Вікіпедія

Великий згін: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м стиль
Рядок 1:
'''Великий згін'''&nbsp;— насильне переселення ([[депортація]]) мешканців [[Правобережна Україна|Правобережжя]] на [[Лівобережна Україна|Лівобережну Україну]] організоване гетьманом [[Іван Самойлович|Іваном Самойловичем]] у 1678–1679&nbsp;роках<ref>Багалей Д.&nbsp;И.&nbsp;Очерки из истории колонизации и быта степной окраины Московского государства. М., 1887. Т.1: История колонизации. С.407</ref>
 
Самойлович, як і усі наступники [[Богдан Хмельницький|Хмельницького]], намагався об'єднатипідкорити козацьку Україну силою, маючи за союзників московські війська. Однією з цілей переселеннязгону було виснажити своїх противників та позбавити їх підданих. Проте приєднати Правобережжя Іван Самойлович не зміг, оскільки в боротьбі за нього стикалися інтереси Речі Посполитої, Московської держави й Османської імперії.
 
У той же час в період [[Руїна|Руїни]] (1660-1680-ті роки) з Правобережжя на Лівобережжя відбувались більш або менш масові добровільні переселення; особливо масові сталися [[1674]] і [[1675]] роках, коли людність тікала на схід від війська Речі Посполитої<ref>Костомаров Н.&nbsp;И.&nbsp;Руина … С.259-261</ref><ref>Крикун М. Г. 3 історії міграцій населення на Україні в другій половині XVII&nbsp;ст. // Вісник Львівського ун-ту. Серія історична. 1973. Вип.9. C.78-89</ref> та союзної [[Петро Дорошенко|Дорошенку]] османсько-кримськотатарської армії<ref>Сивіцький М.&nbsp;К.&nbsp;Історія польсько-українських конфліктів в 3 т. Т. 1 (ст.50) Київ: Вид-во ім. О. Теліги, 2005.&nbsp;— 344 с. ISBN 966-7601-49-8</ref>.
Рядок 10:
У січні 1679 року [[Юрій Хмельницький|Юрій Хмельницьки]]<nowiki/>й з османським загоном і татарською ордою вдерся на Лівобережжя в Переяславський полк. Самойлович відрядив проти нападників [[Полтавський полк Війська Запорозького|Полтавський]], [[Гадяцький полк|Гадяцький]], [[Миргородський полк|Миргородський]] і [[Компанійські полки|компанійський]] полки, до них були приєднані московські ратники Григорія Косагова. Як наслідок Юрій Хмельницький змушений був відступити на правий берег Дніпра.
 
Щоб позбавити Юрія Хмельницького підтримки, а також засобів для утримання османських залог, гетьман Іван Самойлович вдається до жорстокої акції на Правобережжі&nbsp;— знищення сіл та переведеннязгін населення на лівий берег.
 
Ці акції стали відомі як Великий згін людності Правобережжя на [[Гетьманщина|Гетьманщину]], виконаний за наказом московського уряду навесні 1679 року. Операцію виконав Семен Самойлович, син гетьмана [[Іван Самойлович|Івана Самойловича]].
Рядок 19:
У жовтні 1678&nbsp;р. на Правобережжя з аналогічним завданням було вислано переяславського полковника Івана Лисенка, якому дозволялось «агітуючи» місцеве населення до переїзду на лівий берег, спалювати їхні домівки, села й міста на Правобережжі. Але загін Лисенка був нечисельним і серйозних результатів акція не принесла.<ref name="hron"></ref>
 
Набагато потужніший загін на Лівобережжі було сформовано на початку 1679&nbsp;р. До його складу увійшли козаки з Київського, Переяславського, Ніжинського і Прилуцького полків, а також [[сердюки]] й [[компанійці]] гетьманського регіменту та царські ратники й [[слобідські козаки]] на чолі з воєводою Косаговим. Загальне керівництво операцією було доручене сину гетьмана, полковнику Семену Самойловичу.▼
Набагато потужніший загін на Лівобережжі було сформовано на початку 1679&nbsp;р.
▲До його складу увійшли козаки з Київського, Переяславського, Ніжинського і Прилуцького полків, а також [[сердюки]] й [[компанійці]] гетьманського регіменту та царські ратники й [[слобідські козаки]] на чолі з воєводою Косаговим. Загальне керівництво операцією було доручене сину гетьмана, полковнику Семену Самойловичу.
 
Йдучи на Правобережжя, Самойлович-молодший прихопив і декілька гармат, які виявилися досить доречними при здобутті замку у [[Ржищев]]і. Також із боями було захоплено [[Корсунь-Шевченківський|Корсунь]], [[Канів]]. Трохи менше клопоту Самойловичу створили жителі [[Драбівка|Драбівки]], [[Мошни|Мошнів]], [[Жаботин]]а і [[Черкаси|Черкас]]. Усі вцілілі фортеці на Правобережжі нищилися, а жителі міст і сіл насильно переселялися на Лівобережжя та [[Слобожанщина|Слобожанщину]].
Трохи менше клопоту Самойловичу створили жителі [[Драбівка|Драбівки]], [[Мошни|Мошнів]], [[Жаботин]]а і [[Черкаси|Черкас]]. Усі вцілілі фортеці на Правобережжі нищилися, а жителі міст і сіл насильно переселялися на Лівобережжя та [[Слобожанщина|Слобожанщину]].
 
Про результати операції гетьман Іван Самойлович доповідав у Москву, в [[Малоросійський приказ]]: ''«все жители ржищевские, каневские, корсуньские, староборские, мошенские, драбовские, белозерские, таганьковские, черкаские на сю сторону согнаны й от неприятеля отстранены, а города й села, й местечки, й деревни их, где прежде жили в тоей стороне, все без остатку выжжены…»''<ref name="hron"></ref>
 
Рештки населення, уцілілого після османсько-татарського нашестя, були переселенізігнані на Лівобережжя з метою не дати утвердитися на Правобережжі залежному від Порти гетьманові [[Юрій Хмельницький|Юрію Хмельницькому]], щоб у нього не було змоги «мати підданих, з яких він міг набирати собі військову силу і посилати її непокоїти ліву сторону Дніпра»<ref>Костомаров Н.&nbsp;И.&nbsp;Руина: Гетманства Бруховецкого, Многогрешного и Самойловича // Собрание сочинений. Исторические монографии и исследования. 1905. Кн.6. Т.15. С.317.</ref>
 
Було переселенозігнано козаків і посполитих усіх 11 правобережних полків.<ref>Костомаров Н.&nbsp;И.&nbsp;Руина: Гетманства Бруховецкого, Многогрешного и Самойловича // Собрание сочинений. Исторические монографии и исследования. 1905. Кн.6. Т.15. С.317-324</ref>
 
То були, вочевидь, такі полки: Черкаський, Канівський, Білоцерківский, Корсунський, Брацлавський, Уманський, Кальницький, Подільський, Паволоцький, Торговицький, Чигиринський. Повний перелік цих назв відомий щодо 1674 pоку: перші десять з цих полків у березні 1674-го були приведені у підданство Московського царства в Переяславі, а Чигиринський полк у той час йшов за гетьманом [[Петро Дорошенко|Петром Дорошенком]]<ref>Собрание государственных грамот и договоров, хранящихся в государственной коллегии иностранных дел. М., 1828. 4.4. Док.93; Полное собрание законов Российской империи (далі&nbsp;— ПСЗРИ). Собр. 1-е. СПб, 1830. Т.1. Док.573</ref><ref>Иловайский Д.&nbsp;М.&nbsp;История России. М., 1905. Т.5.: Алексей Михайлович и его ближайшие преемники. С.380.</ref>
Повний перелік цих назв відомий щодо 1674 pоку: перші десять з цих полків у березні 1674-го були приведені у підданство Московського царства в Переяславі, а Чигиринський полк у той час йшов за гетьманом [[Петро Дорошенко|Петром Дорошенком]]<ref>Собрание государственных грамот и договоров, хранящихся в государственной коллегии иностранных дел. М., 1828. 4.4. Док.93; Полное собрание законов Российской империи (далі&nbsp;— ПСЗРИ). Собр. 1-е. СПб, 1830. Т.1. Док.573</ref><ref>Иловайский Д.&nbsp;М.&nbsp;История России. М., 1905. Т.5.: Алексей Михайлович и его ближайшие преемники. С.380.</ref>
 
Самойлович запропонував московському уряду поселити переселенціввигнанців (близько 20 000 сімей) на Слобожанщині, з метою щоб всіусі слобожанські полки знаходилися під його керівництвом. Але московська влада не підтримала цю пропозицію.
 
Гетьману Самойловичу справа розміщення на Лівобережжі населення, що прибулозігнаного сюди з Правобережжя населення завдала багато клопоту. Як засвідчив М.Костомаров, ще 1681&nbsp;року її не було завершено.<ref>Костомаров Н.&nbsp;И.&nbsp;Руина… С.319-324.</ref>
 
Згідно з [[Бахчисарайський мирний договір|Бахчисарайським мирним договором 1681&nbsp;року]] широка (до 20км) смуга вздовж Правого берега Дніпра була оголошена нейтральною і мала залишатися незаселеною.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Великий_згін