Відмінності між версіями «Серебрякова Зінаїда Євгенівна»

м
нема опису редагування
м
м
| Сайт =
}}
'''Зінаїда Євге́нівна Серебряко́ва''' (уроджена '''[[Лансере''']]; {{lang-ru|Зинаида Евгеньевна Серебрякова}}, [[Французька мова|фр]]. ''Serebrâkova Zinaida Evgenievna''; {{ДН|12|12|1884|30|11}}, [[Нескучне (Харківський район)|Нескучне]], ниніпоблизу [[Харківський районХарків|Харківського району]] [[Харківська область|Харківської областіХаркова]]&nbsp;— [[19 вересня]] [[1967]], [[Париж]])&nbsp;— видатна російська, українська та французька [[Художник|художниця]]. Майстриня [[пейзаж]]ів, [[натюрморт]]ів і [[портрет]]ів. Авторка монументальних [[стінопис]]ів. Членкиня товариства «<nowiki/>[[Світ мистецтва (товариство)|Світ мистецтва]]<nowiki/>».
 
== Біографія ==
 
=== Походження ===
Зінаїда Лансере народилась 12 грудня 1884 року в родинному маєтку Нескучне [[Курська губернія|Курської губернії]] (нині [[Харківський район|Харківського району]] [[Харківська область|Харківської області]]). Родовід Зінаїди походить від видатноїзнаменитої династії скульпторів, архітекторів таі художників [[Бенуа Олександр Миколайович|Бенуа]]-[[Лансере Євген Олександрович|Лансере]]. Батько, [[Лансере Євген Олександрович|Євген Олександрович Лансере]]&nbsp;— відомий скульптор-анімаліст. Мати, Катерина Миколаївна Бенуа–Лансере&nbsp;— займалася графікою й живописом. Рідний дід [[Бенуа Микола Леонтійович|Микола Бенуа]]&nbsp;— відомий архітектор, академік і професор архітектури [[Петербурзька академія мистецтв|Імператорської академії мистецтв]]. Брати: [[Лансере Євген Євгенович|Євген Євгенович Лансере]] (1875—1946)&nbsp;— визнаний [[Графіка|графік]] і [[живописець]] та [[Лансере Микола Євгенович|Микола Євгенович Лансере]] (1879—1942)&nbsp;— відомий архітектор і художник. По сусідству на хуторі мешкала сестра батька &nbsp;— Зінаїда Олександрівна Лансере, у заміжжі Серебрякова.
 
=== Ранні роки й навчання ===
У два роки помер батько Зінаїди ій мати, Катерина Миколаївна, разом зііз шістьма дітьми переїхала до Санкт-Петербурга в будинок Бенуа (нині вул.розташований на вулиці Глінки, 15). Перші художні навички Зінаїда отримала в родині. 1900 року Зінаїда Лансеревона закінчила жіночу гімназію в [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]] та вступила до художньої школи, яку заснувала княгиня [[Тенішева Марія Клавдіївна|МаріїМарія ТенішевоїТенішева]]. вНавчалась у класкласі [[Рєпін Ілля Юхимович|Іллі Рєпіна]]. 1902—1903&nbsp;рр. Зінаїда Євгенівна мандрує [[Італія|Італією]], знайомиться з творами класичного живопису й сама пише картини. 1903—1905&nbsp;рр. дівчинавивчала навчалась художньоїхудожню майстерностімайстерність у відомого художника-портретиста [[Браз Осип Еммануїлович|Осипа Браза]] в Санкт-Петербурзі. 1905—1906&nbsp;рр. займаєтьсянавчалась в [[Академія Ґранд-Шомьєр|Академії Ґранд-Шомьєр]] у [[Париж]]і.
 
1905 року Зінаїда Лансере вийшла заміж за [[Серебряков Борис|Бориса Серебрякова]], сина рідної тітки&nbsp;— Зінаїди Олександрівни Лансере.
1905 року Зінаїда Лансере одружилась з Борисом Серебряковим, сином рідної тітки Зінаїди Олександрівни Лансере. У родинному маєтку на хуторі Нескучне нерідко влаштовували літературні й музичні вечори, які відвідували [[Сомов Костянтин Андрійович|Костянтин Сомов]], [[Прокоф'єв Сергій Сергійович|Сергій Прокоф'єв]], [[Рахманінов Сергій Васильович|Сергій Рахманінов]], [[Ахматова Анна Андріївна|Анна Ахматова]] та ін.
 
1905 року Зінаїда Лансере одружилась з Борисом Серебряковим, сином рідної тітки Зінаїди Олександрівни Лансере. У родинному маєтку на хуторі Нескучне нерідко влаштовували літературні й музичні вечори, які відвідували [[Сомов Костянтин Андрійович|Костянтин Сомов]], [[Прокоф'єв Сергій Сергійович|Сергій Прокоф'єв]], [[Рахманінов Сергій Васильович|Сергій Рахманінов]], [[Ахматова Анна Андріївна|Анна Ахматова]] та ін.
 
Зінаїда Серебрякова досконало відтворювала картини відомих європейських майстрів, зокрема [[Рубенс]]а й [[Тіціан]]а в [[Ермітаж]]і; [[Ватто]], [[Жан-Оноре Фрагонар|Жана-Оноре Фрагонара]], [[Дега]] й [[Ренуар]]а в Парижі.
Ранні твори Зінаїди Серебрякової&nbsp;— картини «Селянська дівчина» (1906, [[Російський музей]]) і «Квітучий сад» (1908, приватна колекція) передають безмежну любов до світу й людей, розповідають про мальовничу природу й селянське життя, різнокольорове буяння [[Слобідська Україна|Слобожанщини]]<ref>{{Cite web|title=Серебрякова, Зінаїда Євгеніївна (1884–1967) — ВУЕ|url=https://vue.gov.ua/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%80%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0,_%D0%97%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%97%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1884%E2%80%931967)|website=vue.gov.ua|accessdate=2019-12-30}}</ref>.
 
Визнання приніс автопортрет («Зінаїда Серебрякова. Біля туалетного столика», 1909, [[Державна Третьяковська галерея]]), який 1910 року вперше презентували на виставці «Світ мистецтва». Згодом вона написала ще 12 полотен&nbsp;— портрети рідних, знайомих, селян, пейзажі й етюди. Після автопортрета широку популярність набули картини «Купальниця» (1911, [[Російський музей]]), портрет «Е.&nbsp;К. Є.&nbsp;Лансере» (портрет рідної сестри&nbsp;— Катерини Євгенівни Зеленкової; 1911, приватна колекція), портрет матері художниціі «Катерина Лансере» (портрет матері художниці; 1912, Російський музей)<ref>{{Cite web|title=Серебрякова Татьяна Борисовна {{!}} Русская портретная галерея|url=http://www.rulex.ru/rpg/persons/203/203261.htm|website=www.rulex.ru|accessdate=2019-12-30}}</ref>.
 
1911 року Зінаїда Серебрякова вступила до товариства «<nowiki/>[[Світ мистецтва (товариство)|Світ мистецтва]]<nowiki/>». Її творчістькартини відрізнялась від творів інших членів групи захопленням простими сюжетами, гармонією, і пластичністю.
 
1914—1917 роки це&nbsp;рр.&nbsp;— період розквіту творчостітворчого й особистого життя Зінаїди Євгенівни. УТого ці рокичасу вона пише серію картин, нащо темивідображають народногонародне життя, селянськоїселянську праціпрацю, природиприроду Нескучного,рідного щомаєтку були близькі їїв серцюНескучному: «Селяни» (1914—1915, Російський музей), «Яблуня» (написана в родовому маєтку) тощо. НайбільшеОкремо вонау творчості Зінаїди Серебрякової любилавиділяються малюватизображення своїхвласних дітей&nbsp;— їх було четверо. Найвідоміша картина «За сніданком» (1914) зображуєвідтворює домашній затишок, щасливі обличчя дітей.
 
Вагоме місце у творчості Зінаїди Серебрякової займають картини «<nowiki/>[[Жнива (картина Зінаїди Серебрякової)|Жнива]]<nowiki/>» (1915, [[Одеський художній музей]]) і «Вибілювання полотна» (1917, Державна Третьяковська галерея). Фігури селянок, які зображені на тлі неба, жовто-зеленого поля набувають монументальності, що підкреслюєтьсяпідкреслено низькою лінією горизонту.
 
1916 року [[Бенуа Олександр Миколайович|Олександр Бенуа]] отримав замовлення на розпис [[Москва-Пасажирська-Казанська|Казанського вокзалу]] в Москві й запросив [[Лансере Євген Євгенович|Євгена Лансере]], [[Кустодієв Борис Михайлович|Бориса Кустодієва]], [[Добужинський Мстислав Валеріанович|Мстислава Добужинського]] й Зінаїду Серебрякову долучитися до роботи. Зінаїда Серебрякова взяла тему Сходу, де Індія, Японія, Туреччина ій [[Таїланд|Сіам]] алегорично були представлені у вигляді красунь. У цей період вона працює над картиною на тему [[Слов'янська міфологія|слов'янської міфології]]. Картина була незавершена.
 
=== Період 1917—1924&nbsp;рр. ===
Зінаїда зустріла [[Жовтневий переворот|Жовтневу революцію]] в рідному маєтку Нескучне. У грудні 1917 року через грабежі сімей поміщиків, сім'я Серебрякових переїхала до [[Зміїв|Змієва]]. Згодом, на початку 1918 року&nbsp;— в Харків. 21 березня 1919 року в орендованій квартирі, розташованій на вулиці Конторська, 25-А в Харкові, помер від [[Тиф|висипного тифу]] Борис Серебряков. Зінаїда Євгенівна залишилася з чотирма дітьми та хворою матір'ю без засобів до існування. У листопаді 1919 року родинний маєток Лансере-Бенуа-Серебрякових розграбували й спалили. Через дефіцит масляних фарб Зінаїда Євгенівн змушена була перейти на вугілля та олівець. У цей період були написані одні з найвідоміших групових портретів дітей Серебрякової&nbsp;— «На терасі в Харкові» і «Картковий будиночок»<ref>{{Cite web|title=10 автопортретов Зинаиды Серебряковой — самой важной русской художницы|url=https://daily.afisha.ru/brain/5187-gid-po-vystavke-10-avtoportretov-samoy-vazhnoy-russkoy-hudozhnicy/|website=Афиша|accessdate=2019-12-30}}</ref>.
 
Художниця відмовилася перейти на популярний за радянських часів [[Футуризм|футуристичний стиль]] або малювати портрети комісарів. Вона знайшла роботу в Харківському археологічному музеї, де виконувала зарисовки експонатів. Після смерті чоловіка, Зінаїда Євгенівна, разом з родиною, у грудні 1920 року переїхала до Петрограда. Перші місяці після переїзду родина мешкала на вулиці Лахтинській у квартирі харківських друзів &nbsp;— Б. С. й Р.&nbsp;А.&nbsp;Баскових, а згодом, у власній «дореволюційній» квартирі на 1-й лінії Василівського острова. Навесні 1921 року Зінаїда Серебрякова разом із матір'ю та дітьми переїхала до «родинного будинку Бенуа» (вулиція Глінки). У квартиру підселили «на ущільнення» артистів [[Московський художній театр|МХАТ]]-у. Впродовж наступних років у творчості Зінаїди Серебрякової з'явилися нові теми для малювання, а саме: театральне життя.
 
1924 року роботи художниці з успіхом демонструвались на виставці в Нью-Йорку, де було представлено 14 полотен. Особливий інтерес у глядачів викликала картина «Спляча дівчинка на червоній ковдрі» (1923).
 
=== Ранні твори ===
ПісляУ роки навчання в [[Осип Браза|Осипа Браза]] вонаЗінаїда малюєЄвгенівна твористворює свої перші картини&nbsp;— пейзажі («Селянська дівчинка» (1903&nbsp;р.), «Портрет моєї няні» (1908&nbsp;р.), «Фруктовий сад цвіте» (1908&nbsp;р.), «Автопортрет» (1905&nbsp;року був намальований її перший автопортрет).
 
Треба віддати належне&nbsp;—Згодом вона добра портретистка. Цікаві навіть їїмалює портрет-малюнки (портрет «Б.&nbsp;А.&nbsp;СеребряковаСеребряков» (1915&nbsp;р.,) й автопортрет (1922&nbsp;р).)
 
Серед її захоплень Зінаїди&nbsp;— балет і балетний світ взагалі. Тож не дивно, що вонасеред багатотворів малюєвагоме балеринмісце ізаймають танцівниківкартини балету«Сніжинки в балеті „Лускунчик“», робить«Балерини портретив балеринкостюмерній», (портрети балерин [[Добролюбова Марія Михайлівна|М. Добролюбової]], ЕК. Гейденрейх, " Сніжинки в балеті «Лускунчик», «Балерини в костюмерній»)тощо.
 
У січні 1910 року участьЗінаїда вСеребрякова виставці&nbsp;—брала іучасть схвальніу відгукивиставці, де одразу. Одинотримала зсхвальні своїх «Художніх листів» у 1910&nbsp;рвідгуки. ЗінаїдіТого присвятивж самроку [[Бенуа Олександр Миколайович|О. Бенуа]] присвятив Зінаїді один зі своїх «Художніх листів». Комісія зіз Третьяковської галереї купуєодразу скупила її картини.
 
====== Марокко, портрети, стінописи ======
Французькі художники «хворіли» [[Марокко]] й [[Алжир]]ом. Зінаїда Євгенівна із захопленням малювала арабські країни. Двічі, 1928 і 1932 року відвідала Марокко, звідки привезла багато замальовок і ескізів.
 
1934—1936 &nbsp;рр. працювала над стінописом приватного будинку в [[Бельгія|Бельгії]], недалеко від [[Брюссель|Брюсселя]].
 
Не полишала вона і малювання портретів&nbsp;— серед них як російські емігранти [[Прокоф'єв Сергій Сергійович|С. Прокоф'єв]] (1926), [[Сомов Костянтин Андрійович|К. Сомов]] (1928), так і «Французький селянин» (1926), «Усміхнений молодий рибалка» (1934), «Італійська селянка у винограднику» (1936). Звичайно ж, всі вони мали імена, але їх загубили байдужий час і байдужі люди.
 
* Серебряков Євген Борисович (1906, Нескучне, Російська імперія&nbsp;— 1990, Ленінград, СРСР)&nbsp;— архітектор і реставратор, автор акварельних пейзажів; студіював на архітектурному відділенні ленінградського [[Вищий художньо-технічний інститут (ВХУТЕІН)|ВХУТЕІН]]-у, після 1945 року брав участь у відновленні архітектурних пам'яток [[Петергоф]]а. &nbsp;
* [[Серебряков Олександр Борисович]] (1907, Нескучне, Російська імперія&nbsp;— 1995, Париж, Франція)&nbsp;— художник, декоратор, майстер акварельних і темперних пейзажів Франції, Бельгії, Нідерландів, Німеччини, Італії; автор декоративних панно, монументальних розписів, ілюстратор книг і журналів.   &nbsp;
* Серебрякова Тетяна Борисівна (22 січня 1912, Санкт-Петербург, Російська імперія&nbsp;— 15 лютого 1989, Москва, СРСР)&nbsp;— художник-деко<nowiki/>ратор [[Московський художній театр|МХАТ-]]<nowiki/>у й [[Большой театр|Большого Театру]]
* Серебрякова Катерина Борисівна (1913—2014)&nbsp;— художниця, член-засновник і почесний президент Фонду Зінаїди Серебрякової (Франція).
 
* У лазні (1913).
* [[Жнива (картина Зінаїди Серебрякової)|Ж]]<nowiki/>[[Жнива (картина Зінаїди Серебрякової)|нива]] <nowiki/>(1915).<ref>{{Cite book|title=Живопис XVI- початку ХХ століть. Каталог.|last=Калмановська|first=Лідія|year=1997 р.|publisher=ІМК "Місто майстрів"|location=|pages=177.|language=російською|isbn=}}</ref>
* Вибілювання полотна (1917).
* [[Версаль]]. Дахи містечка (1924).
* Версальський парк (1926).
* Марокканка в білому одязі (1928).
* Париж. [[Люксембурзький сад|Люксембургзький сад]] (1930).
* Колліур. Катя на терасі (1930).
* [[Колліур]]. Порт із човнами (1930).
* [[Флоренція]]. [[Понте Веккіо]] (1932).
* [[Альпи]]. Селище в [[Савойя|Савойї]] (1933).
* [[Бретань]], Франція. Скошене поле (1934).
* Париж. [[Тюїльрі (палац)|Тюїльрі]] (1942).
 
== Писемна спадщина ==
 
* Зінаїда Серебрякова. ''Листи. Сучасники про художницю''. Автор-упорядник В. Князева. Москва, 1987. Стор. 301 ([[Російська мова|рос.]] ''Серебрякова З.&nbsp;Е.&nbsp;Письма; Современники о художнице / Авт.-сост., вступ. ст. В. Князева; авт. примеч. Ю.&nbsp;Н.&nbsp;Подкопаева.&nbsp;— М.:Изобразит. искусство, 1987.&nbsp;— 301 с.:ил''.)
 
* [[Ернст Сергій Ростиславович|Сергій Ростиславович Ернст]]. ''З.&nbsp;Є.&nbsp;Серебрякова''. Петроград, 1922. ([[Російська мова|рос.]] ''Эрнст С. Р. З.&nbsp;Е.&nbsp;Серебрякова. Петроград: Аквилон, 1922. 31 с.'') ''—'' твір-біографія написана за життя Зінаїди Серебрякової родинним [[Біограф|біографом]] і мистецтвознавцем Сергієм Ернстом
929

редагувань