Мокомокаї: відмінності між версіями

Особисті татуювання та-моко були традиційними в культурі маорі, що позначали високий соціальний статус. В основному їх новили лише чоловіки, які мали зататуйовані обличчя, та жінки часто мали моко на губах та підборідді. <ref>Palmer & Tano (2004), p.1.</ref> Татуювання моко послужили ідентифікаційним зв'язком між людиною та їх предками. <ref>Cultural Heritage, Cultural Rights, Cultural Diversity: New Developments in International Law,

Моко показував проходження для людей високого рангу, а також значні події в їхньому житті. Кожен моко був унікальним і містив інформацію про звання людини, плем'я, родовід, професію та подвиги. <ref>Palmer & Tano (2004), pp.1-3.</ref>

Коли хтось із моко помирав, часто [[Голова|голову]] зберігали. Мозок та очі видаляли, всі отвори були запечатані лляним волокном та гумою. Потім голову відварювали або пропарювали в духовці перед тим, як її коптили на відкритому вогні і сушили на сонці протягом декількох днів. Потім його обробляли олією акули. Такі збережені голови, мокомокаї, їхні родини зберігали б у вишукано вирізаних ящиках і виносили лише для священних обрядів. <ref>[http://www.nzetc.org/tm/scholarly/tei-TeIMoko.html NZETC: Mokomokai: Preserving the past] Accessed 25 November 2008</ref>

Зберігалися й голови ворожих вождів, загиблих у бою; ці мокомокаї, вважали [[Трофей (військова справа)|трофеями війни]], показували на [[марае]] і знущалися над ними. Вони мали важливе значення в дипломатичних переговорах між ворогуючими племенами, тому що повернення та обмін мокомокаї були важливою передумовою миру. <ref>Palmer & Tano (2004), pp.3-4.</ref>

На початку 19 століття з приїздом європейців до Нової Зеландії племена, що контактували з європейськими моряками, торговцями та переселенцями, мали доступ до [[Вогнепальна зброя|вогнепальної зброї]]. Це надавало їм військову перевагу перед сусідами. Інші племена відчайдушно намагалися придбали вогнепальну зброю, аби лише захистити себе. У цей період соціальної дестабілізації мокомокаї стали комерційними предметами торгівлі, які можна продати як сувеніри, що високо цінувалися в Європі та Америці, і які міняли на вогнепальну зброю та [[боєприпаси]]. <ref>Palmer & Tano (2004), pp.4-5.</ref>

Попит на вогнепальну зброю був такий, що племена здійснювали набіги на своїх сусідів, щоб здобути більше голів для торгівлі ними. Вони також татуювали рабів і полонених (хоча й безглуздими мотивами, а не справжніми моко), щоб продати голову європейцям. Піком торгівлі мокомакаями стали з 1820 по 1831 рік. У 1831 &nbsp;р. Губернатор Нового Південного Уельсу видав заяву про заборону подальшої торгівлі головами з Нової Зеландії, а протягом 1830-х років попит на вогнепальну зброю зменшився, оскільки кожна група, що вижила, була повністю озброєна. До 1840 &nbsp;р., коли був підписаний [[Договір Вайтангі]], а Нова Зеландія стала [[Британська імперія|британською колонією]], експортна торгівля мокомокаї фактично закінчилася, хоча дрібна торгівля тривала ще протягом декількох років . <ref>Palmer & Tano (2004), pp.5-6.</ref> <ref>Janes & Conaty (2005), pp.156-157.</ref>

[[Файл:Robley_with_mokomokai_collection_2.jpg|праворуч|міні|300x300пкс| Г.&nbsp;Г. &nbsp;Роблі зі своєю колекцією мокомокаїв ]]

== Колекція Роблі ==

[[Майор-генерал (Велика Британія)|Генерал-майор]] Гораціо Гордон Роблі, що був офіцером і художником британської армії і служив у Новій Зеландії під час [[Новозеландські земельні війни|Новозеландських воєн]] у 1860-х. Він цікавився [[Етнологія|етнологією]] і захоплювався мистецтвом татуювання, а також був талановитим ілюстратором. Він написав класичний текст на тему моко, ''Моко; або татуювання Маорі'', яке було опубліковано в 1896 році. Після повернення в Англію він створив помітну колекцію 35-40 момокакай, яку згодом запропонував продати уряду Нової Зеландії. Коли пропозицію відхилили, більша частина колекції була продана в [[Американський музей природознавства]]. <ref name="sst">{{Cite news|url=http://www.stuff.co.nz/sundaystartimes/4353909a20455.html|archiveurl=https://archive.is/20130223000152/http://www.stuff.co.nz/sundaystartimes/4353909a20455.html|archivedate=23 February 2013|title=The trade in preserved Maori heads|work=[[The Sunday Star-Times]]|accessdate=25 October 2011}}</ref>

Недавно була проведена кампанія з репатріації в Нову Зеландію сотень мокомокаїв, що зберігаються в музеях та приватних колекціях по всьому світу, щоб повернути їхнім родичам або в Музей Нової Зеландії для зберігання, хоча вони не демонструються. Він мав певний успіх, хоча багато мокомакаїв залишаються за кордоном і кампанія триває. <ref name="sst">{{Cite news|url=http://www.stuff.co.nz/sundaystartimes/4353909a20455.html|archiveurl=https://archive.is/20130223000152/http://www.stuff.co.nz/sundaystartimes/4353909a20455.html|archivedate=23 February 2013|title=The trade in preserved Maori heads|work=[[The Sunday Star-Times]]|accessdate=25 October 2011}}</ref> <ref>Associated Press, Wellington. 7 April 2000. Aussie Museum to return Maori heads.{{Cite web|url=http://www.studentsoftheunusual.com/homework_01.htm|title=Archived copy|accessdate=26 November 2008|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070813192748/http://www.studentsoftheunusual.com/homework_01.htm|archivedate=13 August 2007}}</ref> <ref name="TVNZ_233779">{{Cite news|url=http://tvnz.co.nz/view/page/423466/233779|title=Maori heads may return home|date=6 November 2003|work=[[Reuters]]/[[One News (New Zealand)|One News]]|accessdate=25 October 2011}}</ref> <ref>Associated Press, Paris. 4 January 2008. French city vows to return Maori head.</ref>