У 1964 році, коли Венді ще навчалася у Колумбійському університеті, відвідуючи звукоінженерну конвенцію у Нью-Йорку, познайомилася з Робертом Мугом, та побачила перші прототипи модулів майбутнього синтезатора Moog.<ref name=":0">{{Cite web|title={{ngMeta.og_title}}Switched-On Bach: How the World Met Moog|url=https://www.moogmusic.com/media/switched-bach-how-world-met-moog|website={{ngMeta.og_site_name}}Moog|accessdate=2020-06-19|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref> Окрім того, цікавитися синтезаторами Муга їй радив її викладач Володимир Усачевський.<ref>{{Cite web|title=Switched-On Bach: How a transgender synth pioneer changed music|url=https://www.irishtimes.com/culture/music/switched-on-bach-how-a-transgender-synth-pioneer-changed-music-1.3699133|website=The Irish Times|accessdate=2020-06-19|language=en|first=Mark|last=Graham}}</ref> Утім, синтезатор Moog був занадто коштовним для Карлос, але вони з Мугом домовилися взаємовигідну співпрацю — Карлос створюватиме музику на синтезаторі, щоб якомога повніше продемонструвати його можливості, а також консультуватиме Муга щодо вдосконалення синтезатора. Натомість Муг надасть суттєву знижку на синтезатор для Карлос. У 1966 році, Муг і Карлос розпочали тісну співпрацю — над створенням моделі синтезатора, на якій власне й був записаний Switched-on Bach.<ref name=":0" /> Серед вдосконалень, зроблених спеціально для синтезатора Карлос була, зокрема динамічна клавіатура (чутливість клавіш до сили натиску), а також додатковий модуль для виконання акордів.
Робота з запису альбому здійснювалася на 8-доріжковому магнітофоні, накладаючи доріжку за доріжкою (адже синтезатор був загалом монофонічним), і тривала 5 місяців. Серед технічних труднощів, з якими зіштовхнулися Карлос і Елкайнд, було також те, що синтезатор не був цілком стабільним і часто розстроювався — тому його необхідно було постійно настроювати.
