Чорнобай Дем'ян: відмінності між версіями

'''Дем'ян Чорнобай''', також ''Демко, Деменко Чернобаїв'' (*1779—[[1783]]&nbsp;— †після 1836)&nbsp;— [[значковий товариш]]<ref>{{Cite web|title=Козацтво на півдні України. Кінець XVIII-XIX століття (2000)|url=http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/0001635|website=irbis-nbuv.gov.ua|accessdate=2020-06-12}}</ref>, служив на [[Задунайська Січ|Задунайській Січі]], в [[Чорноморське козацьке військо|Чорноморському]], [[Усть-Дунайське буджацьке козацьке військо|Усть-Дунайському Буджацькому]] та [[Дунайське козацьке військо|Дунайському]] [[Козаки|козацьких]] військах.

На початку липня [[1804]]&nbsp;р. Д.Чорнобай з товаришами Білецьким і Терновим вийшов із Задунайської Січі в межі [[Російська імперія|Російської імперії]]. Вони мали паспорт (поїхали з Січі для рибальства) з підписом [[Кошовий отаман|кошового]] Бахмацького (Бахмата). З дозволу херсонського губернатора [[Арман Емманюель дю Плессі, герцог де Рішельє|Рішельє]] (якому тоді підлягала і Кубань), всі троє мусили виїхати на [[Кубань]]. Білецький негайно виїхав на Кубань і вписався до [[Чорноморське козацьке військо|Чорноморського війська]], а Терновий і Чорнобай не поїхали з ним, а оселилися в Тирасполі. 1806&nbsp;р. їх було притягнено до тираспільського повітового суду. Рішельє, на заяву Чорнобая та Тернового про свій козацький стан, наказав звільнити їх від суду і дозволити їхати на Кубань. Чорнобай не поїхав на Кубань, а повернувся до Задунайської Січі.<ref>{{Cite web|title=Кінець Задунайської січі - Олександр Рябінін-Скляревський - Тека авторів|url=http://chtyvo.org.ua/authors/Riabinin-Skliarevskyi_Oleksandr/Kinets_Zadunaiskoi_Sichi/|website=Чтиво|accessdate=2020-06-12}}</ref>