням прав пацієнтів була й «профілактична» госпіталізація людей, які перебували на обліку, перед головними міжнародними заходами на кшталт молодіжних фестивалів та Олімпійських ігор.<ref>{{стаття |заголовок=History and current condition of Russian psychiatry |видання={{Нп3|International Review of Psychiatry|Int Rev Psychiatry||International Review of Psychiatry}} |том=24 |номер=4 |страницы=328—333 |pmid=22950772 |doi=10.3109/09540261.2012.694857 |ссылка=http://informahealthcare.com/doi/abs/10.3109/09540261.2012.694857 |мова=en |тип=journal |автор=Krasnov V. N., Gurovich I. |месяц=8 |год=2012}}</ref> Формальним приводом для цього був лише облік у психоневрологічному диспансері, навіть у зв'язку з, наприклад, невротичними або патохарактерологічними реакціями.<ref>{{стаття|автор=Краснов В.Н.|заголовок=ИСТОРИЯ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ПСИХИАТРИИ Ю.А. Александровский. М.: «ГЭОТАР-Медиа», 2013. Т. 1-3 |видання=Социальная и клиническая психиатрия|год=2014|том=24|ссылка=http://cyberleninka.ru/article/n/istoriya-otechestvennoy-psihiatrii-yu-a-aleksandrovskiy-m-geotar-media-2013-t-1-3|выпуск=№2}}</ref> Зокрема, голова КДБ Ю.&nbsp;В.&nbsp;Андропов у своїй доповіді, направленій до ЦК КПРС, у 1980 році зазначав: ''«…з метою запобігання можливим провокаційним й антигромадським діям з боку психічно хворих осіб з агресивними намірами вживаються заходи спільно з органами охорони здоров'я та міліції, спрямовані на попереджувальну ізоляцію таких людей під час Олімпіади 1980&nbsp;р.»''.<ref name="post-Soviet"/>
5 січня 1977 року при Московській Гельсінській групі з ініціативи Олександра Подрабінека була створена Робоча комісія з розслідування використання психіатрії в політичних цілях.<ref name="Инициативная группа"/> Цілями організації було виявлення та оприлюднення відомостей про випадки зловживання психіатрією, а також надання допомоги жертвам психіатричних репресій<ref name="Gershman"/>.
 
Членами організації були Олександр Подрабінек, В'ячеслав Бахмін, Фелікс Серебров, Ірина Каплун, Джемма Бабич<ref name="hearing-1983"/>, а згодом&nbsp;— також Ірина Гривніна та Леонард Терновський<ref name="Алексеева. VI">{{Книга:Алексеева Л. М.: История инакомыслия в СССР|глава=Движение за права человека. VI. Хельсинкский период (1976—1981 гг.)}}</ref>. Від Московської Гельсінської групи до комісії входив Петро Григоренко<ref>{{стаття|автор=Сафронова Н.Н.|заголовок=С чистой совестью (Леонард Борисович Терновский)|видання=Независимый психиатрический журнал|год=1994|номер=3|ссылка=http://npar.ru/wp-content/uploads/2016/02/%E2%84%963_1994.pdf|страницы=33—35}}</ref>. Протягом року після створення комісії Ірина Каплун і Джемма Бабич вийшли з її складу<ref name="hearing-1983"/>. Крім того, в роботі комісії брали участь Олександр Волошанович, Анатолій Корягін<ref name="Committee">{{cite web |author=Lymanov K. |datepublishedpublication-date= |url=http://www.khpg.org/archive/en/index.php?id=1163095970 |title=Working committee against psychiatric abuse for political purposes |publisher=Dissident movement in Ukraine: Virtual Museum |accessdate=2010-06-15 |archiveurl=https://www.webcitation.org/65WA1t1Ms?url=http://www.khpg.org/archive/en/index.php?id=1163095970 |archivedate=2012-02-17 }}</ref> і Софія Калістратова<ref name="Инициативная группа"/>. Лікар-психіатр Олександр Волошанович<ref name="Док.123">{{cite web|author=Боннэр Е., Каллистратова С., Ковалев И., Ланда М., Осипова Т., Ярым-Агаев Ю.|datepublishedpublication-date=1980-02-13|url=http://www.mhg.ru/history/2234C3B|title=Документ № 123: Репрессии против Рабочей комиссии по расследованию использования психиатрии в политических целях|publisher=Московская Хельсинкская группа|accessdate=2010-06-15}}</ref> та юрист Софія Калістратова<ref name="Инициативная группа"/> були консультантами комісії. Згодом, з моменту еміграції Волошановича (лютий 1980&nbsp;р.) консультантом Робочої комісії став Анатолій Корягін<ref name="Алексеева. VI"/>.
 
Комісія провела велику роботу з надання допомоги особам, поміщеним до психіатричних лікарень, і членам їх сімей з перевірки умов утримання в'язнів сумління у психіатричних тюрмах, з розслідування й надання розголосу багатьом десяткам випадків необґрунтованого поміщення інакодумців і віруючих до психіатричних лікарень<ref name="Док.123"/>. За час свого існування комісія випустила 22 номери «Інформаційного бюлетеня», у якому публікувалися відомості про подібні випадки<ref name="On Dissidents"/>{{rp|45}}<ref name="Док.123"/><ref name="Док.176">{{cite web |author=Боннэр Е., Каллистратова С., Ковалев И. |datepublishedpublication-date=1981-07-29 |url=http://www.mhg.ru/history/228769C |title=Документ № 176: Осуждение последнего члена Рабочей Комиссии по расследованию использования психиатрии в политических целях Феликса Сереброва |publisher=Московская Хельсинкская группа |accessdate=2010-06-16}}</ref>.
 
Діяльність Робочої комісії й опублікована нею інформація стали предметом уваги міжнародних психіатричних і медичних асоціацій, ставши стримуючим фактором для репресивного використання психіатрії проти інакодумців<ref name="Док.123"/>.
Однак члени організації зазнали репресій<ref name="Gershman"/><ref name="Док.123"/>. Робоча комісія з розслідування використання психіатрії в політичних цілях припинила своє існування 21 липня 1981 року, коли її останній член Фелікс Серебров був засуджений до 5 років таборів і 5 років заслання<ref name="Док.176"/>. Інші члени організації були засуджені раніше: Олександра Подрабінека засудили до 3 років позбавлення волі (засуджений вдруге), В'ячеслава Бахміна&nbsp;— до 3 років позбавлення волі, Леонарда Терновського&nbsp;— до 3 років позбавлення волі, Ірину Гривніну&nbsp;— до 5 років заслання, лікаря-консультанта робочої комісії Анатолія Корягіна&nbsp;— до 7 років ув'язнення в таборах і 5 років подальшого заслання<ref name="Док.176"/>.
 
У той час як Корягін знаходився в ув'язненні, Генеральна Асамблея Всесвітньої психіатричної асоціації прийняла резолюцію про присвоєння йому статусу персонального почесного члена Всесвітньої психіатричної асоціації за «прояв у боротьбі зі збоченим використанням психіатрії в немедичних цілях професійної свідомості, мужності й відданості обов'язку»<ref name="Abuse">{{книга |заголовок=Abuse of psychiatry in the Soviet Union: hearing before the Subcommittee on Human Rights and International Organizations of the Committee on Foreign Affairs and the Commission on Security and Cooperation in Europe, House of Representatives, Ninety-eighth Congress, first session, September 20, 1983 |ссылка=https://books.google.ru/books?id=E1A1AAAAIAAJ |издательство=U.S. Government Printing Office |место=Washington |год=1984 |страниц=106 |мова=en}}</ref>{{rp|17}}. Американська психіатрична асоціація надала Анатолію Корягіну статус почесного члена, а Королівський коледж психіатрів, який також надав йому статус члена, направив Юрію Андропову лист із проханням про звільнення Корягіна<ref name="bmj">{{стаття |заголовок=Imprisonment of Dr. Anatoly Koryagin |видання=[[BMJ|British Medical Journal]] |том=286 |номер=6361 |страницы=309 |ссылка=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1546518/pdf/bmjcred00537-0065b.pdf |мова=en |автор=Wynn A. |месяц=January 22 |год=1983 |тип=journal}}</ref>. У 1983 році Американська асоціація з розвитку науки вшанувала його премією наукової свободи та відповідальності<ref name="scin83">{{стаття |заголовок=Scientific Freedom and Responsibility and Science Journalism Awards |видання=[[Science|Science]] |том=220 |номер=4601 |страницы=1037 |ссылка=https://www.jstor.org/stable/1690812 |мова=en |тип=journal |месяц=June 3 |год=1983}}</ref><ref name="AAAS Award">{{cite web|author=|datepublishedpublication-date=1983|url=http://archives.aaas.org/people.php?p_id=337|title=Anatolyi Koryagin: AAAS Scientific Freedom and Responsibility Award, 1983.|publisher=The American Association for the Advancement of Science (AAAS)|accessdate=2010-06-06|archiveurl=https://www.webcitation.org/67F0L6yQ1?url=http://archives.aaas.org/people.php?p_id=337|archivedate=2012-04-27}}</ref>. Зрештою Корягін був звільнений 19 лютого 1987 року<ref name="nyt">{{cite news|url=https://query.nytimes.com/gst/fullpage.html?sec=health&res=9B0DE6DD1631F934A25750C0A961948260 |title=Soviet Study of Abuse of Psychiatry Is Urged|date=1987-03-17 |first=Bill |last=Keller |work=[[New York Times]]}}</ref>.
 
=== Засудження політичних зловживань світовою психіатричною спільнотою ===
Тижнем раніше Всесвітня федерація психічного здоров'я сформулювала аналогічну позицію та звернулася з цього приводу до ВПА<ref name="hearing-1983"/>.
 
Також на VI конгресі Всесвітньої психіатричної асоціації прийняли рішення створити в рамках асоціації Комітет з розслідування випадків зловживання психіатрією ({{lang-en|WPA Committee to Review the Abuse of Psychiatry}}). Відповідно до своєї компетенції, він повинен розслідувати будь-які заявлені випадки зловживань у психіатрії<ref name="Kastrup">{{стаття |заголовок=The work of the WPA Committee to Review the Abuse of Psychiatry |видання={{Нп3|World Psychiatry}} |том=1 |номер=2 |страницы=126—127 |pmid=16946875 |pmc=1489863 |ссылка=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1489863/ |мова=en |тип=journal |автор=Kastrup M. |месяц=6 |год=2002 |издательство={{Нп3|Wiley-Blackwell}} }}</ref>. Цей комітет діє дотепер<ref name="Kastrup"/>. Крім того, була прийнята Гавайська декларація ({{lang-en|The Declaration of Hawaii}})<ref name="The Declaration">{{cite web|author=|datepublishedpublication-date=1977|url=http://www.codex.vr.se/texts/hawaii.html|title=The Declaration of Hawaii|publisher=World Psychiatric Association (WPA)|accessdate=2010-02-10|archiveurl=https://www.webcitation.org/65ujbN8T0?url=http://www.codex.vr.se/texts/hawaii.html|archivedate=2012-03-04}}</ref>&nbsp;— перший документ з викладом низки основних етичних норм, які стосуються діяльності психіатрів у всіх країнах.
 
Радянська сторона довгий час не відповідала на запити Комітету, що стосувалися тих чи інших випадків зловживань<ref name="shadow"/>, заперечувала факти зловживань і відмовлялася дозволити іноземним спостерігачам відвідати радянські психіатричні лікарні й побачити ув'язнених<ref name="Bonnie-Gluzman"/>. У серпні 1982 року правління Американської психіатричної асоціації розіслало всім національним товариствам психіатрів у складі Всесвітньої психіатричної асоціації лист про прийняту їм резолюцію, у якій стверджувалося:
# Оновити керівництво офіційної радянської психіатрії.<ref name="Петрюк-рец"/>
 
Для виконання даних умов 2 липня 1992 року в Росії був прийнятий Закон про психіатричну допомогу (№&nbsp;3185-1), який набрав чинності 1 січня 1993 року<ref name="Закон">{{cite web|url=http://base.garant.ru/10136860/|title=Закон РФ от 2 июля 1992 г. N 3185-I «О психиатрической помощи и гарантиях прав граждан при её оказании» (с изменениями и дополнениями)|accessdate=2014-08-02}}</ref><ref name="15-летие">{{cite web|author=Савенко Ю.|datepublishedpublication-date=2007|url=http://www.npar.ru/journal/2007/3/law.htm|title=15-летие Закона о психиатрической помощи|publisher=Независимая психиатрическая ассоциация России|accessdate=2010-03-03|archiveurl=https://www.webcitation.org/66gANPRv6?url=http://www.npar.ru/journal/2007/3/law.htm|archivedate=2012-04-04}}</ref>, було визнано використання психіатрії в політичних цілях і реабілітовано частину постраждалих. Відповідно до Закону РРФСР від 18 жовтня 1991&nbsp;р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій», особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано поміщені до психіатричних установ на примусове лікування, підлягають реабілітації й користуються пільгами, встановленими для всіх категорій громадян, визнаних жертвами політичних репресій. Відповідно до затвердженого 16 березня 1992 року Положення про порядок виплати грошової компенсації особам, реабілітованим згідно із Законом РРФСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій», цим громадянам повинна виплачуватися грошова компенсація<ref name="Законодательство">{{книга|автор=|заголовок=Законодательство Российской Федерации в области психиатрии. Комментарий к Закону РФ «О психиатрической помощи и гарантиях прав граждан при её оказании», ГК РФ и УК РФ (в части, касающейся лиц с психическими расстройствами)|ссылка=https://web.archive.org/web/20131102204142/http://www.psychoreanimatology.org/download/docs/psihiatriya_v_zakonodatelstve.pdf|видання=2-е изд., испр. и доп|ответственный=Под общ. ред. Т. Б. Дмитриевой|место=Москва|издательство=Спарк|год=2002|страницы=|страниц=383|isbn=5889141872}}</ref>. Тим самим держава визнала факти використання психіатрії в політичних цілях<ref name="Законодательство"/>.
 
Комісія психіатрів Всесвітньої психіатричної асоціації, яка в 1991 році відвідала СРСР, під головуванням президента Британської психіатричної асоціації професора Дж. Берлі зробила висновок, що у країні ще не відбулися незворотні зміни, які повністю б забезпечували захист від необґрунтованих посягань на права людини. Керівники радянської психіатрії не збиралися серйозно реформувати систему психіатричної допомоги, і з цієї причини ВПА вирішила в 1992 році вигнати Всесоюзне товариство психіатрів зі своїх лав. Однак через розпад СРСР його стало неможливо піддати остракізму, і замість Всесоюзного товариства психіатрів до ВПА було прийнято Російське товариство психіатрів<ref name="zaprava"/>.
639

редагувань