Вавилон: відмінності між версіями

Природний [[ландшафт]] Нижнього Межиріччя складають [[Пустеля|пустельні]] пейзажі з розрідженою рослинністю з [[Фінік їстівний|фінікових пальм]], [[Тамарикс|тамариксатамарикс]]а, [[Курай|кураїв]]. Життя зосереджене в основному по берегах водойм. Вздовж річок, каналів, [[Стариця|стариць]] виростають різні види [[Верба|верб]], особливо багато [[очерет]]у. На ділянках сухих степів і напівпустель мешкають дрібні [[гризуни]], [[варани]], ву давнину зустрічалися [[Газель (тварина)|газелі]], онагри (дикі віслюки), [[лев]]и; в заболочених районах водяться [[кабани]] і особливо — різноманітні [[водоплавні птахи]]. Євфрат традиційно був багатий промисловими породами риб: [[короп]]ом, [[сом]]ом тощо. Діяльність людини, ву першу чергу облаштування [[Іригація|іригаційних]] споруд, привела до значних змін довкілля. Численні [[Канал (гідротехніка)|канали]] і відгалуження русла Євфрату зрошують широку [[Алювій|алювіальну]] долину, озеленюючи її. Однак умови для життя тут як і раніше досить важкі: високі температури поєднуються з вологістю в районі боліт і стариць, великою кількістю шкідливих комах, особливо [[Москіти|москітів]] і [[Комарі|комарівкомарі]]в — переносників [[Малярія|малярії]], а також інших небезпечних для людини тварин — [[Змії|змій]], [[Скорпіони|скорпіонів]]. Місцевий клімат в цілому жаркий, [[Тропічний сухий клімат|тропічний]], що характеризується загальною [[Аридний клімат|аридністю]].

[[Руїни]] Вавилону представляють собою групу пагорбів (''[[Тель (пагорб)|тель]]''), найважливіші з яких мають власні назви. До моменту запустіння, Євфрат ділив Вавилон на дві частини&nbsp;— Західне і Східне місто. Пізніше, русло великої річки змінилося і тепер воно проходить через руїни Західного міста. Серед руїн Східного міста виділяється кілька ділянок, для яких використовують окремі [[Арабська мова|арабські]] назви (при цьому приставка «тель-» часто опускається). Окремо стоїть пагорб Бабіль, розташований на північній околиці, ву районі передмість. Традиційно виділяються наступні ділянки<ref> Koldewey R. '' Das wieder erstenhende Babylon '' new ausgeben von B. Hrouda. München, 1990.. </Refref>:

* '''Ес-Сахн''' ({{lang-ar|صحن}} Sahn&nbsp;— «блюдо», мається на увазі [[плато]])&nbsp;— плоска область в центральній частині руїн, що приховує [[перибол]] гігантського [[зикурат]]а [[Етеменанкі]]<ref> [http://www.columbia.edu/cu/lweb/digital/collections/cul/texts/ldpd_7362479_001/pages/ldpd_7362479_001_00000365.html?toggle = image & menu = maximize & top = & left = | Budge, EA Wallis. By Nile and Tigris (v. 1). P. 299] </ref>.

* '''Тель-Хомера''' (''Homera'')&nbsp;— тель у північно-східній частині Східного міста. Приватна забудова, ву тому числі [[Елліністичний період|елліністичного]] часу, грецький театр.

Зараз руїни Вавилона примикають до околиці міста [[Хілла]], столиці [[Мухафаза|провінції]] [[Бабіль (провінція)|Бабіль]]. Археологічні розкопки та будівельна діяльність сильно змінили вигляд [[пам'ятка|пам'ятки]]. Археологи оголили залишки багатьох будівель верхнього шару&nbsp;— будинків та храмів, захисних споруд тощо. За правління [[Саддам Хусейн| Саддама Хусейна]] Вавилон піддався реконструкції; відбудовані багато будинків Теля Каср, храм Емах (в честь богині-матері [[Нінмах]]) та деякі інші споруди. У безпосередній близькості від руїн був зведений палац іракського лідера.

Існують припущення про дуже стародавнє, навіть [[Шумери|дошумерське]] ([[Протоєвфратські мови|протоєвфратське]]) походження [[топонім]]у «Вавилон»<ref> '' André-Salvini B. '' Les premières mentions historiques et la légende des origines. Р. 28-29. </ref><ref name = autogenerated3> '' Lambert WG '' Babylon: origins. </Refref>, проте достовірних відомостей про час заснування міста немає: високий рівень [[ґрунтові води|ґрунтових вод]] не дозволяє археологам досліджувати нижні шари [[Пам'ятка археології|пам'ятки]] {{sfn | Klengel-Brandt | 1997 | p = 252}}. На сьогоднішній день найдавніші знахідки з Вавилона датуються часом близько 2400 року до н.&nbsp;е.<ref> '' Gibson McG. '' The City and the Area of Kish. Coconut Grove, Miami, 1972. P. 149. </ref>. У письмових джерелах того часу згадується про таку собі міську громаду (читання [[топонім]]у невизначене) з незалежним [[енсі]] та головним святилищем на честь [[Шумери|шумерського]] бога '' [[Мардук|Амар-Уту/Амаруту]] '' (= [[Аккади|аккадський]] ''[[Мардук]]'')<ref name = autogenerated3 /><ref> '' André-Salvini B. '' Les premières mentions historiques et la légende des origines. P. 28-29. </ref>. Вважається, що в ранньодинастичний період Вавилон існував, але був незначним містом, центром невеликого «нома» в рамках системи [[Шумери|шумерських]] міст-держав {{sfn | ІДВ | 1983 | з = 194, 238}}.

У [[XXIV століття до н. е.|XXIV]]-[[XXII століття до н. е.|XXII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]] територіальні утворення [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]] були об'єднані під владою династії [[Аккад]]; до часу правління царя [[Шаркалішаррі]] (початок [[XXII століття до н. е.|XXII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]]) відноситься і перша достовірна згадка про Вавилон (під [[Шумери|шумерским]] ім'ям ''Кадингірра'') в письмових джерелах. З напису Шаркалішаррі слідує, що Кадингірра була одним з підлеглих міст [[Аккад|аккадської держави]] і що цар вів там культове будівництво. Після короткочасного періоду панування [[Гутії|гутіївгутії]]в, землі Стародавнього Межиріччя були об'єднані в рамках нової близькосхідної держави: Шумеро-Аккадського царства [[Третя династія Уру| III династії Уру]] ([[XXII століття до н. е.|XXII]]-[[XXI століття до н. е.| XXI&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]]). З господарських документів того часу відомо, що Вавилон/Кадингірра був одним з провінційних центрів, що управлявся окремим [[енсі]] і платив податок&nbsp;— «''балу''» на користь столиці<ref> '' Sharlach TN '' Provincial Taxation and the Ur III State. Leiden: Brill / Styx, 2004. P. 9 </ref>.

Крах Шумеро-Аккадського царства на рубежі III—II тис. до н.&nbsp;е. супроводжувалося переселенням на землі [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]] численних напівкочових громад [[Амореї|амореївамореї]]в. На початку [[2-ге тисячоліття до н. е.|II тис. до н.&nbsp;е.]] аморейське плем'я ''[[яхрурум]]'' захопило Вавилон і зробило його своєю столицею.

З перших років свого існування нова держава було втягнута в запеклі війни з сусідніми племенами і «номами» Південного Межиріччя; з цієї причини вже ранні правителі з [[Вавилонські царі#I Вавилонська (аморейська) династія| I (аморейської) династії]] надавали великого значення обороноздатності Вавилона. [[Датувальні формули]] [[Сумуабум]]а, [[Суму-ла-Ель|Суму-ла-Еля]] іта [[Апіль-Сін]]а, згадують про будівництво укріплень навколо міста і війни з сусідами<ref > Reallexikon der Assyriologie und vorderasiatischen Archaologie (Berlin 1 928 ff.) / Енциклопедія ассиріології та близькосхідної археології (Берлін 1928 і далі) </ref>. Аморейські царі активно зводили і перебудовували храми в столиці: відомо про спорудження і оновленні святилищ на честь [[Нін-Ісіна|Нінісіни]], [[Нанна (місячне божество)|Нанни]], [[Адад]]а, [[Іштар]] та інших божеств [[шумеро-аккадська міфологія|шумеро-аккадського пантеону]]<ref name = autogenerated2> Там же. </ref>. Особлива увага завжди приділялася [[Есагіла|Есагілі]]&nbsp;— головному і ймовірно найдавнішому храму Вавилона, присвяченому покровителю міста, богу [[Мардук]]у ([[Шумерська мова|шум.]] ''Амар-Уту''). Використовуючи складну дипломатію, армію та вигідні позиції міста в регіональній торгівлі, ранні аморейські правителі змогли за сотню років перетворити Вавилон на столицю найсильнішого царства на території [[Аккад (історична область)|області Аккад]]. Доленосним для історії міста виявилося правління царя [[Хамурапі]] ([[XVIII століття до н. е.|1793]]-[[XVIII століття до н. е.|1750&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.]]), Який зумів за кілька десятиліть підпорядкувати всі основні міста [[Стародавнє Межиріччя|Стародавнього Межиріччя]] і створити нову велику державу. З цього часу місто переживає бурхливе зростання, його розміри з часом перевершують розміри міста [[Ур]]&nbsp;— столиці Шумеро-Аккадського царства. Джерела свідчать про активне культове будівництво в Вавилоні, зведення палаців; місто було важливим релігійним центром Стародавнього Межиріччя, зосередженням економічного, політичного та культурного життя регіону. Передбачається, що Вавилон в той час не мав регулярної забудови, але вже тоді він займав обидва береги каналу Арахту, що поділяв Вавилон на Західне і Східне місто.

Для Південного Межиріччя середньовавилонського періоду було характерно поступове ослаблення центральної влади: каситські роди, які захопили країну володіли певною автономією у відносинах з царським палацом, особливо у фінансовій сфері; згодом кількість осіб, які отримували іммунітетні грамоти '' ([[кудурру]]) '' неухильно зростало, а це призводило до деградації державної системи. До кінця [[XIII століття до н. е.|XIII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]] царство Кардуніаш вступило в смугу кризи, його військова міць ослабла, чим скористалися войовничі сусіди. Біля [[XIII століття до н. е.|1223 року до н.&nbsp;е.]] війська царя Ассирії [[Тукульті-Нінурта I|Тукульти-Нінурти I]] зайняли Вавилон; стіни міста були зруйновані, частина мешканців страчена або викрадена в рабство, храми розграбовані (в тому числі відвезений [[ідол]] Мардука), цар потрапив до полону; протягом 7 років '''Вавилон''' перебував під ассирійським пануванням. В середині [[XII століття до н. е.| XII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]] країна зазнала небувалого спустошення: війська [[Елам|Еламського царства]], які знаходилися на піку могутності, завдали жорстокої поразки силам країни Кардуніаш. Близько [[XII століття до н. е.|1158 року до н.&nbsp;е.]] [[Шутрук-Наххунте]] захопив Вавилон і скинув [[Забаба-шум-іддін]]а; фактично Вавилон був підпорядкований Еламу. Спроба повстання під керівництвом [[Елліль-надін-аххе|Еллільнадінаххі/Еллільшумуцура]] спровокувала новий спустошливий похід: Вавилон знову піддався грабункам і руйнації, останній правитель III династії був забраний в полон, а царство Кардуніаш фактично перестало існувати.