Відмінності між версіями «Жан I (герцог Брабанту)»

м
 
У 1285 році герцог Брабанту брав участь в Арагонському хрестовому поході проти короля [[Педро III (король Арагону)|Педро III]].
 
Втім головним завданням було підкорення Лімбурзького герцогства. Його головним противником виступив Зігфрід II Вестербурзький, архієпископ Кельна, що об'єднався в 1288 році з Рено I Гельдернським і Гі де Дамп'єром, графом Фландрії. Натомість герцог Брабанту уклав союз з графствами Голландія, Юліх і Берг. після цього спровокував повстання в Кельні проти архієпископа Зігфріда[[Зиґфрід фон Вестербург|Зиґфріда]]. Лише слідом за цим Жан I на чолі брабантських, клевських, юліхських, льєзьких загонів почав похід проти Кельнського архієпископа. Невдовзі до нього приєдналися кельнські городяни і селяни Берзького графства. 5 червня 1288 року відбулася вирішальна битва біля замку Воррінген, в якій перемогу здобувгерцог Брабанту. Архієпископ Зігфрід і Рено Гельдернський потрапили в полон, Генріх VI, граф Люксембургу, загинув разом з братами. В результаті Жан I став герцогом Лімбургу. Невдовзі остаточно ліквідував самостійний статус цього герцогства, приєднавши його до Брабанту. Рено I Гельдернський 15 жовтня 1289 року було змушений відмовитися від прав на Лімбург.
 
Завоювання Лімбурга збільшило економічну та політичну міць Брабанта, оскільки герцог володів землями вдовж усієї течії річки Маас, де проходив торговий шлях з Німеччини до Нідерландів. В регультаті Брабант перетворився на регіонального лідера.
79 981

редагування