Сара Лідман: відмінності між версіями

| Ім'я = Сара Лідман

| Оригінал імені = {{lang-sv|Sara Lidman}}

| Ім'я при народженні = Сара Адела Лідман — {{lang-sv|Sara Adela Lidman}}

| Псевдоніми =

| Примітки =

}}

 

 

== Біографія ==

У 1942-[[1944]] Сара Лідман навчалася в [[Маріаннелунд]]ській практичній школі, склала випускний іспит [[7 червня]] 1944 року. У [[1945]]-му вона вступила до [[Уппсальський університет|Уппсальського університету]], потім через хворобу була змушена перервати студії й [[1948]] року розпочати навчатися в [[Лундський університет|Лундському університеті]]. У [[1949]]-му Сара здобула ступінь кандидата філософії в першому з цих навчальних закладів і до [[1952]] року студіювала у другому. Спеціалізувалася, зокрема, у [[французька мова|французькій мові]] та [[французька література|літературі]] (влітку 1947-го відбула мовну практику в [[Гренобль|Ґреноблі]]), в [[норвезька мова|норвезькій мові]] та [[норвезька література|літературі]] ([[1950]], [[1951]]) і в [[педагогіка|педагогіці]] (1952)<ref name=autogenerated1 />.

 

 

Ще у студентські роки Сара Лідман підробляла, працюючи бібліотекаркою. Здобувши в 1952-му закінчену вищу освіту, наступного року вона дебютувала романом «Смоляна долина» й відтоді регулярно друкувалася, одержувала літературні премії, публікувалася в мас-медіа й співпрацювала з театрами та [[Шведське радіо|Шведським радіо]]. У [[1965]], [[1972]], [[1974]], [[1979]] і [[1995]] роках письменниця відвідала [[В'єтнам]], і результатом цих відвідин стали статті та їх збірки, позначені протестом проти втручання [[США]] в [[Індокитай]]. Поза журналістикою проти такої політики вона виступала як учасниця [[Трибунал Рассела — Сартра|Трибуналу Рассела&nbsp;— Сартра]] і активна членкиня політичного угруповання «[[Ліві 68 року]]». Її знали як таку, що гаряче агітує й завзято домагається бажаного. [[1960]] року Лідман поїхала до [[ПАР|Південно-Африканського Союзу]], щоб «зустріти нових людей і знайти нові проблеми». Там її звинуватили в порушенні [[раса|расових]] законів (зберігся задокументований допит)<ref name=autogenerated1 /> і наступного року змусили виїхати з країни. У [[1963]]-му Лідман боролася з расизмом уже в [[Кенія|Кенії]]. Наприкінці 1960-х вона підтримувала гірників-страйкарів [[Кіруна|Кіруни]] й інших рудників. Згодом перейшла з [[комунізм|комуністичних]] поглядів на поміркованіші й зайнялася [[екологія|охороною довкілля]]. Вже перед смертю письменниця виступила проти [[Війна в Іраку|війни в Іраку]]. Таку діяльність Сари Лідман і своє спільне життя з нею в другій половині 1950-х описав [[Івар Лу-Юганссон]] у романі «Блакитна діва».

 

== Книжки про Сару Лідман ==

 

== Нагороди і відзнаки ==