[[Файл:Fluyt model side.jpg|thumb|right|240px|Модель флейти]]
Вітрильне озброєння фок- і грот-щогл складалося з [[Фок (вітрило)|фокфока]] і, [[Грот (вітрило)|гротгрота]] — щогл складалося з фока, грота і відповідних [[марсель (вітрило)|марселів]], а пізніше на великих флейтах і [[брамсель|брамселів]]. На бізань-щоглі вище звичайного косого вітрила піднімали пряме вітрило — крюйсель (крюйс-марсель). На бушприті ставили прямокутне вітрило [[блінд]], іноді бом-блінд. На флейтах уперше з'явився [[штурвал]], що полегшило перекладку [[стерно|стерна]]. Флейти початку XVII століття мали довжину близько 40 м, ширину близько 6,5 м, осадку 3 — 3,5 м, вантажопідйомність 350—400 т. Для самооборони на них установлювали 10 — 20 гармат. Екіпаж складався з 60 — 65 осіб. Судна цього типу відрізнялися добрими морехідними якостями, високою швидкістю, великою місткістю і використовувалися, головним чином, як військово-транспортні. Протягом [[XVI]]–[[XVIII]] століть флейти посідали панівне положення на всіх морях.
