Грошова маса: відмінності між версіями

'''Грошова́ ма́са''', або '''грошова́ пропози́ція''',  — сукупність залишків [[гроші|грошей]] у всіх їх формах, які є в розпорядженні суб'єктів [[грошовий обіг|грошового обігу]] у певний момент.

На рівні окремого економічного суб'єкта пропозиція грошей взаємодіє з [[грошовий попит|попитом на гроші]] як його альтернатива. Якщо фактичний запас [[гроші|грошей]] окремого індивіда перевищує його [[грошовий попит|попит на гроші]], а це можливо при зростанні альтернативної вартості зберігання [[гроші|грошей]], то цей індивід пропонуватиме частину свого запасу [[гроші|грошей]] на [[Грошовий ринок|ринок]] до продажу. І навпаки, при перевищенні попиту над наявним запасом індивід буде купувати їх на [[Грошовий ринок|ринку]] чи іншими способами задовольняти попит. Тому на цьому рівні пропозиція і попит постійно чергуються - — при зростанні рівня процента економічний суб'єкт виступатиме на ринку з пропозицією грошей, а при зниженні - — з попитом на гроші.

Самое тому, на макроекономічному рівні пропозиція грошей формується дещо по-іншому. Вважається, що всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Ніякі стимулюючі фактори, наприклад зростання процента, не можуть збільшити пропозицію грошей понад цю межу. Якщо ж виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, що можливо при зростанні сукупного попиту на гроші, то це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. Тому будь-яка емісія грошей розглядається як зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а вилучення грошей з обороту - — як скорочення пропозиції грошей.

<br />Визнання емісії грошей вирішальним чинником зміни пропозиції грошей надає останній характеру екзогенного явища, рух якого визначається не внутрішньоекономічними процесами чи мотивацією самих економічних суб'єктів, а зовнішніми чинниками, що лежать у сфері банківської діяльності. Посилаючись на екзогенність пропозиції грошей, окремі автори роблять спроби відірвати рух пропозиції грошей від руху попиту, надати йому самостійного значення. Подібний підхід загрожує розривом двох складових грошового ринку -&nbsp;— попиту і пропозиції, втратою об'єктивних меж зміни пропозиції грошей, переходом на позиції суб'єктивізму і волюнтаризму в грошово-кредитній політиці.

Зважаючи на викладене, дуже важливо правильно визначити співвідношення пропозиції і попиту як двох складових грошового ринку: яка з них є первинною, а яка -&nbsp;— вторинною. Без правильної відповіді на це питання неможливо правильно визначити об'єктивні межі пропозиції грошей, а отже і емісії грошей.

<br />Оскільки з двох сил грошового ринку попит на гроші змінюється насамперед під впливом об'єктивних чинників, що формуються всередині сектора реальної економіки, а пропозиція грошей має переважно екзогенний характер, то тільки попит на гроші може бути первинним чинником у взаємодії з пропозицією грошей. Остання повинна у своїй динаміці постійно орієнтуватися і прилаштовуватися до зміни попиту на гроші. Тільки за цієї умови вплив суб'єктивного фактора на кон'юнктуру грошового ринку буде мінімізованим, а зміни ключових індикаторів ринку (маса грошей, рівень процента, рівень інфляції тощо) будуть об'єктивними і не матимуть руйнівних наслідків.

Отже, є підстави вважати, що ті чинники, які визначають зміну попиту на гроші, у кінцевому підсумку визначають межі зміни пропозиції грошей. Спробу знайти якісь інші чинники, що визначають обсяг пропозиції грошей, не зачіпаючи попиту на гроші, відкривають шлях до вольових рішень у монетарній політиці. Адже будь-які емісійні вливання (збільшення пропозиції грошей) можуть бути виправдані необхідністю фінансове забезпечити певні "«гострі"» потреби суспільства, виробничого інвестування, підтримання пріоритетних виробництв тощо. При цьому потреби самого обороту, тобто попит на гроші, будуть проігноровані і стабільність грошей буде підірвана.

<br />Визнання попиту на гроші є об'єктивною межею для пропозиції грошей, а самої пропозиції -&nbsp;— результатом діяльності банків може створити враження, що завданням монетарної політики банківської системи є суто технічне "«підтягування"» грошової маси до попиту на гроші при зміні його обсягу. Проте це лише поверхове, загальне враження. За ним криється надзвичайно складний процес зростання маси грошей (грошової пропозиції), на який, крім рішень центрального банку, впливає значна кількість інших чинників, що можуть деформувати пропозицію грошей порівняно з визначеними цілями, відхиляючи її від попиту на гроші. Тому кожний із цих чинників можна розглядати як самостійний фактор впливу на обсяг пропозиції грошей.

* -&nbsp;— норми обов'язкових резервів;

* -&nbsp;— облікової ставки;

* -&nbsp;— типової ринкової процентної ставки;

* -&nbsp;— процентної ставки за депозитами до запитання;

* -&nbsp;— обсягу багатства економічних суб'єктів;

* -&nbsp;— тінізації підприємницької діяльності;

* -&nbsp;— стану довіри до банків, банківської паніки.

* [https://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=112997 Грошова маса] // [[Банківська енциклопедія]]

* [https://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=112997 Запас готівки] // [[Банківська енциклопедія]]