Тилорон: відмінності між версіями

{{в роботі}}{{Медпопередження}}

'''Тилорон'''&nbsp;— синтетичний лікарський препарат, який відноситься до групи [[Противірусні препарати|противірусних препаратів]] та імуномодуляторів, та є похідним [[флуороренон]]у.<ref name="compendium.com.ua">[https://compendium.com.ua/dec/267265/ АМІКСИН® IC (AMIXIN IC)]</ref><ref name="vidal.ru">https://www.vidal.ru/drugs/molecule/1155 {{ref-ru}}</ref> Препарат застосовується [[пероральний прийом лікарських засобів|перорально]].<ref name="compendium.com.ua"/><ref name="vidal.ru"/> Тилорон зареєстрований як лікарський препарат у [[Росія|Росії]]<ref name="grlsrf">{{cite web|lang=ru|url=http://grls.rosminzdrav.ru/GRLS.aspx?RegNumber=&MnnR=тилорон&lf=&TradeNmR=&OwnerName=&MnfOrg=&MnfOrgCountry=&isfs=0&isND=-1&order=RegDate&orderType=desc&pageNum=1|title=Тилорон|work=Регистрационные записи|publisher=Государственный реестр лекарственных средств|accessdate=2014-09-22}}</ref>, [[Україна|Україні]]<ref>Державний реєстр лікарських засобів України

[http://www.drlz.kiev.ua/]</ref>, [[Казахстан]]і<ref name="kz»>{{cite web|url = http://www.dari.kz/category/search_prep|title = Государственный реестр ЛС, ИМН и МТ|lang=ru|author = |date = |publisher = }}</ref>, [[Білорусь|Білорусі]]<ref>[http://www.rceth.by/Refbank/reestr_lekarstvennih_sredstv/results Реестры УП Центр экспертиз и испытаний в здравоохранении] {{ref-ru}}</ref>, [[Вірменія|Вірменії]], [[Грузія|Грузії]], [[Киргизстан]]і, [[Молдова|Молдові]], [[Туркменістан]]і, [[Узбекистан]]і<ref>[http://pravdaogrippe.ru/pills/amiksin/ Амиксин инструкция по применению и отзывы &nbsp;— Правда о гриппе] {{ref-ru}}</ref> під низкою комерційних назв («Аміксин», «Лавомакс», «Орвіс Іммуно», «Тілаксин», «Тілорон»). Свідчення про державну реєстрацію та застосування тилорону за межами колишнього Радянського Союзу відсутні.

Тилорон уперше синтезований у [[США]], перший патент на нього датований 1968 роком<ref>1968, {{US patent|3592819}}</ref>, дія препарату та його безпечність досліджувались у кінці 60-х &nbsp;— на початку 70-х років ХХ століття в США<ref name="pmid4317923">{{статья |заглавие=Tilorone hydrochloride: an orally active antiviral agent. |издание=[[Science|Science]] |том=169 |номер=951 |страницы=1213—1214 |pmid=4317923 |язык=en |тип=journal |автор=Krueger R.F., Mayer G.D. |месяц=9 |год=1970}}</ref><ref name="pmid4317924">{{статья |заглавие=Tilorone hydrochloride: mode of action. |издание=[[Science|Science]] |том=169 |номер=951 |страницы=1214—1215 |pmid=4317924 |язык=en |автор=Mayer G.D., Krueger R.F. |месяц=9 |год=1970 }}</ref><ref name="pmid5581674">{{статья |заглавие=Tilorone hydrochloride: human toxicity and interferon stimulation. |издание={{Нп3|Proc Soc Exp Biol Med}} |том=137 |номер=1 |страницы=357—560 |pmid=5581674 |язык=en |тип=journal |автор=Kaufman H.E., Centifanto Y.M., Ellison E.D., Brown D.C. |год=1971}}</ref> проте подальші дослідження препарату припинились у зв'язку з незначною ефективністю. Згідно [[міська легенда|«міської легенди»]], яку підтримували й частина радянських дослідників, тилорон розроблений на замовлення спецслужб СРСР для потреб радянських розвідників, які працювали в тропічних країнах, та для використання під час бойових дій, як противірусний засіб широкого спектру дії. У 70-х роках тилороном зацікавились у Радянському Союзі, зокрема відомий учений-бактеріолог [[Єрмольєва Зінаїда Віссаріонівна|Зінаїда Віссаріонівна Єрмольєва]]<ref name="indicator.ru"/>, яка разом із співавторами опублікувала статтю про противірусні властивості тилорона в журналі «Антибиотики» в 1973 році<ref name="irbis-nbuv.gov.ua">[http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/simmed_2013_4_11.pdf Современные возможности применения тилорона в клинической практике] {{ref-ru}}</ref>, і його дослідження проводились у [[Фізико-хімічний інститут імені О. В. Богатського НАН України|Фізико-хімічному інституті ім. О.&nbsp;В.&nbsp;Богатського Національної академії наук України]] ([[Одеса]])<ref name="medlinks.ru">[http://www.medlinks.ru/article.php?sid=31682 Амиксин IC: эффективность –&nbsp;— 93,7&nbsp;%] {{ref-ru}}</ref>, де він був повторно синтезований у 1978 році. З 1997 року тилорон випускається одеською [[ТДВ «ІнтерХім»|фармацевтичною компанією «ІнтерХім»]] під торговою назвою «Аміксин».<ref name="indicator.ru">[https://indicator.ru/medicine/amiksin.htm Чем нас лечат: Амиксин. Родом из СССР] {{ref-ru}}</ref>

Тилорон&nbsp;— синтетичний [[противірусний препарат]], який є похідним флуороренону. Механізм дії препарату полягає у стимуляції вироблення α-, β- і γ-[[Інтерферони|інтерферонів]]<ref name="lvrach.ru">[https://www.lvrach.ru/2013/10/15435831/ Тилорон как средство выбора для профилактики и лечения острых респираторных вирусных инфекций] {{ref-ru}}</ref><ref name="compendium.com.ua"/><ref name="vidal.ru"/>, наслідком чого є збільшення вироблення інтерферонів, що інгібує реплікацію вірусів.<ref name="irbis-nbuv.gov.ua"/><ref name="lvrach.ru"/> Тилорон також стимулює [[стовбурові клітини]] [[кістковий мозок|кісткового мозку]], посилює вироблення [[антитіла|антитіл]], знижує ступінь [[імуносупресія|імуносупресії]], відновлює співвідношення [[T-лімфоцити|Т-супресори/Т-хелпери]].<ref name="compendium.com.ua"/><ref name="vidal.ru"/> При щоденному тривалому прийомі тилорон може зменшувати вироблення прозапальних [[цитокіни|цитокінів]], що дозволяє препарату зміщувати баланс пошкодження та інтенсивності імунної відповіді до благоприємної для організму зони, що суттєво знижує ймовірність розвитку важких форм та ускладнень вірусних інфекцій.<ref name="lvrach.ru"/> Тилорон також підвищує синтез фактору, який пригнічує міграцію [[макрофаги|макрофагів]], а також активує самі макрофаги.<ref name="irbis-nbuv.gov.ua"/> За даними російських та українських інструкцій щодо застосування препарату, тилорон ефективний при застосуванні при різних [[вірус]]них інфекціях &nbsp;— [[гостра респіраторна вірусна інфекція|гострих респіраторних вірусних інфекціях]]; вірусних гепатитах [[Гепатит А|А]], [[Гепатит B|B]] і [[Гепатит C|C]]; [[герпес|герпетичній]] та [[Цитомегаловірусна інфекція|цитомегаловірусній інфекції]]; а також при низці нейровірусних інфекцій &nbsp;— [[розсіяний склероз|розсіяному склерозі]], [[лейкоенцефаліт]]і, увеоенцефаліт та [[менінгоенцефаліт]]і. Тилорон застосовують також як імуностимулятор при інших запальних та інфекційних захворюваннях, зокрема при урогенітальному та респіраторному [[хламідіоз]]і, [[уретрит]]і, [[туберкульоз]]і легень.<ref name="compendium.com.ua"/><ref name="vidal.ru"/>

Тилорон швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність препарату становить 60 &nbsp;%. Тилорон добре (на 80 &nbsp;%) зв'язується з білками плазми крові. Препарат не метаболізується, виводиться з організму переважно з калом, частково із сечею. Період напіввиведення тилорону становить 48 годин.<ref name="compendium.com.ua"/>

Тилорон застосовується при [[грип]]і та інших[[гостра респіраторна вірусна інфекція|гострих респіраторних вірусних інфекціях]]; вірусних гепатитах [[Гепатит А|А]], [[Гепатит B|B]] і [[Гепатит C|C]]; [[герпес|герпетичній]] та [[Цитомегаловірусна інфекція|цитомегаловірусній інфекції]]; при низці нейровірусних інфекцій &nbsp;— [[розсіяний склероз|розсіяному склерозі]], [[лейкоенцефаліт]]і, увеоенцефаліт та [[менінгоенцефаліт]]і; як імуностимулятор при урогенітальному та респіраторному [[хламідіоз]]і, [[уретрит]]і, [[туберкульоз]]і легень.<ref name="compendium.com.ua"/><ref name="vidal.ru"/>

Згідно з результатами клінічних випробувань, що відбулись у 2007 році в [[Київ|Києві]], в [[Національний медичний університет імені Олександра Богомольця|Національному медичному університеті імені Олександра Богомольця]] на кафедрі інфекційних хвороб, в якому взяло участь 119 осіб, у пацієнтів, які отримували «Аміксин®IC» з метою лікування, спостерігався значно легший перебіг ГРВІ (у 2 рази коротше тривалість синдрому інтоксикації і гарячки, в 1,5 разу швидше зникли кашель і нежить), а ускладнення взагалі не спостерігалися. При цьому було встановлено, що ефективність профілактичної дії препарату «Аміксин®IC» становить 93,7&nbsp;%, що не відповідає суті проведеного дослідження, адже там проведено обстеження хворих, а не профілактичні заходи у здорових осіб.<ref name="medlinks.ru"/>

Клінічні дослідження тилорону також проводились у Росії в кількох лікувальних закладах міста [[Москва|Москви]] та [[Тульська область|Тульської області]], проте в обох випадках кількість хворих у вибірці (15 і 600)<ref name="lvrach.ru"/> також не відповідала критеріям рандомізованих контрольованих клінічних досліджень.

== БезпечністьПобічна дія та безпечність препарату ==

Невелике дослідження на 14-ти пацієнтах, яким назначали тилорон, в трьох з них препарат спричинив ураження очей&nbsp;— ретинопатію і кератопатію<ref> {{cite journal | author = Weiss JN, Ochs AL, Abedi S, Selhorst JB| title = Retinopathy after tilorone hydrochloride| journal = Am J Ophthalmol| volume = 90 |issue = 6 | pages =846-53.| year = 1980 |pmid = 7446671}} {{ref-en}}</ref>,<ref>{{cite journal | author = Weiss JN, Weinberg RS, Regelson W. | title =

Keratopathy after oral administration of tilorone hydrochloride. | journal = Am J Ophthalmol.| volume = 89 |issuessue = 1 | pages = 46-53| year = 1980 |pmid = 6243446 }}{{ref-en}}</ref>.

Результати експериментів на тваринах показали, що тилорон впливає на вуглеводний обмін та зумовлює накопичення [[Глікозаміноглікани|глікозаміногліканів]] в клітинах, що породжує захворювання&nbsp;— мукополісахаридоз.<ref>{{cite journal | author = Jens FISCHER, Lutz HEIN, Renate LÜLLMANN-RAUCH and Burkhard von WITZENDORFF | title = Tilorone-induced lysosomal lesions: the bisbasic character of the drug is essential for its high potency to cause storage of sulphated glycosaminoglycans | journal = Biochem. J.| volume = 315|issue = | pages =369–375| year = 1996 |pmid =8615802 }}</ref>,<ref>{{cite journal | author = Prokopek M | title = The tilorone-induced mucopolysaccharidosis in rats. Biochemical investigations | journal = Biochem Pharmacol| volume = 42 |issue = 11 | pages = 2187-91| year = 1991 |pmid = 1720315}}</ref>. Станом на лютий 2009 року опубліковані науково достовірні дані про безпечність застосування тилорону у людей відсутні.

{{reflist|3}}