Боярка (Звенигородський район): відмінності між версіями

 

== Історія ==

 

Протягом 1648&nbsp;— 1670-тих рр. Боярка входила до складу [[Білоцерківський полк|Білоцерківського полку]] української держави [[Військо Запорозьке]]. До «Реєстру Війська Запорозького 1649 року» вписано 30 осіб козацького стану, що мешкали в Боярці. Вона була тоді сотенним містечком. Боярським сотником був тоді Іван Валобородько. За даними початку 1654&nbsp;р. у Боярці було 21 шляхетський, 89 козацьких і 245 міщанських дворів. Боярським сотником був тоді Григорій Демехненко. Містечко було обнесено палісадом з 3-ма ворітьми. До палісаду прилягав замок, обнесений зрубною стіною, у якому було 2 проїзні вежі і одна глуха. У замку було 11 пушок. У містечку була соборна церква святого Георгія і менша церква святого Миколая Чудотворця. Під час правління Гетьмана [[Павло Тетеря|Павла Тетері]] жителі Боярки стали учасниками подій протипольського повстання 1664—1665&nbsp;рр. Коли у липні 1664&nbsp;р. повстали жителі [[Ставище (смт)|Ставища]], до них приєдналися боярчани. У жовтні 1664&nbsp;р. урядове й допоміжне військо [[Республіка Двох Народів|Речі Посполитої]], прислане Київським воєводою [[Стефан Чарнецький|Степаном Чарнецьким]], заволоділи Бояркою й жорстоко покарали боярчан за участь у повстанні. Події 1660-х та першої половини 1670-х рр. привели до знелюднення Боярки та припинення існування Боярської сотні<ref>Коваленко Сергій. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 1.&nbsp;— К.: Видавництво «Стікс-Ко», 2007</ref>