Бакуринський Яків Леонтійович: відмінності між версіями

Народився близько 1740 року в родині [[Значковий товариш|значкового товариша]] [[Чернігівський полк|Чернігівського полку]], [[Роїська сотня|роїського сотника]] Леонтія Яковича Бакуринського та Марії Лаврентіївни, мав брата Семена. У 19-річному віці вступив на службу у [[Генеральна військова канцелярія гетьмана Кирила Розумовського|Генеральну Військову Канцелярію]] при гетьмані [[Кирило Розумовський|Кирилі Розумовському]], з 1766 рр. — старший військовий канцелярист; полковий писар (1768) і осавул (1770), а відтак [[полковий суддя]] Чернігівського полку (1771-79). 4 жовтня 1779 року був вшанований чином [[Колезький асесор|колезького асесора]] в ранзі сухопутного майора, 8 жовтня 1781 здобуває чин [[Надвірний радник|надвірного радника]], 22 грудня 1784 — [[Колезький радник|колезького]], 2 вересня 1793 — [[Статський радник|статського]], а 26 листопада 1797 — [[Дійсний статський радник|дійсного статського радника]].

 

 

При виході на відставку був пожалуваний 354-ма селянами й чином [[Таємний радник|таємного радника]] при відставці; оселився у селі Церковище [[Городнянський повіт|Городнянського повіту]], хоча володів й будинком «о пяти покояхъ» в Чернігові. Був одружений з Тетяною Андріївною Безбородько, молодшою сестрою [[Безбородько Олександр Андрійович|Олександра Безбородька]], який безсумнівно посприяв кар'єрі Якова Бакуринського. У шлюбі народилися сини Федір, Олександр та Петро, доньки Анастасія, Параскева і Мавра.