М'якінін Олександр Петрович: відмінності між версіями

Працював судовим слідчим 21-ої дільниці Варшавського округу (1893—1894), товаришем (заступником) прокурора [[Каліська губернія|Каліського]] окружного суду (1895—1898), товаришем прокурора Варшавського окружного суду (1899—1905), прокурором [[Седлецька губернія|Седлецького]] окружного суду (1906—1911), членом Санкт-Петербурзької судової палати (1911) та товаришем прокурора Санкт-Петербурзької судової палати (1912—1914). Краєзнавець [[Поршняков Сергій Миколайович|Сергій Миколайович Поршняков]], якого 1912 року судили за революційну діяльність, писав у спогадах: «Як обвинувач виступав товариш прокурора М'якінін&nbsp;— не особливо розумний молодий чоловік типу великосвітського хлюста»&nbsp;<ref>[http://culture.borovichi.ru/content/view/32/37/ Сергій Миколайович Поршняков]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}{{ref-ru}}</ref>. 23—28 травня 1912 року М'якінін брав участь у засіданні Петербурзької судової палати, яка розглядала справу про знищення п'яти видань [[Кобзар (збірка)|«Кобзаря»]] [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] 1908, 1910 та 1911 років, як товариш прокурора виступив із висновком у цій справі. Судова палата знайшла можливим не знищувати всі ці книги, проте до читача вони мали надійти з вилученими віршами та окремими місцями в них, що містили в собі ознаки злочинних дій, передбачених відповідними статтями тодішнього Кримінального кодексу&nbsp;<ref>Тарас Шевченко: Документи і матеріали.&nbsp;— К.: Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1963.&nbsp;— С.&nbsp;209.</ref>. В 1914 році отримав чин [[Дійсний статський радник|дійсного статського радника]].

 

 

Далі, з 1 вересня 1915 року, М'якінін очолював [[Подільська губернія|Подільську губернію]]&nbsp;— до 10 березня (?лютого) 1917 року (змінив на цій посаді графа [[Ігнатьєв Олексій Миколайович|Олексія Ігнатьєва]]). Як вищій посадовій особі губернії йому доводилося приймати на [[Поділля|Поділлі]] останнього російського імператора. Так, 8 травня 1916 року до [[Вінниця|Вінниці]] потягом прибув з родиною [[Микола II (російський імператор)|Микола ІІ]]. На вокзалі о 14-й годині імператора зустрічали подільський губернатор Олександр М'якінін, вищі військові та цивільні чини, депутація від міста з хлібом-сіллю. Верховний головнокомандувач оглянув бактеріологічний дезінфекційний загін, пройшов по вагонах пересувного шпиталю і вручив пораненим відзнаки. Потім здійснив ознайомлювальну поїздку по місту&nbsp;— від вокзалу до жіночої гімназії. Незважаючи на дощ, мешканці міста заповнили вулиці. Вони кричали «ура» й кидали квіти. Оглянувши місто, монарх відвідав ще один шпиталь у приміщеннях насіннєвого заводу і зустрівся із солдатами. О 22-й годині вечора потяг відбув&nbsp;<ref>Юго-Западный край.&nbsp;— 1916.&nbsp;— 9 мая.</ref><ref>[http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nzvdpu_ist/2008_13/inwi%20sekcii/vinnucya%20y%201914.pdf Вінниця у 1914—1917 роках]</ref>.