Відмінності між версіями «Використання психіатрії в політичних цілях в СРСР»

нема опису редагування
 
Ю.&nbsp;С.&nbsp;Савенко, відомий російський психіатр, президент Незалежної психіатричної асоціації, пише, що «найбільш злощасною помилкою радянської психіатрії» стало ігнорування критерію зрозумілості К. Ясперса і, як наслідок,&nbsp;— стирання межі між паранояльним розвитком особистості й паранояльним маренням&nbsp;— діагнозом, що часто виставлявся дисидентам<ref>{{посилання=http://npar.ru/wp-content/uploads/2016/02/%E2%84%963_1999.pdf|страницы=15—16}}</ref>.
 
=== Жертви використання психіатрії в політичних цілях ===
 
==== Використання психіатрії проти окремих осіб ====
Посилення зловживань психіатрією почалося після 1968 року<ref name="Ковалев">{{статья|автор=Ковалев А. А. |заглавие=Взгляд очевидца на предысторию принятия закона о психиатрической помощи |оригинал= |ссылка=http://www.npar.ru/journal/2007/3/view.htm|автор издания=|издание=Независимый психиатрический журнал |тип= |место= |издательство= |год=2007 |выпуск= |том=|номер=3|страницы=|isbn=}}</ref>. 25 серпня 1968 року вісім радянських дисидентів (Костянтин Бабицький, Тетяна Баєва, Лариса Богораз, Наталія Горбаневська, Вадим Делоне, Володимир Дремлюга, Павло Литвинов і Віктор Файнберг) провели у Лобного місця на Красній площі сидячу демонстрацію, протестувавши проти введення до Чехословаччини військ СРСР і країн Варшавського договору. Війська були введені в ніч з 20 на 21 серпня 1968 року з метою зупинити в Чехословаччині суспільно-політичні реформи, що отримали назву Празької весни.
 
Судовий процес над учасниками демонстрації викликав великий суспільний резонанс в СРСР і за кордоном. У КДБ СРСР виникла складність: одному з учасників (В. Файнбергу) на допитах вибили всі передні зуби, і демонстрація його в суді була визнана небажаною<ref name="СахаровII-6"/>. Вихід був знайдений у відправленні В. Файнберга до спеціальної психіатричної лікарні<ref name="СахаровII-6"/> (таке рішення могло бути винесене судом без присутності підсудного й без права оскарження у вищому суді). Експертизу Файнберга проводила комісія Інституту ім. Сербського у складі Г. В. Морозова, Д. Р. Лунца і Л. Л. Ландау. У їх акті № 35/с від 10 жовтня 1968 року навмисно не згадувалося про введення військ до Чехословаччини, яке стало приводом для цієї демонстрації, вчинок Файнберга описувався лише як «порушення громадського порядку на Красній площі», а його психічний стан описувався таким чином:
{{цитата|''Із захопленням і великим охопленням висловлює ідеї реформаторства стосовно вчення класиків марксизму, виявляючи при цьому явно підвищену самооцінку і непохитність у своїй правоті. Водночас у його висловлюваннях про сім'ю, батьків і сина виявляється емоційне сплощення... У відділенні інституту при зовні впорядкованій поведінці можна відзначити безтурботність, байдужість до себе й оточуючих. Він зайнятий гімнастикою, обтиранням, читанням книг і вивченням літератури англійською мовою... Критика до свого стану і ситуації, що виникла, у нього явно недостатня.''<ref name="Прокопенко"/>}}[[Файл:C22693-gorbanevskaya02.jpg|200px|thumb|Наталія Горбаневська 2005 року]]
Унаслідок Файнберга визнали неосудним і направили до Ленінградської спецпсихлікарні, де він перебував 4 роки — з січня 1969-го по лютий 1973 року<ref name="Прокопенко"/>. Разом з Володимиром Борисовим тримав голодування в березні — червні 1971-го, протестувавши проти поміщення інакодумців до психіатричних лікарень і нестерпних умов утримання в них; після невиконання адміністрацією обіцянки поліпшити умови утримання в'язнів Борисов і Файнберг тримали голодування повторно — з грудня 1971-го по лютий 1972 року<ref name="Инициативная группа">{{книга|заглавие=Документы Инициативной группы по защите прав человека в СССР |ссылка=http://www.memo.ru/history/diss/ig/docs/igdocs.html |ответственный=Составители Г. В. Кузовкин, А. А. Макаров |место=Москва|год=2009}}</ref>.
 
Наталія Горбаневська неодноразово піддавалася судово-психіатричній експертизі з політичних мотивів, двічі примусово направлялася до психіатричних лікарень. У вину їй ставили участь у демонстрації на Красній площі проти введення радянських військ до Чехословаччини, написання й розповсюдження листа про цю демонстрацію, участь у виданні «Хроніки поточних подій» та ін.<ref name="Инициативная группа"/> За висновком професора Д. Р. Лунца, ''«не виключена можливість в’яло протікаючої шизофренії», «повинна бути визнана неосудною й поміщена на примусове лікування до психіатричної лікарні спеціального типу»''<ref name="Полдень">{{книга |автор=Горбаневская Н.Е. |часть=Психэкспертиза |заглавие=Полдень: Дело о демонстрации 25 августа 1968 года на Красной площади |ссылка=http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/auth_book288d.html?id=87064&aid=395 |место=Frankfurt/M |издательство=Посев |год=1970 |страницы=121 |страниц=497 |isbn=|ссылка часть=http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/auth_pages368b.html?Key=4714&page=118 }}</ref>. Остаточний діагноз «уповільнена шизофренія» був виставлений у 1970 році.<ref name="gorbanevskaya-npar">{{статья|заглавие=Что было: свидетельствует Наталья Горбаневская |ссылка=http://www.npar.ru/journal/2009/3/18_gorbanevskaya.htm |издание=Независимый психиатрический журнал |год=2009 |номер=3}}</ref>
 
На прикладі експертизи, проведеної 6 квітня 1970 року стосовно Наталії Горбаневської, відомий французький психіатр Ж. Гаррабе робить висновок про низьку якість судово-медичних експертиз, що проводилися стосовно дисидентів: відсутність у клінічному описі змін мислення, емоцій і здатності до критики, характерних для шизофренії; відсутність хоч якогось встановленого експертизою зв'язку між дією, що спричинила звинувачення, і психічною хворобою, яка може її пояснити; вказівка ​​у клінічному описі лише депресивної симптоматики, яка не потребує госпіталізації до психіатричної лікарні<ref name="Гаррабе-вялотекущая"/>.
 
Іллю (Еліягу) Ріпса, який вчинив спробу самоспалення в знак протесту проти введення радянських військ до Чехословаччини і був звинувачений за статтею 65 КК Латвійської РСР, що відповідала ст. 70 КК РРФСР (антирадянська агітація і пропаганда)<ref name="Судьба инакомыслящих">{{статья |заглавие=Судьба инакомыслящих, объявленных психически больными |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 8 |ссылка=http://www.memo.ru/history/diss/chr/chr8.htm |язык=ru |тип=журнал |месяц=30 июня |год=1969 }}</ref>, направили на примусове лікування у «психлікарні особливого типу» з тим самим діагнозом.
 
Як приклади можна навести ще багатьох. Цей діагноз намагалися поставити В. Буковському<ref name="Тюремная психиатрия, 10:55">См. 10:55 от начала фильма: «Или другой диагноз — так называемая вялотекущая шизофрения — диагноз, изобретённый нашим отечественным, уважаемым психиатром профессором Снежневским, и идея, состоящая в том, что шизофрения может развиваться так незаметно и так долго, что только он, Снежневский, может это заметить. Мне он поставил диагноз „вялотекущая шизофрения“ в шестьдесят втором году. Я счастлив сообщить, что она до сих пор течёт вяло». {{cite web|author=Ярошевский А.|datepublished=2005|url=http://video.yandex.ru/users/doskado/view/156/|title=Фильм «Тюремная психиатрия»|publisher=rutube|accessdate=2010-05-14|archiveurl=https://www.webcitation.org/6IDfuci7E?url=http://video.yandex.ru/users/doskado/view/156/|archivedate=2013-07-19}}</ref>, але комісія, що складалася переважно із супротивників теорії уповільненої шизофренії, внаслідок визнала його осудним. Також цей діагноз був поставлений В'ячеславу Ігрунову, який поширював «Архіпелаг ГУЛАГ», Леоніду Плющу, Валерії Новодворській<ref name="Документы МХГ"/>.
 
Леонід Плющ у 1972 році був звинувачений за статтею 62 КК Української РСР в антирадянській агітації та пропаганді. Тричі проходив судово-психіатричну експертизу. За підсумками першої експертизи (проведеної в київському слідчому ізоляторі КДБ УРСР) його визнали психічно здоровим. Другу і третю експертизи проходив в Інституті ім. Сербського; друга і третя експертні комісії дійшли висновку про наявність у Плюща «психічного захворювання у формі шизофренії». Був поміщений до Дніпропетровської СПЛ, внаслідок застосування високих доз галоперидолу відчував украй болісні рухові порушення. Згодом відзначав важкі умови перебування у спецлікарні (побиття, зловживання ін'єкціями). За звільнення Л. Плюща боролися міжнародні організації, відомі російські правозахисники (А. Сахаров, Т. Ходорович, С. Ковальов та ін.). Після 4-річного перебування у психіатричній лікарні був виписаний і вивезений за кордон. Л. Плющ емігрував.<ref name="Коротенко"/>{{rp|49—50,65—67}}<!--к абзацу-->
[[Файл:Josef Brodsky crop.jpg|thumb|180px|Йосип Бродський]]
Йосип Бродський у лютому — березні 1964 року після арешту проходив примусову судово-психіатричну експертизу на «Пряжці» (психіатрична лікарня № 2 в Ленінграді)<ref name="brodsky">{{статья|заглавие=Иосиф Бродский о своих судебно-психиатрических экспертизах|ссылка=http://www.npar.ru/journal/2005/4/brodsky.htm|издание=Независимый психиатрический журнал |год=2005|выпуск=4}}</ref>. Це було друге перебування поета у психіатричній лікарні: першого разу, ще до арешту, він добровільно ліг до Московської психіатричної лікарні імені П. П. Кащенко, оскільки він і його друзі вважали, що отримання довідки про психічну нестійкість Бродського знизить ризик переслідувань; проте лікарня вплинула на Бродського важко, і він попросив друзів домогтися його виписки<ref name="Лихтенштейн">{{публикация|статья|автор=Лихтенштейн И.Е.|заглавие=«Я одинок. Я сильно одинок». Штрихи к портрету Иосифа Бродского|издание=Новости медицины и фармации|год=2016|номер=5 (574)|ссылка=http://dom-uchenyh-0620092.narod.ru/likhten/licht_brodsky.pdf|страницы=38—41}}</ref>. 18 лютого 1964 року суд постановив направити Бродського на примусову судово-психіатричну експертизу<ref name="Вигдорова">{{публикация|статья|заглавие=Суд над Иосифом Бродским: [Записала Ф. Вигдорова]|издание=Polit.ru|год=14 марта 2004|ссылка=http://www.polit.ru/article/2004/03/14/brodsky1/}}</ref>. У лікарні на «Пряжці» Бродський провів три тижні<ref name="Лихтенштейн"/> и впоследствии отмечал: ''та згодом зазначав: «...це був найгірший час у моєму житті». За спогадом Бродського, у психіатричній лікарні до нього застосовували «укрутку»: «Глибокої ночі будили, занурювали у крижану ванну, загортали в мокре простирадло й поміщали поруч із батареєю. Від жару батарей простирадло висихало і врізалася в тіло»''<ref name="brodsky"/>. У висновку експертизи зазначалося: «У наявності психопатичні риси характеру, але працездатний. Тому можуть бути застосовані заходи адміністративного порядку»''<ref name="Лихтенштейн"/><ref name="Вигдорова"/>.
 
Олександр Єсенін-Вольпін, син Сергія Єсеніна, був п'ять разів госпіталізований протягом 19 років (у 1950–60-ті роки) з політичних причин: написання віршів «антирадянського» характеру, подана заява про виїзну візу після того, як його запросили на наукову конференцію до США тощо. Про репресії, яким його піддали, згодом (у 1972 році) дав свідчення Правовому комітету Сенату США. У 1975-му відомий психіатр Сідней Блох провів неофіційне обстеження психічного стану Єсеніна-Вольпіна й не знайшов у нього ознак психічного захворювання як на момент обстеження, так і в минулому.<ref name="Диагноз-карта"/><!--к абзацу-->
 
Відомий геофізик Микола Самсонов був заарештований у 1956 році після написання ним трактату «Думки вголос», де розглядалося питання про створення бюрократичної еліти та спотворення ленінських принципів. До вересня 1964 року перебував у Ленінградській тюремній психіатричній лікарні. За даними «Хроніки поточних подій», психіатри лікарні вважали Самсонова здоровим, проте радили йому визнати свій трактат плодом хворої уяви, що «свідчило б про його одужання». Лише у 1964 році, після того як йому почали вводити аміназин і стан його здоров'я погіршився, Самсонов підписав заяву, де стверджував, що під час написання трактату був душевно хворим.<ref name="Диагноз-карта"/><!--к абзацу-->
 
Віктор Рафальський, автор неопублікованих романів, п'єс і коротких оповідань, звинувачувався у приналежності до таємної марксистської групи, написанні антирадянської прози та зберіганні антирадянської літератури.<ref name="Struk">{{книга|автор=Struk D |заглавие=Encyclopedia of Ukraine |место=London |издательство=University of Toronto Press Incorporated |год=1993 |том=4 |страницы=308 |isbn=0-8020-3009-2}}</ref> Маючи діагноз «шизофренія», провів 26 років у психіатричних лікарнях, з них 20 років — у лікарнях спеціального типу. Побував у психіатричних лікарнях Києва, Харкова, Львова, Москви, Вільнюса, а також у ленінградській, дніпропетровській, казанській і сичовській спецлікарнях.<ref name="Коротенко"/>{{rp|60—62}} У 1987 році був реабілітований і визнаний психічно здоровим.<ref name="Struk"/> Згодом були опубліковані його спогади «Репортаж нізвідки», що описують перебування Рафальського в радянських психіатричних лікарнях.<ref name="Репортаж">{{статья|автор=Рафальский В.|заглавие=Репортаж из ниоткуда |ссылка=http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=page&num=12581 |издание=Воля: журнал узников тоталитарных систем |год=1995 |номер=4—5 |страницы=162—181}}</ref>
 
Віктора Некіпєлова, звинуваченого за статтею 190-1 КК РРФСР («поширення завідомо неправдивих вигадувань, що ганьблять радянський державний лад»), направили на обстеження до Інституту Сербського з таким висновком, винесеним експертною комісією м. Володимира: «Зайва, надмірна запальність, зарозумілість... схильність до правдошукацтва, реформаторства, а також реакції опозиції. Діагноз: уповільнена шизофренія або психопатія». В Інституті ім. Сербського Некіпєлова визнали психічно здоровим, строк відбував у кримінальному таборі. Про Інститут Сербського написав документальну книгу «Інститут дурнів», яка стала знаменитою.<ref name=autogenerated3>{{статья|автор=Савенко Ю. С.|заглавие=«Институт дураков» Виктора Некипелова |оригинал= |ссылка=http://www.npar.ru/journal/2005/4/fools.htm|автор издания=|издание=Независимый психиатрический журнал |тип=|место=|издательство=|год=2005|выпуск=|том=|номер=4|страницы=|isbn=}}</ref><!--к абзацу-->
 
Письменник Михайло Наріца був заарештований у 1961 році за звинуваченням в «антирадянській агітації та пропаганді» (70-та стаття) і визнаний неосудним.<ref name="Писатели-диссиденты">{{статья |заглавие=Писатели-диссиденты: Биобиблиографические статьи (Продолжение) |ссылка=http://magazines.russ.ru/nlo/2004/67/diss25.html |издание=Новое литературное обозрение |год=2004 |номер=67 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170217180031/http://magazines.russ.ru/nlo/2004/67/diss25.html |archivedate=2017-02-17 }}</ref><ref name="Поверх барьеров">{{cite web|url=http://archive.svoboda.org/programs/OTB/2002/OBT.042502.asp |title=Поверх барьеров: судьба Михаила Нарицы|author=Автор [[Татьяна Вольтская]], ведущий Иван Толстой |publisher=Радио «Свобода» |accessdate=2013-10-18}}</ref> У медичному висновку стверджувалося: ''«Має власну систему поглядів на державний устрій з позицій вільних ідей. Радянську дійсність оцінює болісно неправильно, виходячи з неправомірних узагальнень окремих недоліків. Страждає на психічне захворювання у формі параноїчного розвитку особистості й не може усвідомлювати свої дії й керувати ними»''.<ref name="Поверх барьеров"/> Поміщений до Ленінградської спецпсихлікарні, вийшов на волю у 1964 році. У 1975-му відбувся ще один арешт і нова психіатрична експертиза<ref name="Писатели-диссиденты"/><ref name="Поверх барьеров"/>, цього разу Михайла Наріцу визнали осудним<ref name="Писатели-диссиденты"/>.
 
Відомий білоруський дисидент Михайло Кукобака піддався примусовій госпіталізації після того, як у 1969 році написав англійському письменнику Айвору Монтегю відкритого листа, який хотів опублікувати в газеті «Комсомольска правда». Унаслідок цієї госпіталізації провів шість років у психлікарнях тюремного типу. Кукобаку тричі піддавали судово-психіатричній експертизі в Інституті ім. Сербського, на нього було заведено кілька кримінальних справ. У вину йому ставили, за словами Кукобаки, відмову від участі у виборах, суботниках і заходах КПРС, поширення тексту Загальної декларації прав людини в гуртожитку м. Бобруйська.<ref name="Кукобака">[http://www.dw.de/dw/article/0,,14958829,00.html Радиостанция Deutsche Welle («Немецкая волна»): «Михаил Кукобака: портрет самого известного белорусского диссидента»]</ref> Зокрема, у путівці на госпіталізацію, виданій психоневрологічним диспансером у 1976 році, зазначалося: ''«за відомостями держбезпеки[,] поширював антирадянську літературу, страждає на манію перебудови суспільства, соціально небезпечний»''.<ref name="Инициативная группа"/> У в'язницях і психіатричних лікарнях тюремного типу знаходився загалом 17 років.<ref name="Кукобака"/>
 
Ольга Іофе звинувачувалася за статтею 70 КК РРФСР у тому, що вона брала активну участь у виготовленні листівок антирадянського змісту, зберіганні та розповсюдженні документів антирадянського змісту, вилучених у неї під час обшуку. Попередня експертиза, проведена Інститутом ім. Сербського (професор Морозов, доктор медичних наук Д. Р. Лунц, лікарі Фелінський, Мартиненко), визнала О. Іофе неосудною з діагнозом «уповільнена шизофренія, проста форма»<ref>{{статья |заглавие=Суд над Ольгой Иофе |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 15 |ссылка=http://www.memo.ru/history/diss/chr/chr15.htm |язык=ru |месяц=31 августа |год=1970 }}</ref><ref name="Чернявский, окон.">{{статья |заглавие=Преступники в белых халатах (окончание) |издание=Интернет-приложение к газете «Каскад» |номер=194 |ссылка=http://kackad.com/kackad/?p=3692 |автор=''[[Чернявский, Георгий Иосифович|Чернявский Г.]]'', докт. ист. наук |месяц=24 июля — 8 августа |год=2003 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150119210844/http://kackad.com/kackad/?p=3692 |archivedate=2015-01-19 }}</ref>.
 
Петро Григоренко, відомий дисидент, генерал-майор Червоної Армії, критикував політику партії й уряду, закликав до відновлення ленінських принципів і норм, відкрито виступав під час політичних судових процесів над дисидентами. Неодноразово був направлений на експертизу до Інституту ім. Сербського, унаслідок із діагнозом «паранояльний розвиток» провів кілька років у спеціалізованих психіатричних лікарнях. В експертизах брали участь А. В. Снежневский, Д. Р. Лунц, Г. В. Морозов, В. М. Морозов та інші імениті психіатри.<ref name="Коротенко"/>{{rp|22—23,27}}<!--к абзацу-->
 
29 травня 1970 року в калузькій психіатричній лікарні опинився відомий біолог і публіцист Жорес Медведєв, написавший декілька статей про порушення прав людини в СРСР, серед яких був нарис про цензуру радянської пошти. У ньому Медведєв стверджував, що будь-який лист будь-якого громадянина могли розпечатати працівники КДБ<ref name="Тюремная психиатрия, 13:55">См. 13:55 от начала фильма {{cite web|author=Ярошевский А.|datepublished=2005|url=http://rutube.ru/tracks/745138.html?v=ae1ddf89fb4eaa2123d4bc8d7a3470fe|title=Фильм «Тюремная психиатрия»|publisher=rutube|accessdate=2010-05-14|archiveurl=https://archive.today/20120214130517/http://rutube.ru/tracks/745138.html?v=ae1ddf89fb4eaa2123d4bc8d7a3470fe|archivedate=2012-02-14|deadlink=yes}}</ref>. Вночі додому до Медведєва приїхали головний лікар калузької психлікарні О. Є. Лівшиц, завідувач обнінським психдиспансером Ю. В. Кирюшин і наряд міліції на чолі з майором М. Ф. Нємовим. Не пред'явивши ні документів, ні висновку лікарів, вони вимагали, щоб Медведєв поїхав з ними до Калуги на психіатричну експертизу<ref name="Сага">{{книга |автор=Терновский Л. Б. |заглавие=Сага о «Хронике» / Воспоминания и статьи |ссылка=http://wikilivres.ru/Сага_о_«Хронике»_(Терновский)/16 |место=Москва |издательство=Возвращение |год=2006 |страницы= |страниц= |isbn=}}</ref><ref name="Заключение Медведева">{{статья |заглавие=Заключение Медведева в психиатрическую больницу |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 14 |ссылка=http://www.memo.ru/history/diss/chr/chr14.htm |язык=ru |месяц=30 июня |год=1970 }}</ref>. Медведєв відповів, що добровільно не поїде, але й чинити опору не буде. Колеги Медведєва, які прийшли до нього додому, стали висловлювати обурення. Нємов відповів: «Ми — орган насильства, а ви можете скаржитися куди завгодно». На їхніх очах Медведєву заламали за спину руки, посадили його в автобус, що стояв біля під'їзду, й увезли з Обнінська до Калуги.<ref name="Сага"/><ref name="Заключение Медведева"/>.
 
Експертна комісія у складі голови Б. В. Шостаковича (Інститут ім. Сербського) і декількох калузьких лікарів-психіатрів ''«не знайшла у Ж. Медведєва явних відхилень від психічної норми. Однак вона знайшла, що Медведєв виявляє підвищену нервозність і тому потребує деяного додаткового спостереження в умовах лікарні»''. На захист Медведєва виступали багато радянських учених, письменників та інших представників інтелігенції (серед яких П. Л. Капіца, А. Д. Сахаров, Б. Л. Астауров, І. Є. Тамм, О. Т. Твардовський, В. Ф. Тендряков, М. О. Леонтович, В. Ф. Турчин, Л. В. Альтшулер, В. М. Чалідзе та ін.), які направляли листи-протести до різних інстанцій і звернення до вчених, наукових і творчих працівників усього світу. 17 червня Жорес Медведєв був випущений на волю з психіатричної лікарні<ref name="Заключение Медведева"/>.
 
===== Список найвідоміших осіб, які стали жертвами репресій =====
* Абовін-Єгидес, Петро Маркович<ref name="zaprava"/><ref name="Люди августа"/>
* Айхенвальд, Юрій Олександрович<ref name="Писатели-диссиденты-1">{{публикация|статья|заглавие=Писатели-диссиденты: биобиблиографические статьи (Начало)|ссылка=http://magazines.russ.ru/nlo/2004/66/pisat29.html |издание=Новое литературное обозрение|год=2004|номер=66}}</ref>
* Бєлов, Євген<ref name="shadow"/>
* Борисов, Володимир Євгенович<ref name="shadow"/><ref name="Алексеева. III"/><ref name="zaprava">{{книга|автор=|заглавие=Карательная психиатрия в России: Доклад о нарушениях прав человека в Российской Федерации при оказании психиатрической помощи|ссылка=https://web.archive.org/web/20130418230404/http://zaprava.ru/images/ps.pdf|место=Москва|издательство=Изд-во [[Международная хельсинкская федерация по правам человека|Международной Хельсинкской федерации по правам человека]]|год=2004|страницы=|страниц=496|isbn=}} {{Wayback|url=http://www.zaprava.ru/images/ps.pdf |date=20130418230404 }}</ref><ref name="gorbanevskaya-npar"/>
* Бродський, Йосип Олександрович<ref name="brodsky"/><ref name="Vasilenko">Василенко Н. Ю. [http://window.edu.ru/resource/932/40932/files/dvgu053.pdf «Основы социальной медицины», учебное пособие], Владивосток: Дальневосточный университет, 2004. С. 33.</ref><ref>{{публикация|статья|автор=Сафронова Н.И.|заглавие=«Антипсихиатрические» заметки|издание=Независимый психиатрический журнал|год=1993|номер=3—4|ссылка=http://npar.ru/wp-content/uploads/2016/02/%E2%84%963-4_1993.pdf|страницы=59—60}}</ref>
* Буковський, Володимир Костянтинович<ref name="shadow"/><ref name="Коротенко"/>{{rp|11}}<ref name="Гаррабе-1971">Garrabé J. Histoire de la schizophrénie. — Paris, 1992. Перевод: [http://www.psychiatry.ru/lib/53/book/7 История шизофрении]. См. [http://www.psychiatry.ru/lib/53/book/7/chapter/83 1971 год] (в гл. XI).</ref>
* Вишневська, Юлія Йосипівна<ref name="Инициативная группа"/><ref name="Казнимые"/>
* Галанськов, Юрій Тимофійович<ref name="Диагноз-карта"/><ref name="zaprava"/>
* Гершуні, Володимир Львович<ref name="Gershman">{{статья |заглавие=Psychiatric abuse in the Soviet Union |издание=Society |том=21 |номер=5 |страницы=54—59 |pmid=11615169 |doi=10.1007/BF02695434 |ссылка=http://www.springerlink.com/content/d242g51470r84388/ |автор=Gershman, Carl |год=1984 }}{{Недоступная ссылка|date=Март 2020 |bot=InternetArchiveBot }}</ref><ref name="hearing-1983">{{книга |заглавие=Abuse of psychiatry in the Soviet Union: hearing before the Subcommittee on Human Rights and International Organizations of the Committee on Foreign Affairs and the Commission on Security and Cooperation in Europe, House of Representatives, Ninety-eighth Congress, first session, September 20, 1983 |ссылка=https://books.google.com/?id=E1A1AAAAIAAJ |издательство=U.S. Government Printing Office |место=Washington |год=1984 |страниц=106 |язык=en}}</ref><ref name="Диагноз-карта"/><ref name="Писатели-диссиденты-1"/>
* Горбаневська, Наталія Євгенівна<ref name="shadow"/><ref name="Коротенко"/>{{rp|11}}<ref name="Гаррабе-вялотекущая"/>
* Григоренко, Петро Григорович<ref name="shadow"/><ref name="Коротенко"/>{{rp|11}}<ref name="Райч">{{книга |автор=Райч В. |часть=Четвертая экспертиза (приложение) |заглавие=''Григоренко П.Г.'' В подполье можно встретить только крыс |ссылка=http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/auth_bookc0b9.html?id=86616&aid=287 |место=Нью-Йорк |издательство=Детинец |год=1981 |страницы=806—815 |страниц=845 |isbn=|ссылка часть=http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/auth_pagese38f.html?Key=4821&page=806 }}</ref>
* Данчев, Володимир<ref name="hearing-1983"/>
* Євдокимов, Борис Дмитрович<ref name="shadow"/><ref name="Документы МХГ"/><ref name="Люди августа">{{публикация|статья|заглавие=Люди августа 1968… |издание=Polit.ru|год=02 сентября 2008|ссылка=http://www.polit.ru/article/2008/09/02/people68/}}</ref>
* Єсенін-Вольпін, Олександр Сергійович<ref name="shadow"/><ref name="Vasilenko"/><ref>{{статья|заглавие=Человек имеет право [Обсуждение с участием А. Прокопенко, Р. Чорного, В. Лапинского. Ведущий К. Агамиров]|ссылка=http://archive.svoboda.org/programs/hr/2005/hr.012505.asp|издание=Радио «Свобода»|год=25.01.05}}</ref><ref name="Асриянц, Чернова">{{статья |заглавие=Юрий Савенко и Любовь Виноградова (Интервью) |издание=[[Новая газета]] |ссылка=http://www.novayagazeta.ru/st/online/768473/ |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100421041150/http://www.novayagazeta.ru/st/online/768473/ |archivedate=2010-04-21 |accessdate=2011-07-25 |язык=ru |автор=Асриянц С., Чернова Н. |месяц=17 февраля |год=2010 |тип=газета }} {{Wayback|url=http://www.novayagazeta.ru/st/online/768473/ |date=20100421041150 }}</ref>
* Зотов, Михайло Васильович<ref name="hearing-1983"/><ref name="Документы МХГ"/>
* Іванов, Порфирій Корнійович<ref>[http://sistemaivanova.narod.ru/foto/image/rehabilitation.htm Справка о реабилитации. Иванов Порфирий Корнеевич]. Прокуратура города Москвы</ref>
* Ігрунов, В'ячеслав Володимирович<ref name="Диагноз-карта"/><ref name="Glasser">{{статья |заглавие=Psychiatry's Painful Past Resurfaces in Russian Case; Handling of Chechen Murder Reminds Many of Soviet Political Abuse of Mental Health System |ссылка=http://pqasb.pqarchiver.com/washingtonpost/access/266056771.html?FMT=ABS&FMTS=ABS:FT&date=Dec+15,+2002 |издание=The Washington Post (USA) |язык=en |тип=journal |автор=Glasser, Susan |число=15 |месяц=12 |год=2002}} Перевод: {{статья|заглавие=Болезненное прошлое российской психиатрии вновь всплыло в судебном деле Буданова |ссылка=http://www.inosmi.ru/untitled/20021215/166738.html|издание=[[ИноСМИ.ру]] |год=2002}}</ref>
* Іофе, Ольга<ref name="shadow"/>
* Клєбанов Володимир Олександрович<ref name="Документы МХГ"/>
* Корягін, Анатолій Іванович
* Кузнєцов, Віктор<ref name="zaprava"/>
* Кукобака, Михайло Гнатович<ref name="shadow"/><ref name="On Dissidents">{{книга |автор=Van Voren R. |заглавие=On Dissidents and Madness: From the Soviet Union of Leonid Brezhnev to the “Soviet Union” of Vladimir Putin |ссылка=https://books.google.ru/books?id=tyDIKu8XsgcC&printsec=frontcover |место=Amsterdam—New York |издательство=Rodopi |год=2009 |pages= |allpages=296 |isbn=9789042025851}}</ref>{{rp|188}}
* Лєтов, Ігор Федорович
* Литвин-Молотов, Георгій Захарович<ref>{{публикация|статья|автор=Тополянский В.Д.|заглавие=Испытание на конформизм|издание=Независимый психиатрический журнал|год=1998|номер=3|ссылка=http://npar.ru/wp-content/uploads/2016/02/%E2%84%963_1998.pdf}}</ref>
* Макєєва, Валерія Зороастровна<ref name="hearing-1983"/>
* Мальський, Ігор Степанович<ref>[http://banshur69.livejournal.com/29946.html Владимир Емельянов об Игоре Мальском]</ref><ref>[http://malski.chgk.info/ Игорь Степанович Мальский. Некролог на сайте ЧГК.инфо]</ref>
* Мальцев, Юрій Володимирович<ref name="Инициативная группа"/><ref name="Писатели-диссиденты"/>
* Медведєв, Жорес Олександрович<ref name="shadow"/><ref name="Коротенко"/>{{rp|11}}<ref name="Сага"/><ref name="Заключение Медведева"/>
* Наріца, Михайло Олександрович<ref name="Инициативная группа"/><ref name="Писатели-диссиденты"/><ref name="Поверх барьеров"/>
* Некіпєлов, Віктор Олександрович<ref name="shadow"/><ref name=autogenerated3 />
* Новодворська, Валерія Іллівна<ref name="shadow"/><ref name="zaprava"/><ref name="against Dissenters">{{статья|заглавие=Abuse of Psychiatry against Dissenters|ссылка=https://www.jstor.org/discover/10.2307/4369508?uid=3739232&uid=2134&uid=2&uid=70&uid=4&sid=21103246593151|издание=Economic and Political Weekly |год=Feb. 7, 1981 |том=16 |номер=6}}</ref>
* Овечкін, Валентин Володимирович<ref name="zaprava"/><ref name="Казнимые"/>
* Піменов, Револьт Іванович<ref name="Казнимые"/>
* Плахотнюк, Микола Григорович<ref name="Документы МХГ"/><ref name="Глузман-Снежневский">{{статья|автор=Глузман С.Ф. |заглавие=Снежневский |ссылка=http://www.mif-ua.com/archive/article/37767|издание=Вестник Ассоциации психиатров Украины |год=2013|номер=6}}</ref><ref>{{статья |заглавие=Биографии |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 57 |ссылка=http://www.memo.ru/history/DISS/chr/XTC57-56.htm |язык=ru |месяц=3 августа |год=1980 }}</ref>
* Плющ, Леонід Іванович<ref name="shadow"/><ref name="Буковский, Глузман"/><ref name="Коротенко"/>
* Под'япольський, Григорій Сергійович<ref name="Инициативная группа"/><ref name="Писатели-диссиденты"/>
* Потиліцин, Сергій Анатолійович<ref name="shadow"/>
* Рафальський, Віктор Парфентійович<ref name="shadow"/><ref name="Коротенко"/>
* Ріпс, Ілля Аронович (Еліягу Ріпс)<ref name="Диагноз-карта"/><ref name="Инициативная группа"/>
* Самойлов, Едуард Володимирович<ref name="shadow"/><ref name="Подрабинек"/><ref>''Рогозин Ю.'' [http://prpk.info/news/umer_ehduard_samojlov/2010-02-10-1333 Умер Эдуард Самойлов, человек, который хотел улучшить мир] {{Wayback|url=http://prpk.info/news/umer_ehduard_samojlov/2010-02-10-1333 |date=20101222001004 }} // Патриот — российский политический клуб. — [[10 лютого]] [[2010 рік]]а.</ref>
* Самсонов, Микола Миколайович<ref name="Диагноз-карта"/>
* Скобов, Олександр Валерійович<ref name="shadow"/><ref name="Документы МХГ"/><ref>{{статья |заглавие=Суды над ЦУРКОВЫМ и СКОБОВЫМ |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 53 |ссылка=http://www.memo.ru/history/DISS/chr/XTC53-11.htm |язык=ru |месяц=1 августа |год=1979 }}</ref>
* Соколов, Валентин Петрович (Валентин Зека)<ref name="shadow"/> (Валентин Зэка)
* Старчик, Петро Петрович<ref name="shadow"/><ref name="zaprava"/><ref name="against Dissenters"/>
* Стус, Василь Семенович<ref>{{книга|автор=Глузман С.|заглавие=Рисунки по памяти, или Воспоминания отсидента|издательство=Издательский дом Дмитрия Бураго|год=2012|страниц=520|isbn=978-966-489-121-6}}</ref><ref>{{статья |заглавие=Краткие сообщения |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 25 |ссылка=http://www.memo.ru/history/diss/chr/chr25.htm |язык=ru |месяц=20 мая |год=1972 }}</ref>
* Тарасов, Олександр Миколайович<ref>{{статья |автор= {{не перекладено|Різ Ерліх|en|Reese Erlich}} |заглавие= Soviet Dissidents. Gone with the wind of change |издание= [[Chicago Tribune]] |год= 11.11.2001 |номер=}}</ref><ref name="Узлов">{{книга|автор=Узлов Н.Д.|заглавие=Шизофрения как клинический и культурный феномен: к проблеме шизофренизации массового сознания|ссылка=http://www.medpsy.ru/library/library156.pdf |место=Пермь |год=2009 |страниц=369}}</ref><ref name="NZ">{{статья |автор= Тарасов А. Н. |заглавие= Возвращение на Лубянку: 1977-й |издание= Неприкосновенный запас |год= 2007 |номер= 2 |ссылка = http://magazines.russ.ru/nz/2007/2/ta16.html}}</ref>
* Тарсис, Валерій Якович<ref name="shadow"/><ref name="zaprava"/>
* Тереля, Йосип Михайлович<ref name="shadow"/><ref>{{статья |заглавие=В психиатрических больницах |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 43 |ссылка=http://www.memo.ru/history/DISS/chr/XTC43-10.htm |язык=ru |месяц=31 декабря |год=1976 }}</ref><ref>{{статья |заглавие=В психиатрических больницах |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 45 |ссылка=http://www.memo.ru/history/DISS/chr/XTC45-25.htm |язык=ru |месяц=25 мая |год=1977 }}</ref>
* Убожко, Лев Григорович<ref name="shadow"/><ref name="zaprava"/>
* Файнберг, Віктор Ісаакович<ref name="shadow"/><ref name="gorbanevskaya-npar"/>
* Шемякін, Михайло Михайлович<ref name="НТВ">{{cite web|author=|datepublished=2007-02-18|url=http://ip.ntv.ru/news/1565/|title=В России назрела психиатрическая революция|publisher=НТВ|accessdate=2010-03-07}}</ref>
* Шиманов, Геннадій Михайлович<ref name="Казнимые"/><ref name="Slater">{{статья|автор=Slater E |заглавие=Russia's Political Hospitals. The Abuse of Psychiatry in the Soviet Union |издание=Journal of medical ethics |год=1978|номер=4|страницы=100—103}}</ref>
* Шиханович, Юрій Олександрович<ref name="Блох, Реддауэй"/><ref name="Диагноз-карта"/>
* Щаранський, Натан<ref name="zaprava"/>
* Яхимович, Іван Антонович<ref name="zaprava"/><ref name="Казнимые"/><ref>{{статья |заглавие=Краткие сообщения |издание=[[Хроника текущих событий]] |номер=Вып. 20 |ссылка=http://www.memo.ru/history/diss/chr/chr20.htm |язык=ru |месяц=2 июля |год=1971 }}</ref>
 
==== Масові репресії ====
Багато випадків госпіталізації політичних в’язнів були добре задокументовані. Зокрема, таким репресіям піддавались активісти-правозахисники, представники національних рухів<ref name="shadow"/><ref name="Finlayson">{{статья|автор=Finlayson J|заглавие=Political Abuse of Psychiatry with a Special Focus on the USSR Report of a meeting held at the Royal College of Psychiatrists on 18 November 1986 |ссылка=http://pb.rcpsych.org/content/11/4/144.full.pdf|издание=Psychiatric Bulletin |год=1987 |номер=11 |страницы=144—145|doi=10.1192/pb.11.4.144}}</ref>, громадяни, які прагнули до еміграції, релігійні інакодумці<ref name="hearing-1983"/><ref name="shadow"/><ref name="Finlayson"/>, учасники неофіційних груп, які намагалися відстоювати свої трудові права<ref name="hearing-1983"/><ref name="Документы МХГ">{{книга|заглавие=Документы Московской Хельсинкской группы|ссылка=http://library.khpg.org/files/docs/1372590915.pdf|ответственный=[Моск. Хельсинк. группа; о-во «Мемориал»; сост. Д. И. Зубарев, Г. В. Кузовкин]|место=М.|издательство=Моск. Хельсинк. группа|год=2006|страниц=592|isbn=5-98440-30-8}}</ref>, і особи, які відстоювали їх поодинці<ref name="Документы МХГ"/>. Нерідко в'язні сумління потрапляли до психіатричних лікарень з таких причин, як відмова віруючих від служби в армії, незаконний перехід кордону, фальсифіковані кримінальні звинувачення та ін.<ref name="СахаровIII-2">{{книга|автор=Сахаров А.Д. Часть третья. Горький|часть=Глава 2. Вновь Москва. Форум и принцип «пакета»|заглавие=Сахаров А.Д. Воспоминания|ссылка часть=http://www.bibliotekar.ru/saharov/52.htm|ссылка=http://www.bibliotekar.ru/saharov/index.htm}}</ref> Насильно поміщали до психіатричних лікарень також «підписантів» — осіб, які підписувалися під тими чи іншими значущими листами, що були відгуком на судові процеси та інші форми переслідувань<ref>{{публикация|книга|автор=Логинова М.А.|заглавие=Документ. Архив. История. Современность|часть=Л. Богораз: диссидентство — мощный прорыв к свободе. «Хроника текущих событий» (1968—1983) о правозащитном движении в СССР|место=Екатеринбург|издательство=Изд-во Урал. ун-та|год=2006|isbn=5-7996-0246-3|выпуск=6|страницы=318—335|ссылка часть=http://elar.urfu.ru/bitstream/10995/30719/1/dais_06_23.pdf}}</ref>.
 
Проаналізувавши сотні випадків політичних зловживань психіатрією в Радянському Союзі, політолог П. Реддауей і психіатр С. Блох зазначали, що значну (близько 10%) частину з тих, хто зазнав переслідувань, становили представники національних рухів. Як правило, вони протестували проти утиску прав у сфері мови, культури й освіти (українці, грузини, латиші, естонці, кримські татари) або виступали за надання реальної автономії союзним республікам відповідно до Конституції СРСР<ref name="shadow"/><!--к абзацу-->.
 
У 20% випадків, згідно з С. Блохом і П. Реддауеєм, застосовувалися репресії щодо людей, які прагнули емігрувати з Радянського Союзу. У деяких випадках таке прагнення було обумовлено національною приналежністю (поволзькі німці, які хотіли повернутися до Західної Німеччини; євреї, які бажали емігрувати до Ізраїлю), в інших випадках потенційні емігранти лише прагнули до кращого для себе життя<ref name="shadow"/><!--к абзацу-->.
 
Близько 15%, за Блохом і Реддауеєм, становили представники різних конфесій, які прагнули сповідувати свою релігію вільно, а також домогтися повного розділення церкви й держави. Хоча радянське законодавство формально гарантувало свободу совісті, насправді існували жорсткі обмеження, і віруючі, які займалися розповсюдженням своїх релігійних поглядів (католики, православні, баптисти, п'ятдесятники, буддисти та ін.), піддавалися кримінальним переслідуванням<ref name="shadow"/><!--к абзацу-->.
 
Крім випадків поміщення політичних інакодумців до психіатричних лікарень, що стали широко відомими, траплялися «локальні конфлікти» громадян з представниками влади, які закінчувалися недобровільною госпіталізацією, хоча клінічних підстав для цього не було<ref name="Юдин">{{книга|автор=Иванюшкин А.Я., Игнатьев В.Н., Коротких Р.В., Силуянова И.В.|часть=Глава XII. Этические проблемы оказания психиатрической помощи|заглавие=Введение в биоэтику: Учебное пособие|ссылка=https://web.archive.org/web/20081211122857/http://window.edu.ru/window_catalog/files/r42442/index.html|ответственный=Под общ. ред. Б.Г. Юдина, П.Д. Тищенко|издание=|место=Москва|издательство=Прогресс-Традиция|год=1998|страницы=|страниц=381|серия=|isbn=5898260064|ссылка часть=http://window.edu.ru/window_catalog/files/r42442/gl12.pdf}} {{Wayback|url=http://window.edu.ru/window_catalog/files/r42442/index.html |date=20081211122857 }}</ref>. Таким репресіям піддавалися, зокрема, особи, які зверталися зі скаргами на бюрократизм і ті чи інші зловживання місцевої влади до вищих органів державної влади: Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради, Ради Міністрів<ref name="shadow"/>.
 
А. Д. Сахаров писав, що в деяких центральних установах, як-от приймальні Прокуратури СРСР і Верховної Ради, існувала система направляти особливо наполегливих відвідувачів до психіатричних лікарень. До числа цих відвідувачів належали люди, які безрезультатно добивалися справедливості в конфліктах з начальством на роботі, у ситуації незаконного звільнення та ін.<ref name="СахаровII-27">{{книга|автор=Сахаров А.Д. Часть вторая|часть=Глава 27. Письма и посетители|заглавие=Сахаров А.Д. Воспоминания|ссылка часть=http://www.bibliotekar.ru/saharov/46.htm|ссылка=http://www.bibliotekar.ru/saharov/index.htm}}</ref> У документах Московської Гельсінської групи (1976 р., документ № 8) зазначалося: «Приблизно 12 осіб у день міліція направляє до чергових психіатрів тільки з приймальні Верховної Ради СРСР; крім того, ще 2–3 людини з тих, хто намагався пройти в посольство; крім того, невизначене число з інших місць присутствія, а також — прямо з вулиці. З них приблизно половина — госпіталізується».<ref>[http://www.mhg.ru/history/145B1EA '''1976.''' ''15. О злоупотреблениях психиатрией.'' Документ № 8] {{Wayback|url=http://www.mhg.ru/history/145B1EA |date=20131020055035 }} // [http://www.mhg.ru/history/13DFED0 Документы МХГ (1976—1982)] {{Wayback|url=http://www.mhg.ru/history/13DFED0 |date=20080927010106 }}</ref>
 
У спільній записці керівників КДБ, МВС, Генеральної прокуратури та Міністерства охорони здоров'я СРСР, надісланій до ЦК КПРС 31 серпня 1967 року, згадувалося:
{{цитата|Особливу небезпеку викликають приїжджі у великій кількості до Москви особи, які страждають на манію відвідування у великій кількості державних установ, зустрічей з керівниками партії та уряду, марять антирадянськими ідеями. <...> Усього з приймальних центральних установ і відомств у 1966–1967 рр. були доставлені до лікарень понад 1800 психічно хворих, схильних до суспільно небезпечних дій.<ref name="Прокопенко"/>|}}
 
С. Глузман зазначає, що значно більша кількість людей, у порівнянні з числом жертв репресій, які пройшли через судові процедури, була піддана позасудовим психіатричним репресіям. До числа таких репресій належали, зокрема, випадки недобровільної госпіталізації до психіатричних лікарень на короткий термін, найчастіше на один або два дні, за вказівкою партійних або державних органів<ref name="Глузман" />.
 
Двічі на рік люди, які перебували на психіатричному обліку, недобровільно госпіталізувалися до психіатричних стаціонарів не за медичними показаннями, а за вказівками чиновників. За два тижні до великих радянських свят — 7 листопада та 1 травня — райкоми та міськкоми КПРС секретно направляли до головних лікарів психлікарень розпорядження тимчасово госпіталізувати до психіатричних лікарень людей з непередбачуваною поведінкою<ref name="Тюремная психиатрия, 28:00">См. 28:00 от начала фильма {{cite web|author=Ярошевский А.|datepublished=2005|url=http://rutube.ru/tracks/745138.html?v=ae1ddf89fb4eaa2123d4bc8d7a3470fe|title=Фильм «Тюремная психиатрия»|publisher=rutube|accessdate=2010-03-21|archiveurl=https://archive.today/20120214130517/http://rutube.ru/tracks/745138.html?v=ae1ddf89fb4eaa2123d4bc8d7a3470fe|archivedate=2012-02-14|deadlink=yes}}</ref> (у тому числі інакодумців і багатьох віруючих<ref name="СахаровII-7">{{книга|автор=Сахаров А.Д. Часть вторая|часть=Глава 7. Обыск у Чалидзе. Суд над Красновым-Левитиным. Проблема религиозной свободы и свободы выбора страны проживания. Суд над Т. Обращение к Верховному Совету СССР о свободе эмиграции. В марте 1971 года открылся XXIV съезд КПСС|заглавие=Сахаров А.Д. Воспоминания|ссылка часть=http://www.bibliotekar.ru/saharov/26.htm|ссылка=http://www.bibliotekar.ru/saharov/index.htm}}</ref>), щоб забезпечити громадський порядок під час свят<ref name="Тюремная психиатрия, 28:00"/>, і психіатричні лікарні ставали тимчасовими в'язницями для «соціально небезпечних» людей<ref name="Psychiatry as ideology">{{публикация|статья|автор=Bloch S|заглавие=Psychiatry as ideology in the USSR|издание=Journal of medical ethics|год=1978|ссылка=http://jme.bmj.com/content/medethics/4/3/126.full.pdf|issue=3|volume=4|pages=126—131|pmid=691016}}</ref>. Схожа ситуація відбувалася під час партійних з'їздів<ref name="Подрабинек"/>, візитів закордонних державних діячів<ref name="Подрабинек"/><ref name="Psychiatry as ideology"/>, коли багато дисидентів поміщалися до психіатричних лікарень загального типу на 1–2 тижні або місяць<ref name="Подрабинек"/>.
 
Порушенням прав пацієнтів була й «профілактична» госпіталізація людей, які перебували на обліку, перед головними міжнародними заходами на кшталт молодіжних фестивалів та Олімпійських ігор.<ref>{{статья |заглавие=History and current condition of Russian psychiatry |издание={{Нп3|International Review of Psychiatry|Int Rev Psychiatry||International Review of Psychiatry}} |том=24 |номер=4 |страницы=328—333 |pmid=22950772 |doi=10.3109/09540261.2012.694857 |ссылка=http://informahealthcare.com/doi/abs/10.3109/09540261.2012.694857 |язык=en |тип=journal |автор=Krasnov V. N., Gurovich I. |месяц=8 |год=2012}}</ref> Формальним приводом для цього був лише облік у психоневрологічному диспансері, навіть у зв'язку з, наприклад, невротичними або патохарактерологічними реакціями.<ref>{{публикация|статья|автор=Краснов В.Н.|заглавие=ИСТОРИЯ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ПСИХИАТРИИ Ю.А. Александровский. М.: «ГЭОТАР-Медиа», 2013. Т. 1-3 |издание=Социальная и клиническая психиатрия|год=2014|том=24|ссылка=http://cyberleninka.ru/article/n/istoriya-otechestvennoy-psihiatrii-yu-a-aleksandrovskiy-m-geotar-media-2013-t-1-3|выпуск=№2}}</ref> Зокрема, голова КДБ Ю. В. Андропов у своїй доповіді, направленій до ЦК КПРС, у 1980 році зазначав: ''«...з метою запобігання можливим провокаційним й антигромадським діям з боку психічно хворих осіб з агресивними намірами вживаються заходи спільно з органами охорони здоров'я та міліції, спрямовані на попереджувальну ізоляцію таких людей під час Олімпіади 1980 р.»''.<ref name="post-Soviet"/>
 
Підготовка до Олімпійських ігор 1980 року стала приводом до хвилі арештів, що почалася в 1979 році й мала на меті остаточне придушення дисидентського руху. Деякі з дисидентів отримували особливо тривалі терміни таборів, інші госпіталізувалися до психіатричних лікарень. Міста, де проходила Олімпіада, були (як зазначає відомий радянолог, професор політології, генеральний секретар міжнародної організації «Глобальна ініціатива у психіатрії» Р. ван Ворен) «очищені від будь-кого, хто міг би зруйнувати гарний, але все ж крихкий образ гармонійного соціалістичного суспільства»: психіатричні пацієнти, алкоголіки, люди, які ведуть асоціальний спосіб життя, і дисиденти піддавалися масовим арештам, і багато хто з них поміщався до психіатричних установ.<ref name="О диссидентах">{{книга|автор=Ван Ворен Р. |заглавие=О диссидентах и безумии: от Советского Союза Леонида Брежнева к Советскому Союзу Владимира Путина|ответственный=Пер. с англ. К. Мужановского; предисл. И. Марценковского|место=Киев|издательство=Издательский дом Дмитрия Бураго|год=2012|страниц=332|isbn=978-966-489-158-2}}</ref><!--к абзацу-->
 
Однією з перших книг, присвячених зловживанню психіатрією у СРСР, стала книга «Страчені божевіллям»<ref name="Казнимые">{{книга|автор=|заглавие=Казнимые сумасшествием: Сборник документальных материалов о психиатрических преследованиях инакомыслящих в СССР|ссылка=https://web.archive.org/web/20100923133309/http://antisoviet.narod.ru/samizdat_kaznim.pdf|ответственный=Редакторы: А. Артемова, Л. Рар, М. Славинский|место=Франкфурт-на-Майне|издательство=Посев|год=1971|страницы=|страниц=508|isbn=|url=http://antisoviet.narod.ru/samizdat_kaznim.pdf}}</ref>, що вийшла у Франкфурті-на-Майні в 1971 році.
 
=== Спогади колишніх в'язнів ===
* ''[[Абовин-Егидес, Пётр Маркович|Абовин-Егидес П. М.]]'' [http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=page&num=5371 Паралогизмы полицейской психиатрии и их соотношение с медицинской этикой]
* ''Белов Ю. С.'' [http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=book&num=1085 Размышления не только о Сычёвке]
* ''Ветохин Ю. А.'' [http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=book&num=1612 Склонен к побегу]
639

редагувань