Ліциній: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Best (обговорення | внесок) |
Best (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 30:
Прийомний син Римського імператора [[Діоклетіан]]а.
Мав спеціальні [[Титул перемоги в Римській імперії|титули перемоги]]: Великий переможець британський, Великий переможець німецький; Великий переможець Сарматії, 310 р.; Відновлючав світу (Restitutor Orbis) 317 р.
== Походження ==
Рядок 51 ⟶ 53:
У 324 війна відновилася. Костянтин закидає Ліцинію старечий вік та непопулярні звички. Ліциній був знову розбитий у Фракії 3 липня [[324]] року і відступив до [[Халкедон]]у <ref>Віктор Авреліан, «Про Цезаря»; 41</ref>. Костянтин переслідував його далі у Малій Азії.
У 324 році на чолі флота Костянтина стає його старший син та співімператор [[Крисп]]. Обидва флоти зустрілися на Босфорі. У битві при Геллеспонті 200 суднам під командуванням Криспа вдалося здобути перемогу над ворожим флотом, який налічував приблизно 400 кораблів. Крисп воював з Ліцинієм і на суші, здобуваючи перемоги.
Після цього Костянтин та Крисп попрямували до Малої Азії, використовуючи для переправи легкі транспортні кораблі, замовлені раніше для перешкоджання висадки в Європі армії со-імператора Ліцинія [[Секст Мартініан|Мартиніана]], який охороняв узбережжі Лампсака. Після втрати свого флоту Ліциній евакуював гарнізон Візантії, який увійшов до складу його армії в Халкідоні на азіатському узбережжі Босфору. Звідти він закликав до себе Мартиніана і загони вестґотів, щоб заповнити втрати, понесені в битві біля Адріанополя.
У битві при Хризополісі, 18 вересня 324 р., втрати Ліцинія оцінювалися в 25-30 тис. загиблих, а також тисячі поранених. Сам він зміг втекти, зібравши у міста Нікомедія 30 тис. уцілілих солдат. В останній морській і сухопутній битві при [[Нікомедія|Нікомедії]] Ліциній був переможений і здався Костянтину.
Сестра Костянтина і дружина Ліцинія Константа виступила посередником. Піддавшись проханню сестри, Костянтин дав клятву зберегти життя своєму супернику. Ліциній передав Костянтину свої імператорські регалії й відрікся від влади.
Колишній імператор був відправлений на довічне заслання в Салоніки, але через кілька місяців він був задушений в 325 році за наказом імператора. Через рік син Ліцинія також пав жертвою гніву або підозри Костянтина.
Позбувшись Ліцинія Костянтин став єдинодержавним правителем Римської імперії вперше з часів призначення Діоклетіаном августом Максиміліана в квітні 286 року. Після підкорення східної частини країни Костянтин вибрав своєю столицею місто Візантій, який перейменував в Константинополь.
{{Commonscat|Licinius}}
| |||