Використання психіатрії в політичних цілях в СРСР: відмінності між версіями

нема опису редагування
Немає опису редагування
Немає опису редагування
'''Використання психіатрії в політичних цілях в СРСР''' — практика боротьби радянської влади з [[Дисидент|дисидентами]] та [[Правозахисник|правозахисниками]], яка полягала у зловживанні [[Психіатрія|психіатричним]] діагнозом, лікуванням і утримуванням в ізоляції. Винесення психіатричного діагнозу дозволяло владі уникати гласного судового процесу над інакодумцями шляхом відправлення їх у психіатричні лікарні без суду й на невизначений строк. Крім того, оголошення незгодних психічно хворими дозволяло владі ігнорувати питання про політичних в'язнів.
 
За визначенням психіатра, президента Асоціації психіатрів України, колишнього дисидента й політв'язня [[Глузман Семен Фішельович|Семена Глузмана]], зловживанням психіатрією, зокрема в політичних цілях, є ще й навмисна екскульпація (визнання неосудними) громадян, які за своїм психічним станом не потребують ані психіатричних заходів обмеження, ані психіатричного лікування<ref name="Этиология злоупотреблений">{{статья |заголовок=Этиология злоупотреблений в психиатрии: попытка мультидисциплинарного анализа |издание=Нейponews: Психоневрология и нейропсихиатрия |номер=1 (20) |ссылка=http://neuronews.com.ua/page/etiologiya-zloupotreblenij-v-psihiatrii-popytka-multidisciplinarnogo-analiza |языкмова=ruua |тип=журнал |автор=Глузман С.Ф. |месяц=1 |год=2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20151117022255/http://neuronews.com.ua/page/etiologiya-zloupotreblenij-v-psihiatrii-popytka-multidisciplinarnogo-analiza |archivedate=2015-11-17 }}</ref>. За визначенням всесвітньої організації «Глобальна ініціатива у психіатрії», під використанням психіатрії в політичних цілях розуміється зловживання психіатричним діагнозом, лікуванням і утримуванням в ізоляції з метою обмеження фундаментальних прав людини для певних осіб або груп у суспільстві<ref name="van Voren">{{статья |заголовок=Political Abuse of Psychiatry—An Historical Overview |издание=[[Schizophrenia Bulletin]] |том=36 |номер=1 |страницы=33—35 |pmid=19892821 |doi=10.1093/schbul/sbp119 |ссылка=http://www.gip-global.org/images/46/516.pdf |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110726102504/http://www.gip-global.org/images/46/516.pdf |archivedate=2011-07-26 |accessdate=2010-06-17 |языкмова=en |тип=journal |автор=Van Voren R. |месяц=1 |год=2010}} {{Wayback|url=http://www.gip-global.org/images/46/516.pdf |date=20110726102504 }}</ref>.
 
В [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] траплялися систематичні зловживання психіатрією в політичних цілях<ref name="Этиология злоупотреблений"/><ref>{{книга |заголовок=Medicine betrayed: the participation of doctors in human rights abuses |год=1992 |издательство={{Нп3|Zed Books}} |isbn=1-85649-104-8 |ссылка=https://books.google.com/books?id=bMTu_oIfVsIC&pg=PA66 |страницы=66 |языкмова=en |автор=British Medical Association}}</ref><ref name="Bonnie"/><ref name="Van Voren-Ending">{публікація|стаття|автор=Van Voren R|заголовок=Ending political abuse of psychiatry: where we are at and what needs to be done|видання=BJPsych Bull|рік=2016 Feb|посилання=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4768845/|issue=1|volume=40|pages=30–33|pmid=26958357|doi=10.1192/pb.bp.114.049494}}</ref><ref name="Gershman"/><ref>{{книга |заголовок=Mental health policy and practice across Europe: the future direction of mental health care |год=2007 |издательство=McGraw-Hill International |isbn=0-335-21467-3 |ссылка=https://books.google.com/books?id=_KnuP8OwJbMC&pg=PA406 |страницы=406 |языкмова=en |автор=Knapp, Martin}}</ref><ref>{{книга |заголовок=Abuse of psychiatry for political repression in the Soviet Union: Hearing, Ninety-second Congress, second session, Part 1 |год=1972 |издательство=U.S. Government Printing Office |место=Washington, D.C. |ссылка=https://books.google.com/books?id=CQ42AAAAIAAJ |языкмова=en}}</ref><ref>{{книга |заголовок=Abuse of psychiatry for political repression in the Soviet Union: Hearing, Ninety-second Congress, second session, Volume 2 |год=1975 |издательство=U.S. Government Printing Office |место=Washington, D.C. |ссылка=https://books.google.com/books?id=yjgTAAAAIAAJ |языкмова=en}}</ref><ref name="hearing-1983"/><ref name="От политических">{{статья|автор=Ван Ворен Р. |заголовок=От политических злоупотреблений психиатрией до реформы психиатрической службы |ссылка=http://www.mif-ua.com/archive/article/36250 |издание=Вестник Ассоциации психиатров Украины |год=2013 |номер=2}}</ref>. Протягом XIX століття в Росії відзначені лише поодинокі випадки використання психіатрії в політичних цілях<ref name="Ougrin">{{статья|автор=Ougrin D, Gluzman S, Dratcu L |заголовок=Psychiatry in post-communist Ukraine: dismantling the past, paving the way for the future |ссылка=http://pb.rcpsych.org/content/30/12/456.short|издание=The Psychiatrist|год=February 16, 2007}}</ref>, поодинокими такі випадки були також у перші роки існування радянської держави<ref name="post-Soviet">{{книга|автор=Ван Ворен Р.|заголовок=Психиатрия как средство репрессий в постсоветских странах|ссылка=https://web.archive.org/web/20131230233134/http://www.gip-global.org/images/46/665.pdf|издательство=Европейский парламент. Департамент политики. Генеральное управление по внешней политике|год=2013|страниц=28|isbn=978-92-823-4595-5|doi=10.2861/28281}} {{Wayback|url=http://www.gip-global.org/images/46/665.pdf |date=20131230233134 }} См. также: {{статья|автор=Ван Ворен Р.|заголовок=Психиатрия как средство репрессий в постсоветских странах|ссылка=http://www.mif-ua.com/archive/article/37543|издание=Вестник Ассоциации психиатров Украины|год=2013|номер=5}}</ref>. Набагато частішого характеру політичні зловживання психіатрією набули у 30–50-х роках XX століття<ref name="Ougrin"/><ref name="post-Soviet"/>, та лише в 1960-х роках психіатрія стала одним із головних інструментів репресій в СРСР<ref name="post-Soviet"/>.
 
Психіатрія брежнєвського періоду використовувалася як знаряддя для усунення політичних опонентів (дисидентів)&nbsp;— людей, які відкрито висловлювали погляди, що суперечили офіційно декларованим догмам<ref name="СДП">Короленко Ц. П., Дмитриева Н. В. [http://azps.ru/hrest/80/5050550.html Психиатрия советского периода.]&nbsp;— В кн.: Короленко Ц. П., Дмитриева Н.&nbsp;В.&nbsp;Социодинамическая психиатрия.&nbsp;— Новосибирск: Издательство НГПУ, 1999 г.; Академический проект, 2000 г., ISBN 5-8291-0015-0; Деловая книга, 2000 г. ISBN 5-88687-070-9</ref>. Політичні зловживання психіатрією в СРСР були засуджені світовою психіатричною спільнотою<ref name="От политических"/><ref name="Ougrin"/><ref name="Merskey">{{статья |заголовок=Political neutrality and international cooperation in medicine |ссылка=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1154638/pdf/jmedeth00167-0020.pdf |издание={{Нп3|Journal of Medical Ethics}} |том=4 |номер=2 |страницы=74—77 |pmid=671475 |pmc=1154638 |языкмова=en |тип=journal |автор=Merskey, Harold |год=1978}}</ref><ref name="shadow">{{книга|автор=Bloch, Sidney; Reddaway, Peter |заголовок=Soviet psychiatric abuse: the shadow over world psychiatry|ссылка=http://www.books.google.com.ua/books?id=rgc1AAAAMAAJ|издательство=Westview Press|год=1985|isbn=0-8133-0209-9}}</ref><ref name="Блох, Реддауэй">{{книга |автор=Блох С., Реддауэй П. |заголовок=Диагноз: инакомыслие. Как советские психиатры лечат от политического инакомыслия |ссылка= |место=Лондон |издательство=Overseas Publications Interchange |год=1981 |pages= |allpages=418 |isbn=0903868334}}</ref>{{rp|330}}<ref name="Reich">{{статья |заголовок=The World of Soviet Psychiatry |издание=The New York Times (USA) |5=issue |ссылка=https://www.nytimes.com/1983/01/30/magazine/the-world-of-soviet-psychiatry.html?&pagewanted=print |языкмова=en |автор=Reich W. |месяц=January 30 |год=1983 }} Перевод: {{cite web|author=|datepublished=|url=http://inosmi.ru/inrussia/20080515/241381.html|title=Мир советской психиатрии|format=|work=|publisher=|accessdate=|archiveurl=https://www.webcitation.org/65NUhc2Bz?url=http://inosmi.ru/inrussia/20080515/241381.html|archivedate=2012-02-11}}</ref>, що призвело до виходу Всесоюзного наукового товариства невропатологів і психіатрів з Всесвітньої психіатричної асоціації в 1983 році<ref name="shadow"/>.
 
Систематичне використання психіатрії в політичних цілях в СРСР припинилося в кінці 1980-х років, і на початку XXI століття в Росії та інших колишніх радянських республіках відзначаються лише окремі випадки такого роду<ref name="post-Soviet"/>.
 
== Передісторія. 1920–50-ті роки ==
Протягом перших років існування СРСР було кілька поодиноких спроб використовувати психіатрію в політичних цілях<ref name="post-Soviet"/>. Найпримітнішим випадком такого роду став випадок одної з лідерів Партії лівих соціалістів-революціонерів Марії Спірідонової<ref name="shadow"/>, поміщеної до Пречистенської психіатричної лікарні за наказом Дзержинського 1921 року<ref name="Прокопенко"/><ref name="Melenberg">{{статья |автор=Меленберг А. |заголовок=Карательная психиатрия |ссылка=http://2003.novayagazeta.ru/nomer/2003/60n/n60n-s24.shtml |издание=[[Новая газета]] |год=18 августа 2003 |номер=60 |языкмова=ruua |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080116052024/http://2003.novayagazeta.ru/nomer/2003/60n/n60n-s24.shtml |archivedate=2008-01-16 }}</ref>.
[[Файл:MarijaSpiridonova.jpg|thumb|150px|Марія Спиридонова, революціонерка, одна з керівниць партії лівих есерів]]
Політичні зловживання психіатрією почастішали в 1930-х роках. У політичних цілях використовувалася перша тюремна (спеціальна) лікарня в СРСР&nbsp;— Казанська тюремна психіатрична лікарня НКВС СРСР. За деякими даними, у ній містилося як безліч осіб, що страждали на психічні розлади, так і багато людей без психічних порушень<ref name="post-Soviet"/>. Існувало ще декілька тюремних психіатричних лікарень у 1940–50-ті роки, до яких належали, зокрема, створена в 1951 році в будівлі колишньої жіночої в'язниці (поруч зі знаменитими «Хрестами») Ленінградська ТПЛ; тюремно-психіатричне відділення Бутирської в'язниці; тюремно-психіатрична лікарня в районі міста Томська.<ref name="Подрабинек"/>.
 
=== Юридична ситуація ===
У жовтні 1960 року Верховна Рада РРФСР прийняла Кримінальний кодекс РРФСР, який замінив собою Кримінальний кодекс 1926&nbsp;р. Для засудження дисидентів використовувалося понад 40 статей КК РРФСР, до того ж у республіканських КК змінювався лише номер статті, але зміст був ідентичним. «Найвживанішою» статтею, за якою проходили дисиденти, у КК РРФСР 1960 року була стаття 70 КК «Антирадянська агітація і пропаганда».<ref name="Королева">{{статья |заголовок=Власть и советское диссидентство: итоги и уроки. Часть 1 |издание=Электронный журнал «Полемика» |номер=11 |ссылка=https://web.archive.org/web/20131500534400/http:/www.irex.ru/press/pub/polemika/11/koroleva/ |языкмова=ruua |тип=журнал |автор=Королева Л.В, докт. ист. наук}}</ref>
 
Стаття КК 64 «Зрада Батьківщині», що містила згадування про «втечу за кордон або відмову повернутися з-за кордону в СРСР», дозволяла піддати репресіям, зокрема, тих, хто намагався емігрувати за кордон. Завдяки статті 72 «Організаційна діяльність, спрямована на вчинення особливо небезпечних державних злочинів, а так само участь в антирадянській організації» в ув'язненні опинялися члени організацій (у тому числі соціалістичних і комуністичних), створених не за вказівкою влади, а з ініціативи пересічних громадян. Особи, засуджені за статтями 70, 64 й 72, нерідко опинялися у психіатричних лікарнях.<ref name="Подрабинек">{{книга|автор=Подрабинек А.П.|заголовок=Карательная медицина|ссылка=https://www.webcitation.org/6OJBuMkj9?url=http://www.cchr.spb.ru/wp-content/uploads/podrabinek_karatelnaya_meditsina_1979_text%5b1%5d.pdf|место=Нью-Йорк|издательство=Хроника|год=1979|страницы=|страниц=223|isbn=0897200225}} {{Архивировано|url=https://www.webcitation.org/6OJBuMkj9?url=http://www.cchr.spb.ru/wp-content/uploads/podrabinek_karatelnaya_meditsina_1979_text%5b1%5d.pdf |date=2014-03-24 }}</ref>
Французький історик психіатрії Ж. Гаррабе зазначає, що критеріям шизофренії, прийнятим на Заході, цей діагноз не відповідав: пацієнти, яким був поставлений діагноз «повільноплинна шизофренія» представниками московської школи психіатрії, не розглядалися як шизофреніки психіатрами в західних країнах на підставі прийнятих там діагностичних критеріїв, незабаром офіційно закріплених в МКХ-9<ref name="Гаррабе-вялотекущая">Garrabé J. Histoire de la schizophrénie.&nbsp;— Paris, 1992. Перевод: [http://www.psychiatry.ru/lib/53/book/7 История шизофрении]. См. [http://www.psychiatry.ru/lib/53/book/7/chapter/84 Вялотекущая шизофрения] (в гл. XI).</ref>.
 
Діагноз застосовувався у випадках, коли обвинувачені заперечували вину, не співпрацювали зі слідством і було незручно засуджувати правозахисників до тюремного ув'язнення<ref name="Королева"/><ref name="Буковский, Глузман"/><ref name="Королева2">{{статья |заголовок=Власть и советское диссидентство: итоги и уроки. Часть 2 |издание=Электронный журнал «Полемика» |номер=12 |ссылка=http://www.irex.ru/press/pub/polemika/12/koroleva.html |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140221163429/http://www.irex.ru/press/pub/polemika/12/koroleva.html |archivedate=2014-02-21 |accessdate=2010-06-02 |языкмова=ruua |тип=журнал |автор=Королева Л.В., докт. ист. наук}} {{Wayback|url=http://www.irex.ru/press/pub/polemika/12/koroleva.html |date=20140221163429 }}</ref>.
 
[[Буковський Володимир Костянтинович|В. Буковський]] і С. Глузман наводять слова професора Тимофєєва, який писав, що інакомислення може бути обумовленим хворобою мозку, коли патологічний процес розвивається дуже повільно, м'яко, а інші його ознаки до певного часу, іноді до скоєння кримінального вчинку, залишаються непомітними<ref name="Буковский, Глузман"/>.
На прикладі експертизи, проведеної 6 квітня 1970 року стосовно Наталії Горбаневської, відомий французький психіатр Ж. Гаррабе робить висновок про низьку якість судово-медичних експертиз, що проводилися стосовно дисидентів: відсутність у клінічному описі змін мислення, емоцій і здатності до критики, характерних для шизофренії; відсутність хоч якогось встановленого експертизою зв'язку між дією, що спричинила звинувачення, і психічною хворобою, яка може її пояснити; вказівка ​​у клінічному описі лише депресивної симптоматики, яка не потребує госпіталізації до психіатричної лікарні<ref name="Гаррабе-вялотекущая"/>.
 
Іллю (Еліягу) Ріпса, який вчинив спробу самоспалення в знак протесту проти введення радянських військ до Чехословаччини і був звинувачений за статтею 65 КК Латвійської РСР, що відповідала ст. 70 КК РРФСР (антирадянська агітація і пропаганда)<ref name="Судьба инакомыслящих">{{статья |заголовок=Судьба инакомыслящих, объявленных психически больными |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 8 |ссылка=http://www.memo.ru/history/diss/chr/chr8.htm |языкмова=ruua |тип=журнал |месяц=30 июня |год=1969 }}</ref>, направили на примусове лікування у «психлікарні особливого типу» з тим самим діагнозом.
 
Як приклади можна навести ще багатьох. Цей діагноз намагалися поставити В. Буковському<ref name="Тюремная психиатрия, 10:55">См. 10:55 от начала фильма: «Или другой диагноз&nbsp;— так называемая вялотекущая шизофрения&nbsp;— диагноз, изобретённый нашим отечественным, уважаемым психиатром профессором Снежневским, и идея, состоящая в том, что шизофрения может развиваться так незаметно и так долго, что только он, Снежневский, может это заметить. Мне он поставил диагноз „вялотекущая шизофрения“ в шестьдесят втором году. Я счастлив сообщить, что она до сих пор течёт вяло». {{cite web|author=Ярошевский А.|datepublished=2005|url=http://video.yandex.ru/users/doskado/view/156/|title=Фильм «Тюремная психиатрия»|publisher=rutube|accessdate=2010-05-14|archiveurl=https://www.webcitation.org/6IDfuci7E?url=http://video.yandex.ru/users/doskado/view/156/|archivedate=2013-07-19}}</ref>, але комісія, що складалася переважно із супротивників теорії повільноплинної шизофренії, внаслідок визнала його осудним. Також цей діагноз був поставлений В'ячеславу Ігрунову, який поширював «Архіпелаг ГУЛАГ», [[Плющ Леонід Іванович|Леоніду Плющу]], [[Новодворська Валерія Іллівна|Валерії Новодворській]]<ref name="Документы МХГ"/>.
Відомий білоруський дисидент Михайло Кукобака піддався примусовій госпіталізації після того, як у 1969 році написав англійському письменнику Айвору Монтегю відкритого листа, який хотів опублікувати в газеті «Комсомольска правда». Унаслідок цієї госпіталізації провів шість років у психлікарнях тюремного типу. Кукобаку тричі піддавали судово-психіатричній експертизі в Інституті ім. Сербського, на нього було заведено кілька кримінальних справ. У вину йому ставили, за словами Кукобаки, відмову від участі у виборах, суботниках і заходах КПРС, поширення тексту Загальної декларації прав людини в гуртожитку м. Бобруйська.<ref name="Кукобака">[http://www.dw.de/dw/article/0,,14958829,00.html Радиостанция Deutsche Welle («Немецкая волна»): «Михаил Кукобака: портрет самого известного белорусского диссидента»]</ref> Зокрема, у путівці на госпіталізацію, виданій психоневрологічним диспансером у 1976 році, зазначалося: ''«за відомостями держбезпеки[,] поширював антирадянську літературу, страждає на манію перебудови суспільства, соціально небезпечний»''.<ref name="Инициативная группа"/> У в'язницях і психіатричних лікарнях тюремного типу знаходився загалом 17 років.<ref name="Кукобака"/>
 
Ольга Іофе звинувачувалася за статтею 70 КК РРФСР у тому, що вона брала активну участь у виготовленні листівок антирадянського змісту, зберіганні та розповсюдженні документів антирадянського змісту, вилучених у неї під час обшуку. Попередня експертиза, проведена Інститутом ім. Сербського (професор Морозов, доктор медичних наук Д.&nbsp;Р.&nbsp;Лунц, лікарі Фелінський, Мартиненко), визнала О. Іофе неосудною з діагнозом «повільноплинна шизофренія, проста форма»<ref>{{статья |заголовок=Суд над Ольгой Иофе |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 15 |ссылка=http://www.memo.ru/history/diss/chr/chr15.htm |языкмова=ruua |месяц=31 августа |год=1970 }}</ref><ref name="Чернявский, окон.">{{статья |заголовок=Преступники в белых халатах (окончание) |издание=Интернет-приложение к газете «Каскад» |номер=194 |ссылка=http://kackad.com/kackad/?p=3692 |автор=''[[Чернявский, Георгий Иосифович|Чернявский Г.]]'', докт. ист. наук |месяц=24 июля — 8 августа |год=2003 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150119210844/http://kackad.com/kackad/?p=3692 |archivedate=2015-01-19 }}</ref>.
 
Петро Григоренко, відомий дисидент, генерал-майор Червоної Армії, критикував політику партії й уряду, закликав до відновлення ленінських принципів і норм, відкрито виступав під час політичних судових процесів над дисидентами. Неодноразово був направлений на експертизу до Інституту ім. Сербського, унаслідок із діагнозом «паранояльний розвиток» провів кілька років у спеціалізованих психіатричних лікарнях. В експертизах брали участь А.&nbsp;В.&nbsp;Снежневский, Д.&nbsp;Р.&nbsp;Лунц, Г.&nbsp;В.&nbsp;Морозов, В.&nbsp;М.&nbsp;Морозов та інші імениті психіатри.<ref name="Коротенко"/>{{rp|22—23,27}}<!--к абзацу-->
 
29 травня 1970 року в калузькій психіатричній лікарні опинився відомий біолог і публіцист Жорес Медведєв, написавший декілька статей про порушення прав людини в СРСР, серед яких був нарис про цензуру радянської пошти. У ньому Медведєв стверджував, що будь-який лист будь-якого громадянина могли розпечатати працівники КДБ<ref name="Тюремная психиатрия, 13:55">См. 13:55 от начала фильма {{cite web|author=Ярошевский А.|datepublished=2005|url=http://rutube.ru/tracks/745138.html?v=ae1ddf89fb4eaa2123d4bc8d7a3470fe|title=Фильм «Тюремная психиатрия»|publisher=rutube|accessdate=2010-05-14|archiveurl=https://archive.today/20120214130517/http://rutube.ru/tracks/745138.html?v=ae1ddf89fb4eaa2123d4bc8d7a3470fe|archivedate=2012-02-14|deadlink=yes}}</ref>. Вночі додому до Медведєва приїхали головний лікар калузької психлікарні О.&nbsp;Є.&nbsp;Лівшиц, завідувач обнінським психдиспансером Ю.&nbsp;В.&nbsp;Кирюшин і наряд міліції на чолі з майором М.&nbsp;Ф.&nbsp;Нємовим. Не пред'явивши ні документів, ні висновку лікарів, вони вимагали, щоб Медведєв поїхав з ними до Калуги на психіатричну експертизу<ref name="Сага">{{книга |автор=Терновский Л. Б. |заголовок=Сага о «Хронике» / Воспоминания и статьи |ссылка=http://wikilivres.ru/Сага_о_«Хронике»_(Терновский)/16 |место=Москва |издательство=Возвращение |год=2006 |страницы= |страниц= |isbn=}}</ref><ref name="Заключение Медведева">{{статья |заголовок=Заключение Медведева в психиатрическую больницу |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 14 |ссылка=http://www.memo.ru/history/diss/chr/chr14.htm |языкмова=ruua |месяц=30 июня |год=1970 }}</ref>. Медведєв відповів, що добровільно не поїде, але й чинити опору не буде. Колеги Медведєва, які прийшли до нього додому, стали висловлювати обурення. Нємов відповів: «Ми&nbsp;— орган насильства, а ви можете скаржитися куди завгодно». На їхніх очах Медведєву заламали за спину руки, посадили його в автобус, що стояв біля під'їзду, й увезли з Обнінська до Калуги.<ref name="Сага"/><ref name="Заключение Медведева"/>.
 
Експертна комісія у складі голови Б.&nbsp;В.&nbsp;Шостаковича (Інститут ім. Сербського) і декількох калузьких лікарів-психіатрів ''«не знайшла у Ж. Медведєва явних відхилень від психічної норми. Однак вона знайшла, що Медведєв виявляє підвищену нервозність і тому потребує деяного додаткового спостереження в умовах лікарні»''. На захист Медведєва виступали багато радянських учених, письменників та інших представників інтелігенції (серед яких П.&nbsp;Л.&nbsp;Капіца, А.&nbsp;Д.&nbsp;Сахаров, Б.&nbsp;Л.&nbsp;Астауров, І.&nbsp;Є.&nbsp;Тамм, О.&nbsp;Т.&nbsp;Твардовський, В.&nbsp;Ф.&nbsp;Тендряков, М.&nbsp;О.&nbsp;Леонтович, В.&nbsp;Ф.&nbsp;Турчин, Л.&nbsp;В.&nbsp;Альтшулер, В.&nbsp;М.&nbsp;Чалідзе та ін.), які направляли листи-протести до різних інстанцій і звернення до вчених, наукових і творчих працівників усього світу. 17 червня Жорес Медведєв був випущений на волю з психіатричної лікарні<ref name="Заключение Медведева"/>.
* Вишневська, Юлія Йосипівна<ref name="Инициативная группа"/><ref name="Казнимые"/>
* Галанськов, Юрій Тимофійович<ref name="Диагноз-карта"/><ref name="zaprava"/>
* Гершуні, Володимир Львович<ref name="Gershman">{{статья |заголовок=Psychiatric abuse in the Soviet Union |издание=Society |том=21 |номер=5 |страницы=54—59 |pmid=11615169 |doi=10.1007/BF02695434 |ссылка=http://www.springerlink.com/content/d242g51470r84388/ |автор=Gershman, Carl |год=1984 }}{{Недоступная ссылка|date=Март 2020 |bot=InternetArchiveBot }}</ref><ref name="hearing-1983">{{книга |заголовок=Abuse of psychiatry in the Soviet Union: hearing before the Subcommittee on Human Rights and International Organizations of the Committee on Foreign Affairs and the Commission on Security and Cooperation in Europe, House of Representatives, Ninety-eighth Congress, first session, September 20, 1983 |ссылка=https://books.google.com/?id=E1A1AAAAIAAJ |издательство=U.S. Government Printing Office |место=Washington |год=1984 |страниц=106 |языкмова=en}}</ref><ref name="Диагноз-карта"/><ref name="Писатели-диссиденты-1"/>
* Горбаневська, Наталія Євгенівна<ref name="shadow"/><ref name="Коротенко"/>{{rp|11}}<ref name="Гаррабе-вялотекущая"/>
* Григоренко, Петро Григорович<ref name="shadow"/><ref name="Коротенко"/>{{rp|11}}<ref name="Райч">{{книга |автор=Райч В. |часть=Четвертая экспертиза (приложение) |заголовок=''Григоренко П.Г.'' В подполье можно встретить только крыс |ссылка=http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/auth_bookc0b9.html?id=86616&aid=287 |место=Нью-Йорк |издательство=Детинец |год=1981 |страницы=806—815 |страниц=845 |isbn=|ссылка часть=http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/auth_pagese38f.html?Key=4821&page=806 }}</ref>
* Данчев, Володимир<ref name="hearing-1983"/>
* Євдокимов, Борис Дмитрович<ref name="shadow"/><ref name="Документы МХГ"/><ref name="Люди августа">{{публикация|статья|заголовок=Люди августа 1968… |издание=Polit.ru|год=02 сентября 2008|ссылка=http://www.polit.ru/article/2008/09/02/people68/}}</ref>
* Єсенін-Вольпін, Олександр Сергійович<ref name="shadow"/><ref name="Vasilenko"/><ref>{{статья|заголовок=Человек имеет право [Обсуждение с участием А. Прокопенко, Р. Чорного, В. Лапинского. Ведущий К. Агамиров]|ссылка=http://archive.svoboda.org/programs/hr/2005/hr.012505.asp|издание=Радио «Свобода»|год=25.01.05}}</ref><ref name="Асриянц, Чернова">{{статья |заголовок=Юрий Савенко и Любовь Виноградова (Интервью) |издание=[[Новая газета]] |ссылка=http://www.novayagazeta.ru/st/online/768473/ |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100421041150/http://www.novayagazeta.ru/st/online/768473/ |archivedate=2010-04-21 |accessdate=2011-07-25 |языкмова=ruua |автор=Асриянц С., Чернова Н. |месяц=17 февраля |год=2010 |тип=газета }} {{Wayback|url=http://www.novayagazeta.ru/st/online/768473/ |date=20100421041150 }}</ref>
* Зотов, Михайло Васильович<ref name="hearing-1983"/><ref name="Документы МХГ"/>
* Іванов, Порфирій Корнійович<ref>[http://sistemaivanova.narod.ru/foto/image/rehabilitation.htm Справка о реабилитации. Иванов Порфирий Корнеевич]. Прокуратура города Москвы</ref>
* Ігрунов, В'ячеслав Володимирович<ref name="Диагноз-карта"/><ref name="Glasser">{{статья |заголовок=Psychiatry's Painful Past Resurfaces in Russian Case; Handling of Chechen Murder Reminds Many of Soviet Political Abuse of Mental Health System |ссылка=http://pqasb.pqarchiver.com/washingtonpost/access/266056771.html?FMT=ABS&FMTS=ABS:FT&date=Dec+15,+2002 |издание=The Washington Post (USA) |языкмова=en |тип=journal |автор=Glasser, Susan |число=15 |месяц=12 |год=2002}} Перевод: {{статья|заголовок=Болезненное прошлое российской психиатрии вновь всплыло в судебном деле Буданова |ссылка=http://www.inosmi.ru/untitled/20021215/166738.html|издание=[[ИноСМИ.ру]] |год=2002}}</ref>
* Іофе, Ольга<ref name="shadow"/>
* Клєбанов Володимир Олександрович<ref name="Документы МХГ"/>
* Овечкін, Валентин Володимирович<ref name="zaprava"/><ref name="Казнимые"/>
* Піменов, Револьт Іванович<ref name="Казнимые"/>
* Плахотнюк, Микола Григорович<ref name="Документы МХГ"/><ref name="Глузман-Снежневский">{{статья|автор=Глузман С.Ф. |заголовок=Снежневский |ссылка=http://www.mif-ua.com/archive/article/37767|издание=Вестник Ассоциации психиатров Украины |год=2013|номер=6}}</ref><ref>{{статья |заголовок=Биографии |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 57 |ссылка=http://www.memo.ru/history/DISS/chr/XTC57-56.htm |языкмова=ruua |месяц=3 августа |год=1980 }}</ref>
* Плющ, Леонід Іванович<ref name="shadow"/><ref name="Буковский, Глузман"/><ref name="Коротенко"/>
* Под'япольський, Григорій Сергійович<ref name="Инициативная группа"/><ref name="Писатели-диссиденты"/>
* Самойлов, Едуард Володимирович<ref name="shadow"/><ref name="Подрабинек"/><ref>''Рогозин Ю.'' [http://prpk.info/news/umer_ehduard_samojlov/2010-02-10-1333 Умер Эдуард Самойлов, человек, который хотел улучшить мир] {{Wayback|url=http://prpk.info/news/umer_ehduard_samojlov/2010-02-10-1333 |date=20101222001004 }} // Патриот&nbsp;— российский политический клуб.&nbsp;— [[10 лютого]] [[2010 рік]]а.</ref>
* Самсонов, Микола Миколайович<ref name="Диагноз-карта"/>
* Скобов, Олександр Валерійович<ref name="shadow"/><ref name="Документы МХГ"/><ref>{{статья |заголовок=Суды над ЦУРКОВЫМ и СКОБОВЫМ |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 53 |ссылка=http://www.memo.ru/history/DISS/chr/XTC53-11.htm |языкмова=ruua |месяц=1 августа |год=1979 }}</ref>
* Соколов, Валентин Петрович (Валентин Зека)<ref name="shadow"/> (Валентин Зэка)
* Старчик, Петро Петрович<ref name="shadow"/><ref name="zaprava"/><ref name="against Dissenters"/>
* Стус, Василь Семенович<ref>{{книга|автор=Глузман С.|заголовок=Рисунки по памяти, или Воспоминания отсидента|издательство=Издательский дом Дмитрия Бураго|год=2012|страниц=520|isbn=978-966-489-121-6}}</ref><ref>{{статья |заголовок=Краткие сообщения |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 25 |ссылка=http://www.memo.ru/history/diss/chr/chr25.htm |языкмова=ruua |месяц=20 мая |год=1972 }}</ref>
* Тарасов, Олександр Миколайович<ref>{{статья |автор= {{не перекладено|Різ Ерліх|en|Reese Erlich}}<!-- Проблема вікіфікації: Мовний код «reese erlich» не підтримується (BunykBot)--> |заголовок= Soviet Dissidents. Gone with the wind of change |издание= [[Chicago Tribune]] |год= 11.11.2001 |номер=}}</ref><ref name="Узлов">{{книга|автор=Узлов Н.Д.|заголовок=Шизофрения как клинический и культурный феномен: к проблеме шизофренизации массового сознания|ссылка=http://www.medpsy.ru/library/library156.pdf |место=Пермь |год=2009 |страниц=369}}</ref><ref name="NZ">{{статья |автор= Тарасов А. Н. |заголовок= Возвращение на Лубянку: 1977-й |издание= Неприкосновенный запас |год= 2007 |номер= 2 |ссылка = http://magazines.russ.ru/nz/2007/2/ta16.html}}</ref>
* Тарсис, Валерій Якович<ref name="shadow"/><ref name="zaprava"/>
* Тереля, Йосип Михайлович<ref name="shadow"/><ref>{{статья |заголовок=В психиатрических больницах |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 43 |ссылка=http://www.memo.ru/history/DISS/chr/XTC43-10.htm |языкмова=ruua |месяц=31 декабря |год=1976 }}</ref><ref>{{статья |заголовок=В психиатрических больницах |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 45 |ссылка=http://www.memo.ru/history/DISS/chr/XTC45-25.htm |языкмова=ruua |месяц=25 мая |год=1977 }}</ref>
* Убожко, Лев Григорович<ref name="shadow"/><ref name="zaprava"/>
* Файнберг, Віктор Ісаакович<ref name="shadow"/><ref name="gorbanevskaya-npar"/>
* Шиханович, Юрій Олександрович<ref name="Блох, Реддауэй"/><ref name="Диагноз-карта"/>
* Щаранський, Натан<ref name="zaprava"/>
* Яхимович, Іван Антонович<ref name="zaprava"/><ref name="Казнимые"/><ref>{{статья |заголовок=Краткие сообщения |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 20 |ссылка=http://www.memo.ru/history/diss/chr/chr20.htm |языкмова=ruua |месяц=2 июля |год=1971 }}</ref>
 
==== Масові репресії ====
Двічі на рік люди, які перебували на психіатричному обліку, недобровільно госпіталізувалися до психіатричних стаціонарів не за медичними показаннями, а за вказівками чиновників. За два тижні до великих радянських свят&nbsp;— 7 листопада та 1 травня&nbsp;— райкоми та міськкоми КПРС секретно направляли до головних лікарів психлікарень розпорядження тимчасово госпіталізувати до психіатричних лікарень людей з непередбачуваною поведінкою<ref name="Тюремная психиатрия, 28:00">См. 28:00 от начала фильма {{cite web|author=Ярошевский А.|datepublished=2005|url=http://rutube.ru/tracks/745138.html?v=ae1ddf89fb4eaa2123d4bc8d7a3470fe|title=Фильм «Тюремная психиатрия»|publisher=rutube|accessdate=2010-03-21|archiveurl=https://archive.today/20120214130517/http://rutube.ru/tracks/745138.html?v=ae1ddf89fb4eaa2123d4bc8d7a3470fe|archivedate=2012-02-14|deadlink=yes}}</ref> (у тому числі інакодумців і багатьох віруючих<ref name="СахаровII-7">{{книга|автор=Сахаров А.Д. Часть вторая|часть=Глава 7. Обыск у Чалидзе. Суд над Красновым-Левитиным. Проблема религиозной свободы и свободы выбора страны проживания. Суд над Т. Обращение к Верховному Совету СССР о свободе эмиграции. В марте 1971 года открылся XXIV съезд КПСС|заголовок=Сахаров А.Д. Воспоминания|ссылка часть=http://www.bibliotekar.ru/saharov/26.htm|ссылка=http://www.bibliotekar.ru/saharov/index.htm}}</ref>), щоб забезпечити громадський порядок під час свят<ref name="Тюремная психиатрия, 28:00"/>, і психіатричні лікарні ставали тимчасовими в'язницями для «соціально небезпечних» людей<ref name="Psychiatry as ideology">{{публикация|статья|автор=Bloch S|заголовок=Psychiatry as ideology in the USSR|издание=Journal of medical ethics|год=1978|ссылка=http://jme.bmj.com/content/medethics/4/3/126.full.pdf|issue=3|volume=4|pages=126—131|pmid=691016}}</ref>. Схожа ситуація відбувалася під час партійних з'їздів<ref name="Подрабинек"/>, візитів закордонних державних діячів<ref name="Подрабинек"/><ref name="Psychiatry as ideology"/>, коли багато дисидентів поміщалися до психіатричних лікарень загального типу на 1–2 тижні або місяць<ref name="Подрабинек"/>.
 
Порушенням прав пацієнтів була й «профілактична» госпіталізація людей, які перебували на обліку, перед головними міжнародними заходами на кшталт молодіжних фестивалів та Олімпійських ігор.<ref>{{статья |заголовок=History and current condition of Russian psychiatry |издание={{Нп3|International Review of Psychiatry|Int Rev Psychiatry||International Review of Psychiatry}} |том=24 |номер=4 |страницы=328—333 |pmid=22950772 |doi=10.3109/09540261.2012.694857 |ссылка=http://informahealthcare.com/doi/abs/10.3109/09540261.2012.694857 |языкмова=en |тип=journal |автор=Krasnov V. N., Gurovich I. |месяц=8 |год=2012}}</ref> Формальним приводом для цього був лише облік у психоневрологічному диспансері, навіть у зв'язку з, наприклад, невротичними або патохарактерологічними реакціями.<ref>{{публикация|статья|автор=Краснов В.Н.|заголовок=ИСТОРИЯ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ПСИХИАТРИИ Ю.А. Александровский. М.: «ГЭОТАР-Медиа», 2013. Т. 1-3 |издание=Социальная и клиническая психиатрия|год=2014|том=24|ссылка=http://cyberleninka.ru/article/n/istoriya-otechestvennoy-psihiatrii-yu-a-aleksandrovskiy-m-geotar-media-2013-t-1-3|выпуск=№2}}</ref> Зокрема, голова КДБ Ю.&nbsp;В.&nbsp;Андропов у своїй доповіді, направленій до ЦК КПРС, у 1980 році зазначав: ''«…з метою запобігання можливим провокаційним й антигромадським діям з боку психічно хворих осіб з агресивними намірами вживаються заходи спільно з органами охорони здоров'я та міліції, спрямовані на попереджувальну ізоляцію таких людей під час Олімпіади 1980&nbsp;р.»''.<ref name="post-Soviet"/>
 
Підготовка до Олімпійських ігор 1980 року стала приводом до хвилі арештів, що почалася в 1979 році й мала на меті остаточне придушення дисидентського руху. Деякі з дисидентів отримували особливо тривалі терміни таборів, інші госпіталізувалися до психіатричних лікарень. Міста, де проходила Олімпіада, були (як зазначає відомий радянолог, професор політології, генеральний секретар міжнародної організації «Глобальна ініціатива у психіатрії» Р. ван Ворен) «очищені від будь-кого, хто міг би зруйнувати гарний, але все ж крихкий образ гармонійного соціалістичного суспільства»: психіатричні пацієнти, алкоголіки, люди, які ведуть асоціальний спосіб життя, і дисиденти піддавалися масовим арештам, і багато хто з них поміщався до психіатричних установ.<ref name="О диссидентах">{{книга|автор=Ван Ворен Р. |заголовок=О диссидентах и безумии: от Советского Союза Леонида Брежнева к Советскому Союзу Владимира Путина|ответственный=Пер. с англ. К. Мужановского; предисл. И. Марценковского|место=Киев|издательство=Издательский дом Дмитрия Бураго|год=2012|страниц=332|isbn=978-966-489-158-2}}</ref><!--к абзацу-->
* Побиття, яких в'язні зазнавали з боку санітарів&nbsp;— кримінальних злочинців. Часто ці побиття були настільки жорстокими, що спричиняли дуже важкі наслідки. Свідки розповідають і про конкретні випадки смертей внаслідок побиття, називаючи імена загиблих ув'язнених.
 
Застосовувалося також закручування непокірних мокрими простирадлами (рушниками), які, висихаючи, нестерпно стискали тіло<ref name="hearing-1983"/><ref name="СахаровII-6"/><ref name="Репортаж"/><ref>{{книга|автор=|часть=Обращение Виктора Файнберга|заголовок=Казнимые сумасшествием: Сборник документальных материалов о психиатрических преследованиях инакомыслящих в СССР|ссылка=https://web.archive.org/web/20100923133309/http://antisoviet.narod.ru/samizdat_kaznim.pdf|ответственный=Редакторы: А. Артемова, Л. Рар, М. Славинский|место=Франкфурт-на-Майне|издательство=Посев|год=1971|страницы=381—398|страниц=508|isbn=|url=http://antisoviet.narod.ru/samizdat_kaznim.pdf}}</ref>. Використовувалися покарання, зокрема фізичні<ref name="Петрюк-рец"/>; прив'язування до ліжка на тривалий термін&nbsp;— так, у Казанській спецпсихлікарні в'язнів прив'язували до ліжка на три дні й довше<ref>{{статья |заголовок=Казанская спецпсихбольница |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 10 |ссылка=http://www.memo.ru/history/DISS/chr/chr10.htm#p10 |языкмова=ruua |месяц=31 октября |год=1969 }}</ref>. Дозування нейролептиків збільшували (або до схеми «лікування» вводився сульфозин), зокрема, після порушень режиму або скарг пацієнтів&nbsp;— приводом служила, наприклад, висловлювана стосовно лікарні критика, сигаретний попіл під ліжком пацієнта або нескромний погляд на груди медсестри<ref name="report-of-us-delegation"/>. Санітару, медсестрі або фельдшеру достатньо було поскаржитися лікарю на неправильну поведінку пацієнта або зробити запис про це в журналі спостережень, який щодня перевірявся лікарем, щоб спричинити каральні заходи<ref name="Битюцкая">{{публикация|книга|автор=Битюцкая В.В.|заголовок='''Век информации:''' Ценностные ориентиры отечественной журналистики: сб. науч. статей|часть=Публицистика советских политзаключенных, адресованная свободному читателю (1951—1991 годы)|ссылка=http://jf.spbu.ru/upload/files/file_1428065532_4462.pdf|ответственный=ред.-сост. Г. В. Жирков, К. В. Силантьев, С. Б. Никонов, Е. С. Георгиева|место=СПб|издательство=С.-Петерб. гос. ун-т, Ин-т «Высш. шк. журн. и мас. коммуникаций»|год=2015|выпуск=1(S1)|страницы=216—288|страниц=368}}</ref>.
 
Як покарання за відкрите невдоволення лікарняними порядками пацієнтів часом переводили до важкого, «буйного» відділення або позбавляли представлення на виписку<ref name="Подрабинек"/>. В одній з лікарень за написання листа з критикою умов утримання (у спеціальний, відведений для листування день) пацієнт був покараний трьома тижнями одиночного ув'язнення<ref name="report-of-us-delegation"/>.
Консультантом Робочої комісії також був Олександр Волошанович, який оглянув 27 осіб, що або були госпіталізовані раніше, або перебували під загрозою госпіталізації, і в жодному з випадків не знайшов підстав для насильницької ізоляції від суспільства. Згодом Королівський коледж психіатрів ретельно вивчив звіти Волошановича й високо оцінив їх професійний рівень.<ref name="shadow"/>
 
У 1988 році Державний департамент США вирішив почати офіційне розслідування, щоб з'ясувати ситуацію зі зловживаннями психіатрією в політичних цілях в СРСР.<ref name="От политических"/> У 1989 році делегація американських психіатрів відвідала Радянський Союз і провела переогляд 27 підозрюваних жертв зловживань, чиї прізвища були повідомлені делегації різними правозахисними організаціями, Гельсінською комісією США та Державним департаментом<ref name="Bonnie">{{статья |заголовок=Political Abuse of Psychiatry in the Soviet Union and in China: Complexities and Controversies |издание=The Journal of the American Academy of Psychiatry and the Law |том=30 |номер=1 |страницы=136—144 |pmid=11931362 |ссылка=http://www.jaapl.org/cgi/reprint/30/1/136.pdf |языкмова=en |тип=journal |автор=Richard J., Bonnie L.L.B. |год=2002 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110928174809/http://www.jaapl.org/cgi/reprint/30/1/136.pdf |archivedate=2011-09-28 }}</ref>. Клінічна діагностика здійснювалася відповідно до американських (DSM-III-R) і міжнародних (МКХ-10, проєкт) критеріями<ref name="Коротенко"/>{{rp|9}}. Процес опитування кожного пацієнта тривав близько 4–6 годин<ref name="Cold war"/>{{rp|377}}. Проводилися також опитування членів сімей пацієнтів. Делегація прийшла до висновку, що в 17 з 27 випадків не було жодних клінічних підстав для визнання пацієнтів неосудними; у 14 випадках не виявлено жодних ознак психічних розладів<ref name="Bonnie"/>. Більшість з осіб, опитаних делегацією, звинувачувалися в політичних злочинах, як-от антирадянська агітація та пропаганда чи наклеп на радянську державу<ref name="Bonnie-Gluzman">{{статья|автор=Bonnie RJ |заголовок=Semyon Gluzman and the unraveling of Soviet psychiatry |ссылка=http://www.jaapl.org/content/29/3/327.short |издание=J Am Acad Psychiatry Law |год=2001 |том=29 |номер=3 |страницы=327—329 |pmid=11592461}}</ref>. Огляд усіх випадків продемонстрував високу частоту діагнозу «шизофренія»<ref name="Коротенко"/>{{rp|10}}: 24 з 27 випадків<ref name="Bonnie"/>.
 
Крім цього, делегація Державного департаменту США прийшла до висновку, що, хоча безліч людей були госпіталізовані з політичних причин, серед них були також і ті, хто дійсно страждав на психічні захворювання, однак їх не слід було піддавати тому лікуванню, яке до них застосовувалося<ref name="post-Soviet"/>. За висновком делегації, систематичне використання психіатрії в політичних цілях не тільки практикувалося в СРСР, але й не припинилося до 1989 року<ref name="Cold war"/>{{rp|383}}.
Однак члени організації зазнали репресій<ref name="Gershman"/><ref name="Док.123"/>. Робоча комісія з розслідування використання психіатрії в політичних цілях припинила своє існування 21 липня 1981 року, коли її останній член Фелікс Серебров був засуджений до 5 років таборів і 5 років заслання<ref name="Док.176"/>. Інші члени організації були засуджені раніше: Олександра Подрабінека засудили до 3 років позбавлення волі (засуджений вдруге), В'ячеслава Бахміна&nbsp;— до 3 років позбавлення волі, Леонарда Терновського&nbsp;— до 3 років позбавлення волі, Ірину Гривніну&nbsp;— до 5 років заслання, лікаря-консультанта робочої комісії Анатолія Корягіна&nbsp;— до 7 років ув'язнення в таборах і 5 років подальшого заслання<ref name="Док.176"/>.
 
У той час як Корягін знаходився в ув'язненні, Генеральна Асамблея Всесвітньої психіатричної асоціації прийняла резолюцію про присвоєння йому статусу персонального почесного члена Всесвітньої психіатричної асоціації за «прояв у боротьбі зі збоченим використанням психіатрії в немедичних цілях професійної свідомості, мужності й відданості обов'язку»<ref name="Abuse">{{книга |заголовок=Abuse of psychiatry in the Soviet Union: hearing before the Subcommittee on Human Rights and International Organizations of the Committee on Foreign Affairs and the Commission on Security and Cooperation in Europe, House of Representatives, Ninety-eighth Congress, first session, September 20, 1983 |ссылка=https://books.google.ru/books?id=E1A1AAAAIAAJ |издательство=U.S. Government Printing Office |место=Washington |год=1984 |страниц=106 |языкмова=en}}</ref>{{rp|17}}. Американська психіатрична асоціація надала Анатолію Корягіну статус почесного члена, а Королівський коледж психіатрів, який також надав йому статус члена, направив Юрію Андропову лист із проханням про звільнення Корягіна<ref name="bmj">{{статья |заголовок=Imprisonment of Dr. Anatoly Koryagin |издание=[[BMJ|British Medical Journal]] |том=286 |номер=6361 |страницы=309 |ссылка=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1546518/pdf/bmjcred00537-0065b.pdf |языкмова=en |автор=Wynn A. |месяц=January 22 |год=1983 |тип=journal}}</ref>. У 1983 році Американська асоціація з розвитку науки вшанувала його премією наукової свободи та відповідальності<ref name="scin83">{{статья |заголовок=Scientific Freedom and Responsibility and Science Journalism Awards |издание=[[Science|Science]] |том=220 |номер=4601 |страницы=1037 |ссылка=https://www.jstor.org/stable/1690812 |языкмова=en |тип=journal |месяц=June 3 |год=1983}}</ref><ref name="AAAS Award">{{cite web|author=|datepublished=1983|url=http://archives.aaas.org/people.php?p_id=337|title=Anatolyi Koryagin: AAAS Scientific Freedom and Responsibility Award, 1983.|publisher=The American Association for the Advancement of Science (AAAS)|accessdate=2010-06-06|archiveurl=https://www.webcitation.org/67F0L6yQ1?url=http://archives.aaas.org/people.php?p_id=337|archivedate=2012-04-27}}</ref>. Зрештою Корягін був звільнений 19 лютого 1987 року<ref name="nyt">{{cite news|url=https://query.nytimes.com/gst/fullpage.html?sec=health&res=9B0DE6DD1631F934A25750C0A961948260 |title=Soviet Study of Abuse of Psychiatry Is Urged|date=1987-03-17 |first=Bill |last=Keller |work=[[New York Times]]}}</ref>.
 
=== Засудження політичних зловживань світовою психіатричною спільнотою ===
Тижнем раніше Всесвітня федерація психічного здоров'я сформулювала аналогічну позицію та звернулася з цього приводу до ВПА<ref name="hearing-1983"/>.
 
Також на VI конгресі Всесвітньої психіатричної асоціації прийняли рішення створити в рамках асоціації Комітет з розслідування випадків зловживання психіатрією ({{lang-en|WPA Committee to Review the Abuse of Psychiatry}}). Відповідно до своєї компетенції, він повинен розслідувати будь-які заявлені випадки зловживань у психіатрії<ref name="Kastrup">{{статья |заголовок=The work of the WPA Committee to Review the Abuse of Psychiatry |издание={{Нп3|World Psychiatry}} |том=1 |номер=2 |страницы=126—127 |pmid=16946875 |pmc=1489863 |ссылка=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1489863/ |языкмова=en |тип=journal |автор=Kastrup M. |месяц=6 |год=2002 |издательство={{Нп3|Wiley-Blackwell}} }}</ref>. Цей комітет діє дотепер<ref name="Kastrup"/>. Крім того, була прийнята Гавайська декларація ({{lang-en|The Declaration of Hawaii}})<ref name="The Declaration">{{cite web|author=|datepublished=1977|url=http://www.codex.vr.se/texts/hawaii.html|title=The Declaration of Hawaii|publisher=World Psychiatric Association (WPA)|accessdate=2010-02-10|archiveurl=https://www.webcitation.org/65ujbN8T0?url=http://www.codex.vr.se/texts/hawaii.html|archivedate=2012-03-04}}</ref>&nbsp;— перший документ з викладом низки основних етичних норм, які стосуються діяльності психіатрів у всіх країнах.
 
Радянська сторона довгий час не відповідала на запити Комітету, що стосувалися тих чи інших випадків зловживань<ref name="shadow"/>, заперечувала факти зловживань і відмовлялася дозволити іноземним спостерігачам відвідати радянські психіатричні лікарні й побачити ув'язнених<ref name="Bonnie-Gluzman"/>. У серпні 1982 року правління Американської психіатричної асоціації розіслало всім національним товариствам психіатрів у складі Всесвітньої психіатричної асоціації лист про прийняту їм резолюцію, у якій стверджувалося:
Національні асоціації прийшли до думки, що 10 років прихованої дипломатії, приватних розмов з представниками радянської офіційної психіатрії та стриманих громадських протестів не позначилися на масштабі радянських зловживань і що, отже, цей підхід не приніс успіху.
 
У січні 1983 року кількість асоціацій&nbsp;— членів Всесвітньої психіатричної асоціації, які проголосували за безстрокове або тимчасове виключення з неї Всесоюзного наукового товариства, зросла до дев'яти. Оскільки ці асоціації володіли половиною голосів у керівному органі ВПА, представники СРСР були вже майже впевнені в тому, що будуть виключені з неї при голосуванні в липні<ref name="Abuse, p.44">The national associations rightly took the view that 10 years of quiet diplomacy, private conversations with Soviet official psychiatrists, and mild public protests had produced no substantial change in the level of Soviet abuses, and that this approach had, therefore, failed. In January 1983, the number of member associations of the World Psychiatry Association, voting for the U.S.S.R.'s expulsion or suspension, rose to nine. As these associations would wield half the votes in the WPA's governing body, the U.S.S.R. was now, in January, almost certain to be voted out in July. {{книга |заголовок=Abuse of psychiatry in the Soviet Union: hearing before the Subcommittee on Human Rights and International Organizations of the Committee on Foreign Affairs and the Commission on Security and Cooperation in Europe, House of Representatives, Ninety-eighth Congress, first session, September 20, 1983 |ссылка=https://books.google.ru/books?id=E1A1AAAAIAAJ |издательство=U.S. Government Printing Office |место=Washington |год=1984 |страниц=106 |языкмова=en}}</ref>{{rp|44}}.
 
У 1983 році, напередодні VII конгресу ВПА в Австрії, Всесоюзне наукове товариство невропатологів і психіатрів добровільно вийшло зі Всесвітньої психіатричної асоціації, щоб не втратити свою репутацію остаточно<ref name="shadow"/>. Мотиви цього рішення пояснюються в записці голови КДБ СРСР Віталія Федорчука й міністра охорони здоров'я СРСР Сергія Буренкова в ЦК КПРС «Про підготовку спеціальними службами супротивника нової антирадянської акції у зв'язку зі Всесвітнім Конгресом психіатрів в Австрії, який відбудеться в 1983 році»:
{{цитата|''За отриманими КДБ СРСР даними, керівники австрійського оргкомітету з підготовки VII Всесвітнього конгресу психіатрів вважають питання про виключення СРСР з ВПА вирішеним, оскільки, за заявою професора Гофмана — члена оргкомітету, він «остаточно підготовлений до реалізації».<br>З урахуванням обстановки, що складається, вважали б за доцільне розглянути питання про вихід ВНТ невропатологів і психіатрів з ВПА та про ігнорування його участі в VII Всесвітньому конгресі психіатрів в Австрії.''<ref name="Прокопенко"/><ref name="ЦХСД"/>}}
На конгресі ВПА в Австрії була прийнята резолюція, в якій ішлося:
{{цитата|''Всесвітня психіатрична асоціація вітатиме повернення Всесоюзного товариства невропатологів і психіатрів СРСР до складу асоціації, але очікуватиме щирої співпраці й заздалегідь наданого конкретного доказу виправлення політичного зловживання психіатрією в СРСР.''<ref name="shadow"/><ref name="Cold war">{{книга |заголовок=Cold war in psychiatry: human factors, secret actors |год=2010 |издательство={{Нп3|Rodopi (publisher)|Rodopi Publishers|en|Rodopi (publisher)}} |место=Amsterdam & New York |isbn=90-420-3048-8 |ссылка=https://books.google.com/books?id=Ru3-kQAACAAJ |языкмова=en |автор=Van Voren R.}}</ref>}}
 
Стосунки російської психіатрії із західною налагодилися тільки в роки перебудови. У цей час у пресі активно публікувалися свідчення жертв психіатричних зловживань. Направляючи свою делегацію на афінський конгрес ВПА в 1989 році, Радянський Союз погодився визнати, що систематичні зловживання психіатрією в політичних цілях дійсно відбувалися, припинити ці зловживання й реабілітувати постраждалих<ref name="Voren-Comparing"/>. Існування в радянській психіатрії «зловживань з причин немедичного, зокрема й політичного, характеру» було офіційно визнано в «Заяві» Всесоюзного наукового товариства на афінському конгресі<ref name="Cold war"/>{{rp|433}}<ref name="Абрамов В.А.">{{книга|автор=Абрамов В.А., Табачников С.И., Подкорытов В.С.|заголовок=Основы качественной психиатрической практики|место=Донецк|издательство=Каштан|год=2004|страниц=248|isbn=966-8292-58-8|тираж=500}}</ref>{{rp|129}}.
Питання про притягнення до відповідальності осіб, які відігравали безпосередню роль у зловживанні психіатрією в СРСР, були проігноровані<ref name="Прокопенко"/><ref name="zaprava"/>; навпаки, багато хто з них продовжували керувати радянською психіатрією та представляти її за кордоном<ref name="zaprava"/>. Жодний Всеросійський з'їзд психіатрів не виступив перед громадськістю із заявою про відповідальність радянських керівників психіатрії за зловживання, за нелюдські умови утримання людей у психіатричних закладах<ref name="zaprava"/>. На початку 1990-х років директор Центру Сербського Тетяна Дмитрієва принесла слова покаяння за безпрецедентне за масштабами використання психіатрії в політичних цілях в СРСР, яке відбувалося для дискредитації, залякування та придушення правозахисного руху і здійснювалося насамперед саме в Центрі Сербського<ref name="Доклад МХГ"/>. Однак згодом, у 2001 році у своїй книзі «Альянс права й милосердя» Дмитрієва писала, що якщо в СРСР і були зловживання у психіатрії, то не більше, ніж у західних країнах<ref name="Доклад МХГ"/>.
 
Зловживання психіатрією в СРСР сильно вплинуло на формування й радикалізацію антипсихіатрічного руху на Заході. За словами Юрія Савенка, ніщо не послужило антипсихіатрії більше, ніж психіатричні репресії в Радянському Союзі, що відбувалися в 1960–80-х роках<ref name="Латентные формы">{{статья |заголовок=Латентные формы антипсихиатрии как главная опасность |издание={{Нп3|Nezavisimiy Psikhiatricheskiy Zhurnal|Независимый психиатрический журнал||Nezavisimiy Psikhiatricheskiy Zhurnal}} |номер=4 |ссылка=http://www.npar.ru/journal/2005/4/latent.htm |языкмова=ruua |тип=журнал |автор=Савенко Ю., Виноградова Л. |год=2005}}</ref>, оскільки практика радянських зловживань психіатрією виявилася особливо широкомасштабною й отримала найбільшого розголосу<ref name="Доклад МХГ">{{книга|автор=|часть=''Савенко Ю.С.'' Тенденции в отношении к правам человека в области психического здоровья|заголовок=Права человека и психиатрия в Российской Федерации: Доклад по результатам мониторинга и тематические статьи|ссылка=https://web.archive.org/web/20100510175705/http://www.mhg.ru/publications/4E1E9AC|ответственный=Отв. ред. А. Новикова|место=Москва|издательство=Московская Хельсинкская группа|год=2004|страницы=|страниц=297|isbn=5984400073|ссылка часть=http://www.mhg.ru/publications/A8847E6}} {{Wayback|url=http://www.mhg.ru/publications/4E1E9AC |date=20100510175705 }}</ref>. Питання про політичні зловживання психіатрією в СРСР сильно вплинуло й на всю світову психіатрію, зокрема на Всесвітню психіатричну асоціацію. Це питання викликало великі дискусії стосовно медичної етики та професійної відповідальності лікарів, вплинувши на Гавайську декларацію та на прийняття етичних кодексів багатьма національними психіатричними асоціаціями<ref name="Cold war"/>{{rp|475}}.
 
=== Масштаби ===
* {{стаття |автор=Жирнов Е. |заголовок=«Не знаю, как я все это перенес» |посилання=http://www.kommersant.ru/doc.aspx?DocsID=741690&print=true |издание=Коммерсант-Власть |место=Москва |издательство=[[Коммерсантъ (издательский дом)|Коммерсант]] |год=2007 |выпуск=№5 (709) от 12.02.2007}}
* ''Кашин О.'' [http://www.rulife.ru/mode/article/725/ Хроника утекших событий. Наталья Горбаневская: немонотонная речь] // [[Русская жизнь (московский журнал)|Русская жизнь]], 22.05.2008
* {{стаття |автор=Меленберг А. |заголовок=Карательная психиатрия |посилання=http://2003.novayagazeta.ru/nomer/2003/60n/n60n-s24.shtml |издание=[[Новая газета]] |год=18 августа 2003 |номер=60 |языкмова=ruua |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080116052024/http://2003.novayagazeta.ru/nomer/2003/60n/n60n-s24.shtml |archivedate=2008-01-16 }}
* [https://web.archive.org/web/20150518075821/http://www.agentura.ru/culture007/history/psyho/ Карательная психиатрия в СССР]. ''Agentura.ru''
* [http://www.dissident-v.narod.ru/ Советский диссидент. Бывший политический узник психиатрического ГУЛАГа Лашкин Вадим Иванович (история в документах)]
641

редагування