Мовсес Каганкатваці: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Лапчук (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Лапчук (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 9:
== Біографія ==
{| class="toccolours" cellspacing="5" style="float: right; margin-left: 1em; margin-right: 2em; font-size: 85%; background:; color:black; width:30em; max-width: 40%;"
| style="text-align: left;" | Кіракос Гандзакеци . «Історія Вірменії», XIII століття: <br /><br /><br /><br /> <nowiki></br></nowiki> «"Історіографи [[Вірмени|вірменського народу]] теж залишили безліч праць. Наприклад, чудовий і проникливий Агатангелос ... І вардапет Товма, історіограф будинку Арцрунідов. І Шапух Багратуні. І владика Іованнес, католікос вірмен. І Мовсес Каганкатваци, історіограф Агванка » "<ref>''[[Киракос Гандзакеци|Гандзакеци К.]]'' [http://www.vostlit.info/Texts/rus8/Gandzakeci/framepred.htm История Армении]</ref> .
|}
Біографічних даних не збереглося<ref name="Thomson">{{Книга|автор=Robert Thomson|частина=|Заголовок=The Armenian People from Ancient to Modern Times|відповідальний=R. Hovannisian|видання=|місце=|видавництво=|рік=1997|сторінки=230}}{{Oq|en|The Aghvank were not Armenian and spoke their own Caucasian tongue. Koriun claims that Mashtots invented a script for them; and indeed an alphabet and a few inscriptions have been discovered. But the literary purposes the Aghvank wrote in Armenian. Their history was set down by Moses Daskhurantsi (Movses of Daskhuran), of whose life is nothing is known. His History of the Aghvank was probably composed in the second half of the tenth century, though there are a few later additions. This too tendentious work; it attempts to prove the independence and antiquity of the local Albanian Church. But it has great significance as a rare witness in Armenian to the history of a non-Armenian people. Although Armenians on occasion wrote about foreign nations, such as the Mongols, and adapted the chronicles of the Syrian patriarch Michael and of the Georgians, only the Aghvank adopted Armenian as their vehicle of literary expression.}}</ref>. З повідомлення<ref name="aluank-2-11">[http://vehi.net/istoriya/armenia/kagantv/aluank2.html Мовсес Каганкатваци, «История страны Алуанк», кн. II, гл. XI]</ref> самого Мовсеса Каганкатваці відомо, що він був уродженцем області [[Утік]], села Каланкатуйк<ref name="Артамонов,История хазар">{{Книга|автор=[[Артамонов, Михаил Илларионович|Артамонов М. И]].|частина=|посилання частина=|Заголовок=История хазар|оригінал=|відповідальний=Под редакцией и с примечаниями [[Гумилёв, Лев Николаевич|Л. Н. Гумилёва]]|видання=|місце=|видавництво=Гос. Эрмитажа|рік=1962|сторінки=|сторінок=|серія=|isbn=|тираж=}}{{Oq|ru|Армянские исторические сочинения составляют очень большой и важный раздел источников по хазарской истории. Первым знаменитым историком Армении был Моисей Хоренский. Полагают, что он родился между 410 и 415 гг., получил греческое образование, много путешествовал. Из его сочинений самым известным является «История Армении». Некоторые исследователи считают, что это сочинение только приписывается Моисею Хоренскому, на самом же деле оно составлено по одним предположениям в VII, а по другим — в VIII или даже в IX в. Если «История» действительно написана в V в., то в ней содержится первое упоминание о хазарах под их собственным именем, хотя и с явно анахронистическим отнесением их выступления ко II в. Другое, приписываемое тому же автору, сочинение, «Армянская география», в особенности её так называемый «Новый список», содержит сведения, относящиеся к концу VII в., и было составлено в дошедшем до нас виде не раньше этого времени. Автором его считается писатель VII в. Ананий Ширакаци. В «Новом списке армянской географии» имеется ряд очень важных данных о хазарах.<br />Сочинение «Об армянской войне» Егише действительно написано в V в. и безусловно прекрасно отражает действительность своего времени. В нем не упоминаются хазары, но зато говорится о гуннах и их взаимоотношениях с народами Закавказья. «История епископа Себеоса» составлена в VII в. и содержит ценные данные о войне Ираклия с персами при участии тюркюто-хазар. Кроме того, она очень важна для понимания того положения, которое существовало в Закавказье во {17} время первого выступления хазар на историческую арену. Ещё больше сведений о хазарах даёт «История халифов» вардапета (учителя) Гевонда (Левонда), писателя VIII в. Здесь рассказывается об арабских завоеваниях в Закавказье и о хазаро-арабской войне.<br />Первоклассным источником по истории хазар является «История албан» Моисея Каланкатуйского (Каганкатваци), уроженца с. Каланкатуйк в области Ути (совр. Азербайджан). В настоящем своем виде — это бесхитростная компиляция, в которую включены материалы предшествующих авторов, частично уже не сохранившиеся. Моисею Каланкатуйскому, имя которого присвоено всему сочинению, по-видимому, принадлежат основные части I и II книг «Истории», написанные в VII в. современником и даже участником некоторых изложенных в ней событий. В X в. труд этого автора был переработан и дополнен данными, относящимися к VIII—X вв. Он содержит ряд ценных живых наблюдений над бытом тюркюто-хазар. Важны также имеющиеся в нем сообщения о царстве гуннов в Дагестане и о войнах хазар в Закавказье.<br />Некоторые полезные сведения о хазарах имеются во «Всеобщей истории» Степаноса Таронского, прозванного Асогик. Он писал свой труд на рубеже X—XI вв. (окончил в 1004 г.). Следует особо отметить, что некоторые армянские исторические труды созданы современниками событий, в которых выступают хазары, и поэтому, отличаясь непосредственностью и остротой наблюдений, содержат такого рода подробности, какие редко встречаются в источниках византийских.}}</ref>, від назви якого і походить його ім'я. Як зазначає історик Арсен Шагінян, питання етнічної приналежності автора залишається спірним<ref name=":0">{{Книга|Заголовок=Армения и страны южного Кавказа в условиях византийско-иранской и арабской власти|автор=Шагинян А.К|видання=|відповідальний=|місце=С-Петербург|видавництво=|рік=2011|сторінки=11}}</ref>. Думки про неоднозначність походження Каганкатваці дотримується також, наприклад, в одній зі своїх праць [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]] історик [[Тревер Камілла Василівна|Камілла Тревер]], що не заперечує при цьому ні приналежності Мовсеса до вірменської історіографії, ні його можливого вірменського походження<ref name="Trever">{{Книга|автор=[[Тревер, Камилла Васильевна|Тревер К. В.]]|Заголовок=Очерки по истории и культуре Кавказской Албании IV в. до н. э. – VII в. н. э. (источники и литература)|місце=М.-Л.|рік=1959|сторінки=}}{{Oq|ru|Для изучения истории Албании феодального периода исключительно большое значение имеют '''армянские письменные источники'''. На армянском языке написан первый и единственный труд, посвящённый истории Албании, — «История Албании» Моисея Каланкатуйского (Мосес Каланкатваци). Труд этот дошел до нас в нескольких списках и состоит из трёх частей; он упоминается армянскими писателями XII—XIII вв. Автор, уроженец сел. Каланкатуйк в области Утик, был по происхождению либо утийцем (албаном), писавшим на армянском языке, либо армянином, что весьма возможно, так как в этот период Арцах и большая часть Утика были уже арменизованы.}}</ref>. В іншій своїй роботі Тревер схиляється до версії про албанське походження Каганкатваці<ref name="Тревер-1960">''Тревер К. В.'' [http://history.kubsu.ru/pdf/kn4_55-64.pdf К вопросу о культуре Кавказской Албании (доклад на XXV Международном конгрессе востоковедов, 1960 год) стр. 60-61]{{Oq|ru|Наиболее ценным источником является «История албанов» Моисея Каланкатваци, по-видимому, албана по происхождению, труд которого дошел до нас на армянском языке; он написал в VII в. две первые книги этой хроники, третья же принадлежит перу другого автора, жившего в X в.}}</ref>. На думку російського історика Алікбера Алікберова, для культури середньовіччя було важливим не те, якою мовою написано твір, а звідки родом був його автор, в даному випадку Каганкатваці. Ряд ознак в його твір дозволяє припустити, що Мовсес Каганкатваці вважав себе в більшій мірі албанцем або утійцем. [[Манандян Яків Амазаспович]], опираючись на ранній рукопис 1289 року із Ечміадзина, називав його Мойсеєм Утійським<ref name="Аликберов">{{Стаття|title=Народы и языки Кавказской Албании. О языковом континууме как альтернативе койне. Язык письменности и «язык базара»|author=Аликберов А. К.|url=|видання=Институт востоковедения РАН|відповідальний=|place=М.|publisher=|date=2015|том=|pages=81-116}}{{Oq|ru|С точки зрения культуры Средневековья, принципиально важное значение имело не то, на каком языке писал и мыслил автор, в данном случае — Мовсес Каланкатуаци, а то, откуда он был родом. Эту информацию мы узнаем от самого автора, который, говоря об области Утик‘, добавляет: «…откуда происхожу и я»2. Как известно, идентичность, в том числе этническая, не всегда связана только со знанием родного языка, она всегда гораздо шире и сложнее, как мы это видим на примере современных этнических процессов. Тем более что многие исследователи считают «Историю Албании» компилятивным сочинением, с хронологически различными (VI–X вв.) фрагментами текстов, написанными в разное время двумя Мовсесами — Дасхураци и Каланкатуаци, так что авторство этого ценного исторического источника приписывается двум разным людям3. Что касается Мовсеса Каланкатуаци, непосредственно имевшего дело с редактированием и дописыванием сочинения в Х в., то Я.А. Манандян, издавший текст «Истории албан» по ранней эчмиадзинской рукописи 1289 г., называл его Моисеем Утийским (Moses den Utier)4.<br/>Судя по ряду признаков, Мовсес Каланкатуаци, очевидно, считал себя в большей степени утийцем и албанином: 1) когда невольно или намеренно
противопоставлял албанскую церковную традицию армянской, подчеркивая независимое, апостолькое происхождение албанской церкви и называя ее «нашей, Восточного края, церковью»5, хотя характеристика Хай-Агванк‘а как Восточного края выдает в нем армянскую, а не албанскую точку зрения на географическую номенклатуру; 2) когда называл древних албанских царей «нашими»: «Царь наш Урнайр просил у святого Григора, чтобы [впредь] его святым рукоположением был назначен епископ над его страной», хотя и подчеркивал при этом свое расположение к Армении: «И по сей день, следуя установившемуся порядку, они, Армения и Алуанк, пребывают в единодушном братстве и нерушимом союзе»1. Конечно, здесь необходимо иметь в виду явную политическую подоплеку текста, однако в контексте последующих событий церковной истории албан гораздо важнее сам факт сохранения албанской идентичности, отличной от армянской.}}</ref>.
 
Мав, мабуть, церковну освіту<ref>{{Публікація|назва=[[Советская историческая энциклопедия]]|книга|автор=|автор ім'я=|автор вікіпедія=|частина=|відповідальний=гл. ред. [[Жуков, Евгений Михайлович|Е. М. Жуков]]|місце=М.|видавництво=[[Большая Российская энциклопедия (издательство)|Издательство «Советская Энциклопедия»]]|рік=1966|сторінки=537}}</ref>. Згадки про Мовсеса Каганкатваці зустрічаються у вірменських істориків XII-XIVXII—XIV століть, таких як Мхітар Анеці, [[Кіракос Гандзакеці|Кіракос Гандзакаці]] і [[Мхітар Айріванеці]] .
 
== Історія країни Алуанк ==
[[Файл:Patmutyun_Aghuanits_ashkharhi.JPG|ліворуч|міні|266x266пкс| Перше видання оригіналу «Історії держави Алуанк», 1860 рік ]]
Пам'ятник регіональної [[Давньовірменська історіографія|вірменської історіографії]]<ref name="История человечества">{{Книга|автор=|частина=|Заголовок=История человечества. VII—XVI века|оригінал=|видання=|відповідальний=Под ред. М.А. Аль-Бахит, Л. Базен, С.М. Сиссоко|місце=|видавництво=UNESCO|рік=2003|сторінки=260}}{{Oq|ru|Сильная [[Армянская историография|историографическая традиция]], поддержанная в «эпоху правителей Багратидов», дала толчок к созданию трудов историками как регионального (царства Васпуракан, Алуанк, Сюник), так и национального масштаба, такими как католикос [[Ованес Драсханакертци]], [[Степанос Таронаци|Степаннос Таронеци]] (X в.) и [[Аристакес Ластивертци]] (XI в.). Все они являлись благородными (или вардапетами) высокого ранга, выступавшими против феодальной раздробленности, и видели свою задачу в реализации идеи общей родины, что соответствовало взглядам их национальной Церкви. Их работы содержат богатейшие данные о событиях, происходивших в Армении, Грузии, Сирии и Византии.}}</ref>. На думку <nowiki><span about="#mwt211" class="nowrap" data-cx="[{&amp;quot;adapted&amp;quot;:true,&amp;quot;partial&amp;quot;:false,&amp;quot;targetExists&amp;quot;:true}]" data-mw="{&amp;quot;parts&amp;quot;:[{&amp;quot;template&amp;quot;:{&amp;quot;target&amp;quot;:{&amp;quot;wt&amp;quot;:&amp;quot;Nobr&amp;quot;,&amp;quot;href&amp;quot;:&amp;quot;./Шаблон:Nobr&amp;quot;},&amp;quot;params&amp;quot;:{&amp;quot;1&amp;quot;:{&amp;quot;wt&amp;quot;:&amp;quot;А. П. Новосельцева&amp;quot;}},&amp;quot;i&amp;quot;:0}}]}" data-ve-no-generated-contents="true" id="mwcA" typeof="mw:Transclusion">А. </span></nowiki>, робота є частиною старовірменської літератури, але, оскільки праця присвячений Кавказькій Албанії, його потрібно зараховувати і до пам'ятників албанської історіографії, хоча визначити його зв'язок з повністю зниклою літературою албанською мовою вкрай важко<ref name="Новосельцев">{{Книга|автор=[[Новосельцев, Анатолий Петрович|Новосельцев А. П.]]|частина=|Заголовок=Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа|відповідальний=|видання=|місце=М.|видавництво=Наука|рік=1990|сторінки=31}}{{Oq|ru|Особое место занимает "История страны алван", автором которой чаще всего считается Мовсес Каланкатваци, хотя есть и иные суждения. Это историческое сочинение, посвящённое Кавказской Албании, написано на древнеармянском языке, и потому уже входит органически и в древнеармянскую литературу. С последней связан и ряд сюжетов данного памятника. Однако основное содержание его - история Кавказской Албании, а потому труд этот надо считать и памятником албанской историографии, хотя установить его связь с существовавшей, но полностью утраченной литературой на албанском языке крайне трудно.}}</ref>. Оскільки до VII &nbsp;ст. значна частина населення області Утік було вірменізована, свою роботу Каганкатваці міг написати тільки старовірменською мовою<ref name="ОиСССР1">{{Публікація|назва=Очерки истории СССР|книга|автор=Рыбаков|автор ім'я=Б. А.|автор вікіпедія=Рыбаков, Борис Александрович|частина=Кризис рабовладельческой системы и зарождение феодализма на территории СССР III-IX в. в.|відповідальний=гл. ред. [[Дружинин, Николай Михайлович|Н. М. Дружинин]], [[Сидоров, Аркадий Лаврович|А. Л. Сидоров]]|місце=М.|видавництво=Издательство Академии наук СССР|рік=1958|сторінки=305}}{{Oq|ru|Таким образом, в правобережной Албании со временем было арменизировано население не только области Арцах, но и население значительной части области Утик. Поэтому в VII в. историк Мовсес Каганкатваци, уроженец селения Каланкатуйк, расположенного недалеко от Партава, в теперешнем Джрабердском районе, свою «Историю страны Албанской» мог писать только на древнелитературном армянском языке.}}</ref>. Згідно Р. Томсона, ця робота має велике значення як рідкісне свідчення історії, яка не належить до вірменського народу, але написана вірменською мовою<ref name="Thomson">{{Книга|автор=Robert Thomson|частина=|Заголовок=The Armenian People from Ancient to Modern Times|відповідальний=R. Hovannisian|видання=|місце=|видавництво=|рік=1997|сторінки=230}}{{Oq|en|The Aghvank were not Armenian and spoke their own Caucasian tongue. Koriun claims that Mashtots invented a script for them; and indeed an alphabet and a few inscriptions have been discovered. But the literary purposes the Aghvank wrote in Armenian. Their history was set down by Moses Daskhurantsi (Movses of Daskhuran), of whose life is nothing is known. His History of the Aghvank was probably composed in the second half of the tenth century, though there are a few later additions. This too tendentious work; it attempts to prove the independence and antiquity of the local Albanian Church. But it has great significance as a rare witness in Armenian to the history of a non-Armenian people. Although Armenians on occasion wrote about foreign nations, such as the Mongols, and adapted the chronicles of the Syrian patriarch Michael and of the Georgians, only the Aghvank adopted Armenian as their vehicle of literary expression.}}</ref>. Аналіз мови автора, його рифми і стилю, дозволив деяким дослідникам зробити висновок, що III книга була цілком написана не Мовсесом з Каланкатуйка, а іншою особою, яка жила на кілька століть пізніше. Цим пояснюється, чому в книзі повністю відсутні відомості, які стосуються подій IX століття, а також той факт, що автор посилається на вірменських істориків V-VIIV—VII століть [[Фавстос Бузанд|Фавстоса Бузанда]], [[Агафангел Вірменський|Агафангела]], Єгіше, [[Мовсес Хоренаці|Мовсеса Хоренаці]], Авраама Маміконяна і Петроса Сюнеці і при цьому ні разу не згадує жодного вірменського автора, який писав про Албанію в VII-XVII—X століттях (Іоанн Маміконян, Шапух Багратуні, Ованес Драсханакертці, Себеос, Товма Арцруні). Його літературні моделі, очевидно, Мовсес Хоренаці і Агафангел<ref name="Van Esbroeck">{{Із|Ираника|http://www.iranicaonline.org/articles/armenia-v|автор=[[Эсбрук, Мишель ван|M. Van Esbroeck]]}}{{Oq|en|Movsēs Dasxurancʿi is the presumed author of the History of the Ałuans translated into English by C. J. F. Dowsett (The History of the Caucasian Albanians by Movses Dasxurançi, London, 1961). The most ancient part of this history in three volumes may probably be attributed to the catholicos Viroy (596-630), but the last hand is undoubtedly of the 11th century. Even though this compilation is mainly concerned with relating the discovery of relics and with ascribing the ecclesiastic autonomy of ancestors worthy of their titles to the epoch of the prosperity of Partav in the 7th century, it has much to tell about the invasions from the north, taking up and adapting various legendary tales about King Sanatruk and appropriating them. Movsēs presents his own opinions on the family relations of the Sasanians in Albania (II, 7), and recounts the influence of Yazdegerd II in his country (II, pp. 1-3). His literary models are obviously Movsēs Xorenacʿi and Agathangelos.}}</ref>. Мовсеса Хоренаці він називає «батьком нашої літератури»<ref>{{Книга|автор=Tim Greenwood|рік=2017|isbn=|серія=|allpages=|columns=|pages=99|volume=|видавництво=Oxford University Press|частина=|місце=|видання=|відповідальний=|оригінал=|Заголовок=The Universal History of Step'anos Tarōnec'i: Introduction, Translation, and Commentary|посилання частина=|тираж=}}</ref>. Виходячи з того, що Мовсес говорить про події VII століття як очевидець, дослідники відносять час його життя до VII сторіччя. Інші дослідники, серед яких [[Патканов Керопе Петрович|{{Nobr|К. Патканов}}]] , [[Абегян Манук Хачатурович|{{Nobr|М. Абегян}}]], вважають, що Мовсес Каганкатваці жив в X столітті і написав самостійно тільки III книгу «Історії держави Алуанк», а в I і II книзі він переказав події VII століття, грунтуючись на відомостях, запозичених у [[Мовсес Хоренаці|Мовсеса Хоренаці]], Єгіше, з вірменської житійної літератури, послань і канонів.
 
Праця іноді повністю приписується Мовсесу Дасхуранці<ref name="Van Esbroeck">{{Із|Ираника|http://www.iranicaonline.org/articles/armenia-v|автор=[[Эсбрук, Мишель ван|M. Van Esbroeck]]}}{{Oq|en|Movsēs Dasxurancʿi is the presumed author of the History of the Ałuans translated into English by C. J. F. Dowsett (The History of the Caucasian Albanians by Movses Dasxurançi, London, 1961). The most ancient part of this history in three volumes may probably be attributed to the catholicos Viroy (596-630), but the last hand is undoubtedly of the 11th century. Even though this compilation is mainly concerned with relating the discovery of relics and with ascribing the ecclesiastic autonomy of ancestors worthy of their titles to the epoch of the prosperity of Partav in the 7th century, it has much to tell about the invasions from the north, taking up and adapting various legendary tales about King Sanatruk and appropriating them. Movsēs presents his own opinions on the family relations of the Sasanians in Albania (II, 7), and recounts the influence of Yazdegerd II in his country (II, pp. 1-3). His literary models are obviously Movsēs Xorenacʿi and Agathangelos.}}</ref>.
 
Вперше в російському перекладі «Історія країни Алуанк» вийшла в 1861 році під назвою «Історія агван» в перекладі вірменського історика [[Патканов Керопе Петрович|Керопа Патканова]]. На думку {{Nobr|С. Ш. Смбатяна}}, який видав новий переклад в 1983 році, Патканов перетворив топонімічну назву країни Алуанк ({{Lang-hy|Աղուանք}} в [[етнонім]] агван<ref>''[[Патканов, Керопэ Петрович|Патканов К. П.]]'' Предисловие // История Агван Моисея Каланкатуйского.— СПб., 1861.— стр. XII.</ref><ref>[http://vehi.net/istoriya/armenia/kagantv/index.html ''Мовсес Каганкатваци'', «История страны Алуанк»] (в 3-х книгах) / Перевод с древнеармянского Ш. &nbsp;В. &nbsp;Смбатяна.— Ереван: Матенадаран, Институт древних рукописей им. Маштоца, 1984.</ref>.
 
== Критика ==
[[Шнірельман Віктор Олександрович|В.]] [[Шнірельман Віктор Олександрович|О.]] [[Шнірельман Віктор Олександрович|Шнірельман]] зазначає, що з другої половини XX століття азербайджанськими істориками проводиться «заміна ідентичності» діячів Кавказької Албанії, в тому числі і Каганкатваці, який з вірменського історика перетворюється в «албанського історика Мойсея Каланкатуйського». Азербайджанські дослідники заперечують вірменську ідентичність Каганкатваці, а його «Історію» вважають споконвічно написану албанською, а потім перекладену на вірменську мову<ref name="албанский миф">{{Книга|автор=[[Шнирельман, Виктор Александрович|Шнирельман В. А.]]|частина=|Заголовок=Войны памяти: мифы, идентичность и политика в Закавказье|відповідальний=Под ред. Алаева Л. Б|місце=М.|видавництво=Академкнига|рік=2003|сторінки=202|сторінок=}}{{Oq|ru|Самым излюбленным занятием азербайджанских авторов стало переименование средневековых армянских политических деятелей, историков и писателей, живших и творивших в Карабахе, в албан. Так, со временем Мовсес Каганкатваци, писавший на армянском языке, превратился в албанского историка Моисея Каланкатуйского. Та же участь постигла армянского князя Сахля ибн-Сумбата (армяне предпочитают называть его Сахлом Смбатяном), ставшего не то албаном, не то азербайджанцем.}}</ref> (див. Ревізіоністські концепції в азербайджанській історіографії ). З цього приводу А. &nbsp;П. &nbsp;Новосельцев пише<ref>{{Публікація|назва=Мовсес Каланкатваци. История страны Алванк|статья|автор=Новосельцев|автор ім'я=А. П.|автор вікіпедія=Новосельцев, Анатолий Петрович|видання=[[Российская история|История СССР]]|рік=1985|номер=1|сторінки=186—187}}</ref>: <blockquote> Однак твердження про існування албанського оригіналу праці Мовсеса Каланкатваці нічим не доведене. Так що ми маємо справу лише з старовірменським текстом цього джерела </blockquote> Французький сходознавець Jean-Pierre Mahé також відзначає, що немає ніяких підстав вважати пам'ятник перекладом з місцевої мови<ref name="Jean-Pierre Mahé">Jean-Pierre Mahé /Philologie et historiographie du Caucase chrétien L’historiographieL'historiographie arménienne de la conversion des Albaniens /Histoire et philologie des temps médiévaux 139 (2006-20072006—2007) p 32-35{{Oq|fr|En effet, rien n’indique que les traditions conservées sur les origines du christianisme albanien dans la compilation arménienne intitulée Histoire des Albaniens (HA) remonte à des sources écrites traduites de la langue locale. Bien au contraire, il s’agit de chroniques composées directement en arménien, aux vi -vii siècles, dans l’intention d’étendre aux anciennes provinces arméniennes d’Utik et d’Artsakh, sur la rive droite de la Kura, jointes à l’Albanétie entre 387 et 428, des traditions orales antérieures concernant le berceau primitif de ce royaume, sur la rive gauche du fleuve. Cette extension n’a pas seulement des visées géographiques : elle permet aussi de transformer la christianisation de l’Albanétie en un simple épisode de la conversion de l’Arménie, de façon à justifier le contrôle exercé par la hiérarchie arménienne sur l’Église albanienne}}</ref>. Американський історик K. Максудян зазначає що немає ніяких доказів того, що робота -&nbsp;— це переклад з албанської мови<ref name="Maks">K. H. Maksoudian /MOVSES DASXURANC'I /"«Great Historians from Antiquity to 1800: An International Dictionary"» под ред. Lucian Boia / Greenwood Press, 1989 г. Том 1 p.13 (pp. 417){{Oq|en|MOVSES DASXURANC'I (Caucasian Albania?-eleventh century?), Armenian historian. Although we have no firm information about Movses' identity, according to the Albanian Chronicle of Mxit'ar Go5, which was compiled at the end of the twelfth century, Movses was the author of a History of the Caucasian Albanians. The thirteenth-century historian Kirakos Ganjakec'i, who was a pupil of Mxit'ar GoS, identified the author of the same work as Movses Kalankatuac'i. The consensus among the modern scholars is that Kirakos was misled by a reference in the History of the Caucasion Albanians to the village of Kalankatuk in the province of Uti to which the author referred as the place "where I too am from". The author was probably referring not to Kalankatuk but to the province of Uti. An otherwise unknown historian named Movses, either from Dasxuran or Kalankatuk, is cited as the author of an extant historical work bearing the title Patmut'iwn Ahianic' asxarhi (History of the Land of [Caucasian] Albania). Modern scholars have shown that this History is a medieval compilation, parts of which were in circulation earlier than the tenth century, and that Movses Dasxuranc'i is the last editor and not the author. The History consists of three books and is written in classical Armenian. There is no evidence that the work is a translation from Albanian. Although the title of the book suggests that it is the history of the Caucasian Albanians, it is actually about the eastern provinces of Armenia — Utik' and Arc'ax and the Armeno-Albanian marchlands — and the Armenian elements living in these areas}}</ref>.
 
== Див. також ==
* [[Давньовірменська історіографія|старовірменськадавньовірменська історіографія]]
 
* Історія країни Алуанк
* [[Давньовірменська історіографія|старовірменська історіографія]]
* Історія країни Алуанк
 
== Примітки ==
Рядок 36 ⟶ 35:
 
== Посилання ==
* {{Книга|автор=|частина=|Заголовок=Մովսեսի Կաղանկատուացւոյ Պատմութիւն Աղուանից աշխարհի|відповідальний=|видання=2|місце=Թիֆլիս|видавництво=|рік=1912|сторінки=}}
* [http://vehi.net/istoriya/armenia/kagantv/index.html ''Мовсес Каганкатваци,'' «Історія країни Алуанк»] (в 3-х книгах), Переклад з древнеармянского Ш. &nbsp;В. &nbsp;Смбатяна, Інститут стародавніх рукописів ім. Маштоца -&nbsp;— Матенадаран, Єреван, 1984 р
 
* {{Книга|автор=|частина=|Заголовок=Մովսեսի Կաղանկատուացւոյ Պատմութիւն Աղուանից աշխարհի|відповідальний=|видання=2|місце=Թիֆլիս|видавництво=|рік=1912|сторінки=}}
* [http://vehi.net/istoriya/armenia/kagantv/index.html ''Мовсес Каганкатваци,'' «Історія країни Алуанк»] (в 3-х книгах), Переклад з древнеармянского Ш. В. Смбатяна, Інститут стародавніх рукописів ім. Маштоца - Матенадаран, Єреван, 1984 р
[[Категорія:Хроністи]]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]
[[Категорія:Вікіпедія:Статті з іншим значенням на Вікіданих]]
[[Категорія:Вікіпедія:Статті з ручною вікіфікацією дат у картці]]
[[Категорія:Вірменія]]
[[Категорія:Історія Вірменії]]