Вікіпедія

Лебедєв Павло Валентинович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Заочний арешт Лебедєва
Немає опису редагування
Рядок 50:
| кінець3 = [[22 березня]] [[2013]]
}}
'''Павло́ Валенти́нович Ле́бедєв''' ({{н}} [[12 липня]] [[1962]], с. [[Новомихайлівський]], [[Туапсинський район]] [[Краснодарський край]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]], [[СРСР]]) — колишній український політик російського походження, член [[Партія регіонів|Партії регіонів]] (з жовтня 2007), [[міністерство оборони України|міністр оборони України]] (з [[2012]] по [[27 лютого]] [[2014]]).
 
Під час подій [[Євромайдан]]у зник з України і переховується від слідства.
 
== БіографіяЖиттєпис ==
Народився [[12 липня]] [[1962]] року в селищі [[Новомихайлівський]] [[Туапсинський район|Туапсинського району]] [[Краснодарський край|Краснодарського краю]].
 
З 1979 до 1980 працював слюсарем автобази піонерського табору «Орлятко».
 
У 1980—1984 роках — Курсант Ярославського Вищого військово-фінансового училища, спеціальність: фінансист-економіст, кваліфікація: фінансист.
Рядок 67:
З 1999 до 2002 працював фінансовим директором державної акціонерної компанії «Титан» в місті [[Армянськ]]у.
 
З 2002 до 2005  — Голова наглядової ради ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» місто [[Кременчук]] і ВАТ «Дніпровагонмаш» місто [[Дніпро (місто)|Дніпропетровськ]].
 
З 2005 по 2006 роки — Президент Промислово-інвестиційної групи транспортного машинобудування «Інтер Кар Груп», що об'єднує 18 промислових підприємств.
Рядок 73:
Одружений. Дружина Людмила Петрівна (1965); дочки Олена (1983), Юлія (1993), Олександра (1994), Валерія (1997), Анастасія (2002).
 
== Політика ==
== Політична кар'єра ==
[[НародніВерховна депутатиРада України 5-гоV скликання|Народний депутат України 5-го скликання]] з квітня [[2006]] по листопад [[2007]] від [[Блок Юлії Тимошенко|Блоку Юлії Тимошенко]], № 73 в списку. На час виборів: начальник відділу науково-технічної інформації Інституту проблем екології та енергозбереження, безпартійний. Член Комітету з питань транспорту і зв'язку (з липня 2006), член фракції Блоку Юлії Тимошенко (з травня 2006).
 
[[НародніВерховна депутатиРада України 6-гоVI скликання|Народний депутат України 6-го скликання]] з листопада [[2007]] до грудня [[2012]] від [[Партія регіонів|Партії регіонів]], № 121 в списку. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Член Комітету з питань транспорту і зв'язку (з грудня 2007).
 
На [[Парламентські вибори в Україні 2012|парламентських виборах 2012 року]] балотувався в одномандатному окрузі 224 у місті [[Севастополь]] від Партії регіонів. На виборах здобув підтримку 42,64&nbsp;% виборців і був обраний народним депутатом України.<ref>http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/wp039?PT001F01=900 {{Webarchive|url=https://archive.is/20121228133412/www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/wp039?PT001F01=900 |date=28 грудень 2012 }} ЦВК. Відомості про підрахунок голосів виборців в межах одномандатних виборчих округів</ref>
Рядок 84:
[[18 січня]] [[2013]] року затверджений у складі [[Рада національної безпеки і оборони України|Ради національної безпеки і оборони України]].<ref>{{Cite web |url=http://www.president.gov.ua/documents/15352.html |title=Указ Президента України № 33/2013 від 18 січня 2013 року «Про склад Ради національної безпеки і оборони України» |accessdate=18 січень 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140126185233/http://www.president.gov.ua/documents/15352.html |archivedate=26 січень 2014 |deadurl=yes }}</ref>
 
== Розслідування ==
Після втечі президента [[Янукович Віктор Федорович|Януковича]], покинувЛебедєв втік з КиївУкраїни ще до офіційної відставки. Був присутній в Кремлі на зібранні з нагоди «прийняття»початку тимчасової [[Анексія Криму до(2014)|окупації складуКриму]] РосіїРосією.
 
25 травня 2020 року [[Печерський районний суд міста Києва|Печерський суд]] Києва ухвалив рішення про заочний арешт Лебедєва у справі про [[Протистояння в Україні 18—21 лютого 2014 року|розстріли на Майдані]] 18-20 лютого 2014 року<ref>{{Cite web|title=Екс-міністра оборони Лебедєва заочно арештували|url=https://www.unian.ua/politics/maydan-eks-ministra-oboroni-lebedyeva-zaochno-areshtuvali-novini-ukrajina-11012171.html|website=www.unian.ua|accessdate=2020-05-26|language=uk}}</ref>.
 
24 червня [[Державне бюро розслідувань|ДБР]] повідомило про підозру Януковичу, Лебедєву та [[Саламатін Дмитро Альбертович|Дмитру Саламатіну]] у скоєнні державної зради<ref>{{Cite web|title=ДБР повідомило про підозру Януковичу і двом екс-міністрам оборони|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/gbr-soobshchilo-podozrenii-nukovichu-dvum-1593013704.html|website=РБК-Украина|accessdate=2020-06-24|language=ru}}</ref>.
 
== Нагороди ==
Рядок 114 ⟶ 117:
[[Категорія:Особи звинувачувані у державній зраді]]
[[Категорія:Державні діячі України під кримінальним переслідуванням]]
 
{{bio-stub}}
[[Категорія:Виборчий округ 224]]
[[Категорія:Росіяни України]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Лебедєв_Павло_Валентинович