Вікіпедія

Зазим'я: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Selykv (обговорення | внесок)
1061 редагування
MaryankoBot (обговорення | внесок)
Боти
1 729 002 редагування
правопис, §11: правило милозвучності. У вживається після коми перед приголосною за допомогою AWB
Рядок 42:
 
== Історія ==
Поселення було засноване князем Городецьким у [[1128]] році. Проте перше поселення, яке називалось Зимнє, виникло, очевидно, значно раніше — у X столітті, поблизу язичницького центру, ву середині X ст. за правління княгині [[Ольга (княгиня)|Ольги]]. Місцеві перекази переповідають про події часів Солов'я — розбійника, який мав на острові палац. Пізніше тут був град монахів, стояла Давидова божниця.
 
Другим важливим періодом в історії села були події [[1630]] р., коли [[Петро Могила]] брав облогою захоплене [[Греко-католицизм|греко-католиками]] Зазим'я. Нарешті, у [[1920]] р., село увійшло в історію країни [[Зазимське повстання|своїм повстанням]] проти [[СРСР|радянської влади]], боротьбою з регулярними частинами [[Червона армія|Червоної Армії]]. У селі збереглась давня Зазимська церква з іконою Святого Спаса.
Рядок 48:
=== Давні часи (до ХІІ ст.) ===
 
На території сучасного Зазим'я вздовж лівого берега р. [[Десна|Десни]] були знахідки майстерень лобойківської металургійної традиції(16-13 ст до н.е.)<ref>[https://dlib.rsl.ru/viewer/01009735855#?page=30]</ref>.
 
Крім того було ряд археологічних розкопок, що відносяться до періоду Енеоліту (4—2 тис. до н. е.), цей час називають Трипільською культурою.
Рядок 57:
 
=== Заснування села Зазим'я (12-13 ст.)===
З історичних документів ми довідуємось про походження села Зазим'я на Придесенні. У 1113—1125&nbsp;р. великим князем Київським був Володимир Мономах. Він видав свою дочку Агафію за князя Всеволода Городецького, який жив в Городці Остерському на березі Десни. Великий князь виділив молодому сімейству частину розкішних земель лівобережного Придесення на Київщині, які увійшли до [[Остерська_волость_Остерська волость (ХІ—ХІІІ_століттяХІ—ХІІІ століття)|Остерської волості]]. Князь же Всеволод Городецький у 20-х роках XII&nbsp;ст. заснував тут поселення, що носять нині назви Зазим'є і [[Літки (Броварський район)|Літки]], на початку вони називались Зазимов'є і Літковичі. Так назвав ці села літописець. Князь Всеволод помер у 1140 році.
Ще під час його життя у 1136 році Остер і придеснянські землі перейшли у володіння сина Володимира Мономаха&nbsp;— Юрія Довгорукого.
 
У 1139&nbsp;р. ці землі перейшли у володіння князя Всеволода Ольговича Чернігівського. Між двома князівствами (Київським і Чернігівським) йшла міжусобна війна за ці землі. Вони часто переходили від одного князя до іншого.
 
В кінці 1160-х роках Остерську волость тримав Михаїл Юрієвич.
Рядок 73:
=== Зазимські землі у складі Великого князівства литовського (1362-1569)===
 
У XIII—XIV&nbsp;ст. піднімається [[Велике князівство Литовське]], яке поступово відвойовує у татар руські землі&nbsp;— спочатку Галицьку і Волинську (серед. XV&nbsp;ст.) потім наддніпровські землі в тому числі і Придесення.
 
У 1362&nbsp;р. литовське військо великого князя Ольгерда разом з українськими ополченцями перемогло татар на р. Сині Води в результаті чого Київська, Переяславльська, Подільська, а потім Чернігівсько-Сіверська землі увійшли до складу Литовського князівства.
 
Проте фактично Київ та околиці захопив і приєднав до своєї держави [[Ольгерд]]&nbsp;— правитель Великого князівства Литовського тільки у [[1363]] році.
 
У 1426&nbsp;р. Остер із прилеглими землями був переданий великим князем Вітовтом питомому князю [[Дмитро Сокира|Дмитрові Сокирі]]. Він заново відбудував у Зазим'ї нову дерев'яну церкву на місці старої, котру спалили татари.
 
Після ліквідації литовцями Київського князівства [[1470]] року, у 1471 році утворюється [[Київське воєводство|Київське воєводство]] і утворюється Остерський повіт.
 
У 1494 кримський хан Менгли-Гирей випалив міста і села між Черніговом і Києвом. Зазим'є було знищено цілком.
Рядок 96:
==== Брестська унія і резиденція греко-католиків у Зазим'ї (1596-1630) ====
Брестська унія 1596&nbsp;р.&nbsp; стала вагомим кроком полонізації українських земель. В результаті цього об'єднання Київську митрополію передали від юрисдикції Констанинопольского патріарха до Римського престолу. З цього моменту [[Католицтво|католики]] та греко-католики насильно забирають у [[Православ'я|православних]] земельні наділи, церкви, монастирі, забороняється православним навчатись у вищих школах, обіймати високі державні посади.
 
Київський митрополит Михайло Рогоза, який прийняв [[греко-католицизм]], передав католикам Софіївський і Видубецький монастирі. А всі землі, які належали православним монастирям він передав греко-католицькам. Село Зазим'я передали греко-католицькому Софійському монастирю і зробили його резиденцією Київського біскупа. Дерев'яний храм Переображення Господнього став костьолом Св. Миколи.
 
Мається квитанція від 8 листопада 1601 року про податковий збір у селі Зазим'є за 10 димів(крупних господарств).<ref>{{Cite web|title=Описание документов архива Западнорусских униатских митрополитов. 1470-1700, Том 1, Санкт-Петербург, 1897 р. стор. 112|url=https://archive.org/details/libgen_00299235/page/n121}}</ref>
 
У документах 1615&nbsp;р. село пригадується, як нововідбудоване.
 
Під час свого служіння тут у резиденції в Зазим'ї до 1630 року проживав уніатський [[Митрополит_Київський_і_всієї_РусіМитрополит Київський і всієї Русі|Митрополи́т Київський, Галицький та всієї Русі]] [[Йосиф_Йосиф (Велямин_РутськийВелямин Рутський)|Йо́сиф Велями́н-Ру́тський]]. Він у 1624 році розпочав спільні розмови з митрополитом Іовом Борецьким, архієпископом Мелетієм Смотрицьким, православним митрополитом Петром Могилою для порозуміння «однієї Руси з другою» і можливого створення київського патріархату.
 
У XVII&nbsp;ст. ченці Свято-Софіївського монастиря побудували на краю села під лісом склозавод - гуту, що працював до кінця XVIII&nbsp;ст.
Рядок 111:
У 1620 відновлено православну Київську митрополію, глава якої знову став носити титул Митрополита Київського та всієї Русі.
 
З ініціативи архімандрита Києво-Печерського монастиря Петра Могили 1630&nbsp;р. частина сіл, у тому числі і Зазим'є, за допомогою козаків звільнили від католиків, а костьол святого Миколи знову освятили на честь Переображення.
 
12 липня 1630 року озброївши з різних сіл що монастирю Печерському Київському належать, а саме: з двох сіл Пухівка, з Пуховівської Слобідки, з Новосілок, з Броварів, з Дубеченок двох, з Сваромля, з Тарасович, з Вишняків, Гнідина, Осокорків, з Троєщини і інших різних сіл підданих і бояр, яких було під тисячу і запросивши для керівництва ними близько 150 запорізьких козаків, відправив їх у володіння уніатського митрополита Йосифа Вельяміна Рутського - Зазим'я. Вони протримали село в облозі протягом тижня, а самі частково зібрали, а частково знищили весь хліб на полях Зазим'я, вирубали бортні дерева і завдали інший шкоду зазимцям.
Рядок 119:
=== Зазим'я у складі Гетьманщини (1649-1764) ===
==== У складі Броварської сотні(1649-1667) ====
Отримавши [[Універсали Богдана Хмельницького|Універсали від Хмельницького]], ву [[червень|червні]] [[1648]] року<ref>[http://ukrssr.com.ua/kiyiv/kiyiv-u-vizvolniy-viyni Київ у визвольній війні 1648—1654&nbsp;рр.]</ref>, броварчани повстають, оголосивши себе козаками, вони виходять з-під ярма [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] і знищують польський загін.
 
В січні 1649 року у Броварах створюється [[Броварська козацька сотня]][[Київська сотня|Київського полку]]. Зазим'я згідно нового адміністративно-територіального устрою потрапляє до її складу.
Рядок 126:
 
==== У складі Київської сотні (1667-1782) ====
Після Андрусівської угоди 1667 року за якою лівобережна Україна з Києвом залишалася за Росією, а правобережна за Польщею, Броварська сотня разом з Погребами та Зазим'ям увійшли до [[Київська сотня|Київської сотні]] Київського полку.
 
У 1686, після приєднання Гетьманщини до Московії Київська митрополія була приєднана до Московського патріархату.
 
Наприкінці XVII&nbsp;— на поч. XVIII&nbsp;ст. на правому березі проти поляків боровся фастівський полковник Семен Палій. Його прагнення було&nbsp;— об'єднати лівобережну і правобережну Україну. Відомо те, що дружину він собі знайшов у селі Зазим'ї і навіть вінчався в сільській церкві.
1700 року гетьманом Іваном Мазепою було подано і височайшею грамотою затверджено за Київською митрополією серед ряду угідь і населених пунктів зокрема і Зазим'я.<ref>{{Cite web|title=Вестник западной России: историко-литературный журнал, Том 4,Выпуск 4, Вільно, 1866 р. стор. 64-65|url=https://books.google.com.ua/books?id=4ZMZAAAAYAAJ&pg=RA3-PA128-IA43&dq=%D0%97%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BC%D1%8C%D0%B5&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwilrpXjgIHnAhWwk4sKHSEjAHk4bhDoAQh4MAk#v=onepage&q=%D0%97%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BC%D1%8C%D0%B5&f=false}}</ref>
 
У 1706&nbsp;р. був перебудований дерев'яний храм Преображення Господнього у с. Зазим'ї «стараннями Софіївського монастиря і доброхотів(прихожан Зазим'я та Погребів)». <ref>{{Cite web|title=Историко статистическое описание Черниговской епархии. Книга 5, Чернигов, 1874. Стор 431}}</ref> Мається історичний документ XVIII&nbsp;ст., у якому управитель с. Зазим'я ієромонах Сава просив благословення у настоятеля Софіївського монастиря архімандрита Тимофія (Щербацького) на збирання пожертвувань для ремонту зазимського храму серед запорізьких козаків.
 
У 1708&nbsp;р. Лівобережна Україна ввійшла до складу Київської губернії.
Рядок 145:
Утворена в [[1764]] році з частини [[Лівобережна Україна|Лівобережної України]] після [[Ліквідація автономії Гетьманщини|остаточної ліквідації інституту гетьманства]]. Губернія в 1764—1775 роках складалася з 10 [[Полковий устрій Війська Запорозького|полків]] (адміністративно-територіальних і військових одиниць, успадкованих від [[Гетьманщина|Гетьманщини]]).
 
У генеральному описі Лівобережної України 1765—1769&nbsp;р. «Румянцевская опись Малоросии»<ref>[«Румянцевская опись Малоросии» оп. 1, кн. 414, арк. 5 зв.—6.]</ref> говориться, що с. Зазим'я розміщується біля річки Козарки (нині Козарка&nbsp;— озеро). Мабуть ще в той час сьогоднішні озера Хома і Коноплянка-Козарка були рукавом Десни і деснянські води протікали біля села та впадали у річку Дніпро. Зазим'є належало Києво-Софіївському монастирю. У селі була дерев'яна церква на честь Воскресіння Христового, біля церкви школа, монастирський двір, яким керував священик Григорій Калиновський.
 
При цьому дворі працювала винокурня на три казани. Сировину для винокурні купували на ярмарках у Києві, Борисполі і Броварах. Вина виготовляли по 400 відер у рік. Крім цього була ще пасіка на 50 вуликів та один водяний млин. У селі нараховувалося 28 дворів посполитих селян і одна безземельна хата, населення становило 266 чоловік. Щороку в казну монастиря з одного двору потрібно було сплатити один карбованець і дві копійки крім того, одна людина з двору зобов'язана була відробити 5 днів у тиждень на монастирському господарстві.
Рядок 167:
! Населений пункт !!Зазим'я !! Пухівка !! Погреби!! Бровари
|-
| Кількість дворів<sup>1859</sup><ref name="ReferenceA">Список населених місць центрального комітету міністерства внутрішніх справ Росії за 1859&nbsp;р.</ref>|| 125 || 92 || 90|| 239
|-
| Кількість жителів<sup>1859</sup><ref>Список населених місць центрального комітету міністерства внутрішніх справ Росії за 1859&nbsp;р.<name="ReferenceA"/ref>|| 724 ||779 ||499 || 1241
|}
 
Рядок 190:
! Населений пункт !!Зазим'є !! Пухівка !! Погреби!! Бровари
|-
| Кількість дворів<sup>1897</sup><ref name="ReferenceB">Опис Чернігівської губернії 1897&nbsp;р.</ref>|| 340 || 336 || 204|| 464
|-
|Кількість жителів<sup>1897</sup><ref>Опис Чернігівської губернії 1897&nbsp;р.<name="ReferenceB"/ref> || 1732 ||1850 ||1117 || 4312
|}
 
Рядок 207:
 
=== Перший радянський період (1920-1941)===
Весною 1923 року Зазим'я увійшло до складу новоутвореного Броварського району Київської губернії, яка у 1925 році стала Київською округою.
 
1930 року Броварський район було ліквідовано, а Зазим'я підпорядкували Київській міській раді.
Рядок 216:
 
=== Німецька окупація (1941-1943)===
Німецькі війська окупували Броварський район 19 вересня 1941 район. <ref name="Броварська РДА: Історична довідка">[http://www.brovary-rda.gov.ua/brovarskij-rajon/istoricna-dovidka Броварська РДА: Історична довідка]</ref> Частина молоді була вивезена у Німеччину, як остарбайтери.
 
В тодішньому адміністративному поділі Рейхкомісаріату Україна Зазим'я входило до Броварського району, [[Бориспільський ґебіт|Бориспільського ґебіту]] [[Генеральна округа Київ|Київської генеральної окурги]].
Рядок 222:
Під час другої світової війни всі найближчі села були спалені німецькими загарбниками. Село Зазим'я мінімально постраждало через те, що шкільний вчитель німецької мови Тарковський розповів німцям історію повстання.
 
27 вересня 1943 року Зазим'я було визволене від німецько-фашистських окупантів частинами 38-ї армії Степового фронту. <ref>[http://www.brovary-rda.gov.ua/brovarskij-rajon/istoricna-dovidka name="Броварська РДА: Історична довідка]<"/ref>
 
За подвиги у боях проти фашистських загарбників у роки Другої світової війни 68 жителів села нагороджено орденами й медалями. 259 чоловік полягло смертю героїв.
 
=== Другий радянський період (1943-1991)===
1947 році – неврожай і черговий голод. Жителі району, щоб вижити, ходили до Києва і там вимінювали хліб, крупи, борошно. Молодь Зазим'я брала активну участь у відбудові Києва.<ref>[http://www.brovary-rda.gov.ua/brovarskij-rajon/istoricna-dovidka name="Броварська РДА: Історична довідка]<"/ref>
 
 
=== Часи незалежності (1991-дотепер)===
Рядок 240 ⟶ 239:
== Освіта ==
 
У 1766&nbsp;р. в митрополичому с. Зазим'ї при церкві Воскресіння Христового, ву якій відправляли богослужіння, була школа. Грамоти сільських дітей навчав дяк. Церковнопарафіяльна школа в Зазим'ї працювала тривалий час, але на початку 70-х XIX&nbsp;ст. виникла потреба відкрити нову школу. У 1879&nbsp;р. навпроти церкви збудували школу, то було однокласне сільське училище. Про освіту сільських дітей подбало Остерське повітове земство. Училище перебувало у відданні Міністерства народної освіти. До школи прийняли 79 дітей, першим учителем був А.&nbsp;І.&nbsp;Пусен.
 
Певний час у Зазимській школі навчалися діти з навколишніх сіл [[Погреби (Броварський район)|Погребів]], [[Пухівка (Броварський район)|Пухівки]], [[Рожівка (Броварський район)|Рожівки]], навіть з волосного містечка [[Бровари]]. У 1896&nbsp;р. школу відвідували 143 учні.
Рядок 264 ⟶ 263:
Вагомо зміцнено навчально-матеріальну базу школи в 1960—1970-х роках, коли директором працював П.&nbsp;І.&nbsp;Клишта. Збудовано нову майстерню, складське приміщення, у центральному приміщенні обладнано водяне опалення. Запроваджено гаряче харчування. Школа почала працювати в одну зміну.
 
У 1987&nbsp;р., завдяки зусиллям П.&nbsp;І.&nbsp;Клишти і за кошти радгоспу ім. Кірова, по вул. Лісовій збудовано нову будівлю школи, ву яку 1 вересня 1987&nbsp;р. прийшло 348 учнів.
 
Зазимська середня школа є кузнею керівних кадрів:
Рядок 294 ⟶ 293:
|1787|| - || - || 183 || -
|-
|1859<ref name="dlib.rsl.ru">[https://dlib.rsl.ru/viewer/01003831176#?page=215 Список населенних мест по сведениям 1859 года. Том. XLVIII Черниговская губерния. Центральний статистический комитет МВД Санктпетербург, 1866]</ref>|| 125 || 724 || 372 || 352
|-
|1868<ref>[Военно-топографическая карта. Трехверстовка 1868]</ref>|| - || 727 || - || -
Рядок 328 ⟶ 327:
 
=== Прихожани Зазимської церкви ===
В даних<ref>[https://pravoslavnoe-duhovenstvo.ru/media/priestdb/materialattachment/attachment/ba/30/ba303e53-37be-4ea1-a44c-ae2e85581ee4.pdf "Черниговские епархиальные известия" №13 1 июля 1863 ]</ref> щодо прихожан включені також мешканці села Погреби, які до 1865 року не мали свого храму<ref>[https:// name="dlib.rsl.ru"/viewer/01003831176#?page=215 Список населенних мест по сведениям 1859 года. Том. XLVIII Черниговская губерния. Центральний статистический комитет МВД Санктпетербург, 1866]</ref> і входили до приходу Зазимської церкви.
{|class="wikitable sortable"
|-
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Зазим%27я