Орден Залізної Остроги (пластовий курінь): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Lysus (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Lysus (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 23:
Всі озони перед тим були в [[УПЮ|Юнацтві]]. Шість з них були вихованцями 1 куреня ім. [[Петро Конашевич Сагайдачний|П. Сагайдачного]] (Львів), інші належали до куренів [[Вітовський Дмитро Дмитрович | ім. Дмитра Вітовського]] (Дрогобич), [[Дорошенко Петро Дорофійович |ім. Петра Дорошенка]] (Сокаль), [[Лев Данилович | ім. кн. Льва]] (Львів), [[ Іван Мазепа | ім. Івана Мазепи ]](Станиславів, тепер Івано-Франківськ), [[Пилип Орлик | ім. Пилипа Орлика ]] (Золочів),[[Богдан Хмельницький | ім. Богдана Хмельницького]] (Львів). Майже всі члени ОЗО здобули вищу освіту, як правило, технічну, хоча були теж правники, філософи, біолог, богослов, ветеринар. Для вступу в ОЗО ставилися високі вимоги, тому курінь не належав до найчисельших у Пласті, проте був одним із найдіяльніших. Всього членами ОЗО були близько 20 старших пластунів, ще кілька з ними тісно співпрацювали. Багато з них мали пластові відзначення. Зокрема, свастику заслуги отримали Тиміш Білостоцький (1922), Тарас Дурбак (1929), Іван Кліщ (1928, 1930), Зенон Котович (1930), Володимир Маркусь (1930), похвальне письмо – Володимир Винницький (1930), Юліан Дорош (1930).
Провідною спеціалізацією ОЗО була робота з новацтвом. Ще до створення куреня, Іван Кліщ та Зенон Котович організували у 1924 р. відділ [[УПН | новаків]] і під їх проводом вперше 30 хлопчиків маршувало прилюдно серед інших пластових частин під час традиційного у Львові релігійного ходу на [[Євхаристія |Святі Пресв'ятої Євхаристії]].
Виховницькою роботою займалися озони не тільки в новацтві. Озон Олекса Ратич був зв’язковим 16 юнацького куреня ім. Короля Данила (Станиславів). Тиміш Білостоцький у 1931 р. виконував обов’язки інструктора тіловиховання юнацького табору на Соколі. Великий Комтур ОЗО Володимир Маркусь був секретарем УСП (1925-1926 рр.), а відтак у 1926-1927 рр. – комендантом цього Уладу.
Іншим важливим напрямком діяльності ОЗО була робота в кооперативі “Пласт”. Ця кооператива постала на базі “пластового постачання” у львівській домівці на вул. Бляхарській, 11. Цим напрямком тоді керував Володимир Кметик, а допомагав йому у виготовленні пластових відзнак Іван Кліщ. Згодом створено кооперативу “Пласт”, першими її директорами були Іван Кліщ та Іван Сидорів. Відкрито крамницю “Пласт” (Львів, Городоцька, 95), де можна було придбати пластові відзнаки, однострій, таборове і спортивне спорядження. Більшість краму виготовляли самі пластуни. Також кооператива “Пласт” займалася виготовленням мухоловок, пакуванням насіння, ванільного цукру, цинамону, шафрану і інших приправ. На початку 1928 р. троє озонів працювали у кооперативі “Пласт”, а ще двоє, зокрема Володимир Винницький як референт, у Пластовій щадниці (Львів, вул. Шашкевича, 5).
Озони активно займалися фотографією – у пластових та інших виданнях нерідко зустрічаються світлини Володимира Голіяна та Івана Кліща. Проте найбільших успіхів у фотомистецтві досягнув Юліан Дорош, який тривалий час був керівником субреферату світлин при економічному рефераті ВПК. Один з організаторів Українського фотографічного товариства, автор-постановник першого в Галичині професійного кінофільму “Для добра і краси” (на етнографічні теми і з життя кооперації). Його фотографії публікувалися в працях з археології, етнографії, народного мистецтва, експонувалися на трьох персональних виставках. Сьогодні одна з вулиць Львова носить ім’я Юліана Дороша.
Значних зусиль докладав курінь ОЗО для формування товариської атмосфери і вогнища старшопластунського життя. В той час із творенням нових куренів УСП і розбудовою існуюючих між ними розгорілася завзята конкуренція, яка інколи була нездоровою. З метою налагодження міжкурінних стосунків Орден Залізної Остроги щотижня організовував товариські сходини із залученням інших старшопластунських частин.
Ще одним напрямком роботи ОЗО була розбудова соборницького Пласту– розбудова на Волині, Закарпатті і Буковині. У 1929-1930 рр. Володимир Маркусь виконував обов’язки референта закордонних зв’язків Верховної Пластової Команди (ВПК).
== Сьогодення. Мета і діяльність ==
| |||