Перебендя: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 2:
[[File:Izhakevych Perebendya 1938.jpg|міні|праворуч|200пкс|''«Перебендя»'' (1938), [[Їжакевич Іван Сидорович]]]]
'''«Перебе́ндя»''' — вірш [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]],
== Історія написання і публікації ==
Вірш написаний орієнтовно [[1839]] у [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]]. Автограф невідомий.
== Ідейно-тематичний зміст ==
У «Перебенді» 25-річний Шевченко відобразив свої літературно-естетичні погляди та думки про місце [[поет]]а в суспільстві. У центрі твору — образ народного співця, [[кобзар]]я Перебенді. Таким словом називали диваків, трохи не від світу цього, химерних людей, що вміли весело, дотепно що-небудь розказати.<ref>{{СУМ-11|Перебендя}}</ref> У поетичному [[контекст]]і це ім'я власне й символізує кобзаря. [[Спонтанність|Спонтанна]] змінність ритмомелодики в цій поезії відповідає самовладній грі настроїв кобзаря: "Заспіває — засміється, // А на сльози зверне", — відповідно до репертуару, в якому все, що хоче почути від нього люд: від ''Чалого'' до ''Гриця'', від ''Горлиці'' до ''Лазаря'', і "у шинку з парубками", і "з жонатими на бенкеті", але на закінчення "тяжко, важко заспіває, // Як Січ руйновали". У цьому химерність Перебенді "реалістичного", — який розважає, втішає, а трохи й повчає люд, адже він ''народний'' співець: із народу й для народу, він знає, як звеселити чи розрадити людей, його пісенний репертуар широкий, розрахований на різні прошарки села, на різні випадки життя. Це пісні веселі й сумні, побутові й історичні. За свою натхненну творчість, яка людям "тугу розганяє", Перебендя користується народною любов'ю й повагою. У другій частині твору образ народного співця переростає в узагальнений образ поета, що має [[сакральний]] лик, він наділений [[романтизм|романтичними]] рисами, говорить із Богом. Жадоба пізнання, волі й натхнення веде його на простори, де "степ, як море широке, синіє", де "думка край світа на хмарі гуля". Місце, з якого він може звернутися до Бога, визволившися з людської суєти, — це [[Курган|''могила'']], тобто курган, насипаний над похованням героя-воїна або ж з інших причин оповитий таємничою славою. Могила в Шевченковій поезії (як і в народній словесності) — це [[символ]] зобов'язливої історичної, родової пам'яті (переважно трагічної, але й героїчної), це втечище душі, яка хоче говорити з вічністю, з Богом. [[Поезія|Поетичне слово]] — це дар Божий, його володар непідвладний людському судові, незміримий людською мірою; але він також людина серед людей і мусить чинити свою [[місі]]ю, скріплюючи своє серце і втолюючи людську потребу в слові розради, але й слові правди.'' '' Втеча Перебенді від людей є відображенням суперечності між поетом і людським загалом, якому чужа поетична мрія.
== Мистецькі інтерпретації ==
• Відомий художник І. Їжакевич створив картину, на якій постає образ героя Шевченкового Перебенді.
• Музику до твору писали композитори [[Степовий Яків Степанович|Я. Степовий]], Г.Топольницький, І.Руденко, В.Круковський.
== Література ==
| |||