Відмінності між версіями «Плющ Леонід Іванович»

Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
 
=== Гоніння ===
У липні 1968 Плющ був звільнений з роботи у зв'язку з тим, що написав і послав у газету «Комсомольская правда» різку статтю з приводу суду над [[Ґінзбурґ Олександр Ілліч|Олександром Ґінзбурґом]], Юрієм Ґалансковим, Олексієм Добровольським і Вірою Лашковою. Почав збирати інформацію й передавати її в «[[Хроника текущих событий|Хронику текущих событий]]», розповсюджував «[[Український вісник (1970—1972, 1987—1989)|Український вісник]]». У 1969 став членом Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР.
 
У травні 1969 Л. Плющ прийнятий на тимчасову роботу робітником-брошурувальником. Скоро звільнений за те, що підписав листа до ООН.
У січні 1976 Л. Плющ разом із сім'єю виїхав з СРСР і з того часу жив у Франції. Західні психіатри визнали його здоровим.
 
1976 Л. Плющ написав автобіографічну книгу «[[На карнавалі історії|У карнавалі історії]]», яка була перевидана багатьма мовами в багатьох країнах світу.
 
1977 Л. Плющ став закордонним представником [[УГГ]] на Заході. Багато часу й сил віддав допомозі друзям, які знемагали в радянських катівнях. До кінця 70-х він позбувся ілюзій щодо можливості «доброго» соціалізму і став переконаним антикомуністом. Інтереси його поступово змістилися від політики до культурології й літературознавства. Плющ — член об'єднання українських письменників «Слово». Дійсний член [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового товариства імені Шевченка]] в галузі культурології. Автор моноґрафії «Екзод Тараса Шевченка. Навколо „Москалевої криниці“». Це оригінальне психолого-[[Семіотика|семіотичне]] дослідження двох редакцій поеми «Москалева криниця» методологічно близьке до тартуської структуралістської школи та відомих студій [[Бахтін Микола Миколайович|Миколи Бахтіна]].
639

редагувань