Використання психіатрії в політичних цілях в СРСР: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Використання психіатрії в політичних цілях в СРСР'''
За визначенням психіатра, президента Асоціації психіатрів України, колишнього дисидента й політв'язня Семена Глузмана, зловживанням психіатрією, зокрема в політичних цілях, є ще й навмисна екскульпація (визнання неосудними) громадян, які за своїм психічним станом не потребують ані психіатричних заходів обмеження, ані психіатричного лікування<ref name="Этиология злоупотреблений">{{статья |заглавие=Этиология злоупотреблений в психиатрии: попытка мультидисциплинарного анализа |издание=Нейponews: Психоневрология и нейропсихиатрия |номер=1 (20) |ссылка=http://neuronews.com.ua/page/etiologiya-zloupotreblenij-v-psihiatrii-popytka-multidisciplinarnogo-analiza |язык=ru |тип=журнал |автор=Глузман С.Ф. |месяц=1 |год=2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20151117022255/http://neuronews.com.ua/page/etiologiya-zloupotreblenij-v-psihiatrii-popytka-multidisciplinarnogo-analiza |archivedate=2015-11-17 }}</ref>. За визначенням всесвітньої організації «Глобальна ініціатива у психіатрії», під використанням психіатрії в політичних цілях розуміється зловживання психіатричним діагнозом, лікуванням і утримуванням в ізоляції з метою обмеження фундаментальних прав людини для певних осіб або груп у суспільстві<ref name="van Voren">{{статья |заглавие=Political Abuse of Psychiatry—An Historical Overview |издание=[[Schizophrenia Bulletin]] |том=36 |номер=1 |страницы=33—35 |pmid=19892821 |doi=10.1093/schbul/sbp119 |ссылка=http://www.gip-global.org/images/46/516.pdf |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110726102504/http://www.gip-global.org/images/46/516.pdf |archivedate=2011-07-26 |accessdate=2010-06-17 |язык=en |тип=journal |автор=Van Voren R. |месяц=1 |год=2010}} {{Wayback|url=http://www.gip-global.org/images/46/516.pdf |date=20110726102504 }}</ref>.
Рядок 5:
В [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] траплялися систематичні зловживання психіатрією в політичних цілях<ref name="Этиология злоупотреблений"/><ref>{{книга |заглавие=Medicine betrayed: the participation of doctors in human rights abuses |год=1992 |издательство={{Нп3|Zed Books}} |isbn=1-85649-104-8 |ссылка=https://books.google.com/books?id=bMTu_oIfVsIC&pg=PA66 |страницы=66 |язык=en |автор=British Medical Association}}</ref><ref name="Bonnie"/><ref name="Van Voren-Ending">{публікація|стаття|автор=Van Voren R|заголовок=Ending political abuse of psychiatry: where we are at and what needs to be done|видання=BJPsych Bull|рік=2016 Feb|посилання=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4768845/|issue=1|volume=40|pages=30–33|pmid=26958357|doi=10.1192/pb.bp.114.049494}}</ref><ref name="Gershman"/><ref>{{книга |заглавие=Mental health policy and practice across Europe: the future direction of mental health care |год=2007 |издательство=McGraw-Hill International |isbn=0-335-21467-3 |ссылка=https://books.google.com/books?id=_KnuP8OwJbMC&pg=PA406 |страницы=406 |язык=en |автор=Knapp, Martin}}</ref><ref>{{книга |заглавие=Abuse of psychiatry for political repression in the Soviet Union: Hearing, Ninety-second Congress, second session, Part 1 |год=1972 |издательство=U.S. Government Printing Office |место=Washington, D.C. |ссылка=https://books.google.com/books?id=CQ42AAAAIAAJ |язык=en}}</ref><ref>{{книга |заглавие=Abuse of psychiatry for political repression in the Soviet Union: Hearing, Ninety-second Congress, second session, Volume 2 |год=1975 |издательство=U.S. Government Printing Office |место=Washington, D.C. |ссылка=https://books.google.com/books?id=yjgTAAAAIAAJ |язык=en}}</ref><ref name="hearing-1983"/><ref name="От политических">{{статья|автор=Ван Ворен Р. |заглавие=От политических злоупотреблений психиатрией до реформы психиатрической службы |ссылка=http://www.mif-ua.com/archive/article/36250 |издание=Вестник Ассоциации психиатров Украины |год=2013 |номер=2}}</ref>. Протягом XIX століття в Росії відзначені лише поодинокі випадки використання психіатрії в політичних цілях<ref name="Ougrin">{{статья|автор=Ougrin D, Gluzman S, Dratcu L |заглавие=Psychiatry in post-communist Ukraine: dismantling the past, paving the way for the future |ссылка=http://pb.rcpsych.org/content/30/12/456.short|издание=The Psychiatrist|год=February 16, 2007}}</ref>, поодинокими такі випадки були також у перші роки існування радянської держави<ref name="post-Soviet">{{книга|автор=Ван Ворен Р.|заглавие=Психиатрия как средство репрессий в постсоветских странах|ссылка=https://web.archive.org/web/20131230233134/http://www.gip-global.org/images/46/665.pdf|издательство=Европейский парламент. Департамент политики. Генеральное управление по внешней политике|год=2013|страниц=28|isbn=978-92-823-4595-5|doi=10.2861/28281}} {{Wayback|url=http://www.gip-global.org/images/46/665.pdf |date=20131230233134 }} См. также: {{статья|автор=Ван Ворен Р.|заглавие=Психиатрия как средство репрессий в постсоветских странах|ссылка=http://www.mif-ua.com/archive/article/37543|издание=Вестник Ассоциации психиатров Украины|год=2013|номер=5}}</ref>. Набагато частішого характеру політичні зловживання психіатрією набули у 30–50-х роках XX століття<ref name="Ougrin"/><ref name="post-Soviet"/>, та лише в 1960-х роках психіатрія стала одним із головних інструментів репресій в СРСР<ref name="post-Soviet"/>.
Психіатрія брежнєвського періоду використовувалася як знаряддя для усунення політичних опонентів (дисидентів)
Систематичне використання психіатрії в політичних цілях в СРСР припинилося в кінці 1980-х років, і на початку XXI століття в Росії та інших колишніх радянських республіках відзначаються лише окремі випадки такого роду<ref name="post-Soviet"/>.
Рядок 12:
Протягом перших років існування СРСР було кілька поодиноких спроб використовувати психіатрію в політичних цілях<ref name="post-Soviet"/>. Найпримітнішим випадком такого роду став випадок одної з лідерів Партії лівих соціалістів-революціонерів Марії Спірідонової<ref name="shadow"/>, поміщеної до Пречистенської психіатричної лікарні за наказом Дзержинського 1921 року<ref name="Прокопенко"/><ref name="Melenberg">{{статья |автор=Меленберг А. |заглавие=Карательная психиатрия |ссылка=http://2003.novayagazeta.ru/nomer/2003/60n/n60n-s24.shtml |издание=[[Новая газета]] |год=18 августа 2003 |номер=60 |язык=ru |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080116052024/http://2003.novayagazeta.ru/nomer/2003/60n/n60n-s24.shtml |archivedate=2008-01-16 }}</ref>.
[[Файл:MarijaSpiridonova.jpg|thumb|150px|Мария Спиридонова, революционерка, одна из руководителей партии левых эсеров]]
Політичні зловживання психіатрією почастішали в 1930-х роках. У політичних цілях використовувалася перша тюремна (спеціальна) лікарня в СРСР
У тюремних психіатричних лікарнях у сталінські часи й перші післясталінські роки перебували, зокрема, поміщені туди з політичних причин О.
У 1955 році С.
== Основний період. 1960–80-ті роки ==
=== Юридична ситуація ===
У жовтні 1960 року Верховна Рада РРФСР прийняла Кримінальний кодекс РРФСР, який замінив собою Кримінальний кодекс 1926
Стаття КК 64 «Зрада Батьківщині», що містила згадування про «втечу за кордон або відмову повернутися з-за кордону в СРСР», дозволяла піддати репресіям, зокрема, тих, хто намагався емігрувати за кордон. Завдяки статті 72 «Організаційна діяльність, спрямована на вчинення особливо небезпечних державних злочинів, а так само участь в антирадянській організації» в ув'язненні опинялися члени організацій (у тому числі соціалістичних і комуністичних), створених не за вказівкою влади, а з ініціативи пересічних громадян. Особи, засуджені за статтями 70, 64 й 72, нерідко опинялися у психіатричних лікарнях.<ref name="Подрабинек">{{книга|автор=Подрабинек А.П.|заглавие=Карательная медицина|ссылка=https://www.webcitation.org/6OJBuMkj9?url=http://www.cchr.spb.ru/wp-content/uploads/podrabinek_karatelnaya_meditsina_1979_text%5b1%5d.pdf|место=Нью-Йорк|издательство=Хроника|год=1979|страницы=|страниц=223|isbn=0897200225}} {{Архивировано|url=https://www.webcitation.org/6OJBuMkj9?url=http://www.cchr.spb.ru/wp-content/uploads/podrabinek_karatelnaya_meditsina_1979_text%5b1%5d.pdf |date=2014-03-24 }}</ref>
У 1966 році був виданий Указ Президії Верховної Ради РРФСР «Про внесення доповнення до Кримінального Кодексу РРФСР», що доповнював низку статей, які використовувалися для засудження дисидентів, статтями 190.1, 190.2, 190.3 такого змісту: стаття 190.1 — «Поширення завідомо неправдивих вигадувань, що ганьблять радянський державний і суспільний лад»;
стаття 190.3
▲стаття 190.2 — «Наруга над Державним гербом або прапором»;
▲стаття 190.3 — «Організація або активна участь у групових діях, що порушують громадський порядок»<ref name="Подрабинек"/>.
У Кримінальному кодексі РРФСР існувала (проте в 1960-ті роки була вилучена з кодексу) стаття 148, згідно з якою «поміщення до лікарні для душевнохворих завідомо здорової людини з корисливих або особистих цілей» мало каратися позбавленням волі на строк до трьох років<ref name="Подрабинек"/>.
Як зазначає історик-архівіст, консультант Комісії з реабілітації жертв політичних репресій при Президентові РФ
Окрім політичних статей, до інакодумців, зокрема тих, які поміщалися до психіатричних лікарень, часом застосовувалися і кримінальні статті
Примусові заходи медичного характеру (поміщення осіб, звинувачених за кримінальними й політичними статтями та визнаних неосудними, до психіатричних лікарень) в РРФСР офіційно регулювалися статтями 11, 58-61 Кримінального кодексу 1960 року, статтями
{{цитата|«До осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності або вчинили такі діяння у стані осудності, але захворіли до винесення вироку або під час відбування покарання на душевну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, судом можуть бути застосовані такі примусові заходи медичного характеру:
Рядок 45 ⟶ 43:
}}
Існував і інший варіант розвитку подій
Людина, госпіталізована відповідно до «Інструкції з невідкладної
=== Розширення мережі психіатричних лікарень ===
У радянській психіатрії переважала така тенденція, як посилене будівництво все більшої кількості психіатричних лікарень<ref name="Блох, Реддауэй"/>. У 1935 році на території СРСР функціонувало 102 психіатричні лікарні і 33 772 койко-місця; до 1955-го
29 квітня 1969 року Ю.
Спеціальні (тюремні) психіатричні лікарні (скорочено
* [[1961 рік]]
* [[1964 рік]]
* [[1965 рік]]
* [[1966 рік]]
* [[1968 рік]]
* [[1970 рік]]
[[Файл:St Petersburg Psychiatric Hospital of Specialized Type with Intense Observation.JPG|thumb|left|Санкт-Петербургская (бывшая Ленинградская) психиатрическая больница специализированного типа с интенсивным наблюдением]]
Також проводилося розширення площ лікарень, у зв'язку з чим збільшувався рівень їхнього заповнення. Наприклад, у 1956 році в Казанській і Ленінградській ТПЛ був відзначений найнижчий рівень заповнення
За словами докторки історичних наук Л.
Доктор історичних наук Г. Чернявський пише, що найвідомішими серед «психотюрем і в'язниць із психвідділеннями» були лікарня при Інституті ім. Сербського, Новослободська й Бутирська в'язниці, в'язниця «Матроська тиша» (усі в Москві й під Москвою), психіатрична лікарня в місті Білі Стовпи Московської області, психвідділення в'язниці «Хрести» й лікарня ім. І.
Психіатричні лікарні спеціального типу були установами закритого типу і перебували у віданні МВС СРСР
=== Діаґнози ===
Рядок 74 ⟶ 72:
;Повільноплинна шизофренія
Часто висловлюється думка, що саме розширювальні діагностичні критерії повільноплинної шизофренії, які поширювалися А.
|издание=Обозрение психиатрии и медицинской психологии имени В.М. Бехтерева |тип=научный журнал |место=Л. |издательство=Институт им. В.М. Бехтерева |год=1991 |том= |номер=4 |страницы=5—13}}</ref>.
Рядок 81 ⟶ 79:
Відомий український психіатр та правозахисник, президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман зазначає, що в 1960-ті роки різноманіття радянських психіатричних шкіл і напрямів змінилося диктатом школи академіка Снєжневського, що поступово став абсолютним: альтернативна діагностика переслідувалася. Цей фактор сприяв масовим зловживанням у психіатрії, частому використанню в судовій і позасудовій психіатричній практиці діагнозу «повільноплинна шизофренія» й поставленню його політичним інакодумцям. За словами української судової психіаторки, кандидатки медичних наук Ади Коротенко, розпливчасті діагностичні критерії даної нозологічної одиниці, відсутність стандартів діагностики і існування в СРСР власної класифікації форм шизофренії дозволяли укладати в межі хвороби індивідуальні особистісні прояви та визнавати душевнохворими практично здорових людей<ref name="Коротенко"/>{{rp|18,46}}.
Відомий петербурзький лікар-психіатр, доктор медичних наук, професор Юрій Нуллер зазначає, що концепція школи Снєжневського призвела до надмірного розширення діагностики повільноплинної шизофренії й тої шкоди, яку воно принесло. Ю.
Американський психіатр Волтер Райх зазначив, що у зв'язку з характером політичного життя в Радянському Союзі й соціальних стереотипів, сформованих цим життям, нонконформістська поведінка там дійсно здається дивною та що у зв'язку з характером діагностичної системи Снєжневського ця дивина в деяких випадках стала кваліфікуватися як шизофренія. На думку Райха, у багатьох і, можливо, у більшості випадків, коли ставився такий діагноз, не тільки КДБ та інші відповідальні особи, а й самі психіатри дійсно вважали, що дисиденти хворі.<ref name="Reich"/><!--к абзацу-->
Серед ключових фігур, які очолювали використання психіатрії з метою придушення вільнодумства в Радянському Союзі, відомий австралійський психіатр С. Блох і американський політолог П. Реддауей називають Г.
Французький історик психіатрії Ж. Гаррабе зазначає, що критеріям шизофренії, прийнятим на Заході, цей діагноз не відповідав: пацієнти, яким був поставлений діагноз «повільноплинна шизофренія» представниками московської школи психіатрії, не розглядалися як шизофреніки психіатрами в західних країнах на підставі прийнятих там діагностичних критеріїв, незабаром офіційно закріплених в МКХ-9<ref name="Гаррабе-вялотекущая">Garrabé J. Histoire de la schizophrénie.
Діагноз застосовувався у випадках, коли обвинувачені заперечували вину, не співпрацювали зі слідством і було незручно засуджувати правозахисників до тюремного ув'язнення<ref name="Королева"/><ref name="Буковский, Глузман"/><ref name="Королева2">{{статья |заглавие=Власть и советское диссидентство: итоги и уроки. Часть 2 |издание=Электронный журнал «Полемика» |номер=12 |ссылка=http://www.irex.ru/press/pub/polemika/12/koroleva.html |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140221163429/http://www.irex.ru/press/pub/polemika/12/koroleva.html |archivedate=2014-02-21 |accessdate=2010-06-02 |язык=ru |тип=журнал |автор=Королева Л.В., докт. ист. наук}} {{Wayback|url=http://www.irex.ru/press/pub/polemika/12/koroleva.html |date=20140221163429 }}</ref>.
Рядок 93 ⟶ 91:
В. Буковський і С. Глузман наводять слова професора Тимофєєва, який писав, що інакомислення може бути обумовленим хворобою мозку, коли патологічний процес розвивається дуже повільно, м'яко, а інші його ознаки до певного часу, іноді до скоєння кримінального вчинку, залишаються непомітними<ref name="Буковский, Глузман"/>.
Згідно з радянськими правилами, «''усі хворі на шизофренію повинні перебувати на обліку в психоневрологічному диспансері''»<ref name="Наджаров">{{книга|автор = Наджаров Р. Я. |часть = Шизофрения |заглавие = Справочник по психиатрии |оригинал = |ссылка = http://tapemark.narod.ru/psycho/shizofrenija.html#06|ответственный = Под ред. А. В. Снежневского |издание = 2-е изд., перераб. и доп |место = М. |издательство = Медицина |год = 1985 |том = |страницы = 96|страниц = 416|серия = |isbn = |тираж = 235 000}}</ref>. Отже, хоча повільноплинна шизофренія є неважким розладом, особи, які отримали цей діагноз, піддавалися постановці на облік у ПНД. Далі: «''невідкладної госпіталізації відповідно до спеціальної інструкції Міністерства охорони здоров'я СРСР потребують хворі на шизофренію, які внаслідок особливостей клінічної картини (марення, імперативні галюцинації, збудження різного типу, гебоїдний стан з асоціальною поведінкою, депресії з суїцидальними тенденціями та ін.) становлять соціальну небезпеку для оточуючих або самих себе».''
{{anchor|сутяжно-паранойяльний}}
;Сутяжно-паранояльний розвиток особистості
Сутяжно-паранояльний розвиток особистості радянськими психіатрами виділявся як один із різновидів патологічного розвитку психопатичної особистості<ref name="Лексикон">{{книга|автор = |часть = |заглавие = Развитие личности сутяжно-паранойяльное. — В кн.: ''Гиндикин В. Я.'' Лексикон малой психиатрии |оригинал = |ссылка =http://www.medicus.ru/psyhiatry/pats/?cont=nozarticle&art_id=4766|ответственный = |издание = |место = Москва |издательство = КРОН-ПРЕСС |год = 1997 |том = |страницы = |страниц = 571|серия = |isbn = |тираж = }}</ref> й передбачав виникнення після реальних психічних травм (зокрема, конфліктних ситуацій) паранояльних реакцій, з яких, як стверджувалося, згодом формується струнка система марення<ref name="Буковский, Глузман"/><ref name="Лексикон"/>: домінуюча ідея змінюється надцінною і врешті
Під поняттям «марення сутяжництва», як підкреслюють С. Глузман та В. Буковський, могло матися на увазі переконання інакодумця (яке нібито не відповідає дійсності), що особисті права індивіда порушуються, зневажаються; написання ним численних скарг і заяв з вимогою відновити «справедливість». Відомими судово-медичними експертами прямо висловлювалися твердження, що нібито ідеї боротьби за правду і справедливість найчастіше формуються саме в особистостей паранояльної структури, твердження, що судові засідання особами із сутяжно-паранояльним станом можуть використовуватися в ролі трибуни для промов і звернень тощо.<ref name="Буковский, Глузман"/><!--к абзацу-->
А. Коротенко згадує, що до людей, які мали паранояльний склад особистості, відносили, якщо слідувати думці А.
За твердженням С. Глузмана, сам собою діагноз паранояльного розвитку особистості ще не означає необхідність визнання особи, якій інкримінується вчинення правопорушення, неосудною: в осіб, які вчинили загальнокримінальні делікти, діагностування цього розладу майже ніколи не призводило до екскульпації й подальшого примусового лікування. Згідно з офіційною статистикою Інституту судової психіатрії, осудними визнавали 95,5 % правопорушників, яким був поставлений цей діагноз. Однак поставлення діагнозу сутяжно-паранояльного розвитку дисидентам, як зазначає С. Глузман, майже завжди призводило до визнання їх неосудними<ref name="Этиология злоупотреблений"/><ref name="Буковский, Глузман"/>. Аналогічно неосудними зазвичай визнавалися й дисиденти, яким була діагностована повільноплинна шизофренія,
Відомий психіатр В.
Ю.
=== Спогади колишніх в'язнів ===
* ''[[Абовин-Егидес, Пётр Маркович|Абовин-Егидес П. М.]]'' [http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=page&num=5371 Паралогизмы полицейской психиатрии и их соотношение с медицинской этикой]
* ''Белов Ю. С.'' [http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=book&num=1085 Размышления не только о Сычёвке]
* ''Ветохин Ю. А.'' [http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=book&num=1612 Склонен к побегу]
* ''[[Буковський Володимир Костянтинович|Буковський В. К.]]'' [http://www.vehi.net/samizdat/bukovsky.html И возвращается
* ''[[Горбаневская, Наталья Евгеньевна|Горбаневская Н. Е.]]'' [http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=book&num=907 Полдень. Дело о демонстрации 25 августа 1968 года на Красной площади]
* ''[[Григоренко Петро Григорович|Григоренко П. Г.]]'' [http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=book&num=808 В подполье можно встретить только
* ''[[Григоренко, Пётр Григорьевич|Григоренко П. Г.]]'' [https://web.archive.org/web/20150626101644/http://www.imwerden.info/belousenko/books/grigorenko/grigorenko_crazy.htm Мысли сумасшедшего: Избранные письма и выступления]
* {{статья|заглавие=К 65-летию Иосифа Бродского|ссылка=http://www.npar.ru/journal/2005/4/brodsky.htm|издание=[[Независимый психиатрический журнал]] |год=2005|выпуск=4}}
* ''[[Кукобака, Михаил Игнатьевич|Кукобака М. И.]]'' Заметки о Сычёвской психбольнице
* ''Мальцев Ю. В.'' [http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?num=3864&t=page Репортаж из сумасшедшего дома]
* ''[[Медведев, Жорес Александрович|Медведев Ж. А.]], [[Медведев, Рой Александрович|Медведев Р. А.]]'' Кто сумасшедший?
* ''[[Некипелов, Виктор Александрович|Некипелов В. А.]]'' [http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=book&num=1993 Институт дураков]
* ''Николаев Е. Б.'' [http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=book&num=2061 Предавшие Гиппократа]
* ''[[Новодворская, Валерия Ильинична|Новодворская В. И.]]'' [http://www.ds.ru/books/lie.htm Над пропастью во лжи]
* ''[[Плющ Леонід Іванович|Плющ Л. І.]]'' [http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=book&num=2056 На карнавале истории]
* ''Потылицын С. А.'' [http://magazines.russ.ru/znamia/1998/8/potylic.html Ум и безумие]
* ''Рафальский В. П.'' [http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=page&num=12581 Репортаж из ниоткуда]
* ''Стефанович Е. В.'' Дурдом
* ''[[Тарсис, Валерий Яковлевич|Тарсис В. Я.]]'' [https://litlife.club/br/?b=42441&p=1 Палата №
* [http://npar.ru/journal/2009/3/18_gorbanevskaya.htm Что было: свидетельствует Наталья Горбаневская. ''Интервью Валерия Абрамкина'']
* ''Шатравка А. И.'' [https://www.rulit.me/books/pobeg-iz-raya-read-339747-1.html Побег из рая]
* ''[[Шиманов, Геннадий Михайлович|Шиманов Г. М.]]'' [http://shimanov.narod.ru/zapiski_iz_krasnogo_doma.htm Записки из красного дома]
== Примітки ==
Рядок 146 ⟶ 144:
* {{стаття |заглавие=Преступники в белых халатах (начало) |видання=Интернет-приложение к газете «Каскад» |номер=193 |ссылка=http://kackad.com/kackad/?p=3658 |автор=''[[Чернявский, Георгий Иосифович|Чернявский Г.]]'', докт. іст. наук |місяць=11—25 июля |год=2003 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150119210848/http://kackad.com/kackad/?p=3658 |archivedate=2015-01-19 }}
* {{стаття|заглавие=Преступники в белых халатах (окончание) |видання=Интернет-приложение к газете «Каскад» |номер=194 |посилання=http://kackad.com/kackad/?p=3692 |автор=''[[Чернявский, Георгий Иосифович|Чернявский Г.]]'', докт. іст. наук |місяць=24 липня — 8 серпня |рік=2003 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150119210844/http://kackad.com/kackad/?p=3692 |archivedate=2015-01-19 }}
* [[Терновский, Леонард Борисович|''Терновский Л. Б.'']] [http://wikilivres.ru/Сага_о_«Хронике»_(Терновский)/16 Сага о «Хронике»: «Психи»]{{Недоступная посилання|date=Июнь 2018 |bot=InternetArchiveBot }} // ''Терновский Л. Б.'' Воспоминания и статьи.
* ''Черепанов М.'' [https://web.archive.org/web/20130130101722/http://msalimov.narod.ru/Psix.htm Казанская психушка]
* {{стаття |автор=Жирнов Е. |заглавие=«Не знаю, как я все это перенес» |посилання=http://www.kommersant.ru/doc.aspx?DocsID=741690&print=true |издание=Коммерсант-Власть |место=Москва |издательство=[[Коммерсантъ (издательский дом)|Коммерсант]] |год=2007 |выпуск=№5 (709) от 12.02.2007}}
Рядок 157 ⟶ 155:
* [http://www.bbc.co.uk/russian/russia/2009/10/091006_punitive_psychiatry.shtml Был бы человек, а диагноз найдется] // Русская служба [[БиБиСи]], 09.10.2009 г.
* [http://www.bukovsky-archives.net/pdfs/psychiat/psy-rus.html 3.6. Репрессивная психиатрия (документы)] // [http://www.bukovsky-archives.net Soviet archives, collected by Vladimir Bukovsky]
* [http://konkir.ru/sites/default/files/audio/karatelnaya_psihiatriya_v_sssr_k_60-letiyu_o.n._moskvina.mp3 Карательная психиатрия в СССР (К 60-летию О.
[[
[[
|