Демократичний централізм: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Vvadms (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Демократичний централізм''' — принцип побудови [[Політична партія|політичної партії]] [[Ленінізм|ленінського]] типу для виконання головної мети цієї партії
Основні принципи демократичного централізму сформульовані [[Ленін]]им у його брошурі ''«Що робити?»'' (1902), розвивають централізовано-ієрархічний принцип побудови партії і держави. Принцип демократичного централізму, як наріжний, був покладений в основний керівний документ
== Основні принципи ==
Офіційно, за Леніним, [[Статут КПРС|Статутом КПРС]], демократичний централізм базується на чотирьох засадах:
* Виборність усіх партійних посад та органів знизу-доверху
Рядок 10:
* Обов'язковість виконання членами партії рішень вищих партійних органів.
== Втілення в СРСР ==
Леніну вдалося провести свої ідеї на ІІ з'їзді РСДРП (1903), розколоти партію на дві ([[більшовики]] та [[меншовики]]) і таким чином створики партію революціонерів-[[підпілля|підпільників]]-[[змова|змовників]]-[[заколот]]ників, що строго підкорюється його [[авторитаризм|авторитету]] [[вождь|вождя]] та дисципліні. Та поступово витіснити з керівнцтва більшовиків прихільників більш демократичного устрою партії.
Після приходу до влади [[Й. В. Сталін|Йосипа
* [[Централізація|централізації]] ([[Узурпація|узурпації]]) влади у вищих керівних органах ([[Політбюро ЦК КПРС]]) та партійному апараті ([[Партноменклатура|партноменклатури]], партійної [[Бюрократія|бюрократії]]);
* керівництві ними нижчих органів, політичному [[диктат]]і;
* довічної (на все життя) та абсолютної влади [[вождь|вождя]]-[[диктатор]]а (Йосипа Сталіна);
* повної відсутності або придушення [[свобода слова|свбоди слова]] та [[Критика|критики]]. «Звітність» верхів низам існувала у «звітній доповіді ЦК» черговому партіїному з'їзду раз у п'ять років;
* [[Кооптація|кооптації]] членів нижчих органів до вищих замість виборів;
* одноосібного контролю над фінансовими потоками, партійною касою;
* святості збереження партійної таємниці, яка стає навіть вищою за [[Державна таємниця|державну таємницю]];
* а принцип «підпорядкування меншості більшості» призвів у 1930-х до повалення «старої ленінської гвардії» («більшовиків») масою нових кадрів «сталінського призиву», вигнання з партії та з держави тих, хто зробив [[Жовтневий переворот (1917)|Жовтневий переворот]], показових судових процесів над ними; безсудових масових розстрілів та індивідуальних терористичних вбивств (як напр. [[вбивство Троцького]]).
Втілення на практиці та панування демократичного централізму в купі з так званою «[[Диктатура пролетаріату|диктатурою пролетаріату]]» ([[диктатура]] однієї партії
Після смерті Сталіна партія і радянська держава продовжили існування та функціонування на засадах демократичного централізму. Коротка так звана «[[Хрущовська відлига|Хрущовська політична відлига]]» наприкінці 1950-х—початку 1960-х рр. ознаменувалася пропагандистською тезою [[М. С. Хрущов|Микити
В [[1977]] році ці принципи доповнилися новою («[[брежнєв]]ською») редакцією [[Конституція СРСР|Конституції СРСР]], де головною новацією була славнозвісна '''Стаття 6''' про центральну та керівну роль [[КПРС]] в державі. В такому вигляді політичний устрій КПРС-СРСР проіснував до його повної деградації та розпаду (''див. [[Розпад СРСР]]'') в [[1991]]
== Першоджерела ==
[[В. І. Ленін]]. Що робити? (1902)
== Джерела та література ==
| |||