Вінчання: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
RarBot (обговорення | внесок) м Виправлення масових помилок (включати в себе) |
RarBot (обговорення | внесок) м Виправлення масових помилок (включати в себе) |
||
Рядок 16:
Однак саме по собі зовнішня участь в Євхаристії ще не є гарантією церковності шлюбу — необхідно свідоцтво Церкви про те, що шлюб дійсно укладено «в Бозі». Так, свмч. [[Ігнатій Богоносець]] пише, що шлюб слід укладати за згодою (μετὰ γνώμης) єпископа, щоб шлюб був «угодний Господу» (κατὰ Κύριον), але не згадує про будь-яку участь єпископа власне в [[Шлюб|шлюбній]] церемонії<ref>Ign. Ep. Ad Polyc. 5 . 2</ref>.
Однак починаючи з IV століття<ref>Желтое М. С. Брак: Чинопоследование благословения брака // ПЭ. 2003. Т. 6. С. 166—178;</ref> у східних християнських авторів знаходимо згадки про урочистий обряд, що супроводжував це таїнство. Традиційний православний чин таїнства [[Шлюб|шлюбу]]
Іван Золотоустий пояснював про вінці на вінчанні, а у посланні святого Феодора Студита (828 р.) ми читаємо, що вінчання супроводжувалося короткою молитвою єпископа або священика «перед усім народом» за недільною Літургією. Святий Феодор подає такий текст молитви: «Сам, о Владико, простягни руку Твою від житла Святого Твого і з'єднай Твоїх рабів і творіння Твоє. Зійшли їм Твоє єдине поєднання думок; вінчай їх в плоть єдину; сотвори їх шлюб чесний; збережи їх ложе неоскверненим; благоволи щоб їх спільне життя було бездоганним»<ref>Листи, 1, 22, Р. 99, кол. 973</ref>. Літургійні книги цієї епохи (наприклад, відомий «Кодекс Барберіні») містять кілька коротких молитов, подібних до вищенаведеної. Всі вони призначалися для читання під час літургіі.
| |||