Відмінності між версіями «Жан I (герцог Брабанту)»

м
нема опису редагування
м
Втім головним завданням було підкорення Лімбурзького герцогства. Його головним противником виступив Зігфрід II Вестербурзький, архієпископ Кельна, що об'єднався в 1288 році з Рено I Гельдернським і Гі де Дамп'єром, графом Фландрії. Натомість герцог Брабанту уклав союз з графствами Голландія, Юліх і Берг. після цього спровокував повстання в Кельні проти архієпископа Зігфріда. Лише слідом за цим Жан I на чолі брабантських, клевських, юліхських, льєзьких загонів почав похід проти Кельнського архієпископа. Невдовзі до нього приєдналися кельнські городяни і селяни Берзького графства. 5 червня 1288 року відбулася вирішальна битва біля замку Воррінген, в якій перемогу здобувгерцог Брабанту. Архієпископ Зігфрід і Рено Гельдернський потрапили в полон, Генріх VI, граф Люксембургу, загинув разом з братами. В результаті Жан I став герцогом Лімбургу. Невдовзі остаточно ліквідував самостійний статус цього герцогства, приєднавши його до Брабанту. Рено I Гельдернський 15 жовтня 1289 року було змушений відмовитися від прав на Лімбург.
 
Завоювання Лімбурга збільшило економічну та політичну міць Брабанта, оскільки герцог володів землями вдовзвдовж усієї течії річки Маас, де проходив торговий шлях з Німеччини до Нідерландів. В регультаті Брабант перетворився на регіонального лідера.
 
За посередництва короля Франції замирився з Гі де Дамп'єром, а також уклав мир з Люксембургом, видавши в 1292 року заміж за нового графа [[Генріх VII (імператор Священної Римської імперії)|Генріха VII]] свою доньку Маргариту. Також Жан I зблизився з Англією, влаштувавши 1290 року шлюб свого сина з донькою короля Едуарда I.
1292 року викупив в німецького короля [[Адольф (король Німеччини)|Адольфа I]] посаду рейхшфлегера (на кшталт заступника короля) на Нижньому Рейні. Внаслідок цього здобув фактичну незалежність від Священної Римської імперії.
 
Жана I (місцевим варіантом латини&nbsp;— ''Johannes Primus'') вважають прототитопомпрототипом легендарного князя (або короля) [[Гамбрінус (король)|Гамбрінуса]]. Герцог і справді сприяв розвитку пивоваріння у своїх володіннях. Подейкували, що він і сам таємно приєднався до гільдії броварів, а майстри тримали в себе його портрет як талісман<ref>{{Cite web|url=https://www.obozrevatel.com/society/solodshij-za-med-mitsnishij-za-vino-nevigadana-biografiya-napoyu-ospivanogo-stivensono.htm|title=Олексій Мустафін. "Солодший за мед, міцніший за вино": невигадана біографія напою, оспіваного Стівенсоном|website=Обозреватель. 2019-08-17}}</ref>.
 
1294 року Жан I зазнав поранень від лицаря Перрарта де Боффремона на турнірі в [[Бар-ле-Дюк]], що проводився на честь одруження Генріха III, графа Бара, і доньки короля Едуарда I. Від них невдовзі помер. Поховано у францисканській церкві Брюсселя.
 
== Броварство ==
Сприяв розвитку пивоваріння у своїх володіннях. За легендою Жан I таємно приєднався до гільдії броварів, а майстри тримали в себе його портрет як талісман. ВажаєтьсяВважається одним з прототипів легендарного короля [[Гамбрінус (король)|Гамбрінуса]].
 
== Родина ==