Пілум: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення, джерело |
→Використання: уточнення |
||
Рядок 15:
Пілум не завжди завдав безпосередніх пошкоджень ворогові, тоді з його допомогою послаблювався захист супротивника. Пілум, влучаючи у щит, застрягав у ньому, важке, довге ратище якого заважало користуватися щитом. При цьому обрубати його було неможливо через довгий залізний стрижень наконечника. Тому ворожий вояк змушений був або кидати щит, або зупинятися для того аби витягнути з нього пілум і при цьому відкривався для удару. Щоб пілум було важче витягнути з щита або рани, деякі з них були споряджені відігнутими назад зубцями. Крім того, у легіонах Цезаря вістря пілумів не гартувались, а тому були відносно м'якими. Такі списи згиналися при влучанні у щит і прогиналися під вагою держака. Легіонери просто наступали на нього ногою і виривали щит з руки ворога.
У римлян пілум перейняли [[Германці|германські племена]]. Ще у V ст. він зустрічався у [[франки|франків]] під назвою «[[ангон (зброя)|ангон]]». У візантійців пілум використовувався аж до Х ст., коли остаточно вийшов з ужитку.
[[Файл:Pilum Nordisk familjebok.jpg|thumb|left|Види пілумів]]
| |||