Відмінності між версіями «Андрей (Шептицький)»

нема опису редагування
}}
 
''Митрополит'' '''Андре́й Шепти́цький''', [[Василіяни|ЧСВВ]] (мирське ім'я '''Рома́н Марі́я Алекса́ндер Шепти́цький'''; [[29 липня]] [[1865]], село [[Прилбичі]]&nbsp;— [[1 листопада]] [[1944]], [[Львів]])&nbsp;— український релігійний діяч, меценат, [[Граф (титул)|граф]]. [[Єпископ]] [[Українська греко-католицька церква|Української греко-католицької церкви]]; від [[17 січня]] [[1901]] до смерті&nbsp;— [[Предстоятелі Української греко-католицької церкви|Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський]]&nbsp;— предстоятель Української греко-католицької церкви. Належить до знатного галицького роду [[Шептицькі|Шептицьких]]. [[доктор наук|Доктор]] [[право|права]]. За мудрі настанови й великі труди він отримав багато народних імен: ''Український Мойсей, Духовний будівничий, Провідник української нації, Великий митрополит''<ref>''Івасів РоманР''. Скарби Шептицького // [[Галичина (газета)|Галичина]].&nbsp;— 2015.&nbsp;— 30 липня.&nbsp;— (Національні світочі).</ref>.
 
За час свого служіння значно розбудував греко-католицьку церкву як в Україні, так і за кордоном. Будучи одним із найбагатших людей Галичини, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. У 1905 році заснував [[Національний музей у Львові]] і придбав для нього велику кількість експонатів. Підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю кооперативів. Як Галицький митрополит був депутатом [[Парламент Австрії|Віденського парламенту]] та [[Галицький сейм|Галицького сейму]], які однак не часто відвідував.
 
Зазнавав утисків [[Більшовики|більшовиків]]. Зокрема у 1939 році [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВСники]] розстріляли його брата Лева з дружиною Ядвігою в родинному маєтку Шептицьких у [[Прилбичі|Прилбичах]]. Помер [[1 листопада]] [[1944]] року внаслідок тяжкої хвороби<ref>{{ЙСліпийСпомини|150—151}}</ref>.
 
Його наступником став [[Йосиф (Сліпий)|Йосиф Сліпий]].
=== Дитинство та юність ===
[[Файл:POL COA Szeptycki Hrabia.svg|міні|ліворуч|200пкс|Герб графів Шептицьких]]
Роман Марі́я Алекса́ндер Шептицький народився у с. [[Прилбичі|Прилбичах]] (тоді [[Яворівський повіт|Яворівського повіту]], [[Королівство Галичини та Володимирії]], [[Австро-УгорщинаАвстрійська імперія]], тепернині [[Яворівський район|Яворівського району]] [[Львівська область|Львівської областіобласти]], [[Україна]]). Майбутній Галицький Митрополит походив зі стародавнього [[Русини|русинського]] (українського) роду, який отримав австрійський [[Граф (титул)|графівграфський]], якийтитул, у XIX столітті зазнав [[полонізація|полонізаціїспольщення]], а члени родини стали [[французька мова|франкомовними]] римо-католиками. Шляхетний рід отримав прізвище «[[Шептицькі|Шептицький»]] від родового маєтку&nbsp;— села ШептиціШептиць ([[Шептичі|Шептич]]). При хрещенні за латинським обрядом у [[Костел Святої Трійці (Брухналь)|костелі Святої Трійці]] родового містечка [[Терновиця (Яворівський район)|БрухнальБрухналя]]<ref>{{Cite web |url=http://www.ugcc.lviv.ua/actual/paraphial/136-V_Arhikatedralnomu_sobori_Svjatog.html |title=В Архикатедральному соборі Святого Юра виставили для почитання унікальний образ Спасителя, написаний матір'ю Андрея Шептицького |accessdate=27 вересень 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150928122000/http://www.ugcc.lviv.ua/actual/paraphial/136-V_Arhikatedralnomu_sobori_Svjatog.html |archivedate=28 вересень 2015 |deadurl=yes }}</ref>, яке відбулося 9 серпня 1865<ref name="Nowak_16">''Nowak'', s. 216.</ref>, отримав імена Роман, Александер, Марія.
 
Його тато&nbsp;— граф [[Іван Кантій Шептицький|Іван (Ян) Кантій Реміґіан Шептицький]], мати&nbsp;— графиня [[Шептицька Софія|Софія (Зофія) Фредро]]<ref name="korol">{{УБ|3}}</ref>. Бабуся&nbsp;— Зофія з [[Яблоновські|Яблоновських]] [[герб]]у [[Гжимала]], дружина фундатора будівництва теперішнього [[Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької|Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької]] [[Станіслав Скарбек|Станіслава Скарбека]].<ref>''Lasocka B.'' Skarbek Stanisław Marcin h. Abdank (1780—1848) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków, 1997.&nbsp;— T. XXXVIIІ/1, zeszyt 156.&nbsp;— S.&nbsp;25. {{ref-pl}}</ref>
 
Подружжя Шептицьких мало семеро синів. Перший син Стефан помер у віці 2-хдвох років, Єжи (Юрій)&nbsp;— 17-ти років. Третім сином Шептицьких став Роман, відомий як Андрей Шептицький. Четвертий&nbsp;— Казимир&nbsp;— успішний адвокат, який у 43 роки полишив світську кар'єру та став [[Студити|монахом-студитом]] і відомий як [[Климентій Шептицький]]. П'ятий&nbsp;— АлександрАлександер. Шостий&nbsp;— [[Станіслав Шептицький|Станіслав]]&nbsp;— офіцер Генерального штабу і [[військовий аташе]] [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської імперії]] в [[Рим]]і перед [[Перша світова війна|Першою світовою війною]], потім став генералом польської армії. Сьомий&nbsp;— Леон&nbsp;— у 1939 році під час [[Вторгнення СРСР до Польщі (1939)|першого російсько-більшовицького вторгнення]] був замордований [[Більшовики|більшовиками]] у Прилбичах <!--чи в Замості?-->разом із дружиною<ref name="korol" />.
 
Про ранні роки життя Митрополита відомо з книги спогадів його матері [[Шептицька Софія|Софії Шептицької]]. Зокрема вона зазначає, що в дитинстві Роман вирізнявся сумирною вдачею, любов'ю до молитви, до якої вмів пробудити любов серед оточення.
 
{{Цитата|''[[Вервиця]]&nbsp;— це було його перше апостолування в родині; чи він намовляв своїх братів, чи навчав, чи може вони самі йшли за його прикладом, не знаю, але без будь-якого впливу з мого боку за деякий час я побачила, що кожний з них має завжди [[Вервиця|вервицю]] в кишені, що молиться на ній і що засипляє з нею, обмотаною довкола ручки. Пишу про це, що я бачила і як я цю річ зрозуміла.''|розмір=50||''Софія Шептицька''|. Молодість і покликання о.&nbsp;Романа Шептицького<ref name="sofia1">''Молодість і покликання о.&nbsp;Романа Шептицького'' // Свічадо, 2009.&nbsp;— С.&nbsp;17–39.</ref>}}
 
{{Цитата|''Хлопці мали [[Набій Флобера|фльоберт]], з якого під час проходів наперезміну стріляли. Було постановлене, що кожний з них діставав щоденно по п'ять набоїв. Ці стріли були кульмінаційною точкою розваги, а скільки розмов поплило кожної днини, при чому щастя бувало захмарене лише кожушками, які я казала брати зі собою на довші прогулянки; коли один мав стріляти, заки натрапили на «звірину», тоді другий мав нести його кожушок. Отож у день св. Юрія&nbsp;— «Ама» босоніж підбіг до Ізя, кажучи до нього (по-французьки): «Слухай Юрку, я не міг Тобі нічого купити на Твої їм'янини, але ось маєш усі мої сьогоднішні набої, Ти зможеш стріляти під час цілісінької довгої прогулянки, бо знаєш, нині не буде лекції, а я нестиму Твій кожушок»!''|розмір=50||''Софія Шептицька|''. Молодість і покликання о. Романа Шептицького<ref name="sofia1"/>}}
 
 
Першу освіту Роман здобув удома. Восени 1879&nbsp;р. разом зі своїми двома братами Юрієм та Олександром розпочав навчання в гімназії Св. Анни у місті [[Краків]] ([[Королівство Галичини та Володимирії]]). Невдовзі тут помер його брат Юрій. Роман та уся сім'я Шептицьких глибоко переживали цю втрату. 1 жовтня 1883&nbsp;р. розпочав військову службу в Кракові. 8 січня 1884&nbsp;р. його привели з казарми додому та діагностували скарлатину (супроводжується зараженням крові й гострим запаленням суглобів). У часі хвороби був близький смерті. Наприкінці лютого одужав, однак лікарі наполягли на звільненні з військової служби. Батькові вдалося звільнити Романа з війська, у травні родина повернулася з Кракова до Прилбичів<ref name="korol" />.
8 лютого 1888&nbsp;р. у Римі взяв участь у загальній аудієнції Папи [[Лев XIII|Лева ХІІІ]]. Завдяки старанням матері Софії 24 березня папа прийняв їх сім'ю на приватній аудієнції, під час якої Роман просив благословення на те, щоб стати [[василіяни]]ном. Лев ХІІІ не забув про цей візит і пригадав собі його через 11 років. 27 квітня 1888&nbsp;р. Роман повернувся до Кракова, через 3 тижні здобув науковий ступінь [[доктор наук|доктора]] права<ref name="korol" />.
 
=== Монаше та священичесвященниче служіння ===
[[Файл:Шептицький1.jpg|міні|t|200px|Андрей Шептицький&nbsp;— монах Добромильського монастиря Чину св. Василія Великого, 1888—1892]]
29 червня 1888&nbsp;р. граф Ян та графиня Софія супроводили сина до [[Монастир святого Онуфрія (Добромиль)|Добромильського монастиря]] отців [[василіяни|Василіян]]. [[13 вересня]] [[1888]]&nbsp;р. Роман склав перші чернечі обіти і прийняв ім'я Андрей. Від жовтня 1888 до червня 1891 брат Андрей, проживаючи у Краківській Єзуїтській обителі на площі св.&nbsp;Варвари, відвідує університетські курси з [[Теологія|богослов'я]] та [[Філософія|філософії]]. Упродовж [[Великий піст|Великого посту]] 1891 року, як пише у своїх спогадах Софія Шептицька, брат Андрей харчується лише раз на день:
148 223

редагування